Постанова № 73310361, 04.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1315/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (суддя – Мартиць О.І., час ухвалення – 11:24 год., місце ухвалення – м.Тернопіль, дата складання повного тексту – 25.01.2018 р.),

в адміністративній справі №819/2051/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Держпраці у Тернопільській області,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У листопаді 2017 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 Держпраці у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 30.10.2017 р. №ТЕ161/19-16-60/452 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 9600 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у суді першої інстанції подав відповідь на відзив, просив не брати до уваги відзив відповідача та задоволити позовні вимоги.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 17.01.2018 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду упереджене, незаконне, необгрунтоване, помилкове, грунтується на припущеннях, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що працівник ОСОБА_3 працювала у ФОП ОСОБА_1 в барі «Авіатор» до 22.08.2017 року та із нею проведено повний розрахунок, хоча по документах вона була звільнена 31.08.2017 року. Із 23.08.2017 року по 31.08.2017 року ОСОБА_3 фактично не працювала, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати їй за цей період заробітної плати. Отже, відсутні підстави для нарахування середнього заробітку згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Позивач визнає, що мали місце порушення щодо не забезпечення достовірного бухгалтерського обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату прані у встановленому порядку, проте порушення ФОП ОСОБА_1 статей 83, 116, 117 КЗпП України за які передбачена відповідальність абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України фактично відсутні, оскільки подія і склад цих правопорушень відсутні. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції ряду доказів. Постанову про накладення штрафу від 30.10.2017 р. №ТЕ161/19-16-60/452 апелянт вважає протиправною і також що підлягає скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 17.01.2018 р. та прийняти нове рішення суду, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду в законній силі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 12 по 13 жовтня 2017 року головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі листа Тернопільської РДА від 03.10.2017 р. №02-1471/01-06 (а.с. 82), наказу управління Держпраці у Тернопільській області «Про проведення інспекційних відвідувань у ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1О.» від 10.10.2017 року №531 (а.с. 83) та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 10.10.2017 року №4.1/060/348 (а.с. 84), проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) в діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, бар «Авіатор».

За результатами проведеного заходу державного контролю складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.10.2017 р. №19-16-60/452 (а.с. 85-95).

У даному Акті перевірки зафіксовані порушення законодавства про працю, допущені при звільненні працівника, а саме: 1) частини 1 статті 116 КЗпП України, оскільки всупереч вказаним нормам, ОСОБА_3, яка звільнена з роботи 31.08.2017 р., належні їй заробітну плату (2576 грн.) отримала 22.08.2017 р. (аванс) - 1405,09 грн. та 07.09.2017 р. - 1170,91 грн., через 7 днів після звільнення, а належну їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки не одержувала; 2) частини 1 статті 117 КЗпП України, оскільки ОСОБА_3 заробітну плату за серпень виплатили 07.09.2017 р., через 7 днів після звільнення, а компенсацію невикористаної відпустки не виплачено до цього часу, з вини власника, та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Порушення є триваючим, оскільки вищевказана виплата на день перевірки не проведена; 3) частини 1 статті 83 КЗпП України, оскільки ОСОБА_3, яка звільнена 31.08.2017 р. не виплачена грошова компенсація за всі дні невикористаної відпустки за період роботи із 01.03.2017 р. по 31.08.2017 р..

З актом перевірки ФОП ОСОБА_1 ознайомлений, примірник отримав 13.10.2017 р., про що свідчить його особистий підпис (а.с. 95). До акту перевірки додано пояснення ФОП ОСОБА_1 від 13.10.2017 р. (а.с. 96). Згідно вказаного пояснення, працівник ОСОБА_3 заробітну плату отримала вчасно, а саме 01.09.2017 р..

Заступником начальника управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_7 за результатами розгляду Акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 частини 1 статті 116, частини 1 статті 117, частини 1 статті 83 КЗпП України та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.10.2017 р. № 161/19-16-60/452, якою на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 9600 грн. (а.с. 62, 103).

Також судом встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2017 р. у справі №607/13040/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2017 р. №19-16-60/249, та звільнено його від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням (а.с. 132-134).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. визначено, що, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з Положенням про управління Держпраці у Тернопільській області, затвердженим наказом Держпраці №8 від 04.02.2016 р., управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 року (далі - Порядок № 390).

Пунктом 2 Порядку №390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пункт 3 Порядку №390 встановлює, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 Порядку №390 передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

При цьому механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2, 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509. (надалі - Порядок № 509).

Пунктом 3 Порядку № 509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункт 8 Порядку 509).

Згідно пункту 10 Порядку 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що відповідачем було дотримано порядок проведення перевірки та порядок розгляду справи щодо притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за частиною 2 статті 265 КЗпП України.

Відносно суті розглядуваних порушень законодавства про працю, щодо дотримання позивачем вимог статей 83, 116, 117 КЗпП України, то судом першої інстанції вірно враховано і підтверджується матеріалами справи, що працівник ОСОБА_3 була прийнята ФОП ОСОБА_1 на роботу з 01.05.2017 р., що підтверджується її заявою від 28.04.2017 р., наказом №1-К від 28.04.2017 р. «Про прийняття на роботу», строковим трудовим договором №3/17 від 01.05.2017 р. та записом у трудовій книжці №1 від 01.05.2017 р. (а.с. 29-33, 99-зв.).

Факт роботи та перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах у ФОП ОСОБА_1 до 31.08.2017 року підтверджується заявою ОСОБА_3 від 31.08.2017 р. про звільнення її з роботи за згодою сторін, наказом №5-К від 31.08.2017 р. «Про звільнення з роботи», записом №2 у трудовій книжці про звільнення 31.08.2017 року (а.с. 44, 45, 99-зв.).

Належну ОСОБА_3 у серпні заробітну плату за першу половину місяця (аванс) у розмірі 1405,09 грн. вона отримала 22.08.2017 р., а заробітну плату за другу половину місяця у розмірі 1170,91 грн. отримала 07.09.2017 р., про що свідчить її підпис у відомості нарахування та виплати заробітної плати за серпень 2017 року, тобто через 7 днів після звільнення (а.с. 42).

Крім цього, як видно з вищевказаної відомості та табеля обліку робочого часу за серпень 2017 року, у серпні 2017 року ОСОБА_3 пропрацювала у ФОП ОСОБА_1 22 робочих дні, 175 годин, перебувала з ним у трудових відносинах з 22.08.2017 р. по 31.08.2017 р. (а.с. 42-43).

У поданій ФОП ОСОБА_1 звітності за серпень 2017 року, а саме у таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб», дата закінчення трудових відносин з ОСОБА_3 зазначена 31.08.2017 р. (а.с. 25).

Таким чином, відповідачем за результатами перевірки об’єктивно було встановлено, що всупереч приписам частини 1 статті 116 КЗпП України ОСОБА_3 в день звільнення не отримала всіх належних їй сум, всупереч приписам частини 1 статті 117 КЗпП України ОСОБА_3 не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, всупереч приписам частини 1 статті 83 КЗпП України ОСОБА_3 не виплачено грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статей 69, 70 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто на час подачі адміністративного позову), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст.72 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017 року, тобто на час вирішення адміністративного позову), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, статтями 73, 74 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що належними та допустимими доказами щодо розглядуваних обставин роботи працівника ОСОБА_3 являються вказані вище письмові та документальні підтвердження періодів роботи та проведення розрахунків. Цими доказами підтверджується факт офіційного працевлаштування і роботи ОСОБА_3 до 31.08.2017 року.

У вказані вище офіційні дані (як-то накази, відомості, звітність, трудова книжка) по даний час зміни не вносились.

Тому, являються безпідставними доводи апелянта про те, що у розглядуваній ситуації слід брати до уваги покази свідків про те, що ОСОБА_3 працювала лише до 22.08.2017 року та із нею проведено своєчасно остаточний розрахунок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправною і скасування постанови управління Держпраці у Тернопільській області від 30.10.2017 р. за №161/19-16-60/452.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року в адміністративній справі №819/2051/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_8

Повний текст постанови складено 11.04.2018 року