Постанова № 73344266, 11.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/1606/18 Головуючий у 1 інстанції - Тітов М.Ю.

Унікальний №756/12188/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018року м.Київ

Апеляційний суд м.Києва у складі:

Судді-доповідача - Панченка М.М.

Суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

При секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 01 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування, матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і, керуючись ст.1166 ЦК України, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 65.625 грн.70 коп., як матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням належного позивачу автомобіля НОМЕР_1, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1.000 грн., а також просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 30.000 грн.

Послався на те, що в результаті ДТП, яка мала місце 15.02.2015 року з вини відповідача ОСОБА_2, був пошкоджений указаний автомобіль позивача на суму 115.352 грн.70 коп.

Оскільки страховик відповідача ПрАТ «СК «Уніка» сплатив на користь позивача страхове відшкодування у сумі 50.000 грн., що відповідає ліміту його відповідальності перед третіми особами за шкоду заподіяну ОСОБА_2, а невідшкодовану частину матеріальної шкоди у сумі 65.625грн.70 коп. відповідач ОСОБА_2 відмовляється добровільно відшкодовувати, позивач ОСОБА_3 звернувся з цим позовом до суду.

Крім того, позивач зазначив, що в результаті пошкодженого автомобіля, йому заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях та переживаннях за долю належного йому майна, неможливістю тривалий час використовувати свій автомобіль, що потягло зміну усталеного способу життя, при якому він та його родина регулярно користувались автомобілем. В порядку компенсації моральної шкоди позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 30.000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 01 грудня 2017 року позов задоволено частково/а.с.154-157/.

Судовим рішенням стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 71.625 грн.70 коп.(65.625грн.70 коп., як матеріальну шкоду, 1.000 грн., як витрати за проведення автотоварознавчого дослідження та 5.000грн. на відшкодування моральної шкоди), а також судові витрати у розмірі 1.217 грн.46 коп.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 01 грудня 2017 року та відмовити у позові/а.с.195-198/.

Скаржник послався на те, що позивач не підтвердив суду розмір заподіяної шкоди, оскільки не представив квитанції про оплату проведеного ремонту автомобіля, пошкодженого з вини відповідача. А, оскільки, як вважає відповідач, ремонт автомобіля позивачем на час розгляду справи є виконаним, і для цього позивачу вистачило лише 50.000 грн., які він отримав від страховика ПрАТ «СК «Уніка», тому позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Крім того, скаржник ОСОБА_2 зазначив, що судом не усунуто розбіжності у двох автотоварознавчих висновках, проведених: 1) ФОП ОСОБА_5 від 04.03.2016 року №56123, згідно якого матеріальна шкода визначена у розмірі 115.625,7 грн.; 2) та ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 27.02.2016 року №56123, яким матеріальна шкода, заподіяна позивачу, визначена у розмірі 102.304 грн.60 коп. При цьому, як послався скаржник, автотоварознавчий висновок від імені ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 27.02.2016 року виконаний тим же автотоварознавцем - ОСОБА_5

Також, як зазначив скаржник, суд не надав належної оцінки рецензії, виконаної, за замовлення відповідача, рецензентом експертом-оцінювачем ОСОБА_6, відповідно до якої, при проведенні автотоварознавцем ОСОБА_5 свого дослідження від 04.03.2016 року №56123 було допущене порушення застосування методики оцінки експертом-оцінювачем у частині розрахунку збитків, зокрема при застосуванні Коду 23, тобто, без відповідного обґрунтування.

Щодо рішення суду про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 5.000 грн., скаржник посилається на те, що позивачем не наведено доказів заподіяння йому моральної шкоди в результаті неправомірних дій відповідача.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу у межах заявлених доводів, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які булим досліджені у судовому засіданні.

Між тим, судове рішення не відповідає нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, і ухвалене без повно і всебічного з»ясування обставин, у зв»язку з чим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 15.02.2016 року відповідач ОСОБА_2 керуючи на законних підставах автомобілем НОМЕР_2, і, рухаючись по вул.Скляренка у м.Києві, в порушення пунктів 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням його власника ОСОБА_3, який в результаті цього зіткнення, змінив напрямок руху, та зіткнувся з автомобілем НОМЕР_4.

Встановлено, що в ході ДТП будь-кому тілесних чи інших ушкоджень здоров»я не заподіяно.

Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Деснянського районного суду м.Києва від 28.03.2016 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення до штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В апеляційному порядку указана постанова не оскаржувалась /а.с.7/.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З метою визначення вартості матеріального збитку, заподіяного позивачу ОСОБА_3 було проведено два оціночних дослідження, виконаних за замовленням самого позивача, а також за ініціативою страховика ПрАТ «СК «УНІКА».

Відповідно до Звіту №56123 від 04.03.2016 року, виконаного суб»єктом оціночної діяльності СПД-фізичною особою ОСОБА_5 (сертифікат №182/16 суб»єкта оціночної діяльності Фонду Державного Майна України. Строк дії з 01 березня 2016 року до 01 березня 2019 року) в результаті заподіяння механічних пошкоджень автомобілю НОМЕР_3, матеріальний збиток його власнику позивачу ОСОБА_3, склав 115.352грн.70коп./а.с.8-18/.

Позивачем ОСОБА_3 за проведення зазначеного автотоварознавчого Звіту було сплачено 1.000 грн. /а.с.43/.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА», відповідно до полісу №АІ/8430717 від 27.03.2016року з лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого 50.000 грн., з нулевою франшизою /а.с.118/.

За ініціативою страховика відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» також було проведено автотоварознавче дослідження оціночним підприємством ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», за результатами дослідження якого, від 27.02.2016 року за №56123 матеріальна шкода, заподіяна позивачу, визначена у розмірі 102.304 грн.60 коп. /а.с.84-98/.

При цьому, як встановлено судом, автотоварознавчий висновок від імені ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 27.02.2016року виконаний тим же автотоварознавцем - ОСОБА_5, який виконав і Звіт №56123 від 04.03.2016 року.

Сторони в суді апеляційної інстанції зазначили, що, як їм стало відомо із пояснень автотоварознавця ОСОБА_5, яким виконані обидва автотоварознавчі висновки, різниця полягає у тому, що, у Звіті №56123 від 04.03.2016 року, яким шкода визначена у розмірі 115.352грн.70коп. врахована вартість податку на додану вартість, а у висновку від 27.02.2016 року за №56123, за яким матеріальна шкода позивачу визначена у розмірі 102.304 грн.60 коп. - ПДВ не враховано.

Відповідно до пункту 17 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року за №1440, у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об»єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури пов»язані з визначенням ринкової вартості здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

В ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції, в силу ст.12 ЦПК України, судом роз»яснювалось право сторонам заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення експертним шляхом дійсної вартості заподіяної позивачу шкоди, однак сторони не виявили бажання заявляти таке клопотання.

Таким чином, після звернення позивача з відповідною заявою, страховик ПрАТ «СК «УНІКА», виконуючи свої договірні зобов»язання, в силу ст.979 ЦК України, виплатив позивачу, як потерпілій особі, від неправомірних дій страхувальника ОСОБА_2, страхове відшкодування в розмірі 50.000 грн., що становить ліміт відповідальності страховика за пошкоджене майно на одну особу. Виплата указаної суми на рахунок позивача ОСОБА_3 підтверджується платіжним дорученням №010561 від 28.03.2016 року /а.с.44/.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату, а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

А, відповідно до п.22.1 ст.20 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.

Оскільки позивач ОСОБА_3 пояснив суду, що ремонт автомобіля був виконаний не на спеціалізованій станції технічного обслуговування, а «кустарними» спеціалістами, тому представити суду чеки, якими підтверджувалась би ним сплата ПДВ, він не може.

Між тим, колегія суддів вважає, що, оскільки в результаті неправомірних дій відповідача ОСОБА_2, позивачу ОСОБА_3 була заподіяна матеріальна шкода, позивач обґрунтовано, на підставі ст.ст.1166, 1194 ЦК України, звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки відповідач відмовляється добровільно відшкодовувати заподіяну ним матеріальну шкоду, у розмірі, що перевищує виплачені страховиком ПрАТ «СК «УНІКА» 50.000 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

А, згідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи матеріальну шкоду, заподіяну позивачу, колегія суддів вважає за правомірне виходити із суми 102.304 грн.60 коп., яка встановлена оціночним підприємством ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 27.02.2016року за №56123, виконаного за замовлення страховика ПрАТ «СК «УНІКА», і, в розрахунок якої не включено вартість ПДВ.

Отже, матеріальна шкода, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 складає 52.304 грн.60 коп. (102.304 грн.60 коп. - 50.000 грн.).

Доводи скаржника відповідача ОСОБА_2 відносно того, що на ремонт належного йому автомобіля позивачу вистачило і 50.000 грн., які виплатив йому страховик, колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до вище зазначеної статті 1194 ЦК України, винною у заподіянні шкоди особою, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, потерпілій особі виплачується різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. А, оскільки, як встановлено судом, фактичний розмір матеріальної шкоди становить 102.304 грн.60 коп., тому, виходячи саме від цієї суми, належить вираховувати різницю, яка підлягає стягненню на користь позивача, і яка становить, як зазначено вище, 52.304 грн.60 коп.

Також, суд відхиляє доводи скаржника в апеляційній скарзі, відносно того, що суд не надав оцінки рецензії експерта-оцінювача ОСОБА_6, відповідно до якої, при виконанні автотоварознавцем ОСОБА_5 дослідження від 04.03.2016 року №56123 допущене порушення застосування методики оцінки експертом-оцінювачем у частині розрахунку збитків, зокрема при застосуванні Коду 23, тобто, без відповідного обґрунтування.

Відхиляючи указаний довід, колегія суддів посилається на те, що, дійшовши необхідності ухвалення нового рішення по справі, апеляційна інстанція не надає доказового значення указаному висновку, оскільки, при визначенні матеріальної шкоди керується іншим висновком - від 27.02.2016року за №56123, за яким матеріальна шкода позивачу визначена у розмірі 102.304 грн.60 коп., виконаного за замовленням страховика ПрАТ «СК «УНІКА», і у якого, при виплаті страхового відшкодування, не виникло сумнівів у правильності зазначеного висновку.

Як встановлено судом, відповідальність винної в ДТП особи ОСОБА_2 ґрунтується на деліктних правовідносинах, а тому, в силу ст.1167 ЦК України він зобов»язаний сплатити на користь потерпілої в ДТП особи позивача ОСОБА_3 моральну шкоду, оскільки останнім понесено моральні страждання у зв»язку з пошкодженням його автомобіля, що виразилось у психологічних переживаннях за долю свого майна, витрату часу на відвідування правоохоронних органів, страхових, експертних організацій, що має бути компенсовано у грошовому виразі за рахунок винної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, та покладаючи на відповідача ОСОБА_2 обов"язок по її відшкодуванню у сумі 5.000 грн., колегія суддів виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та враховує роз"яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" від 31 березня 1995 року №4, згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування редакцією засобу масової інформації.

Також, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що складають витрати позивача на проведення автотоварознавчого висновку у сумі 1.000 грн. та сплату судового збору у розмірі 1.217 грн.46 коп.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 141, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 01 грудня 2017 року, та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 52.304(п»ятдесят дві тис. триста чотири) грн.60 коп. на відшкодування, матеріальної шкоди, та 5.000(п»ять тис.) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього, у сумі 57.304(п»ятдесят сім тис. триста чотири) грн.60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати: 1.000 (одна тис.) грн. за оплату залучення спеціаліста; 1.217(одна тис.двісті сімнадцять) грн.46 коп. за оплату судового збору.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді