Постанова № 73317829, 12.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1700/17 Номер провадження 22-ц/786/765/18Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С.,при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Миргородське лісове господарство», Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування його, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із вище зазначеним позовом, який в подальшому ним було доповнено (а.с.1-11, 126-130, т.1). В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він тривалий час працював в системі лісових ресурсів України. Наказом заступника голови «Держлісагентства України» №630-К від 31.10.2014 року був призначений на посаду директора ДП «Миргородський лісгосп» за контрактом на період з 12.12.2014 року по 11.12.2019 року. Вказував, що наказом голови Держлісагентства України» №135-к від 04.05.2017 року він був незаконно звільнений з посади директора ДП «Миргородський лісгосп» з підстав передбачених підпунктом «б» пункту 26 контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, за п.8 ст.36 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним з підстав відсутності в його діях одноразового грубого порушення законодавства. При його звільненні ОСОБА_4 агентство лісових ресурсів України зокрема врахувало лист Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства в якому зазначено про зменшення на підприємстві обсягу реалізації продукції, зменшення продуктивності праці, про порушення наказу «Держлісгоспу України» №42 від 19.02.2007 року, так як на аукціони з продажу необробленої деревини виставляються не всі передбачені обсяги, на не виконання договірних зобов’язань по поставці лісопродукції, також в листі стверджується про факти систематичного порушення вимог наказу «Держлісагентства України» №487 від 23.08.2007 року щодо створення єдиного реєстру сертифікатів походження лісоматеріалів та виготовлених на них пиломатеріалів; констатується, що лише через застосування цін нижчих від тих, що склалися на аукціоні за 1-й квартал поточного року, підприємство втратило 533,3 тис. грн., та що із-за його дій зменшилася заробітна плата працюючих, виникла заборгованість із заробітної плати, заборгованість перед пенсійним фондом. Дані твердження вважає невмотивованими та надуманими, оскільки вони спростовуються доказами долученими ним до позову, а саме: інформацією Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, з якої вбачається, що на підприємстві немає заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, інформацією Миргородського об’єднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області з якої також вбачається про відсутність у ДП «Миргородський лісгосп» станом на 01.04.2017 року заборгованості по сплаті страхових внесків. В період його діяльності матеріальних збитків підприємство не зазнало та штрафів не сплачувало. Погоджується з тим, що середня заробітна плата працюючих в ДП «Миргородський лісгосп» у вказаний період становила 5208 грн., але при цьому зазначає, що в порівнянні з 2016 роком вона збільшилася. Вказує на відсутність на підприємстві заборгованості по заробітній платі. При його звільненні до уваги взялися факти, які в дійсності відсутні. Статистичні дані про зменшення обсягу реалізації продукції в діяльності підприємства, дані про зменшення продуктивності праці з розрахунку обсягу реалізованої продукції, факт недоотримання підприємством 533,3 тис. грн. через застосування цін нижчих від тих, що склалися на аукціоні, не є наслідком бездіяльності чи неналежного виконання ним своїх службових обов’язків, а є результатом господарських ризиків. Крім того, зазначає, що зменшення обсягу реалізації продукції спостерігається на всіх підприємствах лісового господарства Полтавської області, а отже не може ставитися йому у вину. Вважає, що він не міг впливати на ринкові ціни на необроблену деревину чи на показники аукціонних торгів, щодо біржової вартості необробленої деревини, а тому приймаючи міри по реалізації необробленої деревини діяв в інтересах підприємства, його діяльність була направлена на отримання можливих прибутків підприємством в існуючих умовах економічного стану галузі. Умови по поставці лісо продукції по аукціонних договорах не виконувалися переможцями цих торгів, а не очолюваним ним підприємством. Також вважає надуманим посилання на порушення ним вимог наказу Держлісагентства України №487 від 23.08.2007 року, оскільки цей наказ йому до відома не доводився. Зазначає, що його звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності, а отже, відповідачем грубо порушено вимоги ч.4 ст. 40 КЗпП України, де прямо вказано, що не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Крім того зазначив, що наказ №135-к від 04.05.2017 року є незаконним з тих підстав, що даним наказом з ним був припинений трудовий договір і він був звільнений з посади директора ДП «Миргородське лісове господарство», вважає, що оскільки він працював за контрактом, то його трудові відносини регулювалися контрактом і як наслідок припинення з ним трудового договору є неможливим, адже трудовий договір не існував.

Також вважає, що відповідачем ОСОБА_4 агентством лісових ресурсів України було грубо порушено Постанову КМУ від 19 березня 1994 року №170, якою затверджено Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Відповідно до п.22 розділу 4 вищевказаного положення, у разі не виконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні, чого відповідачем дотримано не було. Акт перевірки ДП «Миргородський лісгосп» від 18.04.2017 року, який був однією із підстав його звільнення вважає нікчемним, тобто таким, який не існував на момент його звільнення.

Зважаючи на викладене, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ голови Державного агентства лісових ресурсів України №135-к від 04.05.2017 року про припинення з ним трудового договору та звільнення його з посади на підставі підпункту «б», пункту 26 контракту за одноразове грубе порушення законодавства чи обов’язків передбачених контрактом, за п.8 ст. 36 КЗпП України; зобов’язати ОСОБА_4 агентство лісових ресурсів України поновити його на посаді директора ДП «Миргородське лісове господарство» та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку його середньомісячної заробітної плати 12686,67 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Миргородське лісове господарство», Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування його, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновки місцевого суду про наявність в його діях грубого порушення законодавства та обов’язків передбачених контрактом, не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам. Крім того, окремо вказував на невідповідність висновків суду щодо не дотримання ним строків звернення до суду за захистом трудових прав, судовій практиці та змісту ст.ст. 233,234 КЗпП України.

Відповідачами по справі: ДП «Миргородське лісове господарство», Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, а також ОСОБА_4 агентством лісових ресурсів України подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких підтримуючи рішення суду першої інстанції, останні прохають апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року - залишити без змін.

Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.1 ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,що 31 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 агентством лісових ресурсів України в особі Голови Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено контракт, за яким ОСОБА_2 наймається на посаду директора державного підприємства «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства на термін з 12.12.2014 року по 11.12.2019 року.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №630-к від 31.10.2014 року ОСОБА_2 призначено за контрактом на посаду директора державного підприємства «Миргородське лісове господарство» обласного управління лісового та мисливського господарства з 12.12.2014 року по 11.12.2019 року (а.с.21, т.1).

До укладення вище згаданого контракту позивач ОСОБА_2 займав посаду директора державного підприємства «Миргородське лісове господарство» на підставі іншого контракту термін дії якого закінчився (а.с. 20, т.1).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №135-к від 04.05.2017 року припинено трудовий договір з ОСОБА_2 та звільнено його з посади директора державного підприємства «Миргородське лісове господарство», яке координується Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з підстав передбачених підпунктом «б» пункту 26 контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом за п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.16, т.1).

Підставою звільнення ОСОБА_2 з посади директора державного підприємства «Миргородське лісове господарство», стала інформація Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства №01-40/361 від 25 квітня 2017 року про те, що на підприємстві очолюваному позивачем за 1 квартал поточного року зменшився обсяг реалізації продукції порівняно з відповідним періодом минулого року. Зменшилась продуктивність праці. Підприємством не виконуються вимоги наказу №42 від 19.02.2007 року Держкомлісгоспу України. На аукціони з продажу необробленої деревини виставляються не всі передбачені обсяги. Не виконуються договірні зобов’язання по поставці лісопродукції. Виконання аукціонних договорів складає 3,2%. Натомість спостерігається високий відсоток реалізації необробленої деревини за прямими договорами. Систематично порушуються вимоги наказу Держлісагентства України №487 від 23.08.2007 року «Про створення єдиного реєстру Сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, угод з реалізації лісопродукції та протоколів результатів аукціонів». Ціни на лісопродукцію застосовуються нижчі, ніж зафіксовані на аукціонах та затверджені прайс-листами, внаслідок чого підприємством за 1 квартал 2017 року втрачено 523,2 тис. грн. В результаті зменшення обсягів реалізації заробітна плата працюючим на підприємстві зменшилась на 6,1%. Поточна заборгованість по заробітній платі станом на 01.04.2017 року (згідно балансу) зросла в 2,8 рази. Поточна заборгованість перед пенсійним фондом зросла відповідно в 12,5 рази (а.с.17-19, т.1).

Звільнення ОСОБА_2 було проведено в період його тимчасової непрацездатності, про що свідчить листок непрацездатності, яким він був звільнений від роботи з 04.05.2017 року по 11.05.2017 року, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в Миргородській ЦРЛ (а.с.74).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено з роботи з дотриманням вимог чинного законодавства. Разом з цим місцевий суд зазначив, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду для захисту трудових прав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Однак, прийшов до помилкового висновку в частині не поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: 1)вирішення трудового спору – з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду);2) розгляду справи про звільнення – з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду);3) розгляду справи про звільнення – з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»,встановлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Виходячи із загальних принципів трудового законодавства та змісту ст. 234 КЗпП України поважність причин пропуску строків звернення до суду означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов'язують оточуючих, органи державної влади та інших суб'єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

З наданих матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з посади директора ДП «Миргородське лісове господарство» наказом №135-К від 04.05.2017 р. Копію наказу про звільнення, який надійшов на електрону адресу підприємства, останній отримав того ж дня. 05.05.2017 року від керівника Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_6 він отримав офіційну копію про звільнення.

31.05.2017 року ОСОБА_2 звертався до Полтавського окружного Адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання наказу про звільнення протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак, ухвалою даного суду від 25 липня 2017 року провадження по справі було закрито з роз’ясненням позивачеві права на звернення з такими позовними вимогами до місцевого загального суду у порядку визначеному процесуальним кодексом України. Дану ухвалу позивач отримав лише 02.08.2017 року, після чого 07.08.2017 року відразу звернувся до загального суду з зазначеним позовом, при цьому останнім було заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду, виходячи з поважності їх пропуску. За таких обставин причини пропуску позивачем строку звернення до суду є поважними та підлягають поновленню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо не поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим та підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, як підстава для відмови у задоволені позову. При цьому колегією суддів, взято до уваги, що судом першої інстанції, одночасно було застосовано дві підстави для відмови у задоволені позову (безпідставність вимог і пропуск строку звернення до суду), які є взаємовиключними та не можуть застосовуватися одночасно.

Доводи апелянта в цій частині відповідно є обґрунтованими та підлягають врахуванні при перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 9 Положення про порядок укладання контракту з керівником

підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993р. у контракті передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного майна, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці (виконання робіт), умови розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання прийнятих на себе зобов'язань, з урахуванням галузевих особливостей та фінансового стану підприємства, включаючи обов'язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше одного разу на п'ять років), враховуючи передбачені річним фінансовим планом підприємства показники ефективності використання державного майна і прибутку.

Пунктом 8 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору, зокрема є підстави передбачені контрактом.

Згідно п.26 укладеного сторонами контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:.. б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи тощо)…

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 6 листопада 1992р. № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за пунктом 8 ст.36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36,39-41 КЗпП України).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотність наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Місцевим судом встановлено, що ДП «Миргородський лісгосп» є державним підприємством та підпорядковане Державному агентству лісових ресурсів України, а отже чітке дотримання наказів є обов’язковим для керівників вказаного підприємства, а саме Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого Наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року №42.

Так, пунктом1.1 передбачено, що вказане Положення регулює порядок реалізації усієї необробленої деревини, заготовленої підприємствами, які здійснюють заготівлю деревини як постійні користувачі лісових ресурсів, за винятком дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів.

Крім того п.1.2 цього Положення передбачено, що реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі. Пункт 1.5 вищезазначеного Положення вказує, що не реалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами постійними лісокористувачами по прямим договорах за цінами,не нижчими від тих, що склались на останньому аукціоні.

Постійно діючою комісією Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства було досліджено дотримання ДП «Миргородський лісгосп» цінової політики при реалізації лісопродукції за 1 квартал 2017 року, де було встановлено випадки її реалізації за цінами нижчими, ніж зафіксовані на аукціонах та затверджених прайс-листами, в результаті чого підприємством недоотримано доходів на 523,2 тис.грн., про що 18.04.2017 року складено Акт «Перевірки окремих питань господарсько-фінансової діяльності ДП «Миргородський лісгосп» за І квартал 2017 року» в межах повноважень цієї комісії, а тому реалізуючи свої повноваження управління 18.04.2017 року звернулося до Державного агентства лісових ресурсів України з відповідним поданням про припинення контракту з директором ДП «Миргородський лісгосп» - ОСОБА_2 (а.с.173, т.1).

Тому, ОСОБА_4 агентство лісових ресурсів України, розглянувши надані матеріали прийняло рішення про припинення контракту з позивачем, яке було оформлене оскаржуваним наказом від 04.05.2017 року за №135-к (а.с.16, т.1).

Місцевим судом встановлено, що позивачем було допущено порушення вимог вище вказаного Положення, оскільки він здійснював продаж продукції через прямі договори по цінам нижчим ніж склалися на останньому аукціоні, що завдало підприємству збитків.

Позивачем не спростовано вказані обставини, доводи останнього в цій частині та докази надані на їх підтвердження, фактично спрямовані на виправдання дій останнього, а не підтвердження їх відсутності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача ОСОБА_2 відбулося з підстав передбачених контрактом у зв’язку з наявністю в діях позивача відповідних порушень.

Доводи апелянта в цій частині, які фактично повторюють доводи позовної заяви, спростовуються матеріалами справи та наявною судовою практикою, а тому є не обґрунтованими та не вказують на невмотивованість і незаконність висновків суду першої інстанції, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, та зміни рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року – змінити, виключити з мотивувальної частини рішення посилання про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом трудових прав, як на підставу відмови у задоволені позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: