Рішення № 73340155, 10.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 р. № 814/164/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54039

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001

про:визнання незаконним та скасування наказу від 21.12.2017р. № 1155 о/с, № 317 о/с, поновлення на посаді ,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі:Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (далі: Відповідач) з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21 грудня 2017 р. № 1155 о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого сержанта поліції, поліцейського другого відділення взводу конвойної служби Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_1; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21 грудня 2017 р. № 317 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського другого відділення взводу конвойної служби Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського другого відділення взводу конвойної служби Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач жодних вчинків, які підривають довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та які є несумісними із подальшим проходженням служби, не вчиняв та не мав намір вчиняти. Під час проведення службового розслідування від Позивача письмових пояснень не витребували та він їх не надавав. За весь час служби в органах внутрішніх справ Позивач тричі отримав подяку за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків та досягнення вагомих результатів у службовій діяльності, один раз - відзнаку УМВС «За заслуги в боротьбі зі злочинністю» III ступеня, що не було враховано при звільненні Позивача. Позивача було ознайомлено лише з наказом про звільнення. В той же час, з наказом про накладення дисциплінарного стягнення від 21.12.2017 №1155о/с, Позивач ознайомлений не був. При звільненні Позивача Відповідачем вчинено порушення порядку накладення на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення позивача зі служби в поліції, з підстав передбачених п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідач не погодився з позовними вимогами, надав відзив, згідно якого наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 18.10.2017 № 939 призначено службове розслідування за фактом злиття бензину старшим сержантом поліції ОСОБА_1, який мав місце 15.10.2017 на плацу поліцейського містечка. Службове розслідування проведено відповідно до вимог діючого законодавства.

На підставі висновків службового розслідування, 21.12.2017 наказом №317 О/С ОСОБА_3 звільнений зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні ним службової дисципліни в частині неналежного виконання вимог п.1., п.4., п.9., п.10. ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо неухильного дотримання статутів та наказів начальників, дотримання норм професійної та службової етики, сприяння начальнику у зміцненні службової дисципліни, виявлення поваги до колег по службі, нехтуванні основними обов'язками поліцейського, передбаченими ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, ігноруванні вимог ст. 1 Закону щодо виконання основної функції Національної поліції - служіння суспільству та підтримання публічної безпеки і порядку, що призвело до вчинення ганебного вчинку - спробі крадіжки паливно - мастильних матеріалів зі службового автотранспорту.

При застосуванні дисциплінарного стягнення, звільненні позивача зі служби в поліції, відповідачем було враховано тяжкість скоєного проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяну шкоду позитивному іміджу поліції, попередню поведінку позивача, ставлення позивача до виконання службових обов'язків, встановлена його несумісність з подальшим проходженням служби в поліції, у зв'язку з чим відповідач вважає, що відповідач ГУНП в Миколаївській області при винесенні спірного наказу, в частині звільнення позивача зі служби в поліції, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Тому відповідач вважає, що підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні як і похідні позовні вимоги позивача щодо поновлення його на посаді, задоволенню також не підлягають.

12.03.2018 року Позивач подав пояснення на відзив, згідно яких у відповідача не було підстав для притягнення позивача до відповідальності, оскільки вину в скоєнні проступку доведено не було, службове розслідування проведено з порушенням вимог Дисциплінарного статуту, не дотримано право на участь у службовому розслідуванні позивача, не відібрано пояснення, пояснення від 17.10.2017 року надані поза межами розслідування, порушено строк проведення розслідування, наказ прийнято з порушенням п.п.34, 4.1 Інструкції. Також, позивач зазначив, що службове розслідування проводилось працівниками підрозділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП без залучення безпосереднього керівника позивача, а акт службового розслідування не підписано всіма посадовими особами, яким було доручено його проведення. Докази надані відповідачем до відзиву, містять виправлення та численні неузгодженості. Кримінальне провадження№12017150020004554, закрито за відсутністю в діянні складу правопорушення.

15.03.2018 року Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких висновок службового розслідування затверджено 18.12.2017 року з огляду на те, що 17.12.2017 року це вихідний день. Пояснення позивач надавав 18.10.2017 року в межах призначеного службового розслідування. Рапорт майора ОСОБА_4, щодо події 17.10.2017 року став підставою для внесення до ЄРДР №12017150020004554, досудове розслідування триває. Пояснення ОСОБА_5В, ОСОБА_4, ОСОБА_6 щодо обставин спроби викрадення палива зі службових автозаків ОСОБА_1, співвідносяться з поясненнями самого позивача.

Сторонами подані клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

З огляду на наявність усіх необхідних для правильного вирішення справи по суті, доказів, клопотання судом задоволено.

Суд вивчив доводи сторін, наявні в матеріалах справи докази, надав їм правову оцінку та встановив наступне.

З 07.11.2015 року ОСОБА_1, перебував на службі в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області, згідно наказу №3о/с.

18.10.2017 року наказом №939 о/с "Про призначення та проведення службового розслідування, відсторонення від виконання службових обов'язків поліцейського ВКС ГУНП області старшого сержанта поліції ОСОБА_1." призначено службове розслідування за фактом злиття бензину з автозаків взводу конвойної служби ГУНП конвоїром цього ж підрозділу старшим сержантом поліції ОСОБА_1, який мав місце 15.10.2017 на плацу поліцейського містечка за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле,5.

17.11.2017 з метою проведення повного та об'єктивного службового розслідування, а також з'ясування всіх порушених питань, відповідно до п, 5.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 продовжено термін проведення службового розслідування до 18.12.2017 Р.

18.12.2017 року затверджено висновок за фактом надзвичайної події, згідно якого встановлено, що

За результатами проведеного службового розслідування вина у вчиненні дисциплінарного проступку, повністю доведена його матеріалами.

Як вбачається із висновку службового розслідування, перевіркою вказаних відомостей встановлено, що інспектор-черговий по території поліцейського містечка ЧЧ РПОП ГУНП майор поліції ОСОБА_5 15.10.2017 приблизно о 20:15 здійснював обхід прилеглої території, під час якого перевіряв службові транспортні засоби РПОП ГУНП щодо їх належного зберігання та зачинення. У ході перевірки, порушень та сторонніх осіб виявлено не було. Приблизно о 20:25 ОСОБА_5 та поліцейський 1-го взводу РПОП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_6, виявили біля автозака з номерним знаком 150959 працівника ВКС ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1, який перебував у цивільному одязі, при собі мав клітчату валізу, в якій знаходилась пластмасова баклага від питної води ємкістю 5 літрів. Баклага була повністю заповнена бензином. На запитання ОСОБА_5 до ОСОБА_1, що він робить, останній відповів, що водії їх підрозділу дозволили йому злити паливо зі службових автозаків та використати його в особистих цілях. На особистий мобільний телефон ОСОБА_5 сфотографував валізу, в якій знаходилась баклага з бензином, автозак та відкритий бензобак автозаку. Біля іншого автозаку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побачили таку ж валізу, в якій знаходилися ще дві баклаги, одна з який була порожня, а інша повна бензину. Зателефонувавши водіям ВКС ГУНП ОСОБА_8 та Поддимнікову - ОСОБА_9, ОСОБА_5 дізнався, що дозволу ОСОБА_1 на злиття палива зі службових автомобілів вони не давали та такого дати не могли.

Про виявлений факт 16.10.2017 ОСОБА_5 доповів командиру РПОП ГУНП майору поліції ОСОБА_10 та командиру ВКС ГУНП майору поліції ОСОБА_4

У подальшому, майором поліції ОСОБА_4 на ім'я керівництва ГУНП був складений рапорт з викладенням подій, що відбулися, який 17.10.2017 зареєстрований до журналу ЄО Центрального ВП № 26445 та відомості, викладені у рапорті, слідчим відділом вказаного підрозділу поліції внесені до ЄРДР № 12017150020004554 від 18.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Під час викладених подій, старший сержант поліції ОСОБА_1, відповідно до довідки № 2389 від 13.10.2017, виданого державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Миколаївській області», знаходився на лікарняному.

В ході службового розслідування були опитані майор поліції ОСОБА_5, майор поліції ОСОБА_4, старший сержант поліції ОСОБА_6 та сержант поліції Поддимніков -ОСОБА_9, які підтвердили факт злиття палива зі службових автомобілів ОСОБА_1

Позивач, ОСОБА_1 також в поясненнях підтвердив, що дійсно зливав паливо зі службових автозаків взводу конвойної служби ГУНП при вищезазначених обставинах та робив це у зв'язку з закінченням палива у своєму власному автомобілі. В майбутньому, злитий об'єм палива мав намір повернути у службовий автомобіль.

За висновками службового розслідування Відповідач дійшов висновку, що в діях поліцейського відділення №2 взводу конвойної служби ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні ним службової дисципліни в частині неналежного виконання вимог п.1., п.4., п.9., п.10. ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо неухильного дотримання статутів та наказів начальників, дотримання норм професійної та службової етики, сприяння начальнику у зміцненні службової дисципліни, виявлення поваги до колег по службі, нехтуванні основними обов'язками поліцейського, передбаченими ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно- правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, ігноруванні вимог ст. 1 Закону щодо виконання основної функції Національної поліції - служіння суспільству та підтримання публічної безпеки і порядку, вимог ст. 6 Закону щодо керування поліції у своїй діяльності принципом верховенства права, що призвело до вчинення ганебного вчинку, який виразився у спробі крадіжки паливно - мастильних матеріалів зі службового автотранспорту Позивачем, тому він підлягає звільненню зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

21.12.2017 ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнений зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 наказом ГУНП в Миколаївській області № 317 о/с.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 N 3460-ІV та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991.

Згідно з ч.1,2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського, зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу : дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у

службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що накладенню на особу рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України дисциплінарного стягнення передує чітко регламентований законодавством процес службового розслідування, метою якого є з'ясування обставин вчиненого особою дисциплінарного проступку, визначення ступеня його тяжкості та обрання міри покарання за його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано вимоги законодавства щодо проведення службового розслідування, за наслідками якого складено відповідний висновок, відібрано необхідні пояснення у позивача та інших осіб, в тому числі, у тих які виявили факт порушення позивачем.

Доводи позивача про порушення строків проведення службового розслідування не підтверджено, так 18.10.2017 року розпочато службове розслідування 18.12.2017 року закінчено. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, таким чином, порушення строку відповідачем допущено не було.

Аргументи позивача щодо його ознайомлення з наказом №939 о/с в день звільнення не ґрунтуються на доказах, оскільки зворотна сторона наказу містить лише підпис позивача про його ознайомлення з наказом та не містить дати.

Посилання Позивача на виправлення в датах надання пояснень, суд вважає такими, що не впливають на суть дисциплінарного правопорушення, оскільки ОСОБА_1, власноручно складав дані пояснення та відповідно зазначав дату їх надання. Крім того, позивач власноручно зазначає в своїх поясненнях, що з 14.10.17 по 17.10.17 року він перебував на лікарняному, протягом цих днів йому ніхто не телефонував та не запитував стосовно інциденту і він вирішив мовою оригіналу: «самостійно завести пояснення стосовно даного факту», та додав що 16.10.17 та 17.10.17 року телефонував командиру та заступнику щодо цього питання.

Посилання позивача на те, що він надавав пояснення по суті порушення під моральним тиском керівництва, судом також не приймаються до уваги, оскільки на підтвердження позивачем не надано жодних доказів. Крім того, як вбачається зі змісту пояснень ОСОБА_1, ознайомлений з нормами статті 63 Конституцій України, надав згоду на обробку та використання в службових документах своїх персональних даних, написав пояснення власноручно та самостійно.

Доводи позивача про проведення службового розслідування не на підставі рапортів чи інформації співробітників позивача , а на підставі інформації про відкриття кримінального провадження, а також доводи про порушення норм п 3.4, п.4.1, п 8.7 Інструкції не ґрунтуються на доказах, так з Наказу №939 о/с вбачається, мовою оригіналу: « 17.10.2017 року за вх. 5481 до ВІОС УКЗ ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація про факт злиття бензину з автозаків взводу конвойної служби ГУНП конвоїром цього ж підрозділу сержантом поліції ОСОБА_1, який мав місце 15.10.2017 року на плацу поліцейського містечка…». Проведення службового розслідування доручено заступнику начальника ВІОС УКЗ ГУНП області майору поліції ОСОБА_2 та старшому інспектору ВІОС УКЗ ГУНП області підполковнику поліції ОСОБА_11

Зазначені посадові особи дійсно не є безпосередніми керівниками позивача, а є працівниками інспекції з особового складу, ОСОБА_11 не підписала висновок службового розслідування з підстави відсутності комісії з розслідування, оскільки відповідач керувався нормами пунктів 3.2.,3.3., 3.4 Наказу МВС №230 Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073.

Так пунктами 3.2, 3.3, 3.4 передбачено, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії. Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. У разі виникнення таких обставин виконавець упродовж двадцяти чотирьох годин повинен повідомити про це начальнику, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо проведення службового розслідування ініційовано за рапортом ОСОБА_4, командира ВКС ГУНП в Миколаївській області, тобто керівником ОСОБА_1, який відповідно до вимог п 34.4 Інструкції брав безпосередню участь в службовому розслідуванні, тому довод позивача щодо порушення цієї норми є безпідставним.

У постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року (справа №813/4104/14), від 15 грудня 2015 року (справа №21-3844а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Матеріалами службового розслідування було підтверджено, що ОСОБА_1, скоїв дисциплінарний проступку, який виразився в порушенні ним службової дисципліни в частині неналежного виконання вимог п.1., п.4., п.9., п.10. ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що призвело до вчинення ганебного вчинку, який виразився у спробі крадіжки паливно - мастильних матеріалів зі службового автотранспорту Позивачем, тому він підлягає звільненню зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було враховано тяжкість скоєного проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяну шкоду позитивному іміджу поліції, ставлення позивача до виконання службових обов'язків, встановлена його несумісність з подальшим проходженням служби в поліції, та при винесенні спірного наказу, в частині звільнення позивача зі служби в поліції, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним наказу від 21 грудня 2017 р. № 1155 о/с, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Миколаїв,54039 НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001 40108735) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник