Ухвала суду № 73320428, 12.04.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/956/18

Провадження № 1-м/636/2/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання – Шикової К.Р.,

прокурора Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2018р. до суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України, в якому Міністерство юстиції України просить визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винним вироком Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Орловського обласного суду від 27.12.2016р.; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 на підставі вироку Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Орловського обласного суду від 27.12.2016р.

Представник Міністерства юстиції України просив суд розглянути клопотання без його участі у судовому засіданні, зазначивши про це у самому клопотанні.

На підставі того, що відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, участь представника Міністерства юстиції України у судовому засіданні з розгляду клопотання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України не є обов'язковою, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Врахувавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави до іншої, регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року та ст. 606 КПК України.

Крім того, згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 1996 року, передбачено можливість передачі особи, засудженої на території однієї держави, на територію іншої держави, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання (стаття 2) шляхом продовження виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10 або визнання вироку з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином заміни міри покарання, призначеної в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 цієї Конвенції.

Судом встановлено, що 26.02.2018р. наказом Міністерства юстиції України № 515/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 15.11.2017р. за № 06-140275/17.

ОСОБА_2 засуджено вироком Заводського районного суду м. Орла РФ від 01.11.2016р. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Орловського обласного суду від 27.12.2016р., до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «б» ч. 3 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації (а.с. 5-18).

За вироком суду дії ОСОБА_2 кваліфіковані як незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), групою осіб, у значному розмірі – п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації та як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), групою осіб, в особливо великому розмірі - ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації.

Вказані дії ОСОБА_2, за які його засуджено в Російській Федерації, також є кримінальним правопорушенням (злочином) згідно із законодавством України.

ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 2 УФСВП Росії по Орловській області», кінець строку відбуття покарання - 29.10.2023 (а.с. 26).

Згідно з характеристикою, наданою ФКУ «Виправна колонія № 2 УФСВП Росії по Орловській області», засуджений ОСОБА_2 характеризується негативно (а.с. 28).

Останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 в Україні є Харківська область, м. Чугуїв, вул. Соснова, буд. 4 (а.с. 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК України, громадяни України, які вчинили злочини за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. При цьому суд України не вправі ревізувати висновки суду іншої держави щодо встановлених ним фактичних обставин справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до ч. 3 ст. 609 КПК України, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, ОСОБА_2 є громадянином України, останнє місце реєстрації якого є м. Чугуїв, що підтверджується як анкетними даними, зазначеними у вироку РФ від 01.11.2016р., так і відміткою у паспорті громадянина України та довідкою Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.5-11082/6-17 від 28.12.2017р.(а.с. 29-31).

Засуджений ОСОБА_2 має бажання невідбуту міру покарання в подальшому відбувати в Україні, що підтверджується його письмовою заявою (а.с. 24).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 610 КПК України засудженому ОСОБА_2 слід визначити статті (частини статей) Закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку Російської Федерації.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків:

- якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

- якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, за своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.

Кримінальна відповідальність за вчинені ОСОБА_2 злочини передбачена ч. 2 ст. 307 (незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах) та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України (закінчений замах, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений в особливо великих розмірах).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вирок Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Орловського обласного суду від 27.12.2016р. відносно ОСОБА_2, можливо привести у відповідність до законодавства України, враховуючи, що п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1 КК РФ відповідає ч. 2 ст. 307 КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років; ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ відповідає ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України, якими передбачено покарання у виді позбавлення волі від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, суд позбавлений можливості врахування вчинення злочину з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (враховуючи мережу «Інтернет»), оскільки така кваліфікуюча ознака не передбачена ст. 307 КК України.

Враховуючи, що відповідно до положень п. d ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі, тому слід застосувати положення ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) та призначити ОСОБА_2 покарання без застосування передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України обов’язкового додаткового покарання у вигляді конфіскації майна з огляду на те, що судом іноземної держави додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не призначалось.

Таким чином, суд приходить до висновку, що засудженому ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України та ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів слід визначити покарання у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 слід обчислювати з 01.11.2016р. - відповідно до дати, яка встановлена вироком Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р.

Також, відповідно до положень п. с ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі. Тому ОСОБА_2 необхідно зарахувати в строк відбування покарання час тримання під вартою в період з 30.10.2015р. по 31.10.2016р.

Приводячи вищезазначений вирок у відповідність з кримінальним законодавством України, згідно з вимогами ч. 4 ст. 610 КПК України, суд враховує, що призначене ОСОБА_2 покарання за вироком Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р. за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими КК України за вчинення аналогічних діянь.

Також, відповідно до положень п. «с» ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі, в зв'язку з чим зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання час тримання його під вартою в період з 30.10.2015р. по 31.10.2016р., не визначаючи виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, оскільки діючим законодавством України не передбачено визначення судом виду такої установи.

Керуючись ст. 369-372, 376, 610 КПК України, ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Орловського обласного суду від 27.12.2016 року відносно ОСОБА_2 - привести у відповідність із законодавством України.

Визначити, що ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, за яким ОСОБА_2 засуджено вироком Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р., відповідають ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України; п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації, за яким ОСОБА_2 засуджено вироком Заводського районного суду м. Орла від 01.11.2016р., відповідають ч. 2 ст. 307 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженим:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 307 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточно вважати ОСОБА_2 засудженим до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 01.11.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 30.10.2015р. по 31.10.2016р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя –