Вирок № 73329888, 12.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1315/17

Провадження № 1-кп/520/194/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 року Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого – судді Галій С.П.

з участю секретаря Маркової О.І.

прокурорів Левицького О.А., Зайкова Д.Б.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016160480005026 від 30.11.2016 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 і доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, працює водієм таксі, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 року в 22 години 40 хвилин ОСОБА_4, при сухому дорожньому покритті, керуючи технічно справним легковим автомобілем НОМЕР_1, перед початком руху заднім ходом, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

Здійснюючи заїзд заднім ходом у міжквартальному, дворовому асфальтованому проїзду буд. №27 по вул. Ільфа і Петрова, у Київському районі м. Одеси, з боку проїзної частини вул. Ільфа і Петрова в напрямку вул. Академіка Корольова, був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, для забезпечення безпеки руху за допомогою до інших осіб не звернувся, внаслідок чого, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка йшла по вказаному міжквартальному, дворовому проїзду у зустрічному з автомобілем НОМЕР_1, прямому напрямку руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохода ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому шийки правого стегна.

Вказане тілесне ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3697 від 12.01.2017 року спричинене ударною дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова легкового автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення автомобіля і пішохода), могло бути спричинене 29.11.2016 року та відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 5845 від 23.01.2017, належним виконанням вимог п. п. 10.9 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля НОМЕР_1, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

Таким чином, ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 10.1, 10.9, 26.1 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.9 ПДР «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;

п. 26.1 ПДР «Пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху».

Своїми діями ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні злочину, згоден з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив суду, що він працює водієм таксі і його заробітна плата, як водія таксі є його єдиним джерелом прибутку для забезпечення його сім’ї у складі дружини і двох неповнолітніх дітей. Він підтверджує, що дійсно 29.11.2016 року в 22 години 40 хвилин він керував легковим автомобілем НОМЕР_1. У міжквартальному проїзді біля буд. №27 по вул. Ільфа і Петрова йому потрібно було здійснити рух автомобілем заднім ходом. Він за допомогою до інших осіб не звернувся, подивився у дзеркало перед початком руху заднім ходом, та почав рух. Він не бачив потерпілу, яка несподівано для нього з’явилася за його автомобілем. Він побачив потерпілу тільки тоді, коли почув удар. Коли він вийшов з автомобіля, то побачив, що потерпіла лежить на землі, вона сказала, що в неї болить нога. Він викликав швидку медичну допомогу і поліцію.

Він згоден, що своїми діями він порушив п. п. 2.3 (б), 10.1, 10.9, 26.1 Правил дорожнього руху України.

У скоєнні злочину щиро кається, просить суд врахувати, що в нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Він працює водієм та його робота є його єдиним джерелом доходу, тому просить суд не позбавляти його водійських прав.

Також просить суд застосувати до нього дію Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки у нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей.

Цивільний позов потерпілої про стягнення матеріальної і моральної шкоди визнає частково і визнає та буде виконувати рішення суду щодо відшкодування шкоди. Він згоден на відшкодування моральної шкоди в сумі 20 тисяч гривень. Також пояснив, що він в період досудового розслідування та розгляду справи судом він намагався частково відшкодувати шкоду потерпілій, однак потерпіла відмовлялась отримати часткове відшкодування шкоди, наполягала тільки на повному відшкодуванні матеріальної в моральної шкоди.

Позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілої у медичному закладі визнає частково, вважає, що сума витрат є завищеною.

В судовому засідання потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 29.11.2016 року близько 23 годин вона поверталась з ринку «Людмила», де вона працювала, тому що їй не вистачає пенсії на життя. Біля буд. №27 по вул. Ільфа і Петрова вона бачила машину ОСОБА_4, яка стояла в між квартальному проїзді. Вона рухалась назустріч машині під керуванням ОСОБА_4 Несподівано для неї автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_4 різко здійснив рух назад, вдарив її, від чого вона впала на землю. ОСОБА_4 вийшов з автомобілю, викликав швидку медичну допомогу і поліцію. Також на місці була її подруга Беліченко, яка йшла за нею позаду. З тілесними ушкодженнями її госпіталізували у лікарню. Їй потрібно було провести операцію. Її син займався придбанням імплантату, придбав їй самий дешевий імплантат, який коштував 2500 доларів США. Грошей на придбання імплантанта в неї не було, вона позичала гроші у людей. В лікарні вона знаходилась протягом місяця. Після виписки з лікарні ходила на костилях ще півроку, втратила роботу.

Цивільний позов про стягнення матеріальної і моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 29.11.2016 року після 10 години вечора вона поверталась додому разом з ОСОБА_3, вони йшли по міжквартальному проїзду по вул. Ільфа і Петрова. Вона трохи затрималась, а потерпіла пішла вперед. Вона почула різкий звук і особисто бачила, як потерпілу збила машина під керуванням ОСОБА_4, яка рухалась заднім ходом. Вона підбігла коли потерпіла вже лежала на землі, не могла встати на ноги. Обвинувачений викликав швидку допомогу і поліцію. Вона разом з потерпілою поїхала у лікарню. В лікарні потерпіла пробула 3-4 дні, поки їй купили імплантат. Грошей у потерпілої не було, її син та брат збирали гроші на операцію.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є другом потерпілої ОСОБА_3 Коли потерпіла знаходилась у лікарні він розмовляв з лікарем з приводу потрібного потерпілій лікування, лікар сказав йому, що вартість протезу, потрібного потерпілій складає близько 3500 доларів США. Він телефонував обвинуваченому, на що обвинувачений сказав , що й у нього таких грошей немає. Син потерпілої і її брат збирали гроші у різних людей, він особисто також давав гроші на придбання протезу для потерпілої.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину, його вина доведена та підтверджується доказами, дослідженими судом:

-Витягом з ЄРДР від 30.11.2016 року;

-Протоколом огляду місця ДТП від 29.11.2016 року зі схемою ДТП та фото таблицями;

-Висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння №002087 від 30.11.2016 року, згідно якого ОСОБА_4 знаходиться у тверезому стані;

Висновком судово-медичної експертизи № 3697 від 12.01.2017 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у виді закритого перелома шийки правого стегна. Вказане тілесне ушкодження спричинене ударною дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузову легкового автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення автомобіля і пішохода), могло бути спричинене 29.11.2016 року та відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

-Висновком № 5674 від 19.01.2017 року судової авто технічної експертизи дослідження технічного стану автомобіля НОМЕР_1, згідно якого рульове керування автомобіля, гальмова система та ходова частина автомобіля до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю. В цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від вибраного напрямку руху або відмову систем. Система головного освітлення і світлової сигналізації перебувала у працездатному стані.

-Висновком №5675 від 19.01.2017 року судової транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню слідів і ушкоджень на автомобілі НОМЕР_1 з фото таблицями, з якого вбачається, що зафіксовані в задній частині автомобіля «Nissan Almera» зправа, утворені по фронтальному типу сліди у вигляді потертостей брудопилевого шару на задньому бампері, задньому правому крилі, кришки багажника, в сукупності характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об’єктом, який не має рівноміцних метало слідоутворюючих кромок, але який володіє великою інерційною масою, тобто з тілом пішохода. Сліди і ушкодження відображають наступний механізм контакту: удар заднім бампером з закиданням на кришку багажника, заднє праве крило.

-Висновком №5845 від 23.01.2017 року судової авто технічної експертизи по дослідженню механізму і обставин наїзду автомобіля НОМЕР_1 на пішохода, з якого вбачається, що в умовах події, водій автомобіля «Nissan Almera», при належній реалізації вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

- Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.11.2016 року накладений арешт на автомобіль НОМЕР_1;

Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 08.12.2016 року автомобіль НОМЕР_1 переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4

-Постановою про залучення речового доказу від 01.12.2016 року;

На підставі досліджених судом доказів, які є належними, достовірними, допустимими і достатніми, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286ч.1 КК України повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України не встановлені.

Обставинами, що пом'якшують покарання згідно ст.66 КК України суд вважає, щире каяття обвинуваченого у скоєнні злочину, позитивні характеристики з місця і роботи, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, тому суд приходить до висновку, що з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів, необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив суду клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від відбування покарання.

Згідно свідоцтва про народження серія І-ЖД №183486, виданого Другим відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси 07.08.2003 року року і свідоцтва про народження серія І-ЖД №341378, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 28.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 являється батьком неповнолітніх дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Вислухавши клопотання обвинуваченого, дослідивши надані суду документи, враховуючи, що ОСОБА_4 являється батьком двох неповнолітніх дітей, скоїв необережний злочин, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, раніше не судимий, також враховуючи, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що єдиним джерелом доходу його сім’ї є його робота водієм і є необхідність надати ОСОБА_4 можливість працювати з метою відшкодування шкоди потерпілій, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році» в редакції закону від 06.09.2017 року, тому на підставі ст.1 п. «В», ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягає звільненню від відбування основного покарання у виді обмеження волі і додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня №11» до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої відповідає вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства, є обґрунтованим, доказаним у суді, тому підлягає задоволенню.

Суд розглянув заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в межах заявлених позовних вимог, створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь – які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 надала суду письмові докази на підтвердження заподіяних їй матеріальних збитків на суму 78095 грн. 09 коп.

Також позивачем доведені витрати на сплату судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, тому враховуючи вище викладене позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, потерпіла ОСОБА_3 подала по справі цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. на її користь.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що по вині обвинуваченого вона тривалий час рухалась за допомогою милиць, у неї повністю змінився звичайний стан життя, вона перенесла хірургічну операцію, тривалий час відчувала біль, не могла сходити у магазин за продуктами, що завдало їй моральну шкоду.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України п.9 від 31.03.1995 №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин.

При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, за даним позовом суд враховує характер и ступінь, випробуваних потерпілим душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкість вимушених змін в його житті.

Виходячи із вимог розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 гривен підлягають частковому задоволенню в сумі 30 000 гривень на її користь.

Крім того, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17.05.2017 року в забезпечення цивільного позову накладений арешт на частину квартири, яка належить ОСОБА_4 Згідно незалежного висновку незалежної оцінки нерухомого майна, дослідженого судом, вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2, 212, 211, 211а, яка належить обвинуваченому ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності, складає 214 529 грн.

За таких обставин, суд вважає, що на теперішній час відпала потреба в подальшому застосуванні арешту до автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, на якій під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.11.2016 року накладений арешт.

Керуючись ст. 1 п. «В», ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», в редакції закону від 06.09.2017 року, ст. 373, ст.374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст.286ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_4 на підставі ст.1 п. «В», ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», в редакції закону від 06.09.2017 року від відбування основної міри покарання у виді 2 років обмеження волі і додаткової міри покарання увиді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік - звільнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 78095 грн. 09 коп. і у сумі 704 грн. 80 коп., а всього 78799 грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня №11» (м.Одеса, вул.Ак.Воробйова, 5, р/р 35411001046273, код ЄДРПОУ- 02774415, МФО 828011, Банк – ГУДКСУ в Одеській області) 6801 грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової авто-технічної експертизи в сумі 1 101 грн. 00 коп.; судової транспортно-трасологічної експертизи у сумі 1 101 грн. 00 коп.; судової авто-технічну експертизу обставин ДТП, вартістю 880 грн. 80 коп.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.11.2016 року про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2 – скасувати.

Скасувати арешт на автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його оголошення, шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Галій С. П.