Рішення № 73307682, 10.04.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/405/18

10 квітня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Кухар О.Л.

позивачки: ОСОБА_1;

представника відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - ДП “Зарубинський спиртовий завод” про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок дії пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управлінн Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство «Зарубинський спиртовий завод» в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не враховання ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком стаж роботи в ДП “Зарубинський спиртовий завод” в період з 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в ДП “Зарубинський спиртовий завод” в період з 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та якій призначена пенсія за віком. 22.01.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про включення неврахованого стажу роботи у ДП «Зарубинський спиртовий завод» в період з 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року. Проте, їй було відмовлено в задоволенні такої заяви, оскільки за вказані періоди не були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду. Позивач вважає таку відмову неправомірною так як у вказаний період вона працювала у ДП «Зарубинський спиртовий завод», що підтверджується трудовою книжкою, заробітна плата виплачена, на яку в свою чергу нараховувались страхові внески та включення позивача, як застраховану особу до поданої ДП «Зарубинський спиртовий завод» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Відтак, ОСОБА_1 вважає, що у відповідача були всі підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 29 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати відкладено розгляд справи до 10 квітня 2018 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав викладених в позовній заяві і відповіді на відзив та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області заперечила проти позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою правову позицію управління виклало у відзиві на позов від 26.03.2018.

Представник третьої особи ДП «Зарубинський спиртовий завод» у судове засідання не прибув, надав пояснення, що позивач дійсно працювала на підприємстві, однак в період роботи мали місце затримки із заробітної плати працівників та відповідно сплати податків (в тому числі страхові внески), оскільки підприємство працювало не стабільно.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та їй призначена пенсія за віком.

При призначенні пенсії відповідачем не було враховано стаж роботи у ДП «Зарубинський спиртовий завод» за період з 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року.

У зв’язку з цим, позивач 22.01.2018 звернулась до об’єднаного управління із заявою про включення зазначених періодів роботи до страхового стажу та перерахування розміру пенсії відповідно до сукупного стажу роботи з дня призначення пенсії по віку.

Листом від 26.01.2018 №4/Х-11 позивачу було відмовлено у зарахуванні зазначеного стажу роботи у ДП «Зарубинський спиртовий завод». Підставою для відмови слугувало те, що у спірні періоди із заробітної плати позивача не сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду.

Вважаючи таке рішення суб’єкта владних повноважень протиправним ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою.

Визначаючись щодо правовідносин, що виникли між сторонами суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки від 18.08.1975 ОСОБА_1 в спірний період – з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року працювала у ДП «Зарубинський спиртовий завод» (а.с. 7-8).

Крім того, з індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5 вбачається сума заробітку для нарахування пенсії позивачу, зокрема з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року. При цьому відсутня позначка про сплату страхових внесків.

Факт несплати підприємством страхових внесків за спірний період сторонами не заперечувався, що підтверджується також письмовими поясненнями ДП «Зарубинський спиртовий завод».

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03 грудня 2009 року у справі № 11/Б-1203 введено процедуру розпорядження майном ДП “Зарубинськиий спиртовиий завод”.

Відповідно до копії постанов від 12.09.2012 р. про передачу матеріалів виконавчого провадження до примусового виконання, щодо стягнення боргу з ДП “Зарубинський спиртовий завод” вбачається, що ДП “Зарубинський спиртовий завод” має значний борг по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перед Пенсійним фондом.

Даний борг по стягненню заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на даний час не погашений.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 19.07.2003 року страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058 від 9 липня 2003 року.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, відповідно до ст. 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство – страхувальник, в якому працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.10.2013 у справі №К/800/7673/13.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року на ДП «Зарубинський спиртовий завод», а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 стажу роботи на державному підприємстві “Зарубинський спиртовий завод” за період 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 гоку, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року.

3обов'язати Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Грушевського, 13, м. Ланівці, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 40376704) з 23 січня 2018 року здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 (с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за віком з урахуванням стажу роботи і заробітку на державному підприємстві “Зарубинський спиртовий завод” за період 1 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.