Постанова № 73302931, 11.04.2018, Франківський районний суд м. Львова

466/6080/14-к

1-в/465/135/18

У Х В А Л А

Іменем України

11.04.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю: секретарів Левицького М.І. та Янковської С.Ю.

прокурора Васильків С.В.

адвоката ОСОБА_1

представника лікувального закладу ОСОБА_2

лікуючого лікаря ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні заяву в.о. генерального директора Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_4 про продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов’язків генерального директора Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_4 звернувся в суд із письмовою заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_5 перебуває на лікуванні у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2015 року, про застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, як особі, що вчинила суспільно – небезпечне діяння в стані неосудності.

У подальшому лікування продовжено Ухвалами Франківського районного суду м. Львова від 12.05.2016 р., 21.09.2016 р., 27.04.2017 р. та 12.10.2017 року.

За матеріалами заяви та мотивувальних частин попередніх судових рішень, ОСОБА_5М 23 червня 2014 року,. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України. За даним кримінальним провадженням було призначено та проведено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, в результаті якої комісія дійшла висновку, що: «ОСОБА_5 страждає хронічним психічним захворюванням параноїдною шизофренією, безперервним перебігом за своїм психічним станом, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На час інкримінованих йому дій страждав хронічним психічним захворюванням параноїдною шизофренією із безперервним перебігом, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Потребував застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричній лікарні із посиленим наглядом.

Під час перебування хворого у медичному закладі, на підставі ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу" 22.02.2018 року, гр. ОСОБА_5 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла висновку, що останній на момент огляду страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний перебіг з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, стан внутрішньо-лікарняної ремісії (значного послаблення хворобливого процесу в умовах стаціонару). Враховуючи, що в стаціонарних умовах та під дією курсу лікування стан пацієнта залишається задовільним, однак він продовжує висловлювати сумніви щодо «прослуховування та слідкування за ним вдома», обмеженими здібностями до критичного розуміння свого захворювання та скоєного, з метою спостереження за можливим коливанням психічного стану пацієнта та для досягнення його стійкої стабілізації, ОСОБА_5 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Покликаючись на ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», заявник просить суд продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особі, що вчинила суспільно – небезпечне діяння.

Представник заявника в судовому засіданні, як і лікуючий лікар заяву підтримали, пояснення дали аналогічні викладеним у заяві. Просять продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_5

Хворий в судовому засіданні проти стаціонарного лікування заперечив, вважає, що може лікуватися амбулаторно. Адвокат в судовому засіданні із своїм підзахисним погодився, у зв’язку з чим, вважав недоцільним задовольняти заяву.

Прокурор в судовому засіданні з доводами заявника та його представників погодилася, просила суд задоволити заяву.

Заслухавши доводи заявників думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на лікуванні на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2015 року, про застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, як особі, що вчинила суспільно – небезпечне діяння в стані неосудності.

У подальшому лікування продовжувалося на підставі ухвал Франківського районного суду м. Львова від 12.05.2016 р., 21.09.2016 р., 27.04.2017 р. та 12.10.2017 року.

22.02.2018 року, гр.ОСОБА_5був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла висновку, що останній на момент огляду страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний перебіг з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, стан внутрішньо-лікарняної ремісії (значного послаблення хворобливого процесу в умовах стаціонару). Враховуючи, що в стаціонарних умовах та під дією курсу лікування стан пацієнта залишається задовільним, однак він продовжує висловлювати сумніви щодо «прослуховування та слідкування за ним вдома», обмеженими здібностями до критичного розуміння свого захворювання та скоєного, з метою спостереження за можливим коливанням психічного стану пацієнта та для досягнення його стійкої стабілізації, ОСОБА_5 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Суд враховує, думку хворого та захисника, щодо можливості продовження лікування амбулаторно, однак приймає до уваги обґрунтування представника заявника та лікуючого лікаря про необхідність лікування в стаціонарних умовах.

Виходячи із змісту ст. 95 КК України та ст. ст.17, 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 (шість) місяців, здійснюється судом на підставі заяви психіатричної установи про продовження такої госпіталізації.

Дослідивши надані суду письмову заяву з додатками, з’ясувавши питання, передбачені ст. 512 -514 КПК України, заслухавши пояснення представника комунального закладу, лікуючого лікаря, пояснення хворого, думку адвоката та висновок прокурора, суд приходить до переконання, що заяву слід задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 95 КК України, ст.ст. 17,19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 503 - 514 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом хворому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення через суд, що постановив ухвалу.

Суддя В. Кузь