Рішення № 73339192, 06.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року (о 16 год. 40 хв.)Справа № 808/230/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (далі – ЗДП «Радіоприлад», позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати постанову №29 від 11.01.2018, прийняту відповідачем, про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 9 600,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що враховуючи обов`язкову складову норми статті 265 Кодексу законів про працю України про вину позивача в порушенні законодавства про працю, за встановленого факту існування заборгованості відповідачем не досліджено та не вивчено первинні бухгалтерські документи позивача, щодо наявності об’єктивної можливості для виплати заробітної плати, не враховано проблемні питання позивача, про які йому було відомо, не взято до уваги вчинення позивачем всіх можливих дій щодо виплати заробітної плати. Тобто, на думку позивача, вина позивача мала бути встановлена у випадку, коли у підприємства є об’єми робіт, за виконану роботу надходять кошти, але безпідставно заробітна плата не виплачується. Вказує, що надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства та їх використання з дотримання цільового призначення повністю контролюється ДК «Укроборонпром», пріоритетним напрямком використання коштів є виплата заробітної плати, рішення службовими особами підприємства не приймається і чітко контролюється з боку концерну, факти нецільового використання коштів позивачем не виявлені. Стосовно заборгованості по заробітній платі та наявності реальної об’єктивної можливості позивача здійснювати регулярні виплати заробітної плати зауважує, що ЗДП «Радіоприлад» не має грошових коштів, які можливо спрямувати на виплату заборгованість по заробітній платі, і їх відсутність пов’язана з наявністю дебіторської заборгованості заводу та не отриманих з держбюджету коштів як відшкодування ПДВ, що визначається поважною причиною для невиплат. Факт наявності заборгованості по контрактам між підприємствами підтверджується та централізовано регулюється Концерном, наявні графіки погашення заборгованості із зарплатні, погоджені з Концерном, які передбачають джерела надходжень коштів за рахунок розрахунків за контрактами учасників концерну, що встановлено постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2014 по справі №335/12435/13-а. Крім того, на думку позивача, скрутне фінансове становище підтверджує і те, що 08.07.2019 господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі №26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедура розпорядження майном триває і до теперішнього часу. З огляду на викладене, вважає, що борг перед працівниками ЗДП «Радіоприлад» виник не з вини позивача, а оскаржувана постанова винесена не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже підлягає скасуванню. Окрім вказаного, звертає увагу суду, що підставою для скасування оскаржуваної постанови також є наявний факт подвійної відповідальності, з вказаних порушень, що зазначені в оскаржуваній постанові, відповідачем вже покладено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 9 600,00 грн. Ураховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Відповідач позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 5059 від 15.02.2018). Зокрема, вказує, що ГУ Держпраці у Запорізькій області під час перевірки позивача діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України, проведене інспекційне відвідування позивача здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача. Так, перевіркою стану виконання приписів встановлено, що на підприємстві існує заборгованість із виплати заробітної плати, яка на 01.12.2017 становить 5764,7 тис.грн. перед 1145 працівниками та продовжується виплата заробітної плати з порушенням строків, встановлених чинним законодавством більш, як на один місяць та не в повному обсязі, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці». Щодо посилань позивача на наявний факт подвійної відповідальності наголошує, що в даній справі порушення ст. 61 Конституції України не має місце і врахування вини особи за вчинення адміністративного правопорушення є неможливим, адже ЗДП «Радіоприлад» не притягується до адміністративної відповідальності, траф за постановою №509 накладається на юридичних осіб, які використовують найману працю, і є фінансовою санкцією за порушення законодавства про працю у відповідності до ч. 3 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Таким чином, на підставі вищевикладеного, а також враховуючи ту обставину, що правомірність доводів відповідача щодо наявності порушень вимог законодавства про працю, а саме ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, позивач не заперечує, вважає, що позовна заява є безпідставною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. № 9033 від 20.03.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, однак надав суду заяву (вх. № 9034 від 20.03.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Проти позову заперечує в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ЗДП «Радіоприлад» (код ЄДРПОУ 14313317) зареєстровано в якості юридичної особи 02.07.1993, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу від 05.12.2017 № 2418 «Про проведення перевірки стану виконання припису» та направлення на проведення перевірки від 05.12.2017 № 1170 у період з 06.12.2017 по 14.12.2017 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_1 була проведена перевірка додержання ЗДП «Радіоприлад» законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений відповідний акт №08-03-0567/0569.

Згідно із ОСОБА_2 під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а саме на підприємстві існує заборгованість із виплати заробітної плати, яка на 01.12.2017 становить 5764,7 тис. грн. перед 1145 працівниками та продовжується виплата заробітної плати з порушенням строків, встановлених чинним законодавством та не в повному обсязі. Відповідно до наданої позивачем до перевірки довідки у вересні – грудні 2017 року відбулась виплата 2 017 406,27 грн. заробітної плати: у вересні 2017 року – в сумі 693 865,09 грн. (частково за квітень жовтень 2017 року); у жовтні 2017 року – в сумі 724 728,37 грн. (частково за червень – жовтень 2017 року); у листопаді 2017 року – в сумі 175 308,70 грн. (частково за вересень – листопад 2017 року); у грудні 2017 року – в сумі 423 504,11 грн. (частково за червень – жовтень та грудень 2017 року). На підприємстві існує графік погашення заборгованості із заробітної плати у 2017 році, затверджений протоколом засідання тимчасової комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати від 09.02.2017 № 2, доведений до підприємства листом Державного Концерну «Укроборонпром» від 15.02.2017 № UOP1.012-1455, яким сума заборгованості станом на 01.12.2017 передбачена у розмірі 1 100,00 тис.грн. Виходячи з пояснення, наданого підприємством, причинами недотримання графіку погашення заборгованості є неповна завантаженість підприємства та списання Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області грошових коштів з єдиного рахунка ЗДП «Радіоприлад» (за період вересень - листопад 2017 в сумі 432 995, 68 грн.);

ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: відповідно до наказу від 01.11.2017 №327-к ОСОБА_2 був звільнений 02.11.2017 за його особистою заявою від 01.11.2017. Згідно із табелем обліку робочого часу за листопад 2017 року – 02.11.2017 є робочим днем ОСОБА_2 Розрахунок коштів, належних до виплати ОСОБА_2 здійснений, але на час проведення перевірки ці кошти йому не виплачені.

На підставі висновків ОСОБА_2 та вказаного порушення відповідачем в той самий день було винесено припис № 08-03-0567/0569-0469, яким позивача зобов’язано усунути порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» – вжити дієвих заходів в частині дотримання строків виплати заробітної плати, а також зобов’язано усунути порушення вимог ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України - вжити дієвих заходів в частині дотримання порядку розрахунку з працівниками при звільненні.

Із актом перевірки та приписом ознайомлено директора підприємства ОСОБА_3 під розпис, примірники ОСОБА_2 отримано 14.12.2017, про що свідчать відповідні відмітки на вказаних документах.

05.01.2018 позивачем отримано повідомлення про продовження строків розгляду справи та запрошення 11 січня 2018 року о 15 год. 45 хв. до ГУ Держпраці у Запорізькій області для розгляду справи про накладення штрафу за вчинення дій, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

11.01.2018 на адресу відповідача ЗДП «Радіоприлад» направлено лист №131-35 стосовно стану виконання припису, у якому повідомлено, що за період з 14.12.2017 по 31.12.2017 погашена заборгованість по заробітній платі на суму 696 039,98 грн. за червень, липень, серпень та вересень 2017 року, а також надано відповідну довідку про погашення заборгованості по заробітній платі за вказаний період.

Проте, 11.01.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову №29, якою за порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 47 КЗпП України на ЗДП «Радіоприлад» накладений штраф у розмірі 9 600,00 грн.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом (пункт 7 Положення).

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань проводить, зокрема, моніторинг у сфері оплати праці в частині своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці.

У відповідності до підпункту 51 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень встановлено порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603 (далі – Порядок №390).

Відповідно до пункту 3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

В даному випадку позапланова перевірка здійснена з метою встановлення стану виконання приписів відповідача від 06.04.2017 № 08-03-089/0373-0221 та від 21.08.2017 №008-03-0567/0090-0043.

При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Згідно із пунктом 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Оскаржувана постанова гуртується на висновках позапланової перевірки про порушення позивачем вимог частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 47 та частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України в частині недотримання строків виплати заробітної плати та порядку розрахунку при звільнені.

Щодо встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

До матеріалів справи долучено копії доказів, які доводять невчасну виплату заробітної плати працівникам ЗДП «Радіоприлад». Факт несвоєчасної сплати працівникам заробітної плати не оспорюється позивачем.

Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно ст.8 Закону України №1801-VIII від 21.12.2016 «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 грн.

У відповідності до частини четвертої 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок).

У відповідності до пункту 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення,

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначаються нормами Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР).

Статтею 24 Закону України №108/95-ВР передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені Законом України «Про оплату праці» та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що борг виник не з вини ЗДП «Радіоприлад», оскільки підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, і щодо нього господарським судом відкрито справу про банкрутство. Позивач зазначає, що ЗДП «Радіоприлад» не має грошових коштів, які можливо спрямувати на виплату заборгованості по заробітній платі, і їх відсутність пов’язана з наявністю дебіторської заборгованості заводу та не отриманих з держбюджету коштів як відшкодування ПДВ, що визнається поважною причиною для невиплат.

Проте, з цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить норм, які б визначали поважні причини невиплати заробітної плати та розрахунків з працівниками при звільненні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Крім того, стаття 23 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 закріплює, що кожна особа має право на працю, на вільний вибір праці, на справедливі та належні умови праці та на захист від безробіття. Кожна особа, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожен працюючий має право на справедливу та задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування для нього самого та його сім'ї та доповнюване, за необхідності, іншими засобами соціального забезпечення.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не може бути підставою для звільнення підприємства від відповідальності, оскільки позивачем факт затримки розрахунків не заперечується.

Щодо твердження позивача, про подвійну відповідальність за одне і те саме правопорушення суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що 07.09.2017 ГУ Держпраці у Запорізькій області вже було винесено Постанову про накладення штрафу №267 у розмірі 9 600,00 грн. на підставі ОСОБА_2 перевірки від 21.08.2017 №08-03-0567/0090, за порушення вимог частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України в частині недотримання строків виплати заробітної плати.

В матеріалах адміністративної справи наявна постанова від 07.09.2017 №267 про накладення на ЗДП «Радіоприлад» штрафу у сумі 9 600 грн. Суд звертає увагу, що порушення, виявлені в ході перевірки за ОСОБА_2 №08-03-0567/0569 від 14.12.2017, скоєні позивачем у іншому перевіряємому періоді, та відповідно, постановою від 07.09.2017 №267 ЗДП «Радіоприлад» притягнуто до відповідальності за порушення, вчинені за інший період.

Отже, у постановах від 07.09.2017 №267 та оскаржуваній від 11.01.2018 №29 підставами до притягнення позивача зазначено порушення позивачем вимог частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» та накладено штрафи у сумі 9600,00 грн., проте в той же час у постановах зазначено, що такі порушення вчинені позивачем у різних перевіряємих періодах, тому суд дійшов висновку про відсутність подвійної відповідальності ЗДП «Радіоприлад».

Крім того, постановою від 07.09.2017 №267 позивач не був притягнутий до відповідальності за порушення вимог частини першої статті 47 та частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України в частині недотримання строків та порядку розрахунку при звільнені громадянина ОСОБА_2

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого припису, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 3, код ЄПРПОУ 14313317) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (місцезнаходження: 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови про накладення штрафу відмовити у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Суддя І.В. Батрак