Постанова № 73313064, 11.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1535/16-ц 22-ц/774/858/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 217/1535/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт Груп»

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Коваль Н.В. у місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Груп», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з затримкою термінів її виплати та компенсації за невикористану щорічну відпустку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював з 20 листопада 2012 року в ТзОВ «Граніт Групп» до 01 березня 2016 року.

Після його звільнення відповідач не виплатив позивачу нараховану заробітну плату за період з січня 2015 року по березень 2015 року, крім того, значний час позивач не міг отримати від відповідача довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату.

У зв’язку з невиплатою підприємством відповідача всіх належних йому при звільненні виплат, позивач, уточнивши свої позовні вимоги проси суд стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2015 року по 01 березня 2016 року яка становить 11 723,95 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку року в сумі 26 913,75 грн., компенсацію втрати частини зарплати (інфляційні втрати) в зв'язку з затримкою термінів її виплати за період з 01.01.2015 по 01.03.2016 в сумі 3 304,28 грн., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, яка становить 1205,97 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Граніт групп» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2015 року по 01.03.2016 року, в розмірі 11723 грн. 95 коп.

Стягнуто з ТОВ «Граніт групп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі 9642 грн. 21 коп.

Стягнуто з ТОВ «Граніт групп» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати (інфляційні витрати) в зв’язку з затримкою термінів її виплати за період з 01 січня 2015 року по 01 березня 2016 року в сумі 3304 грн. 28 коп.

Стягнуто з ТОВ «Граніт групп» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1205грн. 97 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Граніт групп» на держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнутого з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення на користь позивача 8870 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що судом першої інсанції не враховано розрахунок, який був наданий представником відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому залишенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у період часу з 20.11.2012 року по 01 березня 2016 року, працював на ТОВ «Граніт Груп».

Відповідно до довідки № ГР-00000004 від 28.03.2017, позивачу нараховано заробітну плату за період роботи з січня 2015 року по березень 2016 року в розмірі 16054,67 грн., з яких виплачено лише 3124,75 грн.

Задовольняючі частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини заробітної плати (інфляційні витрати) в зв’язку з затримкою термінів її виплати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати (інфляційні витрати) в зв’язку з затримкою термінів її виплати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, тому, відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак не погоджується з визначеним судом першої інстанції його розміром, виходячи з наступного.

Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

В свою чергу Кодексом законів про працю України дано визначення заробітної платні, де в ст.94 зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.97 КЗпП України та ст.22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ст.115 КЗпП України роботодавець зобов'язаний регулярно виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до частини першої ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у день звільнення.

За ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що з позивачем, проведено відповідний розрахунок, що сторонами по справі не оскаржується.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, на чому наголошено в правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-1438цс16.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, з якого пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до наказу № 15/1 від 31.08.2015 (а.с.60), позивачу встановлено шестидневний режим робочого часу в місяць з 01.11.2015.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати позивача, суд виходив з того, що середня заробітна плата позивача становить 110,83 грн. на день, проте, колегія суддів вважає, що розмір середньої заробітної плати визначений судом не вірно.

Так, відповідно до довідки № ГР-00000004 від 28.03.2017, позивачем фактично перед звільненням було відпрацьовано січень 2016 року та нараховано заробітну плату в цьому місяці 1223,57 грн., лютий 2016 року та нараховано заробітну плату в цьому місяці 1325,53 грн., в березні 2016 року, що передував звільненню, позивач перебував у відпустці. Крім того, копіями табелів обліку використаного робочого часу встановлено, що позивач протягом вказаних двох місяців фактично відпрацював 25 днів.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати позивача становить 101 грн. 96 коп., а отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8870,87 грн. виходячи з наступного розрахунку (101,96 (середній заробіток)*87(кількість днів затримки розрахунку).

Кількість днів затримки розрахунку сторонами не оспорюється.

Враховуючи зазначені обставини, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що розмір стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає зменшенню з 9642,21 до 8870,87 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розмір стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» – задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року змінити в частині розміру стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає зменшенню з 9642 (дев’ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 21 коп. до 8870 (вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: