Вирок № 73323901, 11.04.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 146/117/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області у складі: судді Саламахи О.В.,

за участю: секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження № 12017020290000224 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Томашпіль Вінницької області, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого оператором 2-го розряду АЗС № 07/04 в ТОВ «Альткорн» смт. Томашпіль, військовозобов»язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора - Швець А.І.; обвинуваченого - ОСОБА_1; захисника обвинуваченого - Барвінського О.П.; потерпілої - ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

Близько 00:30 год. 02.07.2017, водій ОСОБА_1, керуючи на законних підставах технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул.. Незалежності, поблизу будинку № 47, в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, по смузі руху у напрямку смт. Томашпіль, не вибрав безпечного інтервалу, не врахував дорожню обстановку, а саме: в момент об'єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_4, 1960 року народження, який у темпі спокійного кроку рухався в зустрічному напрямку, не прийняв своєчасних заходів до зменшення швидкості руху свого автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, натомість продовжив рух, внаслідок чого, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 Після наїзду, водій ОСОБА_1 з автомобілем самовільно зник з місця пригоди у невідомому напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Томашпільської ЦРЛ, де, під час подальшого лікування, 04.07.2017 від отриманих травм помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 56 від 01.08.2017, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку з набряком головного мозку, саден лоба, крововиливу м'яких тканин голови, забійної рани тім'яної ділянки голови; закритої травми грудної клітки - закритого перелому 3-го ребра справа; закритого перелому кісток правого передпліччя, відкритого перелому правої стегнової кістки, синців і ран кінцівок. Дані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили загрозливі для життя явища та перебувають у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_4, яка настала внаслідок отримання зазначеної сполучної травми тіла в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 728а від 11.10.2017, робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1, знаходяться у технічно справному стані, при якому відсутні будь-які несправності.

Відповідно висновків судових автотехнічних експертиз № 832а від 31.10.2017 та № 906а від 30.11.2017, дії водія автомобіля марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1, регламентувалися виконанням вимог п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події - даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, за викладених обставин водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 2.10 (а, б, в, г, д, е), 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

- п. 2.10 - "У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; є) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди";

- п. 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

- п. 12.3; - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

- п. 13.1 - «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю і суду надав показання, що 02.07.2017 пізно ввечері керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», державний номерний знак НОМЕР_1. Коли їхав по вул.. Незалежності, у смт. Вапнярка, в напрямку смт. Томашпіль, здійснив наїзд на пішохода, як потім вияснилось - ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку. Після здійснення наїзду, злякався та зник з автомобілем з місця пригоди, у подальшому через декілька тижнів сам прийшов до органів поліції і розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди. У скоєному щиро кається. Матеріальну та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_3 повністю відшкодував. Просить застосувати відносно нього Закон України «Про амністію у 2016 році», та звільнити його від відбування покарання, оскільки він є батьком малолітньої дитини, надавши, при цьому, свідоцтво про народження дитини.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суворо не карати обвинуваченого претензій до нього не має, цивільний позов пред'явлений нею до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди просить залишити без розгляду, оскільки останній повністю відшкодував їй завдану шкоду.

У відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги позицію учасників судового розгляду, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілої та характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів провадження.

При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, у судовому засіданні доведена у повному обсязі і його дії кваліфіковано вірно - за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному, повністю відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно, на утримані є малолітня дитина.

Обставиною, яка відповідно ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд визнає тяжкі наслідки, завдані злочином.

За таких обставин, з метою попередження нових злочинів, виправлення обвинуваченого, з врахуванням вимог ст. 50 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_1, в межах санкції визначеної ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання буде справедливим у даному випадку та сприятиме виправленню останнього.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги позицію обвинувача, думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому, суспільну небезпечність вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому злочині, добровільно відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, встановленні у судовому засіданні пом'якшуючі покарання обставини, а також те, що його виправлення можливе без реального відбування покарання, тобто без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 статті 75 КК України і звільнити останнього від відбуття покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. 1, 2 ст. 76 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 просив суд застосувати до нього амністію, мотивуючи це тим, що він є батьком малолітньої дитини та не позбавленим батьківських прав.

Прокурор у судовому засіданні висловила думку про можливість застосування амністії до обвинуваченого та звільнити його від відбуття покарання.

Потерпіла не заперечила щодо застосування амністії до обвинуваченого та звільнення його від відбуття покарання.

Згідно положень ст.. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, зокрема, згідно п. «в» даного Закону - особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Приймаючи до уваги викладене, а також, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким, відповідно до ст. 12 КК України, є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, і даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Томашпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, батьківських прав не позбавлений, звернувся до суду з заявою про звільнення його від покарання на підставі акту амністії та надав на це свою згоду, суд вважає можливим звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню процесуальні витрати на залучення експертів.

Обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на досудовому слідстві не обирався, також відсутні підстави для його обрання до вступу вироку у законну силу.

Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67, ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. 368- 371, 373, 374 КПК України, ст.. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3163,84 грн. (три тисячі сто шістдесят три гривні вісімдесят чотири копійки).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу не обирати.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно після набрання вироку законної сили, а саме:

-автомобіль марки «ВАЗ-21063», державний номерний знак НОМЕР_1, поміщений на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів Томашпільського ВП ГУНП у Вінницькій області;

-водійське посвідчення серії НОМЕР_3, видане 08.12.2010 на імя ОСОБА_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на автомобіль марки «ВАЗ-21063», власником якого є ОСОБА_6, а на праві користування належить ОСОБА_1, повернувши останньому.

Речові докази:

-частини пластикової решітки чорного кольору, частини шківа від блоку двигуна, покажчик повороту передані на зберігання до кімнати речових доказів Томашпільського ВП - знищити;

-металевий візок зі слідами пошкодження переданий на зберігання до кімнати речових доказів Томашпільського ВП - повернути потерпілій.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення. Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області О.В. Саламаха