Рішення № 73342567, 11.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року справа № 823/777/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки УМВС України в Черкаській області; зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру та будь-яким строком відповідно до довідки з грошового забезпечення УМВС України в Черкаській області з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку і порушенням строків їх виплати з 01.01.2016; стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн. Також просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та допустити судове рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України і отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” №900-VІІІ від 23.12.2015, статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, має право на перерахунок пенсії з 01.01.2016. На адресу відповідача ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області надано довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, однак перерахунок не здійснено. Позивач зазначає, що 20.11.2017 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, однак листом №11105/0301 від 28.11.2017 відповідач відмовив у перерахунку, мотивуючи відсутністю бюджетного фінансування для здійснення виплат перерахованих пенсій, у зв’язку з чим перерахунок буде здійснено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України. Бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідач 27.03.2018, у строк встановлений судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає вимоги позивача не обґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити, зокрема, з наступних підстав. ОСОБА_3 внутрішніх справ України №2900/05/21-2018 від 28.02.2018 повідомлено Пенсійний фонд України про те, що використання довідок про розмір грошового забезпечення, поданих до органів Пенсійного фонду України до набрання чинності постановою №103 неможливо, оскільки в зазначених довідках враховано премію за грудень 2015 року. При цьому постанова №103 визначає середній розмір премії, що фактично виплачений за відповідною посадою за січень 2016 року.

Відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 перерахунку підлягають пенсійні виплати з 01.01.2016 але виплату перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ буде здійснено з 01.01.2018, при цьому суму перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обчислену станом на 01.01.2018, буде виплачено з 01.01.2019 після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету у порядку, встановленому постановою. Вважає, що його обов’язок щодо виплати пенсії у новому розмірі виник з 01.01.2018.

Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначає, що вимога позивача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 є необґрунтованою з огляду на положення частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позовні вимоги позивача стосуються системних періодичних виплат, право на які у нього виникло із встановленням відповідного статусу, перебіг строку, коли він мав дізнатися про порушення своїх прав, розпочався з встановленого законодавством часу отримання таких виплат. Однак позивач звернувся із заявою до відповідача щодо перерахунку лише 20.11.2017, за результатами розгляду якої 28.11.2017 отримав відповідь про відмову у перерахунку, в зв’язку з чим часом виникнення спірних правовідносин вважає час отримання відповіді позивачем.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зазначив, що рішення судів, які вступили в законну силу виконуються в добровільному порядку.

Щодо допуск рішення суду до негайного виконання зазначив, що воно застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача. Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії, а не стягнення грошових, негайне виконання не застовується.

Розглянувши наявні у суду матеріали, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області (відповідач) та отримує пенсію за вислугу років, призначену йому як колишньому працівнику органів внутрішніх справ України (міліції) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №2800715497, виданого 04.01.2018, наявною в матеріалах справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” встановлено грошове забезпечення для поліцейських, яке за своїми складовими є вищим від раніше встановленого грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

ОСОБА_3 внутрішніх справ України №4019/02/22-2017 від 22.03.2017 (зареєстрований в Пенсійному фонді України 28.03.2017 за №1167/5) повідомлено, що перерахунок пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) проводиться з урахуванням грошового забезпечення, установленого для поліцейських згідно з постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, з 01.01.2016 на підставі довідок про грошове забезпечення, виданих ліквідаційними комісіями ГУМВС (УМВС) в областях та м. Києві.

12.07.2017 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від ліквідаційної комісії управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Черкаській області надійшла довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача №2303008773 від 04.07.2017.

Згідно з вказаною довідкою розмір грошового забезпечення позивача відповідно до частини 3 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 15.11.2015, наказу МВС №260 від 06.04.2016 станом на 01.01.2016 складає 7578 грн. 59 коп., в т.ч. посадовий оклад – 3250 грн., оклад за званням майор міліції – 2000 грн., надбавка за вислугу років – 2100 грн., премія 3,11% - 228 грн. 59 коп.

Відповідач не здійснив перерахунку пенсії позивача.

На час розгляду справи перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №2303008773 від 04.07.2017 позивачу не проведено.

Вважаючи, що відповідач порушив його право на перерахунок пенсії, передбачене законами України, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (у подальшому – Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв’язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв?язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23.12.2015 №900-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, яким статтю 63 Закону №2262-ХІІ доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських”.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VІІІ, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

При цьому статтею 102 вказаного Закону передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, яка набрала чинності 02.12.2015, встановлено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим грошового забезпечення колишніх працівників міліції, але за розміром є більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача як колишнього працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015.

Перерахунок пенсій колишнім працівникам міліції здійснюється відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 в (у подальшому – Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв?язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 2 Порядку №45 передбачено, що на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв?язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п?ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п?ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Частиною другою статті 51 Закону №2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що перерахунок пенсій у зв?язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв?язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з частиною п’ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що відповідач 12.07.2017 отримав довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача №2303008773 від 04.07.2017, однак перерахунок пенсії не здійснив.

Враховуючи те, що право позивача на перерахунок його пенсії встановлено чинним законодавством України, дотримано всі вимоги, передбачені Порядком №45 для перерахунку пенсії, позивач має законні підстави на перерахунок його пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення №2303008773 від 04.07.2017, в зв’язку з чим бездіяльність відповідача щодо здійснення такого перерахунку є протиправною.

Оскільки перерахунок пенсії позивача не проведено за протиправної бездіяльності відповідача, який є державним органом, право позивача на такий перерахунок з 01.01.2016 є абсолютним та не може бути обмеженим будь-яким строком в силу вимог частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ.

Вказаним спростовуються посилання відповідача на відсутність права на перерахунок пенсії з 01.01.2016 у зв’язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача виплатити пенсію з 01.01.2016 суд зазначає наступне.

Умови виплати пенсії за минулий період передбачені статтею 55 Закону №2262, згідно з якою нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відтак, позовна вимога про виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 є законною та підлягає до задоволення.

Суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 починаючи з 01.01.2019 з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХII Кабінет Міністрів прийняв постанову від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, якою врегулював питання виплати перерахованих пенсій ( далі - Постанова №103).

Пунктом 3 Постанови №103 передбачено виплату пенсій, перерахованих особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), з 1 січня 2018 року, а виплату сум перерахованих пенсій за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017, обчислених органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018, після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017; з 1 січня 2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України, від 21.02.2018 №103 встановила обмеження на виплату пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), перерахованих відповідно до статті 63 Закону №2262, які не відповідають умовам виплати нарахованих пенсій, не отриманих пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, що передбачені статтею 55 Закону №2262.

Також суд зазначає, що стаття 55 Закону №2262 не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України визначати строки виплати пенсії, яка не виплачена з вини органу Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, при вирішенні питання про визначення строку виплати перерахованої пенсії застосуванню підлягають норми статті 55 Закону №2262 як закону, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що перерахунок та виплата пенсії позивача з 01.01.2016 не здійснені з вини відповідача, оскільки довідка про розмір грошового забезпечення позивача №2303008773 від 04.07.2017 отримана ним 12.07.2017. Відмовляючи позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, відповідач послався на відсутність бюджетного фінансування.

Разом з цим таке посилання не є обгрунтованою підставою щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Крім того, у рішенні Конституційного суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі за конституційним поданням ОСОБА_3 внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний суд зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/8/18 від 15.02.2018, відповідно до пункту 56 якого Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", до суду з адміністративними позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України, на обліку яких стоять позивачі та які здійснюють виплату пенсій позивачам, з позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача (відмови вчинити дії) щодо здійснення перерахунку та виплати позивачам пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонерам органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року N 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статтями 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських; зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачам з 01 січня 2016 року як пенсіонерам органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року N 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статтями 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", згідно з наданою довідкою про грошове забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

З огляду на зазначене різниця між призначеною та перерахованою пенсією позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 повинна бути виплачена без обмеження строком, у зв’язку з чим позовна вимога про виплату перерахованої пенсії позивача з 01.01.2016 підлягає задоволенню.

Суд вважає необгрунтованим посилання відповідача на неможливість здійснення перерахунку пенсії до отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача відповідно до листа ОСОБА_3 внутрішніх справ України від 28.02.2018 №2900/05/22-2018.

Так, вказаним листом ОСОБА_3 внутрішніх справ України повідомило Пенсійний фонд України про те, що у довідках про грошове забезпечення, поданих органам Пенсійного фонду України до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, зазначена премія за грудень 2015, що відповідало законодавству на момент їх підготовки. На виконання пункту постанови Кабінету Міністрів України №103 Національна поліція України визначає середній розмір премії, що фактично виплачений за відповідною посадою (посадами), за січень 2016 року. Нові довідки про розмір грошового забезпечення будуть містить розмір премії за січень 2016 та нові оклади за спеціальними званнями, зокрема внутрішньої служби, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». У зв’язку з вказаним ОСОБА_3 внутрішніх справ України вважає неможливим проводити перерахунок пенсій з використанням довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного з урахуванням премії за грудень 2015 року.

Разом з цим, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 передбачено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих ОСОБА_3 внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р., N 45.

Беручи до уваги вказане, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки №2303008773 від 04.07.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв’язку з викладеним, з урахуванням відсутності станом на час винесення рішення в матеріалах справи відомостей про перерахунок та виплату перерахованої пенсії позивачу, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду правомірність бездіяльності щодо спірних правовідносин. Суд зазначає, що позивачем набуто право на перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016, у зв’язку з чим у суду є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

У зв'язку із викладеним суд звертає увагу на те, що обмеження розміру пенсії позивача певною граничною сумою не є спірним у правовідносинах, що досліджуються у даній справі. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач обмежував розмір пенсії позивача певною сумою, а також наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть протиправно застосовані такі обмеження у майбутньому, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача виплатити перераховану пенсію з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає, що згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 компенсація громадянам втрати частини доходів ( в тому числі пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

За змістом вказаної норми нарахування компенсації втрати частини доходів здійснюється у разі порушення строків виплати нарахованої пенсії.

Суд бере до уваги, що на час розгляду справи пенсія позивачу не перерахована, тому приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати пенсії позивача.

Щодо позовної вимоги про відшкодування з Державного бюджету України моральної шкоди у сумі 5000 гривень суд зазначає наступне.

Позивач на обгрунтування вказаної вимоги посилається на статтю 56 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Також позивач посилається на статтю 65 Закону №2262-Х11, яка передбачає, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач у позовній заяві вказав, що через бездіяльність відповідача щодо перерахунку його пенсії зазнав душевних страждань, його стосунки у сім’ї, з оточуючими погіршились через нервування, також погіршилось самопочуття через неможливість захистити порушене право.

Суд бере до уваги, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження погіршення самопочуття та на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо); відповідач визнав право позивача на перерахунок, пославшись лише на перенесення терміну перерахунку через відсутність грошових коштів, з відповіддю на заяву позивача не зволікав; можливість захисту порушеного права у позивача наявна, про що свідчить заявлений ним позов до суду; сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Посилання позивача на позицію Європейського суду з прав людини, які викладені у рішеннях «Недайборщ проти Російської Федерації», «Антипенко проти Російської Федерації», «Пшеничний проти Російської Федерації», «Гарабаєв проти Російської Федерації», «Мельниченко проти України» згідно з якою заявнику не може бути пред’явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, оскільки при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна і констатується судом, є безпідставним, оскільки вказана правова позиція застосовується при стягненні моральної шкоди відповідно до статті 41 «Справедлива сатисфакція» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у справах, що розглядаються Європейським судом з прав людини. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що він не застосовує принципів, визначених національним законодавством. Вказане свідчить, що національне законодавство може по-іншому врегулювати відносини щодо компенсації моральної шкоди.

Щодо заяви про звернення судового рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов?язати суб?єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, у відповідності до ст. 139 КАС України, не стягуються.

Враховуючи встановлені обставини справи та правові норми, керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 (20409, Черкаська область, Тальнівський район, с. Здобуток, вул. Садова, 44, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.07.2017 №2303008773, виданої ліквідаційною комісією управління ОСОБА_3 внутрішніх справ в Черкаській області.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) перерахувати пенсію ОСОБА_2 (20409, Черкаська область, Тальнівський район, с. Здобуток, вул. Садова, 44, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.07.2017 №2303008773, виданої ліквідаційною комісією управління ОСОБА_3 внутрішніх справ в Черкаській області, з 01 січня 2016 року.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) виплатити ОСОБА_2 (20409, Черкаська область, Тальнівський район, с. Здобуток, вул. Садова, 44, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію, перераховану відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.07.2017 №2303008773, виданої ліквідаційною комісією управління ОСОБА_3 внутрішніх справ в Черкаській області, із врахуванням фактично виплаченої пенсії, з 01 січня 2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Руденко