Постанова № 73309778, 26.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 907/658/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.01.2018);

від відповідача – ОСОБА_3 (посвідчення №21/874 від 28.02.2013);

розглянув апеляційні скарги:

1. товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» №538 від 12.12.2017;

2. публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» №644 від 08.12.2017

на рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017, суддя – Васьковський О.В., м. Ужгород, (повний текст рішення складено – 26.10.2017),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ», м. Харків,

до відповідача публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз», м.Ужгород,

про стягнення суми 322 994,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог за №556 від 17.11.2017, яка прийнята судом) до публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» про стягнення суми 322 994,97 грн., в т.ч. 69 191,51 грн. – пені за прострочення поставки товару, 131 746,40 грн. – вартість товару неналежної якості та 122 057,06 грн. – додаткових витрат за договором №155 від 10.05.2016.

Правовою підставою позову зазначено ст.ст. 551, 623, 673, 675, 678, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 225, 230, 231, 233 ГК України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 частково задоволено позов та стягнуто з публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» 245 722,97 грн., в т.ч. 25 396,20 грн. – пені за прострочення поставки товару, 103 181,33 грн. – вартість товару неналежної якості, 117 145,44 грн. – додаткових витрат за механічну обробку та витрат на залучення експерта на підставі укладеного між сторонами договору за №155 від 10.05.2016 та 3 685,85 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено в задоволенні стягнення 77 272,00 грн., в т.ч. 43 795,31 грн. – пені за прострочення поставки товару, 28 565,07 грн. – вартість товару неналежної якості, 4 911,62 грн. – додаткових витрат на механічну обробку поставленого товару та залучення експерта.

Зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог мотивоване тим, що ПАТ «Ужгородський турбогаз» порушило свої зобов’язання щодо своєчасної поставки товару, а також поставило товар неналежної якості, чим спричинено додаткові витрати позивача за механічну обробку поставленого товару та витрат на залучення експерта.

В частині відмовлених позовних вимог, суд першої інстанції покликається на ті обставини, що відсутні докази поставки товару неналежної якості на суму 28 565,07 грн., а звідси і відсутність доказів понесених додаткових витрат в сумі 4 911,62 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 18 399,11 грн. пені за прострочку виконання договірних зобов’язань судом першої інстанції відмовлено із-за неправильного її розрахунку позивачем.

В частині стягнення пені за прострочення поставки товару суд зменшив її розмір на 50% з суми 51 714,73 грн. на 25 396,20 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 в частині зменшення пені на 50% в розмірі 25 396,20 грн. та в частині відмови у стягненні вартості товару неналежної якості на суму 28 565,07 грн. й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на відсутність виняткових обставин для зменшення розміру пені та посилається на: систематичне порушення відповідачем умов договору №155 від 10.05.2016 в частині своєчасної поставки обумовленого товару; невжиття відповідачем заходів щодо своєчасної поставки обумовленого товару; неправомірне використання перерахованої позивачем попередньої оплати за товар, який систематично постачався з порушенням строків, які визначені договором №155 від 10.05.2016.

Зазначає, що відшкодування додаткових витрат не є мірою відповідальності, яка покладає на відповідача додаткові зобов’язання, а являє собою механізм відшкодування затрат, які виникли з вини відповідача.

В узагальнених доводах апеляційної скарги зазначає про неправильне застосування норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, який відповідач підтримав в судовому засіданні, заперечив доводи апеляційної скарги позивача, з тих підстав, що порушення відповідачем зобов’язання зі своєчасної поставки товару не потягло значних втрат для позивача. Також, відповідач заперечує поставку товару неналежної якості, оскільки дефектні акти не підписані представником торгово-промислової палати, що є порушенням п. 7.2. договору поставки за №155 від 10.05.2016.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В узагальнених доводах апеляційної скарги вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 2 ст. 678 ЦК України, стосовно можливості стягнення сплаченої за товар суми без письмового повідомлення ТОВ «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» про відмову від договору №155 від 10.05.2016.

Апелянт зазначає, що до спірних правовідносин застосовується Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю», що затверджена постановою Держарбітражу за №П-7 від 25.04.1966, з урахуванням особливих умов передбачених розділом 7 договору №155 від 10.05.2016 (в т.ч. додаткової угоди №3 від 30.01.2017).

В актах про фактичну якість і комплектність отриманого товару за №006 від 18.04.2017, №007 від 17.05.2017, №008 від 17.05.2017, №009 від 08.06.2017, №010 від 20.06.2017 відсутній підпис представника Харківської торгово-промислової палати, що суперечить вимогам п. 30 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю», що затверджена постановою Держарбітражу за №П-7 від 25.04.1966. При цьому зазначає щодо недотримання вимог форми та змісту, які визначені п. 29, 31 згаданої Інструкції П-7 при складенні вищезазначених актів.

Оскільки в п. 11 експертних висновків №ВН-24 від 18.04.2017, №ВН-26 від 17.05.2017, №ВН-31 від 08.06.2017, №ВН-34 від 20.06.2017 зазначено, що для проведення експертизи надавались акти про фактичну якість і комплектність отриманої продукції за №006 від 18.04.2017, №007 від 17.05.2017, №008 від 17.05.2017, №009 від 08.06.2017, №010 від 20.06.2017, то вказані обставини свідчать, що такі складені позивачем в односторонньому порядку без участі представника Харківської торгово-промислової палати.

Експертні висновки №ВН-24 від 18.04.2017, №ВН-26 від 17.05.2017, №ВН-31 від 08.06.2017, №ВН-34 від 20.06.2017 проведені та підписані ОСОБА_4, який не значиться в реєстрі атестованих судових експертів та не підтверджено його кваліфікацію як атестованого судового експерта. Окрім того, зазначені експертизи проведені без їх призначення господарським судом, що суперечить ч. 1 ст. 41 ГПК України (в редакції Закону №1875-VI від 11.02.2010).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, який ним підтриманий в судовому засіданні, зазначив, що правомірно відмовився від прийняття поставленої продукції, оскільки дефектні акти складені у відповідності до вимог п. 7.2. договору №155 від 10.05.2016 із залученням представника Харківської торгово-промислової палати, яким проведено відповідні експерті дослідження №ВН-24 від 18.04.2017, №ВН-26 від 17.05.2017, №ВН-31 від 08.06.2017, №ВН-34 від 20.06.2017 без їх призначення господарським судом в порядку ч. 1 ст. 41 ГПК України (в редакції Закону №1875-VI від 11.02.2010).

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі та заперечив проти апеляційної скарги відповідача й просив скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 в частині зменшення пені на 50% в розмірі 25 396,20 грн. та в частині відмови у стягненні вартості товару неналежної якості на суму 28 565,07 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі та заперечив проти апеляційної скарги позивача й просив скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Не заперечив проти поставки товару з прострочкою в порушення умов договору, проте зазначив, що строки поставки узгоджувалися між сторонами в телефонному режимі, що підтверджено фактом прийняття позивачем всіх партій товару.

В судовому засіданні сторони підтримали вимоги апеляційних скарг, пояснення надали аналогічні письмово викладеним. Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні 26.03.2018 надав додаткові пояснення в частині необхідності здійснення механічної обробки поставленого товару та одночасно заявив клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи на предмет дослідження якості поставленої продукції проведення якої доручити експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

Представник відповідача заперечив про її призначення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Доказів подачі клопотання позивача про призначення вищезазначеної експертизи в матеріалах справи немає.

Суд, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 207 ГПК України, залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, а тому клопотання позивача про призначення судово-товарознавчої експертизи підлягає залишенню без розгляду.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та у відзивах на апеляційні скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та часткове скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 у справі №907/658/17, з огляду на наступне.

Судами встановлено та не оспорюється сторонами, що між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір поставки №155 від 10.05.2016 (далі – договір), згідно п. 1.1., якого відповідач зобов’язався виготовити та поставити, а замовник оплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості і цінам, вказаним в специфікаціях до договору, які є невід’ємною його частиною.

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору асортимент і кількість поставленої продукції встановлюються (фіксуються) сторонами в специфікаціях, які є доповненням до договору. Поставка продукції по договору здійснюються партіями, розмір (величина) яких (партії) визначаються письмовими заявками замовника і вказуються у відповідності специфікацій до даного договору.

Пунктами 4.1., 5.1., 5.2., 6.1. договору, ціни на одиницю продукції вказані в специфікаціях до даного договору. Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом безготівкового перерахунку замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник здійснює оплату вартості продукції, яка поставляється по договору, в строки та на умовах, вказаних у відповідній специфікації до даного договору. Поставка продукції здійснюється в строки та на умовах, вказаних у відповідній специфікації до договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши умови договору №155 від 10.05.2016, встановив, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір поставки №155 від 10.05.2016, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов’язки, а відповідний договір набрав чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що обов’язку продавця (постачальника) щодо передачі товару кореспондує обов’язок покупця по прийняттю товару і сплати за нього певної грошової суми.

У відповідності до умов договору поставки №155 від 10.05.2016 між сторонами були підписано специфікації з визначенням строків поставки товару на суму 1 436 510,18 грн., зокрема: №1 від 10.05.2016 (а.с.26,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-тронк РМ027.00.011, в кількості 70 шт., вартістю 107 605,68 грн. з ПДВ, - партіями – 30 шт. – до 31.05.2016 включно та 40 шт. – до 15.07.2016 включно; №3 від 08.07.2016 (а.с.27,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-тронк РМ027.00.011, в кількості 40 шт., вартістю 61 488,96 грн. з ПДВ,- партіями по – 20 шт. – до 31.07.2016 та до 15.08.2016 включно; №4 від 01.09.2016 (а.с.28,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-тронк РМ027.00.011, в кількості 70 шт., вартістю 107 605,68 грн. з ПДВ,- партіями – 35 шт. – до 20.09.2016 включно та 35 шт. – до 10.10.2016 включно; №6 від 07.09.2016 (а.с.29,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-тронк РМ027.00.011, в кількості 51 шт., вартістю 78 398,42 грн. з ПДВ,- партіями – 25 шт. – до 21.10.2016 включно та 26 шт. – до 04.11.2016 включно; №7 від 03.10.2016 (а.с.30,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-тронк РМ027.00.011, в кількості 60 шт., вартістю 92 233,44 грн. з ПДВ, - партіями – 30 шт. – до 18.11.16 включно та 30 шт. – до 30.11.16 включно; №8 від 20.10.2016 (а.с.31,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-поршень нижній РМ026.00.011, в кількості 150 шт., вартістю 327 582,00 грн. з ПДВ, - партіями – 120 шт. – до 30.11.2016 включно та 30 шт. – до 12.12.2016 включно (із змінами згідно додаткової угоди №1 від 03.11.2016 до специфікації); №9 від 01.02.2017 (а.с.32,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-поршень верхній РМ077.00.011, в кількості 100 шт., вартістю 221 880,00 грн. з ПДВ,- партіями не менш як по 50 шт. в строк 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50%; №10 від 01.02.2017 (а.с.33,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-поршень верхній РМ077.00.011, в кількості 50 шт., вартістю 110 940,00 грн. з ПДВ,- партіями не менш як по 50 шт. в строк до 25.03.2017; №11 від 01.02.2017 (а.с.34,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-поршень верхній РМ077.00.011, в кількості 50 шт. та поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 50 шт. загальною вартістю 230 640,00 грн. з ПДВ, - партіями не менш як по 50 шт. в строк до 30.04.2017; №12 від 27.02.2017 (а.с.35,т.1) згідно якої, відповідач зобов’язався поставити продукцію-тронк РМ027.00.011, в кількості 60 шт., вартістю 98 136,00 грн. з ПДВ,- партіями не менш як 50 шт. - до 30.03.2017 включно.

На виконання вказаного договору поставки №155 від 10.05.2016 відповідачем здійснено поставку, а позивачем прийнято, визначений специфікаціями товар на загальну суму 739 783,71 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печаткою обох сторін накладними, а саме: №324 від 04.08.2016 тронк РМ027.00.011, 20 шт. на суму 30744,48 грн. (згідно специфікації №3)(а.с.36,т.1); №381 від 06.09.2016 тронк РМ027.00.011, 20 шт. на суму 30744,48 грн. (згідно специфікації №3)(а.с.37,т.1); №399 від 13.09.2016 тронк РМ027.00.011, 14 шт. на суму 21521,14 грн. (згідно специфікації №4) (а.с.38,т.1); №408 від 19.09.2016 тронк РМ027.00.011, 17 шт. на суму 26132,81 грн. (згідно специфікації №4) (а.с.39,т.1); №442 від 30.09.2016 тронк РМ027.00.011, 34 шт. на суму 52265,62 грн. (згідно специфікації №4) (а.с.40,т.1); №471 від 12.10.2016 тронк РМ027.00.011, 19 шт. на суму 29207,26 грн. (згідно специфікації №6) (а.с.41,т.1); №535 від 11.11.2016 тронк РМ027.00.011, 29 шт. на суму 44579,50 грн. (згідно специфікації №6) (а.с.42,т.1); №643 від 29.12.2016 тронк РМ027.00.011, 3 шт. на суму 4611,67 грн. (згідно специфікації №6) (а.с.117,т.2); №644 від 29.12.2016 тронк РМ027.00.011, 17 шт. на суму 26132,81 грн. (згідно специфікації №7) (а.с.43,т.1); №98 від 28.02.2017 тронк РМ027.00.011, 28 шт. на суму 43042,27 грн. (згідно специфікації №7) (а.с.45,т.1); №51 від 10.02.2017 поршень нижній РМ076.00.011, 15 шт. на суму 23058,36 грн. (згідно специфікації №7); (а.с.118,т.2); №586 від 30.11.2016 поршень нижній РМ076.00.001, 39 шт. на суму 85171,32 грн. (згідно специфікації №8) (а.с.46,т.1); №645 від 29.12.2016 поршень нижній РМ076.00.001, 50 шт. на суму 109194,00 грн. (згідно специфікації №8) (а.с.47,т.1); №51 від 10.02.2017 поршень нижній РМ076.00.011, 26 шт. на суму 56780,88 грн. (згідно специфікації №8); (а.с.44,т.1); №99 від 28.02.2017 поршень нижній РМ076.00.001, 22 шт. на суму 48045,36 грн. (згідно специфікації №8) (а.с.48,т.1); №206 від 12.04.2017 поршень нижній РМ076.00.001, 21 шт. на суму 45861,48 грн. (згідно специфікації №8) (а.с.49,т.1); №100 від 28.02.2017 поршень верхній РМ077.00.001, 38 шт. на суму 84314,40 грн. (згідно специфікації №9) (а.с.50,т.1); №207 від 12.04.2017 поршень верхній РМ077.00.001, 63 шт. на суму 139784,4 грн. (згідно специфікації №9) (а.с.51,т.1).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.1. договору визначено, що у випадку несвоєчасної поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши правильність розрахунків місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені, шляхом співставлення строків поставки товару, які визначені специфікаціями, та датами поставки відповідачем товару, згідно накладних, враховуючи кількість й вартість поставленого товару, зазначає наступне.

Оскільки специфікацією №3 від 08.07.2016 визначено, що друга партія продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 20 шт. на суму 30 744,48 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 15.08.2016, натомість відповідачем така поставка здійснена 06.09.2016 (підтверджується накладною №381 - а.с.37,т.1), тобто з простроченням у 21 день, то нарахування стягнення 1 291,27 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції є обґрунтованим (30 744,48 грн. * 0,2% * 21 день = 1 291,27 грн.);

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення поставки товару по специфікації №3 починаючи з 16.08.2016 по 05.09.2016, тоді як позов здано на пошту 31.08.2016 (зареєстровано в канцелярії суду першої інстанції – 05.09.2016), відтак перебіг строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій за вказаною специфікацією сплив у період з 16.08.2016 по 31.08.2016, в іншій частині із 31.08.2016 по 05.09.2016 строк позовної давності позивачем дотримано.

Таким чином, місцевим господарським судом правильно задоволено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в період з 16.08.2016 по 31.08.2016, а за період 31.08.2016 по 05.09.2016 стягнуто 368,93 грн. пені.

Оскільки специфікацією №4 від 01.09.2016 визначено, що перша партія продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 35 шт. на суму 53 802,84 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 20.09.2016, натомість відповідачем згідно накладних №399 від 13.09.2016 та №408 від 19.09.2016 своєчасно поставлено продукцію тронк РМ027.00.011 в кількості 31 шт. на суму 47 653,94 грн. (з урахуванням ПДВ), однак решту продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 4 шт. на суму 6 148,88 грн. (з урахуванням ПДВ) поставлено 30.09.2016 (підтверджується накладною №442 – а.с.40,т.1), тобто з простроченням 9 днів, а тому позовні вимоги в частині стягнення 110,68 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції є обґрунтованими (6 148,88 грн. * 0,2% * 9 днів = 110,68 грн.).

Оскільки специфікацією №6 від 07.09.2016 визначено, що перша партія продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 25 шт. на суму 38 430,59 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 21.10.2016, натомість відповідачем згідно накладної №471 від 12.10.2016 своєчасно поставлено продукцію тронк РМ027.00.011 в кількості 19 шт. на суму 29 207,25 грн. (з урахуванням ПДВ), однак решту продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 6 шт. на суму 9 223,32 грн. (з урахуванням ПДВ) поставлено 12.10.2016 (підтверджується накладною №471 – а.с.41,т.1), тобто з простроченням 19 днів, а тому позовні вимоги в частині стягнення 350,49 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції є обґрунтованими (9 223,32 грн. * 0,2% * 19 днів = 350,49 грн.).

Оскільки специфікацією №6 від 07.09.2016 визначено, що друга партія продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 26 шт. на суму 39 967,82 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 04.11.2016, натомість відповідачем згідно накладної №535 від 11.11.2016 поставлено продукцію тронк РМ027.00.011 в кількості 23 шт. на суму 35 356,15 грн. (з урахуванням ПДВ), тобто з простроченням 6 днів, а решту продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 3 шт. на суму 4 611,67 грн. (з урахуванням ПДВ) поставлено 29.12.2016 (підтверджується накладною №643 – а.с.117,т.2), тобто з простроченням 54 днів, то позовні вимоги в частині стягнення 424,27 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 23 шт. на суму 35 356,15 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 05.11.2016 по 10.11.2016 (35 356,15 грн. * 0,2% * 6 днів = 424,27 грн.) та 498,06 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 3 шт. на суму 4 611,67 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 05.11.2016 по 28.12.2016 (4 611,67 грн. * 0,2% * 54 дні = 498,06 грн.) – є обґрунтованими. Водночас, оскільки при розрахунку розміру пені, яка підлягає стягненню за прострочення поставки другої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 23 шт. в період з 05.11.2016 по 10.11.2016 позивач помилково здійснював нарахування пені з 39 967,72 грн. (ціни партії), а не 35 356,15 грн. (ціни фактично поставленої продукції, кількість якої зменшилась внаслідок частково зарахування з поставки першої партії), то апеляційний господарський суд дійшов до висновку про безпідставність вимог в частині стягнення 55,34 грн. пені.

Оскільки специфікацією №7 від 03.10.2016 визначено, що перша партія продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 30 шт. на суму 46 116,72 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 18.11.2016, натомість відповідачем згідно накладної №644 від 29.12.2016 поставлено продукцію тронк РМ027.00.011 в кількості 17 шт. на суму 26 132,81 грн. (з урахуванням ПДВ), тобто з простроченням 40 днів, а решту продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 13 шт. на суму 19 983,86 грн. (з урахуванням ПДВ) поставлено 10.02.2017 (підтверджується накладною №51–а.с.118,т.2), тобто з простроченням 83 дня, то позовні вимоги в частині стягнення 3 689,33 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 17 шт. на суму 26 132,81 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 19.11.2016 по 28.12.2016 (46 116,60 грн. * 0,2% * 40 днів = 3 689,33 грн.) та 3317,32 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 13 шт. на суму 19 983,86 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 19.11.2016 по 09.02.2017 (19 983,86 грн. * 0,2% * 83 дні = 3 317,32 грн.) – є обґрунтованими.

Оскільки специфікацією №7 від 03.10.2016 визначено, що друга партія продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 30 шт. на суму 46 116,60 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 30.11.2016, натомість відповідачем згідно накладної №51 від 10.02.2017 поставлено решту продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 2 шт. на суму 3 074,44 грн. (з урахуванням ПДВ), тобто з простроченням 71 день, а решту продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 28 шт. на суму 43 042,16 грн. (з урахуванням ПДВ) поставлено 28.02.2017 (підтверджується накладною №98 – а.с.45,т.1), тобто з простроченням 89 днів, то позовні вимоги в частині стягнення 6 548,56 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 30 шт. на суму 46 116,60 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 01.12.2016 по 09.02.2017 (46 116,60 грн. * 0,2% * 71 день = 6 548,56 грн.) та 7661,50 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції тронк РМ027.00.011 в кількості 28 шт. на суму 43 042,16 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 01.12.2016 по 27.02.2017 (43 042,16 грн. * 0,2% * 89 днів = 7 661,50 грн.) – є обґрунтованими.

Оскільки специфікацією №8 від 20.10.2016 (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №1 від 03.11.2016 до специфікації №8) визначено, що перша партія продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 120 шт. на суму 262 065,60 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 30.11.2016 включно, а поставка продукції поршень нижній РМ076.00.001 в кількості 39 шт. на суму 85171,32 грн. згідно №586 від 30.11.2016 (а.с.46,т.1) здійснена своєчасно, натомість відповідачем з простроченням поставлено поршень нижній РМ076.00.001 на суму 109194,00 грн. згідно №645 від 29.12.2016 (а.с.47,т.1), 10 шт. на суму 21838,80 грн. згідно №51 від 10.02.2017 (а.с.44,т.1), 21 шт. на суму 45861,48 грн. згідно №206 від 12.04.2017 (а.с.49,т.1), то позовні вимоги в частині стягнення 9 906,08 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 81 шт. на суму 176 894,28 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 01.12.2016 по 28.12.2016 (176 894,28 грн. * 0,2% * 28 днів = 9 906,08 грн.), 9613,44 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 31 шт. на суму 67700,28 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 01.12.2016 по 09.02.2017 (67700,28 грн. * 0,2% * 71 день = 9613,44грн.), 1943,65 грн. пені за прострочення поставки першої партії продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 5 шт. на суму 10919,40 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 01.12.2016 по 27.02.2017 (10919,40 грн. * 0,2% * 89 днів = 1943,65 грн.) – є обґрунтованими.

Оскільки специфікацією №8 від 20.10.2016 (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №1 від 03.11.2016 до специфікації №8) визначено, що друга партія продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 30 шт. на суму 65516,40 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено до 12.12.2016 включно, натомість відповідачем з простроченням поставлено поршень нижній РМ076.00.001 9 шт. на суму 19 654,92 грн. згідно накладної №99 від 28.02.2017 (а.с.48,т.1) та 21 шт. на суму 45861,48 грн. згідно накладної №206 від 12.04.2017 (а.с.49,т.1), то позовні вимоги в частині стягнення 10 089,53 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 30 шт. на суму 65 516,40 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 13.12.2016 по 27.02.2017 (65 516,40 грн. * 0,2% * 77 днів = 10 089,53 грн.), 6813,71 грн. пені за прострочення поставки другої партії продукції поршень нижній РМ026.00.011 в кількості 9 шт. на суму 28390,44 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 13.12.2016 по 11.04.2017 (28390,44 грн. * 0,2% * 120 днів = 6813,71 грн.) – є обґрунтованими.

Специфікацією №9 від 01.02.2017 визначено, що перша партія продукції поршень верхній РМ077.00.011 в кількості 100 шт. на суму 221 880,00 грн. (з урахуванням ПДВ) повинна бути поставлено протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, а тому, оскільки попередня оплата здійснена 14.02.2017 (а.с.), то строк поставки до 16.03.2017. Поставка продукції поршень верхній РМ077.00.001 в кількості 38 шт. на суму 84 314,40 грн. згідно накладної №100 від 28.02.2017 (а.с.50,т.1) здійснена своєчасно, натомість відповідачем з простроченням поставлено поршень верхній РМ077.00.001 в кількості 62 шт. на суму 137 565,60 грн. згідно накладної №207 від 12.04.2017 (а.с.51,т.1), а тому позовні вимоги в частині стягнення 6878,28 грн. пені за прострочення поставки поршень верхній РМ077.00.011 в кількості 62 шт. на суму 137 565,60 грн. (з урахуванням ПДВ) в період з 17.03.2017 по 11.04.2017 (137 565,60 грн. * 0,2% * 25 днів = 6878,28 грн.) – є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість нарахування пені в розмірі 51 714,73 грн., проте дійшов помилкових висновків про безпідставність нарахування 16 499,10 грн. пені.

Стосовно зменшення судом першої інстанції розміру пені на суму 25 396,20 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно врахував факт повного виконання основного зобов'язання відповідачем, незначний період прострочення, а відтак дійшов до обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені до 25 396,20 грн. Додатково апеляційним судом враховано, що сторони мали довготривалі договірні відносини, те що позивач приймав продукцію з простроченням та з врахуванням пояснень відповідача, що пропуск термінів поставок додатково обговорювався між сторонами, що підтверджено фактом прийняття позивачем всіх партій товару з простроченням.

З цих підстав спростовуються доводи апеляційної скарги позивача в частині безпідставності зменшення судом першої інстанції розміру пені.

Щодо частини позовних вимог про стягнення 131 746,40 грн. вартості товару неналежної якості, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Апеляційним судом встановлено, що між сторонами укладено додаткову угоду №3 від 30.01.2017 до договору поставки №155 від 10.05.2016 (а.с.24,25,т.1), яка діє з моменту її підписання та є невід’ємною частиною договору та якою редакцію пункту 7.2. договору змінено на: «У випадку виявлення недостачі або поставки неякісної продукції, виклик представника виконавця є обов’язковий. Замовник листом або засобами факсимільного зв’язку направляє виконавцю повідомлення про необхідність прибуття на прийняття продукції. Представник виконавця повинен прибути на приймання продукції протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання повідомлення. Представники замовника та виконавця спільно складають двосторонній дефектний акт (за визначеним зразком замовника). У випадку неприбуття представника виконавця для складення двостороннього акта, замовник має право в односторонньому порядку з обов’язковим залученням представника торгово-промислової палати скласти дефектний акт, який буде достатнім і остаточним доказом поставки дефектної продукції.»

Отже, згідно п. 7.2. договору (в редакції змін внесених додатковою угодою №3 від 30.01.2017) при неявці постачальника або його уповноваженого представника для приймання товару за якістю, залучається представник торгово-промислової палати.

Судами встановлено та сторонами не оспорюється, що у відповідь на листи-повідомлення позивача за №317 від 07.07.2017 (а.с.92-93,т.1), за №318 від 07.07.2017 (а.с.96-97,т.1), за №319 від 07.07.2017 (а.с.99-100,т.1), за №320 від 07.07.2017 (а.с.63,т.1), відповідач не забезпечив явку уповноважених представників для приймання товару за якістю, а тому для визначення належної якості продукції позивач мав підстави для залучення представника торгово-промислової палати для складення дефектних актів.

У зв’язку з наведеним позивачем в односторонньому порядку складено акти щодо отримання продукції неналежної якості(дефектні акти) отриманого товару за №005 від 06.04.2017 (а.с.53-54,т.1), №006 від 18.04.2017 (а.с.57-58,т.1), №007 від 17.05.2017 (а.с.69-70,т.1), №008 від 17.05.2017 (а.с.71-72,т.1), №009 від 08.06.2017 (а.с.77-78,т.1), №010 від 20.06.2017 (а.с.82-83,т.1) згідно яких, за доводами позивача, підтверджується поставка відповідачем товару неналежної якості на загальну суму 185 085,20 грн., а саме: тронк поршня РМ027.00.011 – 10 шт.; поршень нижній РМ076.00.001 – 54 шт.; поршень верхній РМ077.00.001 – 54 шт., та який підлягає поверненню постачальнику.

Однак, оскільки ці акти не підписані експертом Харківської торгово-промислової палати – ОСОБА_4, а отже складені без його участі, як це передбачено в п.7.2. договору поставки №155 від 10.05.2016, а тому не є достовірними доказами на підтвердження поставки відповідачем товару неналежної якості на загальну суму 185 085,20 грн. З цих підстав доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта (відповідача) про те, що наявність експертних висновків №ВН-24 від 18.04.2017, №ВН-26 від 17.05.2017, №ВН-31 від 08.06.2017, №ВН-34 від 20.06.2017, не є такими в розумінні вимог законодавства, оскільки такі проведені без їх призначення судом, без роз’яснення експертам їх відповідальності за подання завідомо неправдивого висновку, те що відсутні докази, що дані особи вправі проводити експертні дослідження, а звідси і не підтверджують факту поставки продукції неналежної якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Зазначені експертні висновки №ВН-24 від 18.04.2017, №ВН-26 від 17.05.2017, №ВН-31 від 08.06.2017, №ВН-34 від 20.06.2017 проведені та підписані ОСОБА_4, кваліфікацію якого як атестованого судового експерта не підтверджено, який не значиться в реєстрі атестованих судових експертів. Окрім того, зазначені експертизи проведені без їх призначення господарським судом згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України (в редакції Закону №1875-VI від 11.02.2010), а тому за своєю правовою природою є висновком спеціаліста, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, експертні висновки №ВН-24 від 18.04.2017, №ВН-26 від 17.05.2017, №ВН-31 від 08.06.2017, №ВН-34 від 20.06.2017 не можуть вважатися достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Окрім того, апеляційним судом оцінювались ці висновки як письмові докази по справі, які не узгоджується із встановленими вище обставинами по справі, а також умовами договору про прийняття товару неналежної якості. За змістом цих письмових доказів описано характер та природу недоліків поставленого товару після проведення візуального огляду, що не дає суду можливості зробити висновок про поставку товару неналежної якості.

Також, додатковою угодою №3 від 30.01.2017 (а.с.24,25,т.1) редакцію пункту 7.3. договору змінено на: «У випадку виявлення неякісної продукції виконавець зобов’язується замінити неякісну продукцію на якісну або усунути дефект протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання вимоги замовника з долученим дефектним актом».

Так як позивачем долучались дефектні акти, які складені з порушенням порядку, який визначено п.7.2. договору поставки №155 від 10.05.2016, то у відповідача не виник обов’язок замінити неякісну продукцію на якісну або усунути дефект протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

Частиною другою статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно з частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов'язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов'язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема частиною другою статті 678 ЦК України, при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов'язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений частиною другою статті 679 ЦК України обов'язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до частини першої статті 679 ЦК України покладається на нього.

Отже, правове значення для правильного вирішення цієї справи має не факт наявності чи відсутності наданої продавцем гарантії щодо якості товару, а час (момент) виявлення покупцем недоліків товару - до чи після його передання покупцеві.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі №215/46/16-ц.

У цій справі апеляційним судом встановлено, що позивач стверджує про виявлення недоліків у придбаній ним продукції після її прийняття та проходження механічної обробки й здійснення гальвано-покриття. У позивача не було об'єктивних перешкод для огляду продукції перед її отриманням та виявлення вказаних недоліків. При цьому апеляційний господарський суд погоджується з наданими в судовому засіданні доводами відповідача (апелянт) про те, що технічні умови, які застосовуються для перевірки поставленого товару на наявність дефектів, не містять вимог про механічну обробку товару, що перевіряється, або здійснення гальвано-покриття, а тому, позивач приступив до використання поставленого товару.

Доказів того, що недоліки товару виникли до передання його покупцеві, позивач суду не надав, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 103 181,33 грн. вартості товару неналежної якості.

З вищенаведених підстав обґрунтованими є й доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності відмови позивача від договору та його вимоги про повернення сплаченої за товар грошової суми.

Щодо позовної вимоги про стягнення 117 145,44 грн. додаткових витрат, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статті 224 цього Кодексу, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, у відповідності з частиною 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою настання господарсько-правової відповідальності є правопорушення, елементами якого є наявність збитків, протиправність поведінки особи, причинний зв'язок між збитками і поведінкою особи, а також її вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, у тому числі відшкодування збитків.

Таким чином, апеляційний господарський суд встановивши, що позивач не довів наявність недоліків у прийнятій продукції, дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, що є підставою для покладення на відповідача обов’язку по їх відшкодуванню позивачу, а відтак і про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 117 145,44 грн. додаткових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» – частковому задоволенню, рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 у справі №907/658/17 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» 220 326,77 грн. з яких: 103 181,33 грн. вартості товару неналежної якості та 117 145,44 грн. додаткових витрат – скасуванню та відповідно відмові у задоволенні цих вимог. В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 у справі №907/658/17 підлягає залишенню без змін.

З цих підстав апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення №984 від 18.08.2017 позивачем сплачено 4556,61 грн. судового збору за подання позовної заяви та відповідно до платіжного доручення №416 від 12.12.2017 сплачено 5328,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з платіжним дорученням №7862 від 05.12.2017 відповідачем сплачено 5329,42 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, суд, здійснивши розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 358,27 грн. (4556,61 грн./322 994,97 грн.*25 396,20 грн.) у відшкодування судового збору за подання позовної заяви та про стягнення з позивача на користь відповідача 3635,39 грн. (5329,42 грн./322 994,97 грн.*220 326,77 грн.) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» №538 від 12.12.2017– залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» №644 від 08.12.2017– частково задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 у справі №907/658/17 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» 220 326,77 грн. – частково скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 220 326,77 грн. з яких: 103 181,33 грн. – вартості товару неналежної якості та 117 145,44 грн. – додаткових витрат.

В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2017 у справі №907/658/17 – залишити без змін

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз», (88010, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 3, код ЄДРЮОФОПтаГФ 00153608) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ», (61060, м. Харків, пр-т. ОСОБА_5,171, ЄДРЮОФОПтаГФ 37385017) 358,27 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ», (61060, м. Харків, пр-т. ОСОБА_5,171, ЄДРЮОФОПтаГФ 37385017) на користь публічного акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз», (88010, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 3, код ЄДРЮОФОПтаГФ 00153608) 3635,39 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Дата підписання повного тексту постанови – 11.04.2018.