Постанова № 73300936, 11.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/280/18 Номер провадження 22-ц/775/667/2018

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Мальованого Ю.М., Санікової О.С.

за участю:

секретаря судового засідання Марченко Я.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 234/280/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року (головуючий суддя І інстанції Заборський В'ячеслав Олександрович, місце ухвалення - м. Краматорськ Донецької області), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 10 січня 2018 року звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі ПАТ "Донецькоблгаз") про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначала, що 16.08.2016 року вона за договором купівлі-продажу придбала житловий будинок АДРЕСА_1. Будь-яких зобов'язань щодо сплати боргів попереднього власника ОСОБА_3 за цим договором купівлі-продажу вона на себе не приймала, зокрема, і щодо сплати боргів за природній газ.

З моменту укладення нею Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам вона, як споживач, заборгованості за спожитий газ не має.

Громадянина ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - 19.10.2016 року. 21.11.2016 року між Краматорським управлінням по газопостачанню та газифікації ПАТ "Донецькоблгаз" (далі Краматорське УГГ) і ОСОБА_3 укладено договір № 3477 про погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання, сума заборгованості згідно договору складає 40 505,10 грн., яку ОСОБА_3 не сплачує.

Посадові особи Краматорського УГГ, формуючи списки боржників на відключення від газопостачання, її постійно шантажують, протиправно вимагаючи сплатити борг за колишнього власника. На її звернення Краматорське УГГ листом від 19.07.2017 року № Г-130 повідомило, що вживаються заходи по стягненню заборгованості, яка виникла за колишнім власником будинку ОСОБА_3, що припинення газопостачання її будинку здійснюватися не буде. Попри це, Краматорське УГГ продовжує обліковувати заборгованість колишнього власника на особовому рахунку, який вже відкритий на її ім'я, що призводить до протиправного обтяження її майна чужими борговими зобов'язаннями.

На її звернення від 19.10.2017 року відкрити на її ім'я новий особовий рахунок у бухгалтерському обліку спожитого природного газу або видалення заборгованості колишнього власника з існуючого рахунку ПАТ "Донецькоблгаз" листом від 06.11.2017 року № Г-257-1/3 їй відмовив.

Посилаючись на те, що такі дії відповідача порушують її права, як споживача, що законодавством України не передбачено, що при переході права власності на житло від однієї фізичної особи до іншої борги колишнього власника за комунальні послуги переходять до нового власника, що її вини у виникненні заборгованості не має, просила:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування їй боргу колишнього власника житлового будинку АДРЕСА_1 по особовому рахунку НОМЕР_1 станом на 16 серпня 2016 року;

- зобов'язати відповідача відкрити з 16 серпня 2016 року новий особовий рахунок на її ім'я (а.с. 1-4).

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.01.2018 року дана справа відповідно до частини 6 ст. 19 ЦПК України визнана малозначною та розглядалася за правилами скороченого позовного провадження (а.с. 37).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Донецькоблгаз" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 63-65).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, неналежну оцінку наявних у справі доказів та просить рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Зазначає, що договір на постачання природного газу між колишнім власником житлового будинку ОСОБА_3 та відповідачем є припиненним з моменту підписання нею заяви - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач уклав з ОСОБА_3 новий правочин - договір № 3477 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання від 21.11.2016 року. Отже, подальший сумісний облік відповідачем заборгованості ОСОБА_3 за новим правочином та поточної заборгованості ОСОБА_1 за спожитий природний газ на одному особовому рахунку є необґрунтованим та незаконним. Визначення особового рахунку та його відкриття, як елементу первинного бухгалтерського обліку, на Україні відсутні. Також не існує обумовленого законодавством обов'язку постачальника комунальних послуг обліковувати заборгованість колишнього власника житлового будинку на тому ж обліковому рахунку, за яким обліковується зобов'язання нового власника щодо сплати спожитих ним комунальних послуг у відповідності до умов укладеного з ним нового договору. Деякі нормативні акти передбачають можливість відкриття більше, ніж одного особового рахунку для оплати житлово-комунальних послуг на одне житлове приміщення (будинок). Ніщо не заважає відповідачу обліковувати заборгованість ОСОБА_3 за договором № 3477 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання від 21.11.2016 року окремо від особового рахунку НОМЕР_1. Посилаючись на те, що особовий рахунок оформляється на житлове приміщення, а не на особу, що відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформленя вже відкритого номеру особового рахунку із наявною на ньому заборгованістю, якщо така є, на іншого квартиронаймача або власника, суд не наводить жодного нормативного обґрунтування такого висновку (а.с. 68 - 70).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 02.02.2018 року (а.с. 53), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ПАТ "Донецькоблгаз" копію апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 отримало 22 березня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 77). Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надано.

Відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засіданні апеляційного суду представник відповідача ПАТ "Донецькоблгаз" не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи ПАТ "Донецькоблгаз" повідомлено судовою повісткою. 03 квітня 2018 року до апеляційного суду надійшла заява керівника - голови правління ПАТ "Донецькоблгаз" Федорченка В.М. від 02.04.2018 року № 15/1-970 про розгляд справи у відсутність представника ПАТ "Донецькоблгаз", в заяві також зазначено, що проти доводів апеляційної скарги ПАТ "Донецькоблгаз" заперечує та просить її залишити без задоволення (а.с. 82).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 16.08.2016 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки придбала у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

02.11.2016 року ОСОБА_1 підписала заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1, та подала її до Краматорського УГГ (а.с. 50), що є фактом згоди споживача про приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі Договір), за яким постачальник зобов'язався постачати природній газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природнього газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1) (а.с. 51-52).

Відповідно до п. 11.1 цей Договір укладається на невизначений строк та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем умов цього договору.

Згідно п.п. 3 п. 11.5 Договору однією із підстав його припинення є зміна власника об'єкта споживача.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що споживач має право: 1) отримувати послуги постачання природного газу на умовах, зазначених у цьому Договорі; 2) у чіткий та прозорий спосіб безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та послуг, що надаються Постачальником, та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись Постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього Договору; 3) безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; 4) звертатися до Постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням цього Договору; 5) вимагати від Постачальника надання письмової форми цього Договору, завіреної печаткою (за наявності) Постачальника; 6) вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором порядку; 7) проводити звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта; 8) за умови відсутності заборгованості за цим Договором перед Постачальником перейти на постачання природного газу до іншого постачальника та/або достроково призупинити чи розірвати цей Договір у встановленому цим Договором порядку; 9) оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим Договором; 10) отримувати відшкодування збитків від Постачальника, що понесені Споживачем у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Постачальником своїх зобов'язань перед Споживачем, відповідно до чинних нормативно-правових актів та/або цього Договору; 11) мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами та цим Договором (а.с. 51-52).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 з 02.11.2016 року є споживачем послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1.

До набуття 16.08.2016 року права власності на будинок № 19 по вул. Сєрова у м.Краматорську ОСОБА_1 послуг з газопостачання від відповідача за цим об'єктом споживання не отримувала.

На особовому рахунку будинку НОМЕР_1 залишився і обліковується борг колишнього власника ОСОБА_3 за поставлений газ у розмірі 40 505,10 грн., який виник до 16.08.2016 року, що підтверджується копією особового рахунку (а.с. 46-47).

Договорів та інших правочинів або юридичних фактів, актів цивільного законодавства, рішень суду, які б створювали зобов'язання для позивача зі сплати заборгованості колишнього власника будинку ОСОБА_3, яка виникла до 16.08.2016 року, немає.

21.11.2016 року ОСОБА_3 з Краматорським УГГ укладено договір № 3477 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання, за яким він визнав та прийняв на себе заборгованість за спожитий природній газ, яка утворилася станом на 30.09.2016 року на особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.10.2015 року по 15.11.2016 року в сумі 40 505,10 грн. (а.с. 7).

Станом на 04.01.2018 року згідно наданої до суду позивачем розшифровки нарахувань та переданих показань на особовому рахунку НОМЕР_1 за об'єктом споживання: АДРЕСА_1, зазначена заборгованість не погашена (а.с. 25-28).

Позивач неодноразово зверталася до відповідача щодо недопущення відключення її будинку від газопостачання за борги колишнього власника будинку, відкриття на її ім'я Краматорським УГГ нового особового рахунку або видалення заборгованості колишнього власника з існуючого рахунку, що підтверджується копіями заяв до Краматорського УГГ від 19.04.2017 року, 11.07.2017 року та скаргою до ПАТ «Донецькоблгаз» від 19.10.2017 року (а.с. 17, а.с. 19, а.с. 21).

На звернення позивач отримала відповіді, згідно яких за адресою: вул. Сєрова, 19 у м.Краматорськ, відкрито особовий рахунок НОМЕР_1, який залишається незмінним на об'єкт споживання - будинок, на якому враховуються нарахування за природній газ та оплати, тобто ведеться бухгалтерський облік. Рахунок відкривається один раз та в подальшому переоформлюється на нових власників, постачання природнього газу яким здійснюється на підставі договору. 21.11.2016 року Краматорським УГГ укладено з ОСОБА_3 договір погашення заборгованості, який останній не виконує та вживаються заходи по стягненню заборгованості з колишнього власника. Припинення газопостачання будинку ОСОБА_1 не буде (а.с. 18, а.с. 20, а.с. 23-24).

В апеляційній скарзі позивач, хоча і посилається узагальнено на неповне з'ясування судом обставин справи, проте зазначені встановлені судом першої інстанції обставини не оспорює.

Відповідачем вони також не оспорюються, оскільки апеляційна скарга на судове рішення ним взагалі не подавалася.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1, з 02.11.2016 року. Вона не є правонаступником попереднього власника будинку і зобов'язана сплачувати за газопостачання з моменту виникнення у неї права власності на будинок та надання їй таких послуг. Позивач вважає, що облік заборгованості колишнього власника будинку ОСОБА_3 на її особовому рахунку призводить до зайвого протиправного обтяження її майна чужим борговим зобов'язанням. Однак судом встановлено, що відповідач до суду з позовом про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості попереднього власника не звертався, від газопостачання будинок не відключено, сплачені кошти позивачем після придбання будинку ідуть на погашення її поточної заборгованості з газопостачання, а не боргу колишнього власника. Відповідно до договору № 3477 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання від 21.11.2016 року колишній власник ОСОБА_3 визнав та прийняв на себе заборгованість за спожитий природний газ, яка утворилась станом на 30.09.2016 року у розмірі 40 505,10 грн. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку розрахунків за житлово-комунальні послуги на кожен об'єкт обліку відкривається один особовий рахунок. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку із наявною на ньому заборгованістю, якщо така є, на іншого власника. Особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на об'єкт нерухомого майна, на якому для ведення бухгалтерського обліку відображаються як борг колишнього власника ОСОБА_3, так і поточне нарахування за надані послуги з газопостачання теперішнього власника ОСОБА_1 Визначені законом підстави для відкриття нового особового рахунку відсутні. Позивачем в судовому засіданні не доведено, що діями або бездіяльністю відповідача порушені її, як споживача, майнові чи не майнові права, і що будь-які дії відповідачів перешкоджають їй у здійсненні права власності. Позивач звернулася до суду за захистом права за відсутності його порушення відповідачем, правові підстави для захисту цивільного права ОСОБА_1 відсутні.

Зазначений висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових положень, як викладено у правовій позиції Верховного Суду України, висловленої за результатами розгляду справи № 6-84цс14, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Така правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України: № 6-215цс14 від 21 січня 2015 року, № 6-2677цс16 від 22 лютого 2017 року, № 6-2122цс16 від 1 березня 2017 року, де зазначено, що особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до статей 11, 15 ЦК України права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено у ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що облік заборгованості колишнього власника будинку на особовому рахунку, який вже переоформлений на її ім'я, порушує її права і інтереси, як споживача комунальних послуг, оскільки призводить до зайвого протиправного обтяження її майна чужими борговими зобов'язаннями. Так, наприклад, якщо вона вирішить продати належний їй будинок за адресою: АДРЕСА_1, потенційний покупець навряд чи буде зацікавлений купити цей будинок за наявності на особовому рахунку такого боргу за спожитий газ.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.

Відповідно до п. 5 розділу I. Загальні положення "Правил постачання природного газу", які затверджені постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, споживач - юридична або фізична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу;

побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до п. 21 розділу III. Порядок постачання природного газу побутовим споживачам "Правил постачання природного газу", які затверджені постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, побутовий споживач має право на:

вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника;

безперервне отримання природного газу за умовами договору постачання природного газу;

зменшення розміру плати в разі погіршення наданих постачальником послуг;

отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), порядок плати за спожитий природний газ, права та обов'язки постачальника та побутового споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і побутовим споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником, дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання та іншу інформацію відповідно до договору постачання природного газу;

розірвання договору та/або відшкодування збитків в установленому законодавством порядку, зокрема цими Правилами;

проведення звіряння розрахунків з підписанням відповідного акта;

безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показання власного споживання природного газу;

інші права, передбачені цими Правилами та чинним законодавством.

Пунктом 5.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до якого 02.11.2016 року приєдналася позивач, визначено, що споживач має право: 1) отримувати послуги постачання природного газу на умовах, зазначених у цьому Договорі; 2) у чіткий та прозорий спосіб безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та послуг, що надаються Постачальником, та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись Постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього Договору; 3) безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; 4) звертатися до Постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням цього Договору; 5) вимагати від Постачальника надання письмової форми цього Договору, завіреної печаткою (за наявності) Постачальника; 6) вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором порядку; 7) проводити звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта; 8) за умови відсутності заборгованості за цим Договором перед Постачальником перейти на постачання природного газу до іншого постачальника та/або достроково призупинити чи розірвати цей Договір у встановленому цим Договором порядку; 9) оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим Договором; 10) отримувати відшкодування збитків від Постачальника, що понесені Споживачем у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Постачальником своїх зобов'язань перед Споживачем, відповідно до чинних нормативно-правових актів та/або цього Договору; 11) мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами та цим Договором (а.с. 51-52).

В позовній заяві позивач на порушення саме цих прав споживача, які визначені ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", п. 21 розділу III. Порядок постачання природного газу побутовим споживачам "Правил постачання природного газу", пунктом 5.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, не посилається та конкретно не зазначає яке саме її право, як споживача комунальних послуг, порушено відповідачем, за захистом якого вона звернулася до суду.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що позивачем не доведено суду які саме її права були порушені, невизнані чи оспорені відповідачем.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач до суду з позовом про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості попереднього власника не звертався, від газопостачання будинок не відключено, сплачені позивачем після придбання будинку кошти за споживання газу зараховуються саме на погашення її поточної заборгованості з газопостачання, а не боргу колишнього власника.

З матеріалів справи апеляційним судом також встановлено, що попередження про наявність заборгованості від 10.04.2017 року, яке позивачем додано до позовної заяви, відповідачем було направлено на ім'я ОСОБА_3, тобто попереднього власника житлового будинку (а.с. 8), а не на ім'я позивача.

Відповідно до договору № 3477 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання від 21.11.2016 року колишній власник будинку ОСОБА_3 визнав та прийняв на себе заборгованість за спожитий природний газ, яка утворилась станом на 30.09.2016 року на особовому рахунку НОМЕР_1 на показання приладу обліку 36109 у розмірі 40 505,10 грн. (а.с. 7).

У відповідях на звернення позивача до Краматорського УГГ та ПАТ Донецькоблгаз № Г-55 від 18.05.2017 року, № Г-130 від 19.07.2017 року, № Г-257-1/3 від 06.11.2017 року відповідач посилається на те, що 21.11.2016 року Краматорське УГГ уклало з ОСОБА_3 договір погашення заборгованості побутовим споживачем за послуги з газопостачання, що Краматорське УГГ вживає заходи по стягненню заборгованості, яка виникла за колишнім власником будинку ОСОБА_3, що припинення газопостачання будинку здійснюватися не буде, що зазначена заборгованість буде обліковуватися на особовому рахунку НОМЕР_1 до повного її погашення, оскільки особові рахунки на об'єкт побутового споживача відкриваються один раз та в подальшому переоформлюються на нових власників (а.с. 18, а.с. 20, а.с. 23-24).

Доводи апеляційної скарги про те, що дії відповідача можуть привести до порушення права позивача в майбутньому, якщо вона вирішить продати будинок, не впливають на висновки суду, оскільки відповідно до ст. 4 ЦПК України судовому захисту підлягає саме порушене право та не передбачено захист цивільних прав, свобод чи інтересів прав особи від порушень, які можуть мати місце в майбутньому.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення її прав у зв'язку із обліком заборгованості колишнього власника на особовому рахунку № 16 441, який переоформлений на її ім'я, а тому підстави для визнання дій відповідача в частині нарахування позивачу боргу колишнього власника житлового будинку АДРЕСА_1 на особовому рахунку № 16 441 станом на 16.08.2016 року незаконними відсутні.

Крім того, відповідно до частини 2 ст.16 ЦК України такий спосіб захисту порушених прав як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності передбачений лише при зверненні з позовом до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідач до цих органів не належить.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно:

визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

З матеріалів справи встановлено, що особовий рахунок НОМЕР_1 відповідачем відкрито на об'єкт споживача - житловий будинок, на якому для ведення бухгалтерського обліку відображаються як борг колишнього власника будинку ОСОБА_3, так і поточні нарахування за надані послуги з газопостачання вже позивачу ОСОБА_1, яка є власником будинку з 16.08.2016 року.

Позивач визнає, що на теперішній час порядок відкриття особового рахунку , який є первинним документом бухгалтерського обліку, законодавчо не визначений.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що після укладення відповідачем з ОСОБА_3 договору № 3477 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання від 21.11.2016 року подальший сумісний облік відповідачем заборгованості ОСОБА_3 за новим правочином та поточної заборгованості ОСОБА_1 за спожитий природний газ на одному особовому рахунку є необґрунтованим та незаконним, позивач, яка за своїм фахом є бухгалтером та займає посаду головного бухгалтера юридичної особи приватного права, не зазначає які конкретно норми права порушені відповідачем.

Відповідно до п. 5 розділу I. Загальні положення "Правил постачання природного газу", які затверджені постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496, об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

Відповідно до п. 10 розділу III. Порядок постачання природного газу побутовим споживачам "Правил постачання природного газу" за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що визначені законом підстави для відкриття нового особового рахунку, на якому будуть обліковуватися поточні нарахування за надані послуги з газопостачання лише позивачу ОСОБА_1, відсутні.

Позивачем не доведено, що внаслідок того, що відповідач відмовляється за її зверненнями відкрити з 16.08.2016 року новий особовий рахунок на її ім'я, порушуються її права, як споживача комунальних послуг.

Враховуючи зазначене, висновок суду про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, є законним та обгрунтованим. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, дав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Л.І. Соломаха

Ю.М. Мальований

О.С. Санікова

Повне судове рішення складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий суддя : Л.І. Соломаха