Рішення № 73314786, 10.04.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1604/17

Провадження № 2/368/91/18

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"10" квітня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житловий Альянс», 3 особа приватий нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим та скасування обтяжень нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 листопада 2005 року між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» укладено договір № 001957 про надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання товару зазначеного в додатку № 1, згідно з яким сума кредиту визначена у сумі 100 тисяч грн. на придбання нерухомості на умовах діяльності Системи «АЛЬЯНС», які визначені в додатку № 2 до даного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 001957 від 07 листопада 2005 року, сторонами зазначеного договору, як основного, 18 квітня 2006 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира № 27 в житловому будинку № 16 по вул. Загородня в м. Кагарлик Київській області, яка належить позивачці на праві приватної власності згідно витягу № 10340964 про реєстрацію права власності реєстраційний номер 5367165 ( номер запису 4297 в книзі 24) виданого на підставі договору купівлі продажу від 18 березня 2006 року та зареєстрованого Кагарлицьким БТІ 10 квітня 2006 року, який був посвідчений 18 квітня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 624 та в Державному реєстрі іпотек за № 3116891.

Одночасно з посвідченням договору іпотеки, нотаріусом накладена заборона відчуження заставленого в договорі майна, яка зареєстрована в реєстрі нотаріуса за № 625 та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 3116777.

Свої зобов'язання за основним договором позивачкою виконані в повному обсязі та у визначений договором строк, грошові кошти відповідачу сплачені в сумі 58444 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 89 копійок. Останній платіж здійснено 21 липня 2006 року.

Про те, відповідач, як іпотекодержатель відповідно до іпотечного договору, ухиляється від подання належним чином повідомлення до особи, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, пошуки його місцезнаходження, в тому числі за адресою реєстрації, результатів не дали, обтяження належного їй нерухомого майна не скасовані, чим порушується її конституційне право на володіння ним. А тому просить визнати договір іпотеки припиненим та скасувати обтяження нерухомого майна.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала та просила його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, місцезнаходження не відоме, а тому на сайті Кагарлицького районного суду Київської області було розміщено оголошення про виклив представниа відповідача в судове засідання, що відповідає вимогам ст. 128 ч.11 ЦПК України.

3 особа приватий нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав..

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Так під час розгляду справи судом було встановлено, що 07 листопада 2005 року між ОСОБА_1 ( дошлюбне прізвище СИКАЛЕНКО) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» укладено договір № 001957 про надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання товару зазначеного в додатку № 1, згідно з яким сума кредиту визначена у сумі 100000 грн. на придбання нерухомості на умовах діяльності Системи «АЛЬЯНС», які визначені в додатку № 2 до даного договору.

Згідно п. 1.4 додатку № 3 від 12 квітня 2006 року до договору № 001957 від 07 листопада 2005 року, який є його невід’ємною частиною, її як учасника Системи, заборгованість на момент підписання цього додатку складала 36550 (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 71копійок, в тому числі Адміністративні витрати в сумі 8500,00 гривень згідно ст. 4 Додатку № 2 Договору № 001957 від 07 листопада 2005 року.

Згідно п.2.1. статті 2 Додатку № 3 ОСОБА_1, як учасник Системи, зобов’язалася сплатити відповідачу заборгованість щомісячно, сплачуючи суми чистих платежів та Адміністративни витрат, відображених в Додатку №1 до Договору № 001957 від 07 листопада 2005 року в порядку визначеному ст.4 Додатку № 2 до зазначеного Договору в термін до 15 травня 2010 року.

Пунктом 2.2 визначено право учасника Системи на дострокове погашення заборгованості.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 001957 від 07 листопада 2005 року, сторонами зазначеного договору, як основного, 18 квітня 2006 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира № 27 в житловому будинку № 16 по вул. Загородня в м. Кагарлик Київській області, яка належить позивачці на праві приватної власності згідно витягу № 10340964 про реєстрацію права власності реєстраційний номер 5367165 ( номер запису 4297 в книзі 24) виданого на підставі договору купівлі продажу від 18 березня 2006 року та зареєстрованого Кагарлицьким БТІ 10 квітня 2006 року, який був посвідчений 18 квітня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 624 та в Державному реєстрі іпотек за № 3116891.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІУ «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Статтею 3 закону №898-ІУ визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 4 закону №898-ІУ обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону та здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Такими особами Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Одночасно з посвідченням договору іпотеки, зазначеним вище нотаріусом на підставі ст. 7 Закону України « Про нотаріат» та у зв’язку з посвідченням даного договору накладена заборона відчуження заставленого в договорі майна, яке належить ОСОБА_1 (іпотекодавцю) до припинення договору іпотеки. Заборона зареєстрована в реєстрі нотаріуса за № 625 та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 3116777.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Умовами укладеного 18 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий Альянс» договору іпотеки п. 6.1. встановлено, що договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за основним договором та додатковими угодами до нього, а відповідно до п. 6.2 визначено, що Договір припиняє дію при виконанні ІПОТЕКОДАВЦЕМ умов Основного договору, на підставах визначених ст. 17 Закону України та інших випадках, передбачених законодавством України.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що іпотека припиняється внаслідок припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, тобто містить альтернативний момент припинення забезпечення виконання зобов’язання в залежності від того яка подія настане раніше.

Тобто, вказаним пунктом іпотечного договору іпотеки було погоджено, що строк дії такого правочину пов'язано з моментом повного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. За змістом ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а отже не посиланням на подію, яка має настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Отже, аналіз зазначених норм показує, що, припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином.

Свої зобов'язання за основним договором ОСОБА_1 виконані в повному обсязі та у визначений договором строк, грошові кошти відповідачу сплачені в сумі 58444 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 89 копійок, що підтверджується банківськими квитанціями, копії яких додаються. Останній платіж здійснено 21 липня 2006 року.

Крім зазначеного, виконання зобов’язань за основним договором підтверджується листом ТОВ «Житловий Альянс» від 13 лютого 2007 року.

Виходячи із положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.2 Договору іпотеки укладеного 18 квітня 2006 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Житловий Альянс» припинення іпотеки відбулося від указаної вище дати.

Відомості про припинення іпотеки, тобто обтяження нерухомого майна іпотекою, підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку та здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Про те, відповідач, як іпотекодержатель відповідно до іпотечного договору, ухиляється від подання належним чином повідомлення до особи, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, пошуки його місцезнаходження, в тому числі за адресою реєстрації, результатів не дали, обтяження належного позивачці нерухомого майна не скасовані, чим порушується її конституційне право на володіння ним.

Конституція України (ст. 41) та статті 316-319, 321 ЦК України передбачають, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право приватної власності є непорушним. Оскільки право власності складається з таких його невід'ємних складових як право володіння, користування та розпорядження, то позбавлення особи хоча б одного з них ущемить права власника, які охороняються законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Викладене підтверджується копіями свідоцтва про одруження, договору іпотеки від 18.04.2006 року, договору купівлі0продажу квартири від 18.03.2006 року, витягу з державного реєстру правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договору №001957 з ТОВ «Житловий Альянс», додатків №№1,2,3 до договору № 001957, квитанції № 8901/з5 про сплату реєстраційного платежу, квитанцій про щомісячні платежі ТОВ «Житловий Альянс», листа ТОВ «Житловий Альянс».

А тому, слід визнати припиненим договір іпотеки, укладений 18 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «»Житловий Альянс» код в ЄДРПОУ 33104978 (04053, м.Київ, провулок Бехтерівський, 14-г) та ОСОБА_3, і.н.3023910529 ( АДРЕСА_1), зареєстрований в державному реєстрі іпотек за №3116891.

Скасувати обтяження нерухомого майна – квартири № 27 в житловому будинку №16 по вул. Загородня в м.Кагарлик Київської області, яке було накладене на підставі договору іпотеки від 18 квітня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, шляхом вилучення відповідних записів за реєстраційним №3116777 з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Так як позов задоволено, то з відповідача на користь позивачка слід стягнути судові витрати, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, 251, 526, 530, 575, 1049, 598, 599 ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речовх прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 7ЗУ «Про нотаріат», ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати припиненим договір іпотеки, укладений 18 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «»Житловий Альянс» код в ЄДРПОУ 33104978 ( 04053, м.Київ, провулок Бехтерівський, 14-г) та ОСОБА_3, і.н.3023910529 ( АДРЕСА_1), зареєстрований в державному реєстрі іпотек за №3116891.

Скасувати обтяження нерухомого майна – квартири № 27 в житловому будинку №16 по вул. Загородня в м.Кагарлик Київської області, яке було накладене на підставі договору іпотеки від 18 квітня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, шляхом вилучення відповідних записів за реєстраційним №3116777 з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «»Житловий Альянс» код в ЄДРПОУ 33104978 ( 04053, м.Київ, провулок Бехтерівський, 14-г) на користь ОСОБА_3, і.н.3023910529 ( АДРЕСА_1) 1280 грн судових витрат.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2018 року.

ССуддя:ОСОБА_4