Ухвала суду № 73300744, 10.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 409/1465/16-к

Номер провадження 11-кп/775/178/2018

Суддя-доповідач у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Єдиний унікальний номер 409/1465/16-к

Суддя-доповідач: ОСОБА_2 Номер провадження 11-кп/775/178/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2,

суддів Стародуба О.Г., Акуленка В.В.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі Ільяшенко С.О.,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області кримінальне провадження № 12016050410000098 від 15 січня 2016 року за апеляційними скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_5 на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вироку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Кремінна Луганської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 25500 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 45, 47 КПК України, ст. 20, п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Правил адвокатської етики, затверджених 17.11.2012 року, встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого. Встановлені його права та обов’язки, необхідність дотримання правил адвокатської етики; визначені його права та обов’язки; необхідність дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики; передбачена заборона приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов’язків адвоката.

Незважаючи на обізнаність із вимогами вищевказаних нормативно-правових актів, усупереч обов’язку їх неухильного дотримання ОСОБА_9, здійснюючи індивідуальну діяльність, на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1052, виданого 26.07.2012 року ОСОБА_10 обласною дисциплінарно-кваліфікаційною комісією адвокатури, вчинив одержання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Cлідчим відділом Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області 12.03.2015 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130370000692, в якому 30.04.2015 року повідомлено про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_10 у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в указаному кримінальному провадженні на підставі постанови від 30.04.2015 року тимчасово виконувача обов’язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області про призначення групи прокурорів покладено на старшого прокурора зазначеної прокуратури ОСОБА_12 (старший групи) та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_13.

На початку червня 2015 року ОСОБА_11 з метою реалізації свого права на захист і права на захист ОСОБА_10, передбаченого ст. 20 КПК України, звернулася до адвоката ОСОБА_9, з яким 19.06.2015 року було укладено договір про надання правової допомоги, за яким ОСОБА_9 узяв на себе обов’язок здійснювати захист ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у зазначеному кримінальному провадженні.

У ході розмови ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 про те, що він міг би домовитися із працівниками прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області щодо можливості застосування до неї та ОСОБА_10 більш м’якого покарання, ніж визначене законом, а саме такого, що не передбачає реального позбавлення волі. При цьому адвокат уточнив, що вартість вирішення такого питання становитиме не менше 5000 доларів США, а його послуги будуть коштувати 5000 гривень.

У подальшому, в один із днів липня 2015 року, ОСОБА_9 в рамках виконання своїх обов’язків захисника ОСОБА_11 та ОСОБА_10 звернувся до тимчасового виконувача обов’язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, щодо можливості сприяння при ухваленні судом вироку, зокрема застосування ст. ст. 69, 75 КК України та призначення ОСОБА_11 і ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, а також не оскарження стороною обвинувачення у подальшому вироку суду в апеляційному порядку, в результаті у зазначеної особи виник умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за сприяння в ухваленні судом відповідного обвинувального вироку та не оскарження його в установленому КПК України порядку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно наприкінці липня 2015 року зазначена особа під час організованої зустрічі з адвокатом ОСОБА_9, повідомив останньому про можливість сприяння в ухваленні судом обвинувального вироку, призначення його підзахисним ОСОБА_11 та ОСОБА_10 більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України, а також у не оскарженні в апеляційному порядку вироку, ухваленого судом, у зв’язку з чим т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, висловив ОСОБА_9 вимогу щодо надання обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 неправомірної вигоди за здійснення впливу на ухвалення суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області обвинувального вироку та призначення більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, а також за здійснення впливу на уповноваженого на подання апеляційної скарги прокурора з метою не оскарження вироку до апеляційного суду Луганської області, зазначивши, що в разі ненадання неправомірної вигоди обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 прокуратура м. Сєвєродонецька Луганської області проситиме призначення покарання, пов’язаного з позбавленням волі, а у випадку ухвалення судом обвинувального вироку з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, прокурором, уповноваженим на подання апеляційної скарги, буде подано таку скаргу до апеляційного суду Луганської області.

Під час реєстрації обвинувального акта в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області автоматизованою системою документообігу вказаного суду шляхом автоматичного розподілу визначено головуючим у відповідному судовому провадженні суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особу, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні.

Надалі т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, з метою реалізації злочинного умислу, дізнавшись, що розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_11 і ОСОБА_10 розподілено на суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особу, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, звернувся до останньої та довів до її відома свій злочинний намір, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди через адвоката ОСОБА_9 від ОСОБА_11 і ОСОБА_10 за ухвалення з використанням наданої їй влади обвинувального вироку та більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, зі звільненням обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України,на що вона погодилася на виконання запропонованого ним злочинного умислу та запевнила останнього, що в разі надання їй та одержання нею неправомірної вигоди ухвалить відповідне рішення в інтересах ОСОБА_11 і ОСОБА_10

Водночас зазначені особи визначили, що розмір неправомірної вигоди, яку повинні надати обвинувачені ОСОБА_11 і ОСОБА_10 через адвоката ОСОБА_9, повинен становити 10000 доларів США, про що останнього особисто повідомив т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні. Крім того зазначені особи домовились, що обумовлену суму ОСОБА_9 повинен передти їм за виконання обумовлених дій. 14.08.2015 року ОСОБА_9, перебуваючи біля пологового будинку в м. Старобільську Луганської області, на виконання висловленої т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особою, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, вимоги довів до відома ОСОБА_11 незаконні вимоги останнього та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, про необхідність надання неправомірної вигоди, при чому зазначив, що в разі невиконання таких вимог та ненадання неправомірної вигоди в указаній вище сумі судом буде ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання у виді позбавлення волі.

У подальшому, 22.10.2015 року приблизно о 13 год. 30 хв. адвокат ОСОБА_9, діючи з відома та за вказівкою т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, перебуваючи в автомобілі «Ланос» біля супермаркету «АТБ», розташованого поблизу готелю «Центральний» по проспекту Гвардійському в м. Сєвєродонецьку Луганської області, шляхом поміщення ОСОБА_11 за його вказівкою коштів до речової скриньки згаданого автомобіля у присутності ОСОБА_10 отримав неправомірну вигоду в остаточно визначеному т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, розмірі 6000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 135655 гривень, для двох вищезазначених осіб, стосовно яких матеріали розслідуються в окремому провадженні, за ухвалення суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особою, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, з використанням наданої їй влади обвинувального вироку з призначенням ОСОБА_11 і ОСОБА_10 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також не оскарження прокурором, уповноваженим на подання апеляційної скарги, вироку до апеляційного суду Луганської області.

Цього ж дня, приблизно о 14 год. 10 хв., адвокат ОСОБА_9, зустрівшись із т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особою, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, поблизу будинку № 41 по вул. Леніна в м. Сєвєродонецьку Луганської області, передав частину одержаної від ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США для нього та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, вказавши, що іншу частину неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США буде передано після ухвалення обвинувального вироку у провадженні та набрання ним чинності.

Надалі т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, після отримання неправомірної вигоди для передачі судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та для себе за вплив на старшого прокурора прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_12, прибувши до приміщення зазначеної прокуратури за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. 8 Березня, 2, здійснив відповідний вплив, вказавши ОСОБА_12 на необхідність просити суд призначити обвинуваченим більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, та звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.

Після цього суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, відповідно до раніше розробленого плану вчинення злочину, діючи умисно та з корисливих мотивів, перебуваючи у своєму автомобілі Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, поблизу приміщення прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області по вул. 8 Березня, 2, у м. Сєвєродонецьку, одержала від т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, частину з наведеної вище суми неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США для себе за ухвалення з використанням наданої їй влади заздалегідь обумовленого обвинувального вироку на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_10 щодо призначення їм покарання, не пов’язаного з реальним позбавленням волі.

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, після одержання від заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, згідно із попередніми домовленостями частини неправомірної вигоди, 23.10.2015 року ухвалила обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 12015130370000692, визнавши ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_11 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначивши їм остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання із випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

ОСОБА_9, будучи захисником обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10, діючи умисно, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 6000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 135655 гривень, для впливу на суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області за прийняття нею рішення як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у т. ч. шляхом впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме прокурором у кримінальному провадженні № 12015130370000692 – старшим прокурором прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_12.

Після надходження обвинувального акту, до проведення підготовчого засідання до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області м. Сєвєродонецьк 15.03.2016 року між начальником другого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_9 за участі захисника ОСОБА_15

Із змісту угоди вбачається, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою 20.02.2016 року до суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000042 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, а саме: одержанні неправомірної вигоди для третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Прокурором при вирішенні питання про укладення даної угоди про визнання винуватості враховані наступні обставини: ступінь та характер сприяння ОСОБА_9 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надання зізнавальних показань стосовно себе та викривальних показань стосовно вчинення іншими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, які розслідуються у іншому кримінальному провадженні; характер і тяжкість висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, зокрема, належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9, до злочинів середньої тяжкості, а також спричинення шкоди внаслідок його вчинення лише державним та суспільним інтересам; наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_9 за вчинення корупційного кримінального правопорушення; наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких.

При цьому, ОСОБА_9 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі, висунутого йому обвинувачення та зобов’язався беззастережно визнати свою винуватість у судовому засіданні. Також зобов’язався співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст 368, ч.3 ст. 369-2 КК України, що розслідується НАБУ у іншому кримінальному провадженні шляхом надання як свідком під час судового розгляду кримінального провадження відповідних правдивих викривальних показань. Сторони зазначили, що погоджуються на призначення покарання ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 369-2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 25500 грн.

Також оговорені наслідки укладення та затвердження угоди згідно із ст.ст. 394, 473, 474, 476 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор та обвинувачений у присутності свого захисника підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.

Своїм вироком суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9 та визнав його винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначив йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 25500 грн.

З вироком не погодилась особа, що надала апеляційну скаргу, ОСОБА_5, посилаючись на те що, на її думку, існують обґрунтовані підстави, вважати, що укладення угоди не було добровільним, просить вирок скасувати та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції на новий розгляд. Також вважає, що вирок щодо ОСОБА_9 на підставі угоди містить формулювання обвинувачення з посиланням на інших осіб, у тому числі на неї, як суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, яким наперед визнана її вина у скоєнні злочину, тим самим фактично констатував її винуватість в одержанні неправомірної вигоди за прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. чим порушені її права, свободи та інтереси, у зв’язку з цим, дана угода не могла бути затверджена судом першої інстанції. Зазначає, що суд допустив неповноту судового розгляду, не витребував документи, інші матеріали досудового розслідування, без проведення опитування сторін, не розглядаючи її клопотання про повернення обвинувального акту. Вказує, що угода містить зобов’язання, які, на її думку, очевидно не можна виконати обвинуваченим, оскільки він є головним фігурантом у справі відносно неї та ОСОБА_8 Як свідок він має право, відповідно до ст.63 Конституції та ст.66 КПК України, відмовитись давати свідчення відносно себе, що унеможливлює виконання покладених на нього обов’язків. Зазначає, що вирок щодо ОСОБА_9 не містить відомостей щодо працевлаштування останнього, чи має він відповідне джерело доходів для виконання взятого на себе зобов’язання виплатити штраф у максимальному розмірі. Звертає увагу суду, що угода не містить обґрунтування наявності суспільного інтересу та відсутня інформація щодо сприяння розкриттю злочину. Просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 направити до місцевого суду для об’єднання з кримінальним провадженнями відносно неї та ОСОБА_8 для повного та всебічного розгляду.

З оскаржуваним вироком також не погодилась особа, що надала апеляційну скаргу, ОСОБА_8, посилаючись на те, що вироком щодо ОСОБА_9 суд фактично констатував його винуватість в одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Зазначає, що відсутність у вищевказаному вироку вказівки на його прізвище з зазначенням посади – т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, не означає неможливості його ідентифікації. На його думку, суд не впевнився щодо добровільності укладеної угоди та можливості виконання покладених на ОСОБА_9 зобов’язань. Просить вирок скасувати та направити до суду першої інстанції на новий розгляд для об’єднання із виділеним кримінальним провадженням відносно нього та ОСОБА_5, яка знаходиться в суді.

Особа, що надала апеляційну скаргу, ОСОБА_8, прокурор у кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_9, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, до апеляційного суду не з’явились, надали заяви про апеляційний розгляд в їх відсутність. При цьому вони не повідомили про своє бажання брати участь в апеляційному розгляді справи. Згідно до вимог ст. 405 КПК України неявка вказаних сторін кримінального провадження до суду апеляційної інстанції не є обов’язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, що надала апеляційну скаргу, ОСОБА_5, та захисника ОСОБА_7 в її інтересах, які підтримали свою апеляційну скаргу, доповнення до неї, та скаргу іншої особи, що надала апеляційну скаргу, ОСОБА_8, та просили скасувати вирок на направити кримінальне провадження до місцевого суду, пояснення захисника ОСОБА_6, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг та доповнень до них, колегія суддів, вважає що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.

Згідно із ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до розгляду апеляційні скарги, на вирок суду відносно ОСОБА_9, колегія суддів виходила з правової позиції Верховного Суду України щодо права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченою особою, прав, свобод та інтересів якої стосується вирок, викладеної у постанові ВСУ від 03.03.2016 року у справі № 5-347кс15. Відповідно до зазначеної правової позиції, особа, яка не була учасником судового розгляду у кримінальному провадженні щодо іншої особи, має право звернутися з оскарженням вироку суду, ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим у цьому провадженні, якщо вирок стосується прав, свобод та інтересів особи, яка звертається з оскарженням.

Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК України, кореспондується із положеннями статті 24 КПК України й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Так, особи, що надали апеляційні скарги, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, посилались на те, що вирок стосовно ОСОБА_9, постановлений за результатами угоди про визнання ним винуватості, стосується прав, свобод та інтересів інших осіб, щодо яких проводиться досудове розслідування. На цій підставі, реалізуючи конституційне право та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, зазначені особи вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Посилання апелянтів на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 червня 2017 року за касаційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_5, в яких, на думку апелянтів, підтверджено факт встановлення їх вини, а саме одержання неправомірної вигоди т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області та суддею Сєвєродонцького міського суду Луганської області, є необґрунтованими. Як вбачається з зазначених ухвал ВССУ, колегія суддів дійсно констатує, що зазначені у вироку відомості навіть за відсутності прізвища судді та прокурора, дають змогу ідентифікувати їх особу, адже відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 22 грудня 2005р. № 3262-1У «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню.

Доводи апеляційних скарг про те, що викладення у вироку обставин винуватості осіб, з зазначенням їх посади, є констатацією винуватості судді та прокурора, хоча судовий розгляд стосовно них не проводився. І що така преюдиція щодо винуватості утворює колізію з нормами КПК щодо меж судового розгляду, в тому числі, забезпечення доведеності вини та презумпції невинуватості є такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

На думку колегії суддів, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у наведених рішеннях не посилається на те, як стверджують апелянти, що у вироку фактично встановлена винуватість т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області та судді Сєвєродонцького міського суду Луганської області, осіб, стосовно яких матеріали розслідуються в окремому провадженні, та ухвалив зазначені рішення по їх касаційним скаргам з приводу того, що вони, хоча і не були учасниками кримінального провадження щодо ОСОБА_9, але вправі захищати свої права, свободи та інтереси, оскільки являються особами, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з приводу оскарження судового рішення.

В зазначених ухвалах ВССУ питання щодо доведеності чи недоведеності їх вини не вирішувалось.

Таким чином, доводи апелянтів, що вироком відносно ОСОБА_9 суд фактично констатував їх винуватість в одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та, відповідно, за одержання неправомірної вигоди, не є слушними. Постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику здійснення кримінального провадження на підставі угод від 11.12.2015 р. № 13 містить вказівку, що вирок, ухвалений на підставі угоди, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою особою не є доказом вини останніх.

Оскільки ст. 394 КПК України не врегульовано питання кримінального провадження у випадку, якщо вироком на підставі угоди порушаються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження, суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, згідно з приписами ч. 6 ст. 9 цього Кодексу повинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону і застосовувати загальні засади кримінального провадження, закріплені у ч. 1 ст. 7 КПК України. З зазначених підстав апеляційні скарги прийняті до розгляду апеляційною інстанцією.

Згідно до ч. 8 ст. 469 КПК України, у разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним /кількома/ з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи /осіб/, з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

На думку колегії суддів, доводи апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про існування підстав, що, нібито, укладення угоди не було добровільним, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Добровільність укладеної угоди підтверджується суб’єктивним ставленням ОСОБА_9 до висунутого органами досудового розслідування обвинувачення, яке спонукало його за власною волею підписати угоду про визнання винуватості. Тобто, прийняти рішення про визнання винуватості та укласти угоди з цього приводу, це право обвинуваченого ОСОБА_9, закріплене в КПК Україні і ніхто не вправі позбавити його цього права. Крім того, з вироком на підставі угоди ОСОБА_9 погодився і не оскаржував його.

Доводи апеляційних скарг, що судом допущені порушення КПК, а саме те, що суд не розглядав справу в повному обсязі, не викликав зацікавлених осіб, не дослідив докази, не є слушними, оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Як вбачається з вироку, суд в повному обсязі дотримався вимог ст. 474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди, за участі захисника, в повному обсязі з’ясував у ОСОБА_9 передбачені цією нормою закону вимоги до її укладення: в тому числі, добровільність укладення угоди, повне та беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, роз’яснив його право на судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, узгоджене покарання та згода на це покарання, вид покарання у разі затвердження угоди, формулювання обвинувачення, правової кваліфікації, обов’язки співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, наслідки укладення угоди у разі її не виконання.

Не заслуговують на увагу доводи, викладені в апеляційних скаргах щодо неможливості виконати покладені угодою на ОСОБА_9 зобов’язання. Угода містить обов’язок ОСОБА_9 співпрацювати із прокурором у викритті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 42015051110000021, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369-2 КК України у тому ж провадженні за підозрою ОСОБА_8, шляхом надання свідком під час судового розгляду правдивих викривальних показань, в частині відомих йому обставин по суті кримінального правопорушення. Посилання апелянтів на те, що, користуючись правами ст. 63 Конституції та ст. 66 КПК України, свідок має право відмовитись давати свідчення відносно себе, чим не виконає зобов’язання покладені на нього угодою, є безпідставними, оскільки на нього покладено обов’язок свідчити щодо відомих йому обставин по суті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.

Положеннями ч.3 ст. 475 КПК України визначено, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити, зокрема, формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Викладаючи в мотивувальній частині оскарженого вироку формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_9, судом першої інстанції, в тексті вироку зазначено, що ОСОБА_9 в рамках виконання своїх обов’язків захисника ОСОБА_11 та ОСОБА_10 звернувся до тимчасового виконувача обов’язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, щодо можливості сприяння при ухваленні судом вироку зазначеним особам за призначення більш м’якого покарання, а також не оскарження стороною обвинувачення у подальшому вироку суду в апеляційному порядку, який на виконання свого умислу, при обставинах викладених у вироку, направленого на отримання неправомірної вигоди від обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за сприяння в ухваленні судом відповідного обвинувального вироку, з цих підстав звернувся з пропозицією отримання неправомірної вигоди за прийняте рішення до судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні.

Тобто, при затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_9 та прокурором, суд першої інстанції допустив порушення, а саме, в тексті самої угоди про визнання винуватості при викладенні фактичних обставин кримінального провадження, вчиненого обвинуваченими, які досудовим слідством вважаються встановленими, зазначив посади осіб, що дає можливість їх ідентифікувати, як апелянтів. Також у вироку вказуються конкретні дії, вчинені цими особами, а також інші дані стосовно посади, яку вони обіймали, тобто, зазначені дані, за якими можливо ідентифікувати цих осіб.

Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи вирок на підставі угоди, при перевірці угоди на відповідність вимогам п.7 ст. 474 КПК України, суд першої інстанції, встановивши, що в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_9 викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі особами, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, та яких можливо ідентифікувати, повинен був виключити з тексту угоди вказані дані та не зазначати в мотивувальній частині вироку посади зазначених осіб, оскільки це дає можливість ідентифікувати їх.

На думку колегії суддів, наведені обставини, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не є безумовною підставою для скасування вироку Білокуракінського районного суду Луганської області від 27.07.2016 року стосовно ОСОБА_9

Колегія суддів не вбачає порушення презумпції невинуватості апелянтів, оскільки вирок відносно ОСОБА_9 не використовувався при розгляді виділених матеріалів кримінального провадження щодо них, тобто відсутні процесуальні наслідки.

Зміна вироку шляхом виключення з мотивувальної частини вироку посилання на посаду апелянтів, а саме, т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області та суддя Сєвєродонцького міського суду Луганської області, осіб, матеріали стосовно яких розслідуються в окремому провадженні, на думку колегії суддів, не є порушенням їх права на захист, в тому числі, презумпції невинуватості, оскільки виключають встановлення їх винуватості з тих підстав, що вирок, ухвалений на підставі угоди, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою особою не є доказом вини останніх, а виключення посилання на їх посади виключає можливість їх ідентифікації.

Колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити апеляційні скарги осіб, що надали апеляційні скарги, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, виключивши з мотивувальної частини вироку вказівку про «тимчасового виконувача обов’язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, матеріали стосовно якої розслідуються в окремому провадженні, та вказівку про «суддю Сєвєродонцького міського суду Луганської області, особу, матеріали стосовно якої розслідуються в окремому провадженні», замінивши на вказівку про «іншу особу-1, матеріали стосовно якої розслідуються в окремому провадженні» та про «іншу особу-2, матеріали стосовно якої розслідуються в окремому провадженні».

В решті вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 369-2 КК України - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про «тимчасового виконувача обов’язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні», замінивши її на вказівку про «іншу особу-1, матеріали щодо якої розслідуються в окремому провадженні».

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про «суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особу, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні», замінивши її на вказівку про «іншу особу-2, матеріали щодо якої розслідуються в окремому провадженні».

В решті вирок залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді