Рішення № 73343926, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року № 826/6991/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС ум. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС ум. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 №0007241306.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що висновок акту від 10.10.2016 №12295/26-58-13-06-17-2862803825 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013» є помилковими, оскільки до суми оподаткованого доходу (додаткового блага) включено пеню та проценти за користування кредитом.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року отримав та не задекларував дохід з якого не сплачено податок з доходів фізичних осіб, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм Податкового кодексу України.

Враховуючи клопотання представників сторін судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції чинній станом на 26.09.2017 року).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 за результатом якої складено акт від 10.10.2016 №12295/26-58-13-06-17-2862803825 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, зокрема, заниження позивачем оподаткованого доходу в сумі 313 738,11 грн. внаслідок чого порушено п. 163.1 ст. 163 пп. 164.2.17 «д» п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст 176, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 №0007241306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 66 382,60 грн. (за основним платежем 53 106,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 276,52 грн.).

Згідно з договором від 14.08.2007 №11198332000 АКБ «Укрисиббанк» надав позивачу кредит в сумі 40 000 доларів США (еквівалент 202 000 грн.).

Крім того, згідно з договором від 26.10.2006 №11065559000 АКБ «Укрисиббанк» надав позивачу кредит в сумі 32 322 доларів США (еквівалент 163 226 грн.).

В подальшому, між АКБ «Укрисиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1 та договір відступлення права вимоги.

В подальшому ТОВ «Кей-Колект» прийнято рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості, яка станом на 25.07.2013 складала 17 550,82 доларів США (еквівалент 140 283,7 грн. (за договором від 26.10.2006 №11065559000) та 21 700,79 доларів США (еквівалент 173 454,41 грн. (за договором від 14.08.2007 №11198332000), про що було повідомлено позивача листами від 30.07.2013 №083-11224, №03-11225.

Крім того, даними повідомленнями роз'яснено позивачу, що анульована сума заборгованості являється його доходом, отриманим як додаткове благо, а тому йому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суди дійшли правильного висновку про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

При цьому, наведеними положеннями закріплено оподаткування саме суми боргу, яка анульована кредитором. Будь-яких застережень про те, які саме суми можуть входити до її складу, зокрема, основний борг, нараховані проценти або пеня, не має.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2015 №К/800/ 42518/15.

Крім того, позивачем не надано суду належних доказів, що до вказаної сими доходу включено нараховані проценти та/або пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда