Постанова № 73315347, 11.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8076/15-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/1334/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 11.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підриємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

У СТАНОВИЛА :

у листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 02 серпня 2014 року між ним та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення корпусних меблів на загальну суму 15 750 грн., з якої 80% суми в розмірі 12 800 грн. є передоплатою.

Згідно договору, замовник сплачує повну вартість матеріалів та інших фактичних витрат, необхідних для виконання робіт (передоплату), під час підписання договору, а кінцеву оплату здійснює після виконання всіх робіт. Виконавець зобов’язується виконати власні зобов’язання на протязі 10 робочих днів з моменту сплати замовником авансу. У випадку невиконання в строк Виконавцем власних зобов’язань, останній сплачує замовнику неустойку (пеню) в розмірі 3% від загальної вартості договору, за кожний день прострочки.

Оскільки позивач на виконання умов договору сплатив аванс в сумі 12 800 грн., а роботи, обумовлені договором, відповідач не виконав, тому ОСОБА_3 просив розірвати договір на виготовлення корпусних меблів, укладений 02 серпня 2014 року між сторонами, стягнути з відповідача на свою користь сплачений аванс за договором від 02.08.2014 року у сумі 12 800 грн., пеню за несвоєчасне виконання умов договору від 02.08.2014 року в сумі 217 350 грн., а також індекс інфляції в сумі 6 951,16 грн.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2016 року позов задоволено повністю. Розірвано договір на виготовлення корпусних меблів, укладений 02 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений аванс за договором на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року у сумі 12 800 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасне виконання умов договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року в сумі 217 350 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції за несвоєчасне виконання умов Договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року в сумі 6 951,16 грн.

В своїй апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема в доводах апеляційної скарги зазначає, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі облікової ставки НБУ.

20 березня 2018 року на адресу апеляційного суду Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3, в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін, зазначивши те, що судом першої інстанції правильно було визначено розмір пені, керуючись ст. 625 ЦК України та п. 5.4. договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення корпусних меблів, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати роботу по виготовленню, доставки, збірки корпусних меблів.

Загальна сума договору склала 15 750 грн., з якої 80% суми в розмірі 12 800 грн. є передоплатою.

Судом також встановлено, що замовник в день укладення договору сплатив відповідачу аванс в розмірі 12 800 грн., однак відповідач належним чином не виконав умови договору та ухиляється від виконання й надалі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повернув отриманий від позивача аванс в розмірі 12 800 грн. та ухиляється від виконання умов договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погоджується, в той же час, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства при визначенні розміру пені, що підлягає до стягнення з боржника.

Так, відповідно до змісту апеляційної скарги, відповідач не згоден з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2016 року лише в частині задоволення вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 4.2. спірного договору сторони обумовили, що у випадку не виконання в строк виконавцем своїх зобов’язань по даному договору, останній сплачує замовнику неустойку (пеню) в розмірі 3% від загальної вартості договору, за кожний день прострочки його не виконання.

Позивач просив стягнути пеню в розмірі 217 350 грн. за період неналежного виконання зобов’язання з відповідача, надавши суду свій розрахунок обчислення пені.

Однак колегія суддів вважає даний розрахунок невірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі облікової ставки Національного Банку України.

Із позовної заяви вбачається, що позивач нарахував пеню за період з 16 серпня 2014 року по 18 листопада 2015 року, що суперечить ч. 2 ст. 258 ЦК України якою встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 звернувся до суду 19 листопада 2015 року, судова колегія вважає, що пеню потрібно стягувати згідно формули подвійної облікової ставки НБУ за період з 19 листопада 2014 року по 19 листопада 2015 року, враховуючи норми чинного законодавства.

Процентна ставка пені: 2 x ставок НБУ розраховується за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] ? 2 ? [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня19.11.201405.02.20157915 700.001428951.4606.02.201503.03.20152615 700.0019.539436.1604.03.201527.08.201517715 700.0030604 568.0528.08.201524.09.20152815 700.002754650.3725.09.201519.11.20155615 700.0022441 059.86Всього: 7 665.90

Таким чином, розмір пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за вказані періоди складає 7 665.90 грн.

Однак, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пені за несвоєчасне виконання умов договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року в сумі 217 350 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання умов договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року в сумі 7 665.90 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. ст. 374, 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору з ухваленням нового рішення в цій частині з наведених вище підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2016 року в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пені за несвоєчасне виконання умов договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (Київська обл.., АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Бучанське шосе, 52-б/1) пеню за несвоєчасне виконання умов договору на виготовлення корпусних меблів від 02.08.2014 року в сумі 7 665.90 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий

Судді: