Рішення № 73307227, 12.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5788/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

позивач: ОСОБА_1 (представник за угодою та ордером)

відповідачі: ОСОБА_2

Одеська митниця ДФС ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

третя особа, яка

не заявляє самостійних

вимог щодо предмета

спору на стороні відповідача

фізична особа - підприємець: ОСОБА_4

третя особа, яка заявляє

самостійні вимоги щодо

предмета спору,

ОСОБА_5: ОСОБА_1 (представник за угодою та довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р., –

На підставі ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, Одеської митниці ДФС, в якому позивач (з урахуванням уточнень, поданих на виконання ухвали від 13.11.2017р. про залишення позову без руху (т.1, а.с. 103-109), просить:

визнати протиправними дії державного інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 з використання при оформленні митної декларації № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. повторного звіту, складеного експертом ФОП ОСОБА_4 № 586 від 31.07.2017р.;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р. Одеської митниці ДФС, прийняті державним інспектором сектору митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2;

стягнути з відповідачів на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.07.2017р. брокером ТОВ “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” ОСОБА_6 подано до митного оформлення митну декларацію в режимі ІМ40ДЕ за № UA500650/2017/003877 на автомобіль Мini Cooper (VIN номер WMWSU3C5XCT541420), однак 03.08.2017р. державним інспектором сектору митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р. На думку позивача, інспектором сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 протиправно не враховано поданого до митного оформлення звіту експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1) та безпідставно врахований повторний звіт № 586 від 31.07.2017 р., який складено з порушенням ОСОБА_7 оцінки майна та Загальних вимог до проведення незалежної оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2013р. Незважаючи на аргументованість методу визначення митної вартості за ціною товару, відповідач застосував другорядний метод. При прийнятті оскаржуваного рішення, на думку позивача, відповідачем порушено також п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 54, ст. 55 МК України.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. відкрито провадження у справі.

15.12.2017р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, яким КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII «Перехідних положень» КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 15.01.2018р., яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника Одеської митниці ДФС про заміну позивача на належного та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача задоволено частково: відмовлено у задоволенні клопотання про заміну позивача з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” на ОСОБА_5; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 15.01.2018р. визначено, що розгляд справи буде проводитися в загальному позовному провадженні; встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 07.02.2018 р. о 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07.02.2018 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.02.2018 р. 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 14.02.2018 р. залучено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5; прийнято до розгляду адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа -підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р.

При цьому, зазначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5; встановлено третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5, п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань. Призначено підготовче засідання по справі на 12.03.2018 р. о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.03.2018 р. заяву Одеської митниці ДФС про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 задоволено. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р. залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 12.03.2018р., яка занесена до протоколу засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.03.2018 р. 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.03.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.03.2018 р. о 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.03.2018 р. згідно п.2 ч.2 ст.205 КАС України відкладено судове засідання на 03.04.2018 р. об 11 год. 00 хв.

Від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву (т.2, а.с. 49-56), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про правомірність винесення оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, оскільки в документах, які надано декларантом (його представником) до Одеської митниці ДФС для митного оформлення разом з митною декларацією (МД) № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. надано недостовірні відомості про стан транспортного засобу, тобто документи, які надано для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу та складових митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей транспортний засіб. Крім того, відповідач звернув увагу, що під час здійснення контролю митної вартості транспортного засобу посадовими особами Одеської митниці ДФС не залучався суб’єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 з метою повторного складання звіту. При цьому вказано, що 31.07.2017р. до Одеської митниці ДФС надійшов лист, в якому суб’єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 зазначила, що після детального огляду та фотофіксації нею складено звіт №586 від 31.07.2017р. та просила вважати звіт № 507 недійсним у зв’язку з некоректною первісною інформацією, що була надана їй замовником - ОСОБА_5. Відповідач акцентує увагу на тому, що оскаржуваними рішенням та карткою відмови не порушено права ТОВ “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС”. Також зазначено про відсутність повноважень у позивача на представлення в суді інтересів ОСОБА_5 та про відсутність у даному випадку порушення законних прав чи інтересів позивача.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (т. 2, а.с. 134-137), в якій зазначено, зокрема, про безпідставність тверджень позивача щодо неможливості бути представником ТОВ “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” ОСОБА_5, оскільки позов подано не в його інтересах, товариство в даних правовідносинах виступало як декларант, відтак позов подано до суду на захист порушених прав та законних інтересів ТОВ “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС». Позивач акцентував увагу на тому, що інспектором сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 безпідставно не враховано інформацію, надану декларантом на підтвердження числових значень, обчисленої митної вартості транспортного засобу, зокрема: квитанції покупця, інформації з сайту CARFAX, інформації з сайту https.www.iaai.com. На переконання позивача, повторний звіт № 586 від 31.07.2017р. було складено ФОП ОСОБА_4 без законних підстав, із внесенням завідомо неправдивих відомостей та передано до Одеської митниці ДФС з порушенням норм Митного кодексу України. Крім того, зазначено про порушення права позивача, передбаченого ч.ч.5, 6 МК України, на проведення консультацій з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Враховуючи зазначене, на думку позивача, Одеською митницею ДФС не було аргументовано доведено, що митна вартість визначена невірно, в зв’язку з чим заявлена декларантом (позивачем) митна вартість з урахуванням вимог ч.7 ст.54 МК України вважається визнаною автоматично.

Від Одеської митниці ДФС надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 2, а.с. 128-132), в яких, зокрема, зазначено що: за приписами ст.33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» спори, пов’язані з оцінкою майна, майнових прав вирішуються в судовому порядку, однак звіт ФОП ОСОБА_4 № 586 від 31.07.2017р. не оскаржувався позивачем чи гр. ОСОБА_5 в судовому порядку, а оцінка транспортного засобу, зазначена у звіті є чинною; у відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 56 КАС України ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» не може бути законним представником ОСОБА_5 та доказів на підтвердження права представлення його інтересів в суді не надано, а право власності на транспортний засіб, рішення про коригування митної вартості та картка відмови стосовно якого приймальсь Одеською митницею ДФС, належить ОСОБА_5, відтак ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» є неналежним позивачем у даній справі; особою, що декларує товари, не доведено достовірності відомостей, представлених для визначення фактурної вартості, а додатково надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості транспортного засобу, що ввозився на митну територію України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_4 залишила вирішення спору на розсуд суду.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників справи/їхніх представників, допитавши свідка, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017р. між TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (виконавець) та ОСОБА_5 (клієнт) укладено договір-доручення №0307/1 з надання товарно-експедиторських та брокерських послуг, за умовами якого виконавець зобов’язується за рахунок клієнта надавати товарно-експедиторські послуги, декларування та митного оформлення в Одеській митниці ДФС товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України, зокрема митного оформлення транспортного засобу Мini Cooper (код товару 8703) (т.2, а.с. 85-86).

21.07.2017р. уповноваженою особою ОСОБА_5 (брокером ТОВ “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” ОСОБА_6) подано до митного оформлення митну декларацію в режимі ІМ40ДЕ за № UA500650/2017/003877 на легковий автомобіль Мini Cooper, тип кузова – Хетчбек, календарний та модельний рік випуску – 2012, номер кузова НОМЕР_1, кількість місць – 4 (т.1, а.с. 59).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. до Одеської митниці ДФС подано: сертифікат відповідності (Certifнcate of conformity) №UA.PN.182.0027-17 від 06.07.2017р., рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №UA-541420 від 14.03.2017р., коносамент (Bill of lading) APHU6649919-1 від 05.03.2017р., навантажувальний документ (Bordereau) №00004547 від 27.06.2017р., декларацію про походження товару (Declaration of origin) № UA-541420 від 14.03.2017р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 6ХBD744 від 07.02.2017р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 507 від 07.07.2017р., договір про надання послуг митного брокера № 0307/1 від 03.07.2017р., інші некласифіковані документи – договір оренди квартири від 30.06.2017р., заяву від 04.07.2017р.; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 17922236 від 04.07.2017р., паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № СС 576601 від 09.07.1998р.,

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом для підтвердження митної вартості товару документів посадовими особами контролюючого органу в результаті проведеного митного огляду та співставлення з калькуляцією витрат згідно експертного висновку № 507 від 07.07.2017р. знайдено розбіжності із фактичним станом транспортного засобу та пошкодженнями, 31.07.2017р. ФОП ОСОБА_8 складено висновок №586, за яким вартість товару Мini Cooper, номер кузова НОМЕР_1 склала 4528 доларів США, в зв’язку з чим експерт просила вважати висновок №507 від 07.07.2017р. недійсним. Враховуючи зазначене, з урахуванням транспортних витрат митна вартість склала 4928 доларів США.

В зв’язку з чим відповідно до ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта (уповноважену ним особу) зобов’язано (за наявності) надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та (або) інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомлено про можливість надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу позивачем 26.07.2017р. (вих. № 26.07.2017р.) надано додаткові документи та повідомлено, що інші документи надаватись не будуть (т.2, а.с. 95-118).

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. товару, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту графи 31 митної декларації (МД) № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р., до митного оформлення був заявлений такий опис транспортного засобу: "Легковий автомобіль: ОСОБА_7 – Mini; модель – Cooper; тип кузова – Хетчбек; календарний рік випуску - 2012 р.; модельний рік випуску - 2012 р.; номер кузова- WMWSU3C5XCT541420; номер шасі - нема даних; номер двигуна - нема даних; кількість місць – 4; колісна формула - 4/2; тип двигуна – бензин; тип КПП – МКПП; робочий об'єм циліндрів двигуна - 1 598 куб.см. Автомобіль після ДТП. КТЗ має пошкодження згідно висновку експерта: облицювання колонки керма внутрішнє, облицювання колонки керма зовнішнє, повітряний фільтр, центр управління колонки керма. Порушена робота електроніки. Повний список робіт зазначений в ремонтній калькуляції № Tkach від 07.07.2017 р. Торгівельна марка: Mini Виробник: BMW AG. Країна виробництва: DE Німеччина. Вивантажено з контейнера APHU6649919 (т.1, а.с. 59-60).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. було подано, зокрема, звіт ФОП ОСОБА_4 № 507 від 07.07.2017р.

Зі змісту розділу «Використовувані нормативні та довідкові джерела інформації…» звіту № 507/4 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля, який завозиться на митну території України зі США, складеного 07.07.2017р. ФОП ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_5 (далі – звіт № 507/4), вбачається, що експертом під час дослідження використано, зокрема «фотоліст досліджуваного КТЗ з ушкодженнями» (т.1, а.с. 10).

У звіті № 507/4 (розділ «Дослідження. Огляд та ідентифікація дорожнього транспортного засобу») зазначено, що при огляді транспортного засобу встановлено, що останній має пошкодження: облицювання колонки керма внутрішнє, облицювання колонки керма зовнішнє, повітряний фільтр, центр управління колонки керма. Порушена робота електроніки. Повний список робіт можна подивитись в калькуляції (т.1, а.с. 11).

Згідно висновку, зазначеному у звіті № 507/4, ринкова вартість транспортного засобу Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1), що завозиться на митну території України зі США, становить 2378 доларів США (т.1, а.с. 14).

Згідно ч. 4 ст. 337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу (ч.2 ст. 338 МК України).

Як зазначено відповідачем під час здійснення митного контролю щодо заявленого товару за митною декларацією № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р., програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які передбачали проведення повного митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митній декларації, забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки, застосування ваговимірювальних пристроїв.

За результатами застосування системи управління ризиками 25.07.2017р. Одеською митницею ДФС в присутності уповноваженої особи ОСОБА_9 проведено повний митний огляд транспортного засобу, заявленого у митній декларації № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р., під час якого встановлено, що внутрішнє оснащення транспортного засобу Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1) знаходиться у розкомплектованому стані та у його салоні, а саме торпедо, облицювання рульової колонки, облицювання рульового керма, пластикові панелі салону, спідометр, пластикова панель із кнопкою запуску роботи двигуна, кожух повітряного фільтра, фільтр у кожусі, з’єднувальні бовти, шурупи, кріплення знаходяться в окремих коробках. При проведенні огляду візуально встановлено, що система електрики знаходиться у задовільному стані, а саме: проводка, контакти, місця з’єднання приладів та пошкоджень не виявлено, про що складено Акт огляду транспортного засобу від 25.07.2017р. (т.2, а.с. 59-60).

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що Акт огляду транспортного засобу від 25.07.2017р. є неналежно оформленим, оскільки не підписаний усіма посадовими особами, що здійснювали огляд, оскільки наданий до суду оригінал акта містить зазначені підписи, в тому числі ОСОБА_10 Будь-яких зауважень з боку останнього не наведено.

Вищевказані обставини виключали можливість органу доходів і зборів здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості відповідно до вимог ч.4 ст. 54 МК України та зумовлювали необхідність запитування від декларанта чи уповноваженої ним особи додаткових документів.

Судом встановлено, що на запит органу доходів і зборів ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» направлено лист від 26.07.2017р. (вих. № 26.07.2017р.), до якого було додано інвойс № 10381691 від 16.03.2017р., інформацію з сайту CARFAX, інформацію з сайту www.iaai.com, звіт № 507 від 07.07.2017р. експертного товарознавчого дослідження з визначенням ринкової вартості автомобіля та повідомлено, що інші документи надаватись не будуть (т.2, а.с. 95-118).

Суд дослідивши зазначені документи вважає за необхідне зазначити, що інформація з сайту www.iaai.com (Buyer Receipt)(т.2, а.с. 96), що надавалась позивачем до органу доходів і зборів взагалі не містить будь-яких відомостей щодо ОСОБА_5 та декларантом не надано жодних пояснень щодо того, яким чином вона підтверджує зазначені ним числові значення у декларації № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. Інші документи, що були додатково надані, також не надавали можливості органу доходів і зборів здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо доводів позивача про безпідставність врахування Одеською митницею ДФС повторного звіту № 586 від 31.07.2017р., складення якого, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідач неодноразово акцентував увагу на тому, що під час здійснення контролю митної вартості транспортного засобу Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1) посадовими особами Одеської митниці ДФС суб’єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 з метою повторного складання повторного звіту з визначення ринкової вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, не залучався.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2017р. (вх. № 6177/10-29) до Одеської митниці ДФС надійшов лист ФОП ОСОБА_4, в якому було зазначено, що 07.07.2017р. нею було проведено оцінку КТЗ Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1) та складено звіт про оцінку № 507. Враховуючи, що огляд досліджуваного транспортного засобу на той час був неможливим, вона у своїх розрахунках керувалась інформацією, наданою замовником оцінки. Вартість за цим звітом склала 2378 доларів США. Крім того, вказано, що 31.07.2017р. їй було надано можливість візуального огляду досліджуваного КТЗ. Після детального огляду та фотофіксації якого нею складено звіт № 586 від 31.07.2017р., згідно з яким вартість транспортного засобу склала 4528 доларів США. Враховуючи зазначене, експерт просила вважати звіт № 507 недійсним у зв’язку з некоректною первісною інформацією, що була надана замовником (т.2, а.с. 154).

У судовому засіданні ФОП ОСОБА_4 пояснила, що звіт № 586 від 31.07.2017р. не є повторним, другим звітом, а є виправленим звітом. Тобто вона, виявивши неточності та помилки у звіті № 507, які виникли у зв’язку з наданням замовником оцінки недостовірних даних, за власною ініціативою їх виправила, однак присвоїла нову дату та номер, оскільки реєстрація звіту без присвоєння йому нового номеру є неможливою, присвоєння звіту нової дати зумовлене тим, що його складено після проведення огляду від 31.07.2017р.

У звіті № 586 (розділ «Дослідження. Огляд та ідентифікація дорожнього транспортного засобу») зазначено, що при огляді транспортного засобу встановлено, що він має пошкодження: центральна консоль має глибокі подряпини, диск колісний задній правий – глибокі подряпини, панель арки заднього крила правого – подряпини, КТЗ має сліди пошкодження ЛКП на задньому бамперу та люка бензобака, забруднення салону та сидінь, демонтована панель приборів з накладками та кронштейнами (т. 1, а.с. 168).

Згідно висновку, зазначеного у звіті № 586, ринкова вартість транспортного засобу Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1), що завозиться на митну території України зі США, становить 4528 доларів США (т.1, а.с. 171).

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що звіт № 586 не міг бути врахований відповідачем, оскільки складений з порушенням приписів ОСОБА_7 оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р., оскільки ця ОСОБА_7 застосовується для проведення оцінки об’єктів права державної та комунальної власності, майна суб’єктів господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі у випадках, коли такі об’єкти є об’єктами господарських, цивільних та інших правовідносин, крім випадків оренди та концесії об’єктів державної та комунальної власності, а також відчуження майна згідно із Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, а також для проведення оцінки об’єктів, що повертаються у державну або комунальну власність (зокрема за рішенням суду), для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною часткою (часткою комунального майна) в статутному (складеному) капіталі, у разі встановлення фактів розкрадання, нестачі, знищення, псування майна.

По-перше, враховуючи, що транспортний засіб Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1) не є об’єктом права державної та комунальної власності, майна суб’єктів господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі тощо у розумінні п.1 ОСОБА_7 оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р., зазначена методика не застосовується для проведення його оцінки, відтак посилання позивача на її порушення суб’єктом оціночної діяльності експертом ФОП ОСОБА_4 при складенні звіту № 586 є безпідставним.

По-друге, правомірність складення звіту не є предметом спору в межах даної справи.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні»).

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні»).

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003р. затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно п. 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003р., оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

За змістом пункту 58 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003р., доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

Під час судового розгляду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_4 пояснила, що звіт № 586 від 31.07.2017р. не є повторним, а виправленим, необхідність внесення відповідних змін остання пояснила тим, що спочатку заявником було надано некоректні дані. Виправлений звіт вона передала митним брокером, який подав його до Одеської митниці ДФС, копію звіту надала посадовій особі Одеської митниці ДФС.

У судовому засіданні, допитаний в якості свідка головний державний інспектор Одеської митниці ДФС ОСОБА_7, зокрема, повідомив, що ним було отримано копію звіту № 586 від 31.07.2017р. від ФОП ОСОБА_4, про що проінформовано керівництво.

Водночас суд враховує, що відповідно до розділу 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 689 від 11.09.2015 р., під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, зокрема: інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

За приписами ст.33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Звіт № 586 від 31.07.2017р. є чинним та недійсним у встановленому порядку не визнавався, протилежного учасниками справи не доводилось та не підтверджувалось належними та допустимими доказами, відтак вказаний звіт був правомірно використаний під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків органом доходів і зборів як джерело довідкової інформації.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій державного інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 з використання при оформленні митної декларації № UA500650/2017/003877 від 21.07.2017р. повторного звіту, складеного експертом ОСОБА_4 № 586 від 31.07.2017р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р. містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом - звіт № 586 від 31.07.2017р. від 31.07.2017р., складений ФОП ОСОБА_4 та інші умови, передбачені пунктами 3-5 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Згідно п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч. 1-3 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз’яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

За приписами п. 4 ч.4 ст.246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 265 МК України декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч.2 ст. 265 МК України).

Уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов’язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (п. 63 ч.1 ст.4 МК України).

Згідно ч.1 ст. 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ч.1 ст. 417 МК України).

Як було встановлено судом, 03.07.2017р. між TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (виконавець) та ОСОБА_5 (клієнт) укладено договір-доручення №0307/1 з надання товарно-експедиторських та брокерських послуг, за умовами якого виконавець зобов’язується за рахунок клієнта надавати товарно-експедиторські послуги, декларування та митного оформлення в Одеській митниці ДФС товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України, зокрема митного оформлення транспортного засобу Мini Cooper (код товару 8703) (т.2, а.с. 85-86).

Частиною 5 ст. 266 МК України передбачено, що особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Суд враховує, що згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно глави II «Заповнення граф митних декларацій» розділу 1 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 р., у Графі 14 "Декларант/Представник" згідно з пунктами 1, 2, 4 додатка до цього Порядку наводяться відомості про: декларанта, якщо товари декларуються декларантом; уповноважену особу, якщо товари декларуються особою, уповноваженою на це декларантом. Якщо товари, що переміщуються через митний кордон України іншою особою, декларуються митним брокером, додатково зазначаються серія й номер ліцензії на провадження митної брокерської діяльності та дата її видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, у графі 14 "Декларант/Представник" митної декларації № UA 500650/2017/003877 зазначено TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (т. 1, а.с. 59-60).

Учасниками справи визнається та з урахуванням ч.1 ст. 78 КАС України не потребує доказування той факт, що ОСОБА_11 діяв як уповноважена особа TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС".

При цьому, у графі 8 «Одержувач» митної декларації № UA 500650/2017/003877 зазначено: ОСОБА_5 (UA/НОМЕР_2; НОМЕР_3, виданий Іванофранківським МУ МВС в Іванофранківській області).

Так, відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ст.5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобов’язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд звертає увагу, що позивач - ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС (виконавець) діяв на підставі договору доручення № 0307/1 від 23.07.2017р., укладеного з ОСОБА_5 (клієнт), предметом якого є надання транспортно-експедиторських послуг, декларування та митне оформлення в Одеській митниці ДФС товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України.

В даному випадку ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» здійснювалось декларування та митне оформлення в Одеській митниці товару (транспортного засобу Мini Cooper (номер кузова НОМЕР_1), який належить саме ОСОБА_5

Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017 р. прийняті щодо ОСОБА_5 та щодо нього породжують настання пених юридичних наслідків.

Ухвалою суду від 12.03.2018 р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” не доведено у чому саме з боку відповідачів полягає порушення його прав чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідачів не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС” (65014, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРАЗЛІЇВСЬКА, будинок 1/20; код ЄДРПОУ 36553339) до інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста “Спеціалізований” Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 (65999, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26), Одеської митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (65069, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 (місце проживання: 76018, м. Іванофранківськ, вул. Нац. ГвардіїАДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500650/2017/000004/1 від 03.08.2017р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 03.08.2017р.,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.04.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.