Рішення № 73344595, 03.04.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/907/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 9229 від 26.10.16 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, договір про надання правової допомоги №08/06-2/16 від 08.06.2016р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія"

про стягнення 40854,30 грн

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40854,30грн.

Позов обґрунтований тим, що судовим рішенням у справі №308/13621/16-п суд дійшов висновку про наявність у зафіксованих посадовими особами митниці діяннях Товариства ознак адміністративного порушення, що полягало у зазначені в товаросупровідних документах невірної інформації про вантаж. Позивач зазначає, що Відповідач вчинив дії спрямовані на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару шляхом подання документів, які містять неправдиві відомості щодо товару, тим самим вчинено правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України. При цьому наголошує, що даний факт не потребує доказування, оскільки встановлений судовим рішенням у справі №308/13621/16-п. Таким чином, параграфом 3 частини 1 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі СМГС) передбачено, що відправник оплачує перевізнику штраф, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, або неповнота відомостей, зазначених відправником у накладній, і при цьому виявиться, що «в составе груза были приняты предметы, не допускаемые к перемещению через государственную границу хотя бы одного из государств, по территории которого должна осуществляться перевозка». А у разі виявлення порушення, розмір штрафних санкцій становить п’ятикратний розмір провізної плати за перевезення вантажу.

19.12.2017 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява за вих. №НЮ-2148 від 19.12.2017 про виправлення технічної описки в позовній заяві залізниці, згідно якої позивач просить абзац 2 другої сторінки позовної заяви читати в новій редакції.

17.01.2018 о 15 год. 54 хв. до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у зв’язку із неявкою в судове засідання 17.01.2018 представника позивача.

Суд зазначає, що судове засідання у справі 17.01.2018 було розпочато о 09 год. 30 хв. та закінчено о 09 год. 50 хв. Представники сторін в судове засідання не з’явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 113, 115 т.1). В судовому засіданні господарський суд ухвалив розгляд справи у підготовчому засіданні відкласти та призначити підготовче засідання на 08.02.2018.

Оскільки клопотання представника відповідача було подано після закінчення судового засідання 17.01.2018, в якому вже було призначено дату наступного судового засідання, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача.

22.03.2018 позивачем подано до суду заперечення на заяву про уточнення заперечень відповідача проти позовних вимог в доповнення до відзиву та заяву (в порядку ст. 169, 170 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, відповідно до ст.207 ГПК України, долучив вказані документи до матеріалів справи, водночас з урахуванням того, що в судовому засіданні 20.03.2018 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, суд вважає заявленим до розгляду спір в редакції прохальної частини позовної заяви №НЮ-1655 від 10.10.2017 про стягнення 40854,30грн.

В судовому засіданні 03.04.2018 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

03.04.2018 до суду від представника відповідача надійшов розрахунок розміру судових витрат на правничу допомогу відповідача у справі. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заяві про уточнення заперечень відповідача в доповнення до відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергія» (відповідач) відправлено зі ст. Нова Борова до ст. Тужер (Угорщина) вагон №60503703 з вантажем «деревина паливна у вигляді колод, полiн, хмизу, гiлок, сучкiв тощо», відправка №483974 (а.с. 11).

По прибуттю вагона №60503703 на ст. Батьово Львівської залізниці в зоні митного контролю «Експорт» міжнародного залізничного пункту пропуску «Батьово», був затриманий для здійснення митних процедур, у зв'язку з чим посадовим особам митного посту «Залізничний» були подані товаросупровідні документи на вантаж.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2017 у справі №308/13621/16-п за матеріалами адміністративної справи про порушення митних правил, що набрала законної сили, встановлено вчинення генеральним директором ТОВ "Науково-виробничої фірми «Енергія», який в силу виконуваних ним трудових (службових) обов`язків відповідає за додержання вимог, встановлених Митним Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, дій, що спрямовані на переміщення товарів «дрова паливні у вигляді колод з хвойних порід...» через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо об’єму, ваги та митної вартості даного товару.

Постановою встановлено, що у вагоні №60503703 виявлено: «Лісоматеріали із деревини сосна, загальним об'ємом 58,473 мкуб, довжиною 2,0 м, діаметром лісоматеріалів від 4 см до 36 см; ГОСТ 3243-88, код згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1; вагою 29600 кг; вартістю 23389,00 грн, що по об'єму, вазі, геометричних розмірах та вартості товарів не відповідає зазначеному у митній декларації та товаросупровідних документах, так як згідно митної декларації типу ЕК 10 АА №101060002/2016/009165 від 15.09.2016 та товаросупровідних документів у вагоні №60503703 переміщується товар «Дрова паливні …» загальним об'ємом 50,4 мкуб», діаметром колод 8-45 см; загальною вартістю 41682,57 грн та вагою 35300 кг, отже, виявлено невідповідності: товару по об'єму на 8,073 мкуб більше, ніж задекларовано; виявлений діаметр лісоматеріалів становить від 4 см до 36 см, а згідно задекларованого - від 8 см до 45 см; вага лісоматеріалів складає на 5700 кг нетто менше, ніж задекларовано; вартість товару становить на 18293,57 грн менше, ніж задекларовано. Провадження по даній адміністративній справі (справі про порушення митних правил) закрито у зв'язку зі спливом строків позовної давності, а вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №2404/30501/16 від 21.12.2016 товар лісоматеріали із деревини сосна повернуто власнику (а.с.14-17 т.1).

Матеріали справи також містять копію адресованої Товариству претензії від 09.10.2017 з пропозицією сплатити Залізниці штраф в сумі 40854,30грн (а.с. 12-13 т.1).

Посилаючись на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2017 у справі №308/13621/16-п, а також п.1 §3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40854,30грн, зокрема, зазначивши, що згідно норм СМГС, відправник виплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевізник виявить неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і при цьому встановить, що в складі вантажу були прийняті предмети, не дозволені до переміщення через державний кордон.

В судових засіданнях представником позивача зазначено, що згідно ст.196 Митного кодексу України, не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом, а також товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України. В підтвердження своїх вимог позивач посилається на встановлення в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, від 23.03.2017 у справі №308/13621/16-п факту незаконного переміщення відповідачем через митний кордон України вантажу, забороненого до переміщення.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача штрафу в розмірі 40854,30грн згідно п.1 §3 ст.16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 №457) (далі - Статут).

Відповідно до п.4 Статуту, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Статтею 7 СМГС передбачено, що одночасно із пред`явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Статуту, Правил перевезення вантажів, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N334, а також Статутом залізниць України (ст.129) передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п.п. 2, 3, 10 Правил складання актів).

Як зазначено представником позивача в судовому засіданні, в даному випадку виявлення порушень вантажовідправника, здійснювалось не залізницею, а митницею ДФС. Залізниця не вчиняла дій на виявлення чи фіксування даних порушень, акт загальної форми та комерційний акт не складались.

Відповідно до §1 ст. 16 СМГС, відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

Відповідно до п.1 §3 ст.16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок в результаті чого: "в составе груза были приняты предметы, не допускаемые к перемещению через государственную границу хотя бы в одном из государств, по территории которого должна осуществляться перевозка" (мовою оригіналу).

Згідно ст. 2 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» вивезення за межі митної території України лісоматеріалів та пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев забороняється. Згідно статті 1 цього Закону цінними та рідкісними породами дерев є: акація, берека, вишня, груша, горіх, каштан, тис ягідний, черешня, явір, ялівець.

Згідно ст. 2-1 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» визначено, що тимчасово строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, - з 1 листопада 2015 року; д е р е в н и х п о р і д с о с н и - з 1 с і ч н я 2017 року.

Вантаж, який перевозився 12.09.2016 згідно накладної №483974, як підстави для переміщення відповідачем через митний кордон України товару, складала деревина паливна, а саме сосна, що також вказано у експертному висновку Закарпатської торгово-промислової палати №В-1103/1 від 21.11.2016, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.202 т.1). Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Окрім того, у сертифікаті про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЖТ №232908 від 07.09.2016, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 203), та у експертному висновку №В-1103/1 від 21.11.2016 Закарпатської торгово-промислової палати зазначається, що код продукції згідно із УКТЗЕД - НОМЕР_1.

Зазначене вище підтверджується також постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, від 23.03.2017 у справі №308/13621/16-п, що в силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) є преюдиціальною для розгляду справи №906/907/17.

Відповідно до ч.3 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, встановлені судом по справі №308/13621/16-п обставини не потребують доказування.

Вказані положення спростовують доводи позивача про вчинення відповідачем правопорушення, передбаченого п. 1 §3 ст. 16 СМГС, на підставі чого залізницею заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергія» штрафу, оскільки зазначена порода деревини, а саме сосна, на той час, була дозволеною до вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту.

Суд зазначає, що виникнення між сторонами у даній справі договірних відносин з перевезення вантажу стверджується перевізним документом – накладною від 12.09.2016 (а.с.11). Згідно зі ст.24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

У разі виявлення під час перевезення вантажу або на станції його призначення неправильного зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п.5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Проте, матеріали справи не містять ні комерційного акта, ні акта загальної форми, у яких зафіксоване порушення.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з того, що виконання завдань господарського судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини, а також правильного застосування норм матеріального та процесуального права, законодавець покладає на суд обов'язок дослідження усіх фактів, які мають значення для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін.

В той же час, суд зазначає про обов'язкову належність доказів, яка визначається наявністю зв'язку між змістом фактичних даних, відомостей про факти і самими фактами, які підлягають встановленню і мають значення для правильного вирішення спору.

Ось чому, беручи до уваги предмет спору стягнення позивачем штрафу за незаконне переміщення відповідачем через митний кордон України вантажу, забороненого до переміщення, суд зазначає про необхідність виявлення судом безпосередньо факту перевезення забороненого вантажу або навпаки відсутності такого факту.

Відтак, згідно вимог ст.16 СМГС, на яку посилається у позовній заяві позивач, як на підставу для стягнення з відповідача штрафу, обов'язковою передумовою задоволення таких позовних вимог є встановлення в діях відповідача порушення, складовими частинами якого є причинний зв'язок між діями відповідача щодо неправильності, неточності чи неповноти вказаних відправником в накладній відомостей та заявок, а також наслідками у вигляді переміщення через державний кордон предметів, що не допускаються до переміщення. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судових засіданнях, внесення відповідачем неправдивих відомостей у накладну щодо об’єму, ваги, геометричних розмірів та вартості даного товару, не спричинило вказаних у п. 1 §3 ст. 16 СМГС наслідків, оскільки, як зазначалось вище, зазначена порода деревини сосна, на той час була дозволеною до вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту.

Твердження позивача про встановлення у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, від 23.03.2017 у справі №308/13621/16-п факту незаконного переміщення відповідачем через митний кордон України вантажу, забороненого до перевезення на території України є помилковим та не приймається судом до уваги, оскільки у зазначеній Постанові судом не вказано про заборону експорту породи деревини – сосни.

Виходячи з даної обставини, маючи за мету встановлення об'єктивної істини у справі, та прийняття обґрунтованого, законного рішення щодо стягнення штрафу, суд повинен виявити факт незаконного переміщення відповідачем через митний кордон України забороненого вантажу. Однак, посилання позивача спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту переміщення відповідачем через митний кордон України товару (частини товару), заборонених до переміщення, відтак правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

12.03.2018 представником відповідача подано до суду розрахунок розміру судових витрат на правничу допомогу №07/03-6/18 від 07.03.2018, згідно якого попередній розрахунок витрат відповідача на оплату гонорару адвоката за правничу допомогу у справі складають 9150,00грн згідно актів приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.12.2017 та №2 від 22.02.2018, додатку №2 до Договору про надання правової допомоги №08/06-2/16 від 08.06.2016 та довідки про розмір коштів, сплачених адвокату за надання правової допомоги у сумі 5000,00грн. Копії вказаних документів додані представником відповідача до розрахунку (а.с. 219-224 т.1).

03.04.2018 представником відповідача подано до суду розрахунок розміру судових витрат на правничу допомогу №23/03-16/18 від 23.03.2018, згідно якого відповідачем понесені витрати на оплату гонорару адвоката за правничу допомогу у сумі 2800,00грн згідно акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 22.03.2018 (а.с. 25 т.2). На підтвердження оплати послуг представником відповідача надано довідку про розмір коштів, сплачених відповідачем 22.03.2018 у сумі 6950,00грн (а.с. 26 т.2).

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до п.п. 13 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України

29.12.2017 № 148 касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Проте, на підтвердження проведеної оплати послуг представником відповідача надано довідки від 01.11.2017 та 22.03.2018, як додаток №1 до договору про надання правової допомоги №08/06-2/16 від 08.06.2016.

Однак, суд не вважає надані відповідачем документи належними та допустимими доказами підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у стягненні з позивача витрат на оплату гонорару адвоката у сумі 11950,00грн.

Враховуючи те, що у позові відмовлено, судовий збір за розгляд даної справи, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 233, 236-239, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.04.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)