Ухвала суду № 73330059, 12.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/4085/18

Провадження № 1-кп/520/785/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кирикової О.О.,

прокурора Бачинського Ю.В.,

захисника ОСОБА_1,

перекладача ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщені суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 22018160000000039 від 15.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05.04.2018 року судді Київського районного суду м. Одеси Войтова Г.В. було передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 22018160000000039 від 15.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263 КК України.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, або для укладання угод немає, відсутні підстави для внесення подання про визначення підсудності.

Також, прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за попередньою змовою групою осіб, та за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до семі років, раніше судимий, та на теперішній час в проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.15, ч.1 ст.186 КК України, і на підставі ухвали суду від 22.02.2017 року обвинувачений ОСОБА_3 оголошено у розшук у зв"язку з неявкою до суду, він не має постійного місця мешкання на території України, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв’язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які маєть істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та враховуючи те, що більш м"ягки запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 заперечувала проти обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв’язку з тим, що ризики зазначені прокурором не доведені та просить суд зменьшити розмір застави визначений обвинуваченому. Крім того, захисник заявила клопотання про направлення зазначеного обвинувального акту до Приморського районного суду м. Одеси, для вирішення питання про об"єднення с кримінальним провадженням відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст. 15, ч.1, ст.186 КК України, щоб не порушувати право на захист обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам передбаченим ст. 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно вимог ст.314 ч.3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вимоги до обвинувального акту визначені ст. 291 КПК України, де в п.5 ч.2 цієї статті зазначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому йдеться про право особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду та дає обвинуваченому можливість реалізувати своє право на захист та знати, в чому саме він обвинувачується. Однак, у зазначеному обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 не міститься сформульованого належним чином обвинувачення.

Згідно з ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

В порушення вищевказаної норми, прокурором у обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 у кримінальному проваджені внесеного до ЄРДР № 22018160000000039 від 15.02.2018 року, окрім викладення фактичних обставин інкримінованого йому злочину, зазначено, що він вчинив злочин спільно з ОСОБА_4 із зазначенням анкетних даних останнього, якій згідно з даним обвинувальним актом не є обвинуваченим у даному кримінальному проваджені.

Суд вважає, що зазначення в обвинувальному акті за обвинуваченням конкретної особи про вчинення нею злочину за попередньою змовою з іншою особою, яка у конкретному кримінальному проваджені не є обвинуваченою, із зазначенням її прізвища, імені та по-батькові, є істотним порушенням встановленого ст. 62 Конституції України та п.10 ч.1 ст. 7 КПК України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Подібне викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч.1 ст. 337 КПК України та суперечить положенням КПК України.

З врахуванням того, що у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення у розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що є обставини, що перешкоджають судовому розгляду кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 у суді першої інстанції.

Вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст. 291 КПК України, а тому матеріали підлягають поверненню прокурору.

Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.

Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті. Стаття 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт та у статті 109 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.

Главою 28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустимі, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв’язків, наявність повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого злочину, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_3 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду та чинити тиск на свідків, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, беручи до уваги, що злочин вчинено без застосування насильства, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України (в редакції 2017 року), під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

На підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року, через прогалини та колізії національного законодавства, суд у підготовчому судовому засіданні вирішує питання не про продовження строку тримання під вартою, а розглядає питання щодо обрання чи скасування запобіжного заходу.

Клопотання захисника про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу не пов’язаного з триманням під вартою, суд вважає безпідставним. Щодо зменьшення розміру застави визначеного ухвалою слідчого судді, суд вважає, що зазначений розмір є достатнім для забеспечення виконання обвинуваченим покладени на нього обов"язків.

Керуючись ст. ст. 31,177-178,183,184,194,196,197,291,314-315КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018160000000039 від 15.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263 КК України, повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу не пов’язаного з позбавленням волі та зменьшення розміру застави, відмовити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення зазначеного обвинувального акту до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання що об"єднення кримінальних проваджень, у зв"язку з відсутністю офіційного підвердження наявності кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.15, ч.1 ст.186 КК України в проваджені Приморського районного суду м. Одеси.

Обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області.

Строк ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) днів і припиняє свою дію 10.06.2018 року.

На підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року залишити визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов’язків, передбачених КПК України у розмірі 140 960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки строком до 10.06.2018 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув’язнення.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий Войтов Г. В.