Рішення № 73329474, 12.04.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6037/16-ц

Номер провадження 2/489/77/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 29.01.2008 р. було укладено кредитний договір, відповідно до якого він отримав кредит в сумі 37 000 доларів США на придбання квартири. Також 29.01.2008 р. між банком та позивачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав в іпотеку відповідачу квартиру №20 в будинку № 27 по пр.. Жовтневому в м. Миколаєві. Однак позивач вважає, що вищезазначений кредитний договір суперечить положенням ЗУ «Про захист прав споживачів». Так позивач вважає, що позичальнику не надавався окремий письмовий документ з детальним описом загальної вартості кредиту для споживача, в кредитному договорі не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням реальної процентної ставки, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача. Таким чином було порушено права позичальника як споживача фінансових послуг, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що, на переконання позивача, кредитний договір було укладено з порушенням положень діючого законодавства, він звернувся з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту №11289962000 від 29.01.2008 р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2; стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідно до ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення , дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

29.01.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11289962000. Відповідно до умов вказаного договору позичальник отримав від Банку кредит у сумі 37 000 доларів США на придбання квартири. Кредитні кошти надавались строком по 29.01.2029 р. За користування кредитним коштами було встановлено плату в розмірі 11,9 % річних.

Відповідно до п. 10.13 Кредитного договору підписання даного Договору Позичальником свідчить про те, що всі умови Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного Договору Позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Кредитний договір позивачем був підписаний, він з його змістом ознайомлений.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату осново боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч положень ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в кредитному договорі № 11289962000 не було наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача. Оскільки вказані обов’язкові відомості не зазначені в кредитному договорі, в доказів про те, що ці відомості були надані банком позичальнику до укладення кредитного договору – немає, та на переконання позивача є всі підстави вважати, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Позивач також зазначає, що статтями 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання кредитного договору недійсним у випадку включення до нього умов, які не є справедливим. Несправедливими умовами, зокрема, є установлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626–628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Ухвалою суду по справі було призначено судову економічну експертизу, через що зупинено провадження у справи, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1.Чи підтверджується наявними первинними та бухгалтерсько-обліковими документами надання кредитних коштів ОСОБА_2, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту №1128992000 від 29.01.2008 р. ? 2. Якими є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту за кредитним договором №1128992000 від 29.01.2008 р. відповідно до базових умов, викладених на момент укладання договору? Чи відповідають розраховані реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту даним, наведеним в зазначеному договорі і додатках до нього? 3.Який розмір складає документально обґрунтований щомісячний (в тому числі за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежам), згідно умов зазначених на момент складання договору про надання споживчого кредиту №1128992000 від 29.01.2008 р.? Чи обґрунтовано нормативно та документально виконано АКІБ «УкрСиббанк» оформлення з надання кредиту за договором про надання споживчого кредиту №1128992000 від 29.01.2008 р.?

Згідно Висновку експерта №124/06/2017 від 06.06.2017 р. встановлено, що надання кредитних коштів по договору про надання споживчого кредиту №11289962000 від 29.01.2008 р. (згідно п. 1.5. договору) документально не підтверджено через наступне.

Меморіальний ордер №0600888825 від 29.01.2008 р. не містить усіх обов’язкових реквізитів, передбачених вимогами нормативних актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках ( в т.ч. Вимогами Постанови Правління НБУ №254 від 18.06.2003 р. та Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998 р.), а саме відсутні підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення;

Згідно виписки за особовим рахунком №26203165490500 за період з 29.01.2008 р. по 30.01.2008 р. кредитні кошти за договором №11289962000 від 29.01.2008 р., надійшли позичальнику з рахунку №3739310005. Зазначений рахунок не передбачено використовувати для операцій з надання кредиту ( Постанова Правління НБУ №481 від 27.12.2007 р., Постанова Правління НБУ №280 від 17.06.2004 р.).

В результаті співставлення даних, зазначених у виписці за особовим рахунком №26203165490500 за період з 29.01.2008 р. по 30.01.2008 р. та «виписці за кредитним договором з 29.01.2008 р. по 28.12.2015 р.» встановлено, що дебетові рахунки, використані для перерахування коштів (надання кредиту) відрізняються між собою, а саме: згідно виписки за особовим рахунком за 29.01.2008 р. позичковий рахунок - №3739310005; згідно «виписки за кредитним договором з 29.01.2008 р. по 28.12.2015 р.» - НОМЕР_1.

За даними п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту №11289962000 від 29.01.2008 р. процентна ставка за користування кредитом становить 11,90% річних. За даними додатку № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» від 29.01.2008 р. до договору №11289962000 від 29.01.2008 р.: реальна процентна ставка становить 13,60%, абсолютне значення подорожчання кредиту складає 67 851, 21 дол. США.

За результатами експертизи, встановлено, що реальна процентна ставка на момент укладання договору про надання споживчого кредиту №11289962000 від 29.01.2008 р. складає 15,82% та є вищою від визначених договором реальної процентної ставки та процентів за користування кредитом; абсолютне значення подорожчання кредиту, визначеного в додатку № 2 до договору.

Також по третьому питанню поставленому перед експертом, за результатами експертизи встановлено, що щомісячні платежі (в тому числі за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами) згідно умов, зазначених на момент складання договору про надання споживчого кредиту №11289962000 від 29.01.2008 р., складають від 400,00 дол. США до 1006,16 дол. США.

У висновку експерта також зазначено, що оформлення Банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під час укладання договору про надання споживчого кредиту №11289962000 від 29.01.2008 р., не в повній мірі узгоджується з «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 р.) та ЗУ «Про захист прав споживачів». В результаті дослідження додатку №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» від 29.01.2008 р. не встановлено усіх платежів, пов’язаних з одержанням кредиту та чітко визначених розмірів платежів на погашення кредиту.

Проте, суд критично ставиться до Висновку експерта, оскільки він лише підтверджує той факт, що у позивача є право на оскарження дій відповідача щодо виконання умов договору та перерахунку сплачених сум по вказаному договору, однак не може бути підставою для визнання договору недійсним з моменту укладення в повному обсязі.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, які б давали можливість вважати, що умови договору про надання споживчого кредиту, укладеного між сторонами, є несправедливими до позивача, оскільки підписуючи вказаний договір позивач мав реальну можливість та ознайомився з його умовами, але не відмовитися від його укладення.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу з боку відповідача та сам факт обману. Також, судом встановлено, що позивач до грудня 2014 року виконував свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту, що також свідчить про те, що останній погодився з умовами укладеного договору та не вважав їх, зокрема, несправедливими.

Враховуючи наведене вище , суд дійшов висновку, що при підписанні Договору про надання споживчого кредиту сторонами були дотримані вимоги, передбачені чинним законодавством для укладення договорів, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, зокрема дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому відсутні підстави стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своєму позові, а тому суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.04.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова