Ухвала суду № 73306797, 11.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

11 квітня 2018 року № 810/1313/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві заяву Комунального підприємства «Рожівське» про забезпечення позову у справі

за позовомКомунального підприємства «Рожівське» доМіністерства юстиції Українитретя особаДержавне підприємство «Національні інформаційні системи»провизнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Рожівське» з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Національні інформаційні системи», у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - Комунального підприємства «Рожівське» від 03.03.2018 №604/5.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням або не застосуванням відповідних заходів.

Суд зазначає, що предметом позову є наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2018 №604/5, яким скасовано акредитацію Комунального підприємства «Рожівське» як суб'єкта державної реєстрації.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує існуванням реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки у зв'язку із скасуванням акредитації останнє позбавлене можливості здійснювати статутні завдання, що завдає підприємству значних збитків та втрат нематеріального характеру.

Також позивач наголошує, що скасування акредитації КП «Рожівське» грубо порушує права осіб, які скористались послугами підприємства, але щодо яких процедура прийняття рішення про державну реєстрацію не була завершена. При цьому, позивач зазначає, що у подальшому відповідальність за порушення при здійсненні державної реєстрації, спричинені незаконним скасуванням акредитації, буде перекладена на КП «Рожівське».

Крім того, позивач звертає увагу суду, що унаслідок скасування акредитації КП «Рожівське» порушуються права державних реєстраторів, які працюють на підприємстві, зокрема, право на працю.

Окремо позивач вказує на очевидну протиправність оспорюваного рішення. Так, позивач зазначає, що оспорюване рішення ґрунтується на висновку про невідповідність кількості ідентифікаторів доступу, виданих державним реєстраторам, вимогам Порядку акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1130.

Позивач зауважує, що на момент прийняття оспорюваного наказу на підприємстві працювало шість державних реєстраторів, чотири з яких мали активні ідентифікатори доступу, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування акредитації з причин, зазначених в оспорюваному рішенні.

Здійснивши системний аналіз правових норм та наявних у матеріалах справи доказів, суд погоджується із доводами позивача, викладеними у заяві про забезпечення позову, та зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Так, пунктом 15 Порядку акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1130, передбачено, що у разі прийняття комісією висновку про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації Мін'юст у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту прийняття комісією висновку, приймає на його підставі мотивоване рішення про скасування акредитації такого суб'єкта у формі наказу.

Відповідно до пункту 12 Порядку, моніторинг відповідності акредитованого суб'єкта державної реєстрації вимогам акредитації здійснюється Мін'юстом шляхом отримання ним інформації про:

1) відповідність такого суб'єкта вимогам акредитації, встановленим Законами, - від акредитованого суб'єкта державної реєстрації в порядку, передбаченому абзацом п'ятим цього пункту;

2) декларування у заяві недостовірних відомостей, виявлених під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність відповідного акредитованого суб'єкта державної реєстрації, - від територіальних органів Мін'юсту;

3) кількість ідентифікаторів доступу, наданих державним реєстраторам, які перебувають у трудових відносинах з акредитованим суб'єктом державної реєстрації, - від технічного адміністратора реєстрів.

Отже, рішення про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації приймається Мінюстом за результати моніторингу, якщо буде встановлено, що суб'єкт реєстрації не відповідає вимогам акредитації за ознаками, передбаченими підпунктами 1-3 пункту 12 Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для скасування акредитації КП «Рожівське» слугував висновок про порушення акредитованим суб'єктом державної реєстрації вимог щодо кількості ідентифікаторів доступу, виданих державним реєстраторам, які перебувають у трудових відносинах з акредитованим суб'єктом державної реєстрації.

При цьому, у матеріалах справ відсутні дані про отримання Мін'юстом від технічного адміністратора реєстрів відомостей про кількість ідентифікаторів доступу, наданих державним реєстраторам, які перебувають у трудових відносинах з КП «Рожівське».

Крім цього, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

Як вбачається з наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2018 №604/5, питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у КП «Рожівське», Міністерством юстиції не вирішувалось.

У контексті викладеного, суд погоджується з доводами позивача про існування очевидних ознак порушення прав та інтересів позивача, позаяк не вирішення Мінюстом питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у КП «Рожівське», створює реальну загрозу притягнення КП «Рожівське» до юридичної відповідальності за порушення порядку та строків розгляду заяв про державну реєстрацію, що не були розглянуті на момент прийняття рішення про скасування акредитації КП «Рожівське».

Крім того, не вирішення Мінюстом зазначеного питання порушує права та інтереси інших осіб, які звернулись до КП «Рожівське» з заявами про вчинення реєстраційних дій, внаслідок фактичної неможливості розпоряджатись своїм майном, завершити процедуру реєстрації шляхом звернення до іншого суб'єкта реєстрації прав.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді у державних реєстраторів КП «Рожівське» перебувають заяви про державну реєстрацію прав ОСОБА_2, ОСОБА_3, можливість розгляду яких нівельована унаслідок скасування акредитації КП «Рожівське» та не вирішення питання про передачу таких заяв на розгляд іншого суб'єкта реєстрації прав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що виконання оспорюваного наказу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді створення реальної загрози передчасного притягнення КП «Рожівське» до юридичної відповідальності, позбавлення осіб, що скористались послугами КП «Рожівське» права розпоряджатись своїм майном, тощо.

При цьому, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, внаслідок необхідності пошуку нових осіб, що відповідають кваліфікаційним вимогам до державного реєстратора, їх навчання та забезпечення їх ідентифікаторами доступу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, який просить позивач.

Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Натомість правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Керуючись статтями 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства «Рожівське» про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України «Про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - Комунального підприємства «Рожівське» від 03.03.2018 №604/5 до ухвалення рішення у справі.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.