Рішення № 73307162, 04.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1411/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

та

представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від І-го відповідача - не прибув,

від ІІ-го відповідача - ОСОБА_2,

від ІІІ-го відповідача – ОСОБА_3,

від третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/1411/16 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі – Позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги (т.6 а.с. 180-184, т.7 а.с. 124-126, а.с. 141-150, т.8 а.с. 153-164).

Ухвалою суду від 24 травня 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінено - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, на Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – І-ий Відповідач, Харківське управління ОВПП ДФС), залучено до участі у справі як відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – ІІ-ий Відповідач, Офіс ВПП ДФС).

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління ДФС у Луганській області (далі – IІІ-ий Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області).

В обґрунтування остаточних уточнених позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення, зазначив, що Позивач подав до Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію за лютий 2015 року в розмірі 1317714,00 грн, а у рядку 30 відображено суму залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 3208101,00 грн. В подальшому Позивач направив до контролюючого органу уточнюючі розрахунки, тим самим зменшивши суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої наразі становить 4274159,00 грн. У період з 27.05.2015 по 29.05.2015 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку достовірності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року, результати якої оформив актом, яким встановлено завищення Позивачем податкового кредиту за лютий 2015 року в сумі 13666,00 грн та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 13666,00 грн; завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 13666,00 грн та завищення суми залишку від’ємного значення звітних (податкових) періодів на початок звітного періоду на 74038,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки та уточнюючий розрахунок № НОМЕР_1 до податкової декларації за лютий 2015 року, за наслідком розгляду яких контролюючим органом змінено висновки акту перевірки.

Щодо суми 3208101,00 грн – частини залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка фактично сплачена постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету як наслідок суму бюджетного відшкодування за період до 01.02.2015 не підтверджена контролюючим органом та відносно неї не прийнято податкове повідомлення рішення

Будь-які повідомлення-рішення стосовно суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за лютий 2015 року не приймалися, а тому Позивач вважає, що правомірно заявив до відшкодування суму ПДВ в розмірі 4 274 159,00 грн.

З посиланням на порядок відшкодування ПДВ, який передбачався нормами Податкового кодексу України, в редакції яка була чинна на момент розгляду заперечень Позивача, п’ять робочих днів відведених законодавцем податковій службі на надання висновку до органів казначейства, що настали за днем підготовки відповіді від 16.06.2015 № 1658110/28-05-19, становлять 17, 18, 19, 22 та 23 червня 2015 року включно (20 та 21 червня 2015 року неробочі дні - субота і неділя).

П'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби для видання платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку становлять 17, 18, 19, 22 та 23 червня 2015 року включно (20 та 21 червня 2015 року неробочі дні - субота, неділя).

Проте грошові кошти в розмірі на рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» не надійшли.

Вважає, що в період з 02.07.2015 по 15.09.2016 протиправну бездіяльність припустила СДПІ з ОВП у м. Луганську.

В подальшому у зв’язку з переведенням на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкові, яке в подальшому реорганізоване в Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з 16 вересня 2016 року має місце протиправна бездіяльність саме Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн.

Оскільки податковим органом до 01.01.2017 не був складений висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2014 року на суму 4274159,00 грн, а наразі у нього вже немає повноважень на подання органу казначейства висновку про відшкодування сум ПДВ, враховуючи зміни процедури відшкодування, що відбулися з 01.01.2017, на думку Позивача, Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС зобов'язане внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного 4274159,00 грн.

За результатами звітності підприємство - позивач не досягло критеріїв великого платника податку, у зв’язку з чим з 01 січня 2018 року ПАТ «Луганськтепловоз» було переведено на обслуговування до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

Станом на сьогоднішній день повноваження щодо бюджетного відшкодування, а саме контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість та збір податкової інформації та внесення до інформаційних баз з 01.01.2018 перейшли до Головного управління ДФС у Луганській області, яке забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Луганської області.

Тому Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

- зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн.

І-ий та ІІ-ий Відповідачі адміністративний позов не визнали, про що подали заперечення проти адміністративного позову (т.1 а.с. 76-78, т.7 а.с. 175-176, 183-184), в яких зазначили, що Позивачем пропущений строк звернення до суду. Зазначив, що до даного предмету позову не можуть бути застосовані спеціальні строки визначені відповідно до статті 102 Податкового кодексу України. Оскільки Позивач не вказує на причини пропуску строку позовної давності, на думку ІІ-го Відповідача, позов підлягає залишенню без розгляду. Також І-ий Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 24 Розділу VI Бюджетного кодексу України встановлено, що виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, здійснюється з урахуванням таких особливостей, як – витрати державного бюджету, у тому числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам здійснюється після повернення територій під контроль державної влади. У зв’язку із тим, що виробничі потужності підприємства знаходяться на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому бюджетне відшкодування такому підприємству може надаватись виключно після повернення територій під контроль державної влади. На підставі викладеного, ІІ-ий Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ІІІ-ий Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав відзив (т.8 а.с. 176-178).

В обґрунтування відзиву зазначив, що з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні». Законом внесено зміни в частині адміністрування податку на додану вартість, зокрема саме пунктом 92, внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, що регулює, зокрема, порядок бюджетного відшкодування ПДВ. З 01 січня 2017 року формуватиметься лише один Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Здійснюватиметься це на підставі баз даних ДФС і Казначейства України. Водночас пунктом 135 Закону України від 21.12.2016 № 1797 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» передбачено, що до 1 лютого 2017 року ДФС формує в хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету (пункт 56 розділу XX Податкового кодексу України). Заява про бюджетне відшкодування податку на додану вартість подана ПАТ «Луганськтепловоз» до 01.02.2016, тому така заява підлягає розміщенню у хронологічному порядку саме у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, на думку IІІ-го Відповідача, на законодавчому рівні не передбачено внесення заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 4274159,00 грн до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки зазначена заява була подана платником податків з податковою декларацією за лютий 2015 року, тобто до 01.02.2016.

Крім того, ГУ ДФС у Луганській області вважає, що у нього відсутні законодавчі повноваження для внесення до Тимчасового Реєстру заяв сум бюджетного відшкодування по ПАТ «Луганськтепловоз» за лютий 2015 року, оскільки формування цього реєстру здійснюється автоматично на підставі даних ДФС України та Казначейства, а розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим Реєстром заяв та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 КАС України закріплено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 20 грудня 2017 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позов повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним в остаточній уточненій позовній заяві та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні представник ІІ-гота відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні.

У судовому засіданні представник IІІ-го відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Під час надання пояснення та дослідження доказів представники сторін узгодили кількість та якість долучених до справи документів, зазначили, що наявні документи є достатніми для розгляду справи по суті та не мають зауважень.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на зазначений адміністративний позов не надав.

З урахуванням вимог статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) є юридичною особою, зареєстрованою 18.06.2003, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 52-Б, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та здійснює свою діяльність на підставі статуту (т.1 а.с. 8-9, 11-14).

Як платник податків публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» перебувало на обліку до 16.09.2016 у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, з 16.09.2016 у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, яка на підставі постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізована у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що підтверджується інформацією, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 16.09.2016, довідці про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 за № 1528051400090, розпорядженні від 08.09.2016 № 47-р (т.1 а.с. 8-9, 10, т.6 а.с. 107-111, ).

З 01.12.2016 до 31.12.2017 ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податків перебувало у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а з 01.01.2018 передано на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» Реєстру великих платників податків на 2018 рік, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та листі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.01.2018 № 156/7/28-10-50-03-08 (т.8 а.с. 114-118).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Реєстру платників податку на додану вартість від 09.07.2015 за № 1528054500027 (т.1 а.с. 7).

На виконання вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» подало до СДПІ ОВП у м. Луганську податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року від 08.04.2015 з обов’язковими додатками. Відповідно до рядків 23 і 23.1 вказаної податкової декларації позивачем визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1317714,00 грн. До податкової декларації платником податків додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (т.6 арк. спр. 185-200).

У період з 27.05.2015 по 29.05.2015 СДПІ з ОВП у м. Луганську провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від’ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797. Згідно з висновками акта перевірки на порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 74038,00 грн, що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1472637,00 грн; на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 13666,00 грн, завищено суми залишку від’ємного значення звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового) періоду завищена у сумі 74038,00 грн (т.1 а.с. 15-33).

Таким чином, вбачається, що податковим органом будь-яких інших порушень актом від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797 не встановлено, претензій щодо наданих Позивачем документів не зазначено.

Не погодившись з висновками акта перевірки від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797, Позивач подав до СДПІ ОВП у м. Луганську заперечення від 10.06.2015 № 866-198 (т.1 а.с. 34-35), в яких зазначив про наміри подати уточнюючі розрахунки у зв’язку встановленими порушенням за актом перевірки.

Позивач також на підставі абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України подав до податкового органу уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість:

- від 15.05.2015, яким збільшено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 84068,00 грн, визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1401782,00 грн (т.1 а.с. 44-48);

- від 11.06.2015, яким зменшено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 87704,00 грн (т.1 а.с. 49-53).

Згідно з листом СДПІ ОВП у м. Луганську від 16.06.2015 № 1659/10/28-08-19 «Про розгляд заперечень» за наслідками розгляду заперечень ПАТ «Луганськтепловоз» висновки акта перевірки від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797 змінено, зазначено зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 87704,00 грн, та становить – 1 230 010 (т.1 а.с. 36-39).

Також в подальшому Позивачем до податкового органу на підставі абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України було подано уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.09.2015 № НОМЕР_2, 08.10.2015 № НОМЕР_3, від 18.11.2015, від 18.12.2015 № НОМЕР_4 (т.6 а.с. 201-291), якими самостійно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Внаслідок самостійного зменшення сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією за лютий 2015 року за твердженням Позивача становить 4274159,00 грн.

Згідно із інформацією зазначеною у витягах з АІС «Податковий блок», наданих Відповідачем, останнім не була проведена перевірка уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.08.2015 № НОМЕР_5, у зв’язку з чим на підприємство направлено лист повідомлення (т.9 а.с. 205).

Оскільки зазначена інформація фактично визнана сторонами, враховуючи відсутність іншої об’єктивної інформації стосовно перевірки уточненого розрахунку, суд приймає до уваги інформацію зазначену у витягах з АІС «Податковий блок».

Щодо камеральної перевірки розрахунків від 21.09.2015 № НОМЕР_2, 08.10.2015 № НОМЕР_3, від 18.11.2015, від 18.12.2015 № НОМЕР_4 на неодноразові вимоги суду, сторонами будь-яких відомостей не надано.

Сторонами визнаються обставини, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Позивачу не повернута.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на Позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано статтею 200 ПК України ( в редакції чинної у спірний період), згідно з пунктом 200.1 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пункту 200.10 та пункту 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки .

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12. статті 200 ПК України).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктів 200.7 - 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Станом на час виникнення спірних правовідносин механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок № 39), згідно з пунктом 6 якого, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За приписами пункту 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, за правилами Порядку № 39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню за спірною декларацією, податковим органом не складався.

СДПІ з ОВП у м. Луганську була здійснена документальна позапланова перевірка з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від’ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797. Згідно з висновками акта перевірки на порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 74038,00 грн, що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1472637,00 грн; на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 13666,00 грн, завищено суми залишку від’ємного значення звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового) періоду завищена у сумі 74038,00 грн.

За наслідком розгляду заперечень Позивача контролюючим органом змінено висновки акту від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797 підтверджено суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в сумі 1 230 010,00 грн (т.1 а.с. 39).

В подальшому Позивачем було надано уточнюючі розрахунки до декларації з податку на додану вартість за лютого 2015 року від 11.08.2015 № НОМЕР_6, від 10.08.2015 № НОМЕР_7, від 21.09.2015 № НОМЕР_8, від 12.08.2015 № НОМЕР_5 (т.9 а.с. 205).

Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.08.2015 № НОМЕР_5 камеральну перевірку не пройшов, у зв’язку з чим на підприємство направлено лист повідомлення.

Як вже зазначалось судом, відомостей щодо перевірки розрахунків від 21.09.2015 № НОМЕР_2, 08.10.2015 № НОМЕР_3, від 18.11.2015, від 18.12.2015 № НОМЕР_4 до суду не надано.

Тобто контролюючим органом сума бюджетного відшкодування заявлена Позивачем до відшкодування за лютий 2015 року в сумі 4274159,00 грн в повному обсязі не узгоджена.

З викладеного вбачається, що контролюючим органом не підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4274159,00 грн.

З 01.01.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII, яким був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 52 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797) визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797) до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

Пунктом 1 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 29 березня 2017 р. № 189 «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» встановлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України та постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 січня 2017 р. №26 Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі Порядок №26).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

За приписами пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру певні дані, зокрема, - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов’язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; -дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; -дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; -дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

Як встановлено вище, контролюючим органом не підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4274159,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що сума ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 4274159,00 грн не підлягає включенню до Тимчасового реєстру до її узгодження.

Визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, в розумінні зазначених норм чинного законодавства, покладене на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування є дискреційними функціями такого органу.

Оскільки нормами прямої дії Закону на Відповідачів покладений обов’язок визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що І-ий та ІІ-ий Відповідачі, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом дискреційні функції щодо визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом непроведення перевірки, діяли з порушенням закону.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Тобто, утримуючись від надання підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом не проведення перевірки уточнюючих розрахунків, Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби припустились бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання зазначених вимог закону суб’єкт владних повноважень не навів жодних причин не проведення перевірки.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав при визначенні способу захисту порушеного права.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої цієї норми, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов’язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Оскільки підтвердити достовірність нарахування бюджетного відшкодування є дискреційним обов’язком органів державної фіскальної служби, який ними не виконаний, суд позбавлений можливості встановити чи виконав Позивач всі приписи законодавства щодо такого нарахування.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування, визначеної заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2016 року на суму 350652,00 грн для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначеного податку.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування є виключними повноваженнями органів Державної фіскальної служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про підтвердження достовірності такого відшкодування.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога Позивача про зобов’язання внести заяву про повернення непідтвердженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не є правильним способом захисту його прав.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у чинній редакції), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (п. ґ) пункту 200.12 статті 200 ПК України). У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Пункт 200.15 статті 200 ПК України передбачає, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов’язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Стосовно визначення суми ПДВ, яка підлягає включенню до тимчасового реєстру, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 ПК України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.

Тому у цьому випадку вимога Позивача зобов'язати орган Державної фіскальної служби провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, таким чином підтвердити достовірність нарахованого бюджетного відшкодування, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 50.4 статті 50 ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання провести камеральну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 4274159,00 грн.

Також суд вважає незмістовними посилання Відповідачів на те, що бюджетне відшкодування підприємству стане можливим лише після повернення м. Луганськ під контроль державної влади України, оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» 25.06.2015 на підставі статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перереєструвався на підконтрольній державній владі території за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, сплачує податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів всіх рівнів, має відкриті в українських банках рахунки, і законодавчо не передбачено можливості відмови підприємству у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість через знаходження потужностей виробництва платника податків на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Системний аналіз законодавства, яке регламентує спірні правовідносини та фактичних обставин у даній справі, свідчить, що законодавець не пов’язує умови бюджетного відшкодування з місцезнаходженням виробничих потужностей платника податків.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на зупинення казначейських операцій Позивача на підставі листів ОСОБА_5 Безпеки України на адресу Державної Казначейської служби за на ступних підстав.

Особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних відносин виробничі потужності Позивача перебувають на території тимчасово непідконтрольній Українській владі при новому місці реєстрації юридичної особи на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції на час розгляду даної справи відсутній.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом ОСОБА_4 України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (частина друга статті 1 Закону № 1669).

Згідно з пунктом 24 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом ОСОБА_4 України, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Підчас судового розгляду справи судом встановлено, що Позивач 23.06.2015 змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу) з м. Луганська на м. Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, 52-Б, що підтверджено інформацією, зазначеною в установчих документах Позивача, та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Кабінету ОСОБА_4 України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у якому зазначено серед інших і місто Луганськ – місцезнаходження Позивача до 23.06.2015.

При цьому, місто Сєвєродонецьк не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пунктом 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) передбачено, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) зупинення судом виконання:

виконавчого документа;

рішення про стягнення коштів;

3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;

4) наявності інших передбачених законом обставин.

ОСОБА_5 безпеки України на які Відповідач посилається як на підставу для зупинення безспірного списання коштів на користь Позивача, за своїм змістом є інформаційним повідомленням та не містять жодних заборон щодо виконання рішення суду.

Тобто, зазначені листи носять лише рекомендаційний характер.

Таким чином, суд вважає неправомірним посилання відповідача на лист ОСОБА_5 безпеки України, оскільки такий лист не є нормативно - правовим актом або рішенням органу владних повноважень, носить рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про включення заяви до Тимчасового реєстру.

Щодо строків звернення до суду суд зазначає, що відповідно до положень пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов’язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, Позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду.

Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

У зв'язку зі змінами до Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», для державних податкових інспекцій статтею 19-3 Податкового кодексу України встановлено окремі функції.

Так, відповідно до статті 19-3 Податкового кодексу України «Функції державних податкових інспекцій» державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Згідно з підпунктом 14.1.226-1 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

В той же час, відповідно до пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1); здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість (підпункт 19-1.1.6.); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.9).

Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.8 а.с. 126-127).

Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503 (т.8 а.с. 128-140), Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. Основними завданнями Головного управління ДФС у Луганській області є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює адміністрування податків і зборів та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів.

Відповідно до підпункту 16 пункту 4 зазначеного Положення Головне управління ДФС у Луганській області здійснює у межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників подків, Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, Реєстру отримувачів бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», реєстрів, банків та баз даних, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Підпунктами 45, 59 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління ДФС у Луганській області здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Організовує збір податкової інформації та вносить її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

З вищевикладеного суд дійшов висновку, що з 01.01.2018 у зв’язку з переданням позивача на облік як платника податків до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області вжиття певних заходів для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість – проведення камеральної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за лютого 2015 року з урахуванням наданих уточнюючих розрахунках до неї на суму 4274159,00 грн, належать до компетенції Головного управління ДФС у Луганській області як контролюючого органу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону № 3674-VI).

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою (аналогічну правову позицію щодо сплати судового збору висловлено у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № П/800/559/16 за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції, Верховної ОСОБА_4 України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 65680258).

Станом на 01 січня 2016 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1378,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру юридична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Оскільки у даній справі позов задовольняється, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яким допущено порушення прав платника податків внаслідок протиправної бездіяльності, понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 1378,00 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач при зверненні до адміністративного суду з позовом немайнового характеру сплатив судовий збір у сумі 2756,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 31.10.2016 № 1346 (т.1 а.с. 2).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом внесено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, на 1378,00 грн.

Разом з тим, за приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4274159,00 грн для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області провести камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за лютого 2015 року з урахуванням наданих уточнюючих розрахунках до неї на суму 4274159,00 грн.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996) судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6