Рішення № 73328436, 10.04.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/818/18

пр.№ 2/464/758/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10.04.2018 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Горбач О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33894928) про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та моральне відшкодування,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 21.02.2018 р. звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (далі – ОСОБА_3 «ЛАЗ»), в якому просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невиплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по грудень 2014 року в сумі 132 392 грн. 88 коп., а також моральне відшкодування в сумі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у зв’язку із затримкою у виплаті заробітної плати роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати. Оскільки відповідач затримав виплату нарахованих доходів, зокрема заробітної плати, такий зобов’язаний провести нарахування та виплату компенсації у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно розрахунку компенсації, така за період з січня 2008 р. по грудень 2014 р. становить 132 392,88 грн. Окрім цього, внаслідок не проведення розрахунку при звільненні він зазнав моральних страждань, оскільки був у скрутному матеріальному становищі, що зробило неможливим нормальне існування його та членів його сім’ї. Пошуки роботи спричинили тяжкий психологічний стан. Ступінь моральних страждань оцінює в розміру 25 000 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою від 22.02.2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 22.02.2018 року про відкриття провадження у справі, останній не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

Позивач у судове засідання не з'явився, 15.03.2018 року подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить такий задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому, згідно із ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, у відсутності представника відповідача ОСОБА_3 «ЛАЗ», на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_4 з 01.04.2007 р. перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3 «Львівські автобусні заводи», а саме 01.04.2007 р. прийнятий на посаду начальника дільниці енергетичного цеху на ОСОБА_3 «ЛАЗ»; 10.02.2009 р. переведений на посаду начальника енергетичного цеху ОСОБА_3 «ЛАЗ»; 01.04.2011 р. переведено на посаду начальника енергетичного цеху на відокремлений підрозділ ОСОБА_3 «ЛАЗ», 02.08.2011 р. переведено на посаду головного енергетика на відокремлений підрозділ ОСОБА_3 «ЛАЗ», 01.11.2011 р. переведено на посаду головного інженера на відокремлений підрозділ ОСОБА_3 «ЛАЗ». 25.12.2014 р. ОСОБА_1 звільнено з посади у відповідності до ст.36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 5-7 – копія трудової книжки).

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 22.01.2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та вирішено стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з січня 2008 р. по грудень 2014 р. в сумі 98 917 грн. 35 коп. та суму середньої заробітної плати за період затримки розрахунку з 26.12.2014 р. по 20.11.2017 р. у розмірі 99 590 грн. 40 коп. (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг передбачений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», а також п. 3 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про оплату праці» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). В п. 4 Порядку зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем ОСОБА_1, сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з січня 2008 року по грудень 2014 року становить 132 392 грн. 88 коп. (а.с.2-3).

З огляду на те, що відповідачем ОСОБА_3 «ЛАЗ» не спростовано вказаного розрахунку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку з невиплатою заробітної плати, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, як про це зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказів про втрати немайнового характеру, виходячи з порушень, які допущені відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що позивач звільнений з підприємства відповідача за згодою сторін, немає підстав для висновку, що тяжкий психологічний стан, спричинений пошуками роботи був наслідком протиправних дій відповідача. Тому, в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Окрім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 323 грн. 93 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 – 265, 280 – 289 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33894928) про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та моральне відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33894928) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою заробітної плати за період з січня 2008 року по грудень 2014 року в сумі 132 392 (сто тридцять дві тисячі триста дев’яносто дві) грн. 88 коп. без врахування утримання податків та інших обов’язкових платежів.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33894928) в дохід держави 1 323 (одну тисячу триста двадцять три) грн. 93 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Ю. Теслюк