Постанова № 73315304, 12.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/8134/17 Головуючий у І інстанції Протасова О. М.Провадження № 22-ц/780/1134/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 12.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Приходька К.П.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 31 липня 2008 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк»було укладено кредитний договір (з наступними змінами від 30 березня 2015 року), згідно якого банк надав йому кредит на споживчі цілі в розмірі 2343791,79 грн. строком до 29 березня 2025 року із розрахунку 1 % річних, а він зобов’язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ним і банком 31 липня 2008 року було укладено іпотечний договір, згідно якого він передав в іпотеку належне йому майно: квартиру АДРЕСА_1.

Вказував, що у квітні 2017 року він отримав лист від банку про необхідність сплати боргу за кредитом в сумі 814515,90 грн., з яким не погодився і 19 квітня 2017 року направив до банку листа із вимогою надати повний розрахунок заборгованості, в тому числі щодо розміру процентів та повідомити чи змінювалася процентна ставка, на що відповіді не отримав. Після цього банк повторно направив йому таку ж вимогу і він повторно направив листа щодо незгоди і надання додаткових матеріалів.

12 липня 2017 року він отримав постанову державного виконавця Білоцерківського МВ ДВС про арешт його майна, а 13 липня 2017 року, прибувши до приміщення Білоцерківського МВ ДВС, дізнався про наявність виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 16 травня 2017 року про стягнення з нього 679183,81 грн. боргу за кредитом за період із 20 березня 2016 року по 20 березня 2017 року, строк сплати якого настав.

Вважає виконавчий напис незаконним, оскільки приватний нотаріус, вчиняючи його не врахував та не перевірив факту наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, не перевірив факту направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень та його згоди чи незгоди з такою вимогою, чим порушив вимоги ст.88 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

У виконавчому написі вказана інша дата укладення кредитного договору.

Крім того, на даний час в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за його позовом про визнання недійсним кредитного договору у відповідній частині.

У зв’язку із наведеним просив суд визнати виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі 16 травня 2017 року за № 6777 щодо задоволення вимог стягувача за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору за період з 20 березня 2016 року по 20 березня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом 679183,81 грн., заборгованість за процентами 109419,13 грн., загальна сума заборгованості 788602,94 грн. – таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року позов задоволено. Визано оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із рішенням, ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обстаивн справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Скарга мотивована тим, що банк подав нотаріусу для вчинення виконавчого напису всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором. Суд не звернув уваги, що позивачем не надано жодних доказів вчинення нотаріусом виконавчого напису без отримання необхідних документів, а дії нотаріуса є цілком законними.

Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив його позов, а доводи апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

ПАТ Укрсоцбанк» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, а також інформацією на сайті Укрпошти про вручення поштового відправлення, до суду представника не направив, причин неявки не повідомив, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом за відсутності доказів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно ст.89 вказаного Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.2. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до роз’яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №385/118/08-Пі, за умовами якого кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 24 % процента річних за кредитом в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 30 липня 2018 року на умовах, визначених договором.

В подальшому до цього договору його сторонами вносились відповідні зміни.

Остання зміна умов договору відбулася 30 березня 2015 року шляхом укладення сторонами договору про внесення змін №3 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №385/118/08-Пі від 31 липня 2008 року. За умовами цього договору кредитор та позичальник домовилися, зокрема, змінити валюту кредиту та перевести суму кредиту 36603,75 доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 7194,78 доларів США в гривню. Зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснюється шляхом видачі двох разових кредитів загальною сумою 1313955,90 грн., з якої сума першого кредиту складає 350081,65 грн., а сума другого кредиту складає 963874,25 грн. Також, зазначеними змінами до кредитного договору викладено договір кредиту в новій редакції (додаток №1 до договору) (надалі – Договір).

Згідно п. 2.1. договору, погашення кредиту в гривні 1 здійснюватиметься позичальником до 30 числа кожного місяця, починаючи з квітня 2015 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту в гривні 1 до 29 березня 2025 року (включно) на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що погашення кредиту в гривні 2 здійснюватиметься позичальником до 30 (четвертого) числа (включно) кожного місяця, починаючи з квітня 2015 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту в гривні 2 до 29 березня 2025 року (включно) на умовах, визначених цим договором. Погашення кредиту в гривні 2 здійснюється в строки, зазначені в п. 3.1. розділу ІІ договору, в порядку, передбаченому п. 1.2. розділу ІІ договору.

В пункті 3.2. договору вказано про те, що сторони домовились: встановити проценту ставку за користування кредитом в гривні 2 в розмірі 1 процент річних; в разі, якщо станом на 01 січня будь-якого календарного року починаючи з 30 березня 2015 року позичальник порушить більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів будь-який із строків, встановлених цим Договором для сплати заборгованості за кредитом/процентами протягом попереднього календарного року користування кредитом в гривні 1 та/або кредитом в гривні 2, то починаючи з першого робочого дня календарного року, що слідує за роком, в якому відбулося вищезазнече істотне порушення строків/термінів, процентна ставка за користування кредитом в гривні 2 встановлюється у розмірі 13,3 (тринадцять цілих три десятих) процентів річних. При цьому, визначення вказаного вище тридцятиденного строку порушення строків сплати заборгованості за договором здійснюється за накопичувальним підсумком, тобто для обчислення такого строку сумуються строки всіх порушень строків/термінів сплати заборгованості за цим договором протягом відповідного календарного року користування кредитом; в разі, якщо протягом календарного року, в якому діяла вказана вище підвищена процентна ставка, позичальник не допустить іншого істотного порушення строків або термінів, то починаючи з першого робочого дня календарного року, що слідує за роком, в якому діяла підвищена процентна ставка, процентна ставка за користування кредитом в гривні 2 встановлюється у розмірі 1 % річних.

Статтею 5 договору визначено права та обов’язки його сторін, а статтею 8 – порядок врегулювання спорів.

Також, встановлено, що 31 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 09/І-122, за яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №385/118/08-ПІ від 31 липня 2008 року, укладеним між іпотеко держателем та іпотекодавцем відповідне нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 69,3 м. кв. АДРЕСА_2. Статтею 5 вказаного іпотечного договору його сторонами передбачено порядок врегулювання спорів. 07 грудня 2010 року сторонами внесено відповідні зміни до п. 1.4.2. іпотечного договору.

Як вбачається із виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 16 травня 2017 року, зареєстрованим в реєстрі за № 6777, нотаріус пропонує звернути стягнення на квартиру загальною площею 69,3 квадратних метрів, житловою площею 41 квадратний метр, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Героїв Чорнобиля (колишня вулиця Пісчана) 5/2АДРЕСА_3. Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 09/І-122, посвідченого 31 липня 2008 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу, договору про внесення змін та доповнень, посвідченого 07 грудня 2010 року приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, договору про внесення змін, посвідченого 13 березня 2015 року ОСОБА_5, було передано в іпотеку в забезпечення зобов’язань по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 385/118/08-Пі від 30 липня 2008 року, кредитором за яким є ПАТ «Укрсоцбанк».

Також, зазначено про те, що строк платежу за кредитним договором настав. При цьому, у виконавчому напису нотаріусом зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, пропонує задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 20 березня 2016 року по 20 березня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом – 679183,81 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 109419,13 грн. Загальна сума заборгованості становить 788602,94 грн. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби від 29 червня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 6777 виданого 16 травня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_3

Крім того, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_2 було отримано від кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» вимогу про усунення порушень, яка датована 10 квітня 2017 року, щодо сплати заборгованості по кредиту, процентах та неустойки, а саме: кредит – 679183,81 грн., проценти – 109419,13 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 18119,70 грн., інфляційні втрати за процентами – 7793,26 грн.

19 квітня 2017 року ОСОБА_2 направив на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» відповідь на вимогу, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується із сумою заборгованості та просить ПАТ «Укрсоцбанк» надіслати йому інформацію, а саме: розрахунок загальної суми заборгованості за кредитом, розрахунок суми заборгованості за відсотками, розрахунок суми заборгованості по пені, розрахунок суми заборгованості за розміром інфляційних втрат, а також розрахунок про порушення строків, встановлених договором для сплати заборгованості за кредитом (а.с.43). Дану вимогу отримано ПАТ «Укрсоцбанк» 21 квітня 2017 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення листа (а.с.44).

ПАТ «Укрсоцбанк» 20 квітня 2017 року повторно направив аналогічну вимогу ОСОБА_2, а позивач у свою чергу 07 червня 2017 року повторно надіслав банку вимогу щодо незгоди із заборгованістю (а.с.46).

Також, судом встановлено, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області розглядаються інші спори між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк», зокрема справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним та справа за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

За таких обставин з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів про безспірність заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором та враховуючи наявність між ним та банком спору щодо виконання кредитного договору, суд першої інстанції вірно задоволив позов і визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» про відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки банк подав нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, затвердженим постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.

Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, як помилково вважає скаржник ПАТ «Укрсоцбанк», а й у зв’язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру заборгованості.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В даному випадку судом першої інстанції вірно встановлнео, що між позичальником ОСОБА_2 та банком існує спір щодо розміру заборгованості та настання строків її виплати. Підтвердженням цього є той факт, що на вимогу банку про усунення порушень від 10 квітня 2017 року щодо сплати заборгованості по кредиту, ОСОБА_2 направив відповідь з вимогою, з якої чітко вбачається, що він не погоджується із сумою заборгованості та просить надати йому інформацію, а саме: розрахунок загальної суми заборгованості за кредитом, розрахунок суми заборгованості за відсотками, розрахунок суми заборгованості по пені, розрахунок суми заборгованості за розміром інфляційних втрат, а також розрахунок про порушення строків, встановлених договором для сплати заборгованості за кредитом.

Така вимога обгрунтована тим, що він вважав застосування банком невірного розміру процентів, а саме не 1 % , а 13,3 % річних, що на його думку і потягло виникнення боргу.

ПАТ «Укрсоцбанк» отримав дану вимогу ОСОБА_2, яка вказувала на наявність спору щодо розміру і строку боргу, проте всупереч приниципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст.3 ЦК України, направив нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, пославшись на безспірність заборгованості, що не відповідає дісності.

Крім того, не повідомив нотаріуса про заперечення боржника з цього приводу.

Підтвердженням факту наявності між сторонами спору щодо розміру боргу є в тому числі наявність у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області на розгляді інших спорів між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк», зокрема: справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним та справа за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що виконавчий напис вчинено 16 травня 2017 року, проте тоді ж у травні 2017 року банк звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором і ухвалою від 01 червня 2017 року заява залишена без руху, а після усунення недоліків провадження у справі відкрите, що у свою чергу спростовує твердження банку про безспірність заборгованості (правова позиція Верховного Суду України у постановах: від 04 березня 2015 року у справі№ 6-27цс15; від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 від 11.03.2015 р.).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: