Рішення № 73315700, 15.02.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7127/17

Провадження №2/405/1500/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу № 405/7127/17 за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача КП «Кіровгеологія», в якому, з посиланням на ст. 117 КЗпП України, просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме за період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року в розмірі 69046,26 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що з 1977 року вона перебувала в трудових відносинах з ГРЕ № 37, яке є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія», працюючи на посадах інженера з виробничого нормування, старшого інженера, начальника відділу праці та заробітної плати та головного економіста. 28.02.2014 року звільнена з посади за власним бажанням.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2014 року, яке набрало законної сили 29.04.2014 року, стягнуто з КП «Кіровгеологія» на її (позивача) користь 33618,70 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати та 1350,00 грн. заборгованості з повернення витрат на службові відрядження.

ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження по виконання зазначеного судового рішення (ВП № 49637573), однак відповідач рішення суду не виконав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2015 року по справі № 405/7669/15-ц, яке набрало законної сили 23.02.2016 року, стягнуто з КП «Кіровгеологія» на її (позивача) користь середній заробіток за період з 28.02.2014 року по 02.11.2015 року.

ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного судового рішення (ВП № 50649215) та 15.11.2017 року перераховано їй (позивачу) кошти по заборгованості із заробітної плати.

Згідно з виданою відповідачем довідкою, розмір її (позивача) середньої заробітної плати становить 2826 грн. 29 коп., а тому КП «Кіровгеологія» має сплатити їй середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року, що загалом складає 24 місяці 13 днів (24,43 місяці) та становить 69046,26 грн. (2826,29 грн. х 24,43 міс. = 69046,26 грн.).

Ухвалою від 29.11.2017 року відкрито провадження у справі за вказаною вище позовною заявою та справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, суд продовжив розгляд даної справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву за вх. № 4067 від 15.02.2018 року про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача КП «Кіровгеологія» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом представника КП «Кіровгеологія» 11.12.2017 року в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини не явки суду невідомі, заяви, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Від представника відповідача КП «Кіровгеологія» за довіреністю ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення (відзив на позов), зареєстроване 15.02.2018 року за вх. № 4080, в якому останній зазначив, що відповідач позов не визнає, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи позицію відповідача тим, що КП «Кіровгеологія» визнає наявність заборгованості по середній заробітній платі за час затримки перед ОСОБА_1, але не погоджується з її розміром, який за даними головного бухгалтера КП «Кіровгеологія» становить 67176,06 грн. Представник відповідача також зазначив, що кошти по заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 перерахованіКП «Кіровгеологія» раніше, ніж такий перерахунок було здійснено ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві 15.11.2017 року. Крім того, у зв’язку з перебуванням КП «Кіровгеологія» в скрутному матеріальному становищі з причини недофінансування з боку Державної служби геології та надр України загальний розмір заборгованості із заробітної плати КП «Кіровгеологія» перед колишніми працівниками станом на 01.06.2016 року становив 953,4 тис. грн., однак КП «Кіровгеологія» добросовісно виконує свої зобов’язання, в зв’язку з чим сума заборгованості станом на 01.01.2017 року становить 390,6 тис. грн. Представник відповідача також зазначив, що КП «Кіровгеологія» вважає, що позивач зловживає наданими їй правами та має цілеспрямований намір привести КП «Кіровгеологія» до стану неплатоспроможності шляхом регулярної подачі позовів про стягнення грошових коштів на свою користь. На підставі зазначеного, представник відповідача просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення проти позову представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 в період з червня 1977 року перебувала в трудових відносинах з КП «Кіровгеологія» та 28.02.2014 року звільнилася з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2014 року по справі № 405/1947/14-ц (провадження № 2/405/354/14), яке набрало законної сили 29.04.2014 року, стягнено з казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 33618,70 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати та 1350 грн. заборгованості з повернення витрат на службові відрядження.

РішеннямЛенінського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2015 року по справі № 405/7669/15-ц(провадження № 2/405/1885/15), яке набрало законної сили 23.02.2016 року стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1І середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2014 року по 02.11.2015 року в розмірі 53571,99 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

При цьому, судом відзначається, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на підставі вказаної процесуальної норми, обставини встановлені вказаними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд вважає такими, які не потребують доказування при розгляді даної справи.

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.12.2015 року відкрито виконавче провадження (ВП № 49637573) з примусового виконання виконавчого листа (справа № 405/1947/14-ц, провадження № 2/405/354/14), виданого на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2014 року.

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 30.03.2016 року відкрито виконавче провадження (ВП № 50649215) з примусового виконання виконавчого листа (справа № 405/7669/15-ц, провадження № 2/405/1885/15), виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2015 року.

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 29.06.2017 року виконавче провадження (ВП № 50649215) з примусового виконання виконавчого листа (справа № 405/7669/15-ц, провадження № 2/405/1885/15), виданого 24.02.2016 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1І суми у розмірі 54571,99 грн. закінчено в зв’язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З огляду на зазначене, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-144ц13 від 29.01.2014 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що позивач ОСОБА_1 має правові підстави для звернення до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після ухвалення на її користь 18.04.2014 року та 11.12.2015 року судових рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в свою чергу, відповідач, маючи рівні з позивачем процесуальні права щодо подання суду доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, не довів суду шляхом подання в порядку ст.ст. 12, 81 ЦПК України належних та допустимих доказів відсутності вини у не проведенні з позивачем розрахунку при звільненні з виплатою належних позивачу сум.

Крім того, судом також встановлено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 КП «Кіровгеологія» здійснено 15.11.2017 року, що підтверджується випискою з рахунків від 17.11.2017 року Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10010/033 філії Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк», згідно з якою (випискою) кошти зараховано на рахунок ОСОБА_1 № 26203001665110 саме 15.11.2017 року. На підставі вищезазначеного та встановлених судом обставин твердження відповідача про остаточний розрахунок з ОСОБА_1 (перерахування коштів) до 15.11.2017 року судом до уваги не приймається, на підставі не доведення відповідачем жодними доказами здійснення такого перерахунку до 15.11.2017 року.

Таким чином, суд відзначає, що протягом часу затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1, з урахуванням періоду, охопленого судовим рішенням від 11.12.2015 року (з 01.03.2014 року по 02.11.2015 року), в період з 03.11.2015 року і до проведення остаточного розрахунку (зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1І.) 15.11.2017 року, зобов’язання КП «Кіровгеологія» перед ОСОБА_1 щодо виплати останній заборгованості по заробітній платі при звільненні, - виконане не було, на підставі чого, за вказаний період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем із розрахунку, що на вказаний період припадає 24,43 місяці та середньомісячний заробіток становить 2826,29 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2015 року до 15.11.2017 року становить 69046,26 грн.

Відповідно до розрахунку, проведеного відповідачем із розрахунку, що на вказаний період припадає 511 робочих днів та середньоденний заробіток становить 131,46 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року становить 67176,06 грн.

З такими розрахунками, як позивача так і відповідача, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 із змінами, - нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

При цьому, беручи до уваги не надання сторонами по справі даних щодо заробітної плати ОСОБА_1 за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, що об’єктивно позбавляє суд можливості визначити середньоденний заробіток ОСОБА_1, тому його розмір в даному випадку визначається в порядку ч. 4 ст. 82 ЦПК України на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2015 року, яким було встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 128,47 грн.

Таким чином, враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки виплати заробітної плати за період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року слід проводити шляхом множення середньоденного заробітку (128,47 грн.) на кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні (511 робочих днів), що становить 65648,17 грн.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги порушення відповідачем казенним підприємством «Кіровгеологія» права ОСОБА_1 на своєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та з урахуванням наведеного вище проведеного судом розрахунку, вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року становить 65648,17 грн., на підставі чоговимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 656,48 грн., за ставкою судового збору, визначеною п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону Україну «Про судовий збір», за яким ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2017 рік, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», який станом на 01.01.2017 року становить 1600 грн.).

Відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст. 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, Законом України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» (код ЄДРПОУ № 14308279, місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 8/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 25019, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.11.2015 року по 15.11.2017 року в розмірі 65648 (шістдесят п’ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 17 коп.

Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» (код ЄДРПОУ № 14308279, місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 8/9) на користь держави судовий збір в розмірі 656 (шістсот п’ятдесят шість) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_3