Постанова № 73313067, 11.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1931/17-ц 22-ц/774/143/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/1931/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Чубіна А.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 липня 2017 року, яке постановлено суддею Пустовіт О.Г. в місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, посилаючись на те, що 25 червня 2002 року під час виконання трудових обов’язків машиніста баштового крану Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», з нею стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 04.06.2013 року їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15% .

За таких обставин, просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 320000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди в зв'язку з втратою здоров'я на виробництві, у розмірі 20 000,00 грн., без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вирішуючи спір, суд не врахував вину відповідача у нещасному випадку, що стався з нею, відсутність в матеріалах первинного висновку МСЕК про встановлення позивачу втрати профпрацездатності. Крім того, суд не звернув уваги, що нещасний випадок з позивачем стався 25.06.2002 року, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1167, 1168 ЦК, які набули чинності з 01.01.2004 року та покладення відповідальності за спричинену моральну шкоду на підприємство. Вважає, що за спричинену шкоду повинен відповідати Фонд соціального страхування.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність наведених в ній доводів та вважаючи, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права із повним з’ясуванням всіх обставин по справі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та залишити без змін ухвалене у справі рішення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на ПАТ «Кривбасзалізрудком»з 11.01.1996 року по 18.10.2002 року - машиністом баштового крана шахти «Октябрська» (а.с. 17-29).

25.06.2002 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві на пилорамі її було травмовано пальці правої руки. Факт спричинення їй травми було приховано та був складений акт про побутову травму за формою НТ № 44 від 27.07.2002 року, в ньому зазначено що травму отримано 25.06.2002 року о 19.00 годині.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2011 року, визнано недійсним акт про нещасний випадок за формою НТ № 44 від 27.07.2002 та зобов’язано ВАТ «Кривбасзалізрудком» разом з Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Держгірпромнагляду провести розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 25.06.2002 року та скласти відповідні акти за результатами розслідування (а.с.10-39).

20.03.2013 року по факту трудового каліцтва було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт проведення розслідування нещасного випадку та нещасний випадок визнаний, пов'язаний з виробництвом, про що складено акт форми Н-1 (а.с. 3-12).

Висновком МСЕК від 04.06.2013 року первинно позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % з подальшим переоглядом.

Висновком МСЕК від 30.05.2017 року під час повторного переогляду позивачу підтверджено втрату професійної працездатності в розмірі 15 % з 01.07.2017 року до 07.07.2019 року (а.с. 84).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що у зв'язку з травмуванням на виробництві та встановленням ступеня втрати професійної працездатності, їй спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як особа, яка не забезпечила їй, як працівнику, безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим вона травмувалася.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідачаПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з її травмуванням на виробництві.

Колегія суддів погоджується з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, проте не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.п. «є» п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV у первинній редакції, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною 3 ст. 28 цього Закону, передбачалося, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, п.п. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України(для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV викладено в новій редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», норми якого не передбачають відшкодування моральної шкоди потерпілому у зв’язку з настанням страхового випадку на виробництві й не відносяться до складу страхових виплат.

Так відповідно до ч.8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Отже, враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди 04.06.2013 року, вищезазначені положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, під час роботи на якому позивач отримала професійні захворювання.

Тому посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що обов’язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство, не ґрунтуються на законі та відхиляються колегією суддів.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем ОСОБА_1 моральної шкоди.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду й відмови в задоволенні позовних вимог позивача посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справі відсутній первинний висновок МСЕК про встановлення позивачу втрати профпрацездатності, оскільки судом апеляційної інстанції було витребувано копію первинного МСЕК, згідно якого позивачу первинно 04.06.2013 року було встановлено 15% професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо його незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманої травми, стабілізації стану здоров’я, яка не призводить до збільшення ступеня втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 20 000 грн. до 10 000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 липня 2017 рокув частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 -змінити, зменшивши цей розмір з 20000 (двадцять тисяч) грн. до 10000 (десять тисяч) грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: