Вирок № 73324125, 12.04.2018, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. Справа153/280/17

Провадження1-кп/153/27/17-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ямпіль Вінницької області

кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020370000294 від 31.07.2016, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження - с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області, місце проживання - АДРЕСА_1, громадянина України, освіта – середня, заняття - працює водієм в ПрАТ ПК «Поділля», сімейний стан - одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора Євчена Д.В.,

потерпілого ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_3, та представника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 30 липня 2016 року близько 22 години 30 хвилин рухаючись заднім ходом на автомобілі НОМЕР_1 по вул. Калініна в с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який перебував на узбіччі вказаної дороги, внаслідок чого останньому спричинено тілесні ушкодження. Судово-автотехнічною експертизою №574а від 25.08.2016 встановлено, що на момент експертного огляду гальмівна система та рульове керування автомобіля НОМЕР_2 знаходилися в технічно працездатному стані при якому були відсутні які-небудь несправності, що впливають на її вихідні параметри.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №15а від 20.01.2017 у дорожній ситуації, що склалась, дії водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 10.9 ПДР України. Пунктом 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи №1 від 03.01.2017 у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому лівої малогомілкової кістки, у нижній третині, рваної рани на передній поверхні лівої гомілки, епіфізіоліса дистального метаепіфіза. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупого, твердого предмету, можливо 30.07.2016 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду та переїзду колесом вантажного транспорту і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав. Пояснив, що 30.07.2016 у вечірню пору він доїжджав додому, почав виконувати маневр заднім ходом. Перед початком руху зробив звуковий сигнал. Вказав, що в автомобілі світилися габарити. Потім почув дитячі крики та зупинився. Коли вийшов із автомобіля, дитина була за окопом. Вказав, що він витяг дитину і відніс на дорогу. Коли витягав дитину, то бабусі не було, вона підійшла пізніше. Після цього він зателефонував до ОСОБА_6, який приїхав автомобілем та відвіз дитину в лікарню, а сам залишився чекати працівників поліції. Пояснив, що він вийшов першим до дитини із автомобіля. Дитина знаходилась з правої сторони (навпроти задньої частини автомобіля) від автомобіля за 1 м. Вказав, що коли почув дитячий крик, тоді зупинив автомобіль. Вулиця, по якій він проїжджав, має достатню ширину для проїзду і руху пішоходів. Також пояснив, що згідно подорожнього листа він повинен був поставити автомобіль в гараж о 22 годині. Вказав, що в автомобілі разом із ним перебував ОСОБА_7, у якого він не просив допомоги під час маневру. Пояснив, що він дивився у дзеркало та з лівої сторони людей не бачив, проглядав відстань 4 м. У праве дзеркало він не міг побачити нічого, так як не було видно. Автомобіль поставив на ручні гальма і одразу вийшов із нього шукати дитину, яка лежала у вишнях. Вказав, що швидкість руху автомобіля була 2 км/год. Зазначив, що він нічого не бачив. В скоєному розкаявся.

Фактичними даними, отриманими із показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 встановлено, що 30.07.2016 у вечірню пору він разом із бабусею пішли до тітки, яка провела їх до воріт. Зазначив, що вони почали йти і побачили два ліхтарики в темряві ОСОБА_1, керуючи автомобілем, зачепив його бортом автомобіля. Пояснив, що він стояв на окопові, ноги зсунулися і колесом ОСОБА_8 переїхав йому ногу. Бабуся витягнула його на город. В той час із автомобіля вийшов ОСОБА_1 взяв його на руки і поніс на дорогу. Зазначив, що велосипед швидше за нього зсунувся. Також пояснив, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_1 по плечах і питав куди він несе дитину. Вказав, що ззаду автомобіля світилися два ліхтарі і в темряві неможливо було з'ясувати, чи це саме габарити автомобіля. Вказав, що автомобіль вдарив його задньою правою частиною. Ноги зсунулися і він упав. Він перший стояв від автомобіля, потім бабуся, а потім молодша сестра. Вказав, що коли він упав то автомобіль двічі наїхав на ногу, а потім поїхав вперед.

Фактичними даними отриманими із показань свідка ОСОБА_9 встановлено, що 30.07.2016 в с.Дзигівка Ямпільського району Вінницької області вона разом із ОСОБА_2 та онучкою поверталися додому від сестри, було темно. Побачили світло фар ззаду автомобіля. Вказала, що вони ішли по праву сторону дороги. Потерпілий йшов з велосипедом. Вона побачила, що на них щось рухається на відстані 5-6 метрів. Вони зупинилися на окіп (підвищення). Вона сказала, що щось їде. Внук знаходився попереду з велосипедом. Автомобіль рухався заднім ходом на них і збив онука, який попав під колесо і сповз вниз. Вона почала кричати. Автомобіль ще раз дав назад, а потім поїхав вперед. Вказала, що автомобіль наїхав на ліву ногу дитині. Після чого викликали швидку медичну допомогу. Нога дитини була роздроблена.

Приїхав ОСОБА_6 і машиною поїхали. Пояснила, що вона витягнула ОСОБА_2 з-під колеса і відтягнула, а ОСОБА_1 виніс його на дорогу, після чого положив в машину на сидіння. Також пояснила, що вона стояла посередині, з правого боку від неї був ОСОБА_2 з велосипедом, по ліву сторону від неї була її внучка. ОСОБА_1 вдарив кутом борта автомобіля.

Фактичними даними отриманими із показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що 30.07.2016 близько 22 години він їхав з роботи разом із ОСОБА_1 автомобілем МАЗ. Вказав, що він був пасажиром автомобіля, а ОСОБА_1 був за кермом. Під'їжджаючи до будинку ОСОБА_1, повернули задом автомобіля у вуличку. Почули крик. Після чого ОСОБА_1 проїхав вперед і вийшов подивитися. Приблизно через три хвилини він теж вийшов і побачив, як ОСОБА_1 витягував потерпілого знизу з насипу, який був біля дороги. Вказав, що він не бачив, що трапилося із дитиною. ОСОБА_1 маневрував вперед і назад, щоб покласти автомобіль у вуличку. Коли ОСОБА_1 витягнув дитину він стояв на відстані 4 метрів від місця, де була дитина, а саме позаду автомобіля метра 2 від автомобіля. Перед тим, як здати заднім ходом, ОСОБА_1 дивився у дзеркала, а він дивився прямо, передачі фар та габарити були включені. Коли він вийшов, побачив лише ОСОБА_1 з дитиною, через 2-3 хвилини з'явилася бабка потерпілого і маленька дівчинка. Вказав, що тілесних ушкоджень на дитині він не бачив. Все відбувалося в умовах обмеженої видимості, ОСОБА_1 не скористався його допомогою, коли виконував вказаний маневр. О 22 годині автомобіль повинен бути в гаражі. Також пояснив, що ОСОБА_1 брав дитину із-за пагорба, велосипеда він не бачив. Від початку руху автомобіля до зупинки було 50-40 метрів. ОСОБА_1 викликав людей, аби відвезти дитину в лікарню.

Фактичними даними отриманими із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що 30.07.2016 після 22 години до нього зателефонував ОСОБА_1, аби він приїхав до нього. Коли приїхав, то ОСОБА_1 приніс ОСОБА_2 до автомобіля, в який сіли також бабка і внучка. Він стояв за 20 метрів від вантажного автомобіля. Зі слів бабки він зрозумів, що ОСОБА_1 виїхав автомобілем на ногу дитині. Вказав, що він ОСОБА_2 заносив зі свого автомобіля в лікарню, нога була травмована і текла кров.

Фактичними даними отриманими із показань свідка ОСОБА_10 встановлено, що в липні 2016 року близько 22 години трапилась вказана пригода. Вказав, що він прийшов, коли дитина сиділа позаду автомобіля із роздробленою ногою. Він набрав номер ОСОБА_6, а ОСОБА_1 попросив його приїхати. Коли приїхав ОСОБА_6, то забрали дитину разом із бабкою і відвезли в лікарню. Велосипед був на окопі (підвищенні). ОСОБА_7 був тоді, коли прибули працівники поліції. Також вказав, що він не бачив, як ОСОБА_1 ніс дитину на руках. Коли він прийшов, то біля дитини була бабка хлопчика. Зазначив, що перед цим бабка, внук і дівчинка були у його сестри, хлопчик пішов (чи їхав, чи ні не бачив), а бабка із дівчинкою пішли приблизно через 5 хвилин. Після того, як він почув крик дитини, то через хвилину прибув на місце події.

Фактичними даними отриманими із показань свідка ОСОБА_11 встановлено, що приблизно через три дні після ДТП йому зі слів матері ОСОБА_2 стало відомо, що внаслідок ДТП дитина травмувалася. Вказав, що він близько 3-4 разів возив ОСОБА_2 у м. Вінниця в медичний заклад і 3-4 тижні до школи.

Фактичними даними отриманими із показань свідка ОСОБА_3 встановлено, що 30.07.2016 у них була її тітка і мама. Вони пішли до тітки ОСОБА_12 разом із дітьми. Вказала, що їй телефонував син і написав СМС-повідомлення про отримання травми. Велосипед був вилучений із місця події. Заднє колесо велосипеда розчавлене. Вона їхала на передньому сидінні в автомобілі ОСОБА_6, а на задньому сидінні сиділи її мати із ОСОБА_2. Вказала, що їй син ОСОБА_1 пояснив, що його батько завжди так заїжджає.

Фактичними даними отриманими із показань експерта ОСОБА_13 встановлено, що він працює експертом Ямпільського районного відділення судово-медичної експертизи. Вказав, що ним була проведена судово-медична експертиза у цьому кримінальному провадженні на підставі наданих матеріалів, медичних документів та записах. Потерпілого ОСОБА_2 він особисто не оглядав. На підставі проведених досліджень по записах він дійшов висновку, що вказані у висновку експерта тілесні ушкодження могли виникнути від наїзду автомобіля. Тілесні ушкодження ОСОБА_2 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

До початку судового розгляду обвинуваченим та його захисником заявлено клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи у цьому кримінальному провадженні. Однак у ході судового розгляду сторона захисту не підтримала заявлене клопотання, просила його не розглядати, а тому суд не має підстав для розгляду цього клопотання.

Фактичні дані, отримані із показань потерпілого, свідків та експерта, суд визнає належними та допустимими. Відсутні підстави, передбачені у ст.87 КПК України для визнання їх недопустимими.

Належними та допустимими суд визнає фактичні дані, які містяться:

- у протоколі огляду місця події від 31.07.2016, з якого встановлено, що при звітному огляді автомобіля НОМЕР_4 пошкоджень не виявлено;

- у висновку експерта №574 а від 25.08.2016, з якого встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля НОМЕР_5 знаходилися в технічно працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, що впливають на її вихідні параметри. Також встановлено, що під час експертного огляду у вузлах та агрегатах робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля НОМЕР_5 несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість вказаного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено;

- у протоколі проведення слідчого експерименту від 29.12.2016, з якого встановлено, що потерпілий ОСОБА_14 розповів, що: 30.07.2016 близько 22 години 30 хвилин він повертався додому від свого дядька ОСОБА_10, який проживає в с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області. Повертався він спільно зі своєю бабусею ОСОБА_6 та сестрою ОСОБА_4. В руках він вів велосипед. Рухаючись в напрямку виходу з вулиці по правому краю проїжджої частини дороги, на вулиці було темно, тобто, вулиця не освітлювалась. В той час він почув звук, який був схожий на роботу транспортного засобу, горіло світло червоного кольору. В подальшому він пройшов 11 м. вперед та зійшов з проїжджої частини дороги та став на пагорбок, що розташований по праву сторону вздовж проїжджої частини дороги. Автомобіль рухався заднім ходом. Після цього водій транспортного засобу поступово почав зміщуватись праворуч. В подальшому він відчув поштовх від кузова автомобіля в область правого плеча, та що було далі не пам'ятає. Їдучи в автомобілі до лікарні, відчував біль в області гомілки лівої ноги;

- у план-схемі до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.12.2016, з якого встановлено, що на план-схемі зображено розташування автомобіля на момент руху, видимість пішохода, відстань між пішоходом та автомобілем вперше, розташування пішохода в момент руху, висота пагорбка, відстань, яку пройшов пішохід до зупинки, розташування пішохода до наїзду та в момент наїзду, відстань яку проїхав водій до наїзду з моменту зміни напрямку руху, боковий інтервал, розташування автомобіля в момент зміни напрямку руху;

- у протоколі проведення слідчого експерименту від 29.12.2016, з якого встановлено, що свідок ОСОБА_15 розповіла, що:30.07.2016 близько 22 години 30 хвилин вона поверталася додому від свого двоюрідного брата ОСОБА_10, який проживає в с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області. Поверталася вона спільно зі своїм онуком ОСОБА_14, якому 12 років та з онукою ОСОБА_4, якій 6 років. ОСОБА_2 йшов по переду, в руках вів велосипед, вона з ОСОБА_4 йшла позаду ОСОБА_14 на відстані 1м. Вони рухались в напрямку виходу з вулиці по правому краю проїжджої частини дороги, на вулиці було темно, тобто, вулиця не освітлювалась. ОСОБА_14 рухався по проїжджій частині дороги таким чином, що його відстань до правого краю дороги становила 55 см. В той час вона почула звук, який був схожий на роботу транспортного засобу, на той час вона не зрозуміла, що то їде транспортний засіб, горіло світло червонного кольору. Після чого вони пройшли вперед 11 м. та зійшли з проїжджої частини дороги, де зупинились на пагорбі, що розташований по праву сторону дороги, щоб зачекати поки проїде автомобіль. ОСОБА_2 стояв обличчям до проїжджої частини дороги, перед собою за кермо тримав велосипед. Після чого транспортний засіб поступово почав переміщуватись в праву сторону. Коли транспортний засіб наблизився до ОСОБА_14, то кузовом штовхнув його в область плеча, від чого ОСОБА_14 упав та потрапив під праве заднє колесо автомобіля, а саме потрапила його ліва нога, сам ОСОБА_14 упав на землю. Після цього, вона почала кричати, автомобіль зупинився, колесо автомобіля переїхало ногу дитини;

- у план-схемі до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.12.2016, з якого встановлено, що на план-схемі зображено розташування автомобіля під час руху, відстань, коли пішохід помітив автомобіль вперше, розташування автомобіля в момент зміни напрямку руху, боковий інтервал між автомобілем та пішоходом, відстань, яку проїхав автомобіль до наїзду з моменту зміни руху, розташування автомобіля в момент наїзду, висота пагорбка, розташування пішохода в момент наїзду, відстань яку пройшов пішохід до зупинки, розташування в момент руху;

- у протоколі огляду від 30.12.2016, з якого встановлено, що при огляді велосипеда «Салют» в задній його частині, а саме на задньому колесі, крилі, а також на двох металевих трубах, які кріпляться до вісі заднього колеса велосипеда наявні пошкодження. Вказані пошкодження схожі на пошкодження у вигляді вигинання;

- у фототаблицях до протоколу огляду, з яких встановлено, що у велосипеда «Салют» наявні пошкодження, схожі на пошкодження у вигляді вигинання;

- у висновку експерта №15а від 20.01.2017, з якого встановлено, що у дорожній ситуації, що склалась з технічної точки зору, дії водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 10.9 ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася з технічної точки зору можливість попередження виникнення вказаної ДТП у водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1 полягала у виконанні ним вимог п. 10.9 ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася, в діях водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимог п. 10.9 ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події вказаної ДТП;

- у полісі №АІ/8993983 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з якого встановлено, що автомобіль НОМЕР_4 застрахований ПрАТ ПК «Поділля»;

- у подорожному листі №100 від 30.07.2016, з якого встановлено, що ОСОБА_1 30.07.2016 о 08 годині 00 хвилин мав здійснити виїзд автомобілем НОМЕР_6, а о 22 годині 00 хвилин 30.07.2017 мав повернути вказаний автомобіль в гараж;

- у витязі з наказу №677-К від 24.09.2015, з якого встановлено, що ОСОБА_1 з 25.09.2015 прийнятий на роботу в ПрАТ ПК «Поділля» на посаду водія автотранспортних засобів;

- у копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якого встановлено, що автомобіль НОМЕР_4 зареєстрований за ПрАТ ПК «Поділля»;

- у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №38 від 31.07.2016, з якого встановлено, що у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено;

- у висновку експерта №1 від 03.01.2017, з якого встановлено, що у ОСОБА_2, 2004 року народження виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому лівої малогомілкової кістки у нижній третині, рваної рани на передній поверхні лівої гомілки, епіфіоліса дистального мета епіфіза. Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли виникнути від дії тупого/их, твердого/их, предмета/ів, можливо при обставинах та в термін, які вказані в описовій частині даної постанови, тобто, 30.07.2016 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду та переїзду колесом вантажного транспорту і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Досліджені письмові докази відповідають вимогам ст.ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими. Фактичні дані, які містяться у цих доказах не суперечать між собою та фактичним даним, отриманим із показань потерпілого та свідків. Відсутні підстави, передбачені ст.87 КПК України, для визнання доказів недопустимими.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху (п.10.9 ПДР), що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При обранні обвинуваченому міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, та яким завдано шкоди здоров'ю потерпілого, так і особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджено даними, які містяться у вимозі №5523/227/01-16 від 29.08.2016 про відсутність судимості, задовільно характеризується за місцем свого проживання, що підтверджено даними, які містить довідка-характеристика від 26.08.2016, видана Дзигівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області, має постійне місце проживання, що підтверджено довідкою, виданою Дзигівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області вих.№1137 від 26.08.2016, має стійкі соціальні зв'язки - сім'ю, до складу якої входять дружина та син, що підтверджено довідкою, виданою Дзигівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області вих.№1138 від 26.08.2016, дружина ОСОБА_12, 1969 року народження зареєстрована та проживає в с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області, не працює в установах та організаціях, які знаходяться на території Дзигівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, що підтверджено довідкою, виданою Дзигівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області вих.№104 від 06.02.2018, працює водієм автотранспортних засобів в ПрАТ ПК «Поділля» та отримує заробітну плату, що підтверджено довідкою, виданою ПрАТ ПК «Поділля » вих..№57 від 12.02.2018, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджено повідомленням Ямпільської ЦРЛ вих.№01-4-1108 від 01.09.2016.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, є щире каяття, що виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своїх дій шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. На підставі ч.2 ст.66 КК України суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 вжиття невідкладних заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, що підтверджено показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є вчинення злочину щодо малолітньої дитини, оскільки потерпілий ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітнім.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за правилами ст.ст.50, 65 КК України суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, яким заподіяно шкоди здоров'ю дитини, так і особу обвинуваченого, а тому має підстави застосувати відносного нього міру покарання у виді - двох років обмеження волі, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказані вид та міра покарання передбачені санкцією ч.1 ст.286 КК України. Суд не має підстав для застосування додаткової міри покарання, оскільки вперше вчинений обвинуваченим злочин є необережним, обставини, які пом'якшують покарання, знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного. Постійна робота обвинуваченого безпосередньо пов'язана із керуванням транспортними засобами і позбавлення його цього права може призвести до порушення стійких соціальних зв'язків та позбавить джерела доходів. Суд визнає достатнім для мети покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України, обрання ОСОБА_1 основного покарання у виді двох років обмеження волі.

Враховуючи, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, а також особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, має постійне місце проживання та роботи, стійкі соціальні зв'язки, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, і має підстави застосувати ст.75 КК України, та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком - два роки, встановити обмеження передбачені ч.1 п.п.1,2 ст.76 КК України.

Законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_16 - ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 та ПрАТ ПК «Поділля» на загальну суму 508359 гривень 16 копійок. В ході судового розгляду законний представник неповнолітнього потерпілого заявила клопотання про залишення вказаного цивільного позову без розгляду, про наслідки залишення цивільного позову без розгляду їй зрозуміло.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.257 ч.1 п.5 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З урахуванням наведеного, суд має підстави цивільний позов у цьому кримінальному провадженні залишити без розгляду.

При вирішенні питання щодо процесуальних витрат у сумі 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 36 копійок, пов'язаних із залученням експерта, суд керується положеннями ст.124 КПК України, і має підстави стягнути їх із обвинуваченого на користь держави.

При вирішенні питання щодо речового доказу - автомобіля НОМЕР_7, суд керується положеннями п.5 ч.9 ст.100 КПК України, і має підстави повернути законному володільцю - ПрАТ ПК «Поділля».

При вирішенні питання щодо речового доказу - велосипед «Салют», суд керується положеннями п.5 ч.9 ст.100 КПК України, і має підстави повернути законному володільцю - ОСОБА_2

Арешт, накладений на автомобіль марки МАЗ-551605, моделі 551605, типу - Самоскид-С, д.н.з. НОМЕР_8, на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.08.2016 скасувати.

Арешт, накладений на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1, де б воно не знаходилось, на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 10.01.2017 скасувати відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановити йому іспитовий строк - два роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1407 (одну тисячу чотириста сім) гривень 36 копійок процесуальних витрат на залучення експерта (висновок експерта №574а від 25.08.2016 та висновок експерта №15а від 20.01.2017 Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України).

Речовий доказ - автомобіль марки МАЗ-551605, моделі 551605, типу - Самоскид-С, д.н.з. НОМЕР_8, повернути законному володільцю - ПрАТ ПК «Поділля».

Речовий доказ - велосипед «Салют», повернути потерпілому ОСОБА_2.

Арешт, накладений на автомобіль марки МАЗ-551605, моделі 551605, типу - Самоскид-С, д.н.з. НОМЕР_8, на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.08.2016 скасувати.

Арешт, накладений на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1, де б воно не знаходилось, на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 10.01.2017 скасувати.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПрАТ ПК «Поділля» - залишити без розгляду.

Роз'яснити цивільному позивачу, що після усунення умов, що були підставою залишення позовної заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Початок іспитового строку обчислюється з дня ухвалення вироку.

Початок строку відбування покарання обчислюється з моменту приведення вироку до виконання.

Згідно зі ст.ст.376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.Г. ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА