Постанова № 73319368, 28.12.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/550/2017 Справа №641/5008/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участі прокурора – Прокопенка А.С.,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

секретаря – Чкан Д.В.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162204430003695 від 18.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 357, ч.ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 357, ч.ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України.

В судовому засіданні судом в порядку вимог ст.331 КПК України, на розв'язання поставлене питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Прокурор, вказав, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, офіційно не працевлаштовані, здійснюють нелегальну діяльність з продажу та виготовлення алкогольних напоїв, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, ризики, встановлені положеннями ст.177 КПК України, при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу на цей час не змінились.

Крім того, прокурор зазначив, що в разі визначення судом розміру застави, просив визначити її розмір з врахуванням матеріального становища обвинувачених та членів їх сімей, з врахуванням визначених законом меж щодо осіб, обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину.

Обвинувачені та їх захисники заперечували проти продовження їм строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не підтверджені. Вважали за можливе визначити їм розмір застави.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухвалами Київського районного суду м. Харкова неодноразово продовжувався застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв’язку із існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Положеннями п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, що обвинувачені можуть і надалі продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження і приходить до висновку про необхідність продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з положень ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якої, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Таким чином, враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_5 інкриміновано вчинення злочинних дій, в тому числі, що призвели до загибелі людей, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави обвинуваченим.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,197, 199, 316,376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, строком на 60 днів в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Строк дії ухвали 24 лютого 2018 року.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

ОСОБА_8 О . Маньковська