Ухвала суду № 73299003, 10.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/587/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 44 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Бондаренка С.І., Гончар Н.І., Ювшина В.І.,

за участю секретаря: Попова М.В.

учасники справи:

представника позивача Дворова А.В.

представника відповідача адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року у справі за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради до ОСОБА_7, третя особа ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області про виселення,

рішення постановлене під головуванням судді Пироженко В.Д.

дата виготовлення повного тексту рішення не зазначено

в с т а н о в и л а :

Виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 1982 року ОСОБА_8 - батько відповідача ОСОБА_7, проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ УРСР.

На підставі посвідчення №4 від 22 листопада 1985 року на право зайняття службового приміщення, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_8 разом із членами сім'ї заселився у службову квартиру АДРЕСА_1 на період роботи на посаді міліціонера в РППС УВС. В примітках вказаного вище посвідчення зазначалось, що в разі припинення роботи в даній організації, вказана житлова площа повинна бути звільнена в десятиденний строк із усіма проживаючими.

18 лютого 1987 року ОСОБА_8 припинив службу в органах Міністерства внутрішніх справ УРСР, однак в добровільному порядку службову квартиру АДРЕСА_1 не звільнив та продовжував проживати разом із своєю родиною.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер.

В квартирі АДРЕСА_1, відповідно до довідки КП «Соснівська СУБ» від 25 червня 2015 року №2632, зареєстрована та проживає одна особа - ОСОБА_7

Право власності на службову квартиру АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано. Квартира належить до комунальної власності міста, власником якої є територіальна громада м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні виконавчим комітетом Черкаської міської ради права користування та розпорядження своїм майном, шляхом виселення ОСОБА_7 із службової квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року позов виконавчого комітету Черкаської міської ради залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням виконавчий комітет Черкаської міської ради подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі і стягнути з відповідача суму судових витрат, які поніс апелянт при звернення з апеляційною скаргою в розмірі 2 400 грн.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку та не взяв до уваги положення ст. 15 Житлового кодексу України і дійшов помилкового висновку, що правом на звернення за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та законних інтересів, що стосуються комунальної власності наділена територіальна громада міста Черкаси, право представляти яку уповноважена Черкаська міська рада, як орган місцевого самоврядування, а не виконавчий комітет.

Крім того, позивач не пропустив строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушених прав, так як дізнався про припинення ОСОБА_8 служби в рядах МВС України та його смерть лише в 2016 році, коли дочка померлого ОСОБА_9 звернулась з позовом до виконкому Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

ОСОБА_7 скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки якого не спростовуються доводами апеляційної скарги виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Свій відзив ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що виконавчий комітет Черкаської міської ради наділений повноваженнями лише щодо управління житловим фондом на території м. Черкаси, а власником комунальної власності міста є територіальна громада міста в особі Черкаської міської ради. Право вимоги щодо усунення перешкод у користуванні, розпорядженні майном має лише власник цього майна, позивач у справі не є власником спірної квартири.

Також оскільки управління УМВС України в Черкаській області не зверталося до виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо виключення спірної квартири із числа службових, а виконавчий комітет Черкаської міської ради не приймав такого рішення, то дана квартира перебуває у користуванні та розпорядженні УМВС України в Черкаській області.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт наводить доводи, що ним вже зазначалися в позовній заяві та в апеляційні скарзі, а саме, що в примітках посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_8 був вселений в спірну квартиру, чітко зазначено, що в разі припинення роботи в даній організації, вказана житлова площа повинна бути звільнена 10- денний строк разом із усіма проживаючими. Проте ОСОБА_8 в добровільному порядку не виконав даний припис посвідчення. А ОСОБА_7 не наділена будь-якими правами, щодо використання та проживання в даній службовій квартирі, оскільки наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що право ставити питання про усунення перешкод у користуванні своїм майном шляхом виселення, а саме з квартири АДРЕСА_2 належить Черкаській міській раді, а тому виконавчий комітет Черкаської міської ради є неналежним позивачем в даній справі. Також суд прийшов до висновку, що строк позовної давності сплив, однак враховуючи положення закону «про правові наслідки спливу позовної давності» в даній справі застосований бути не може.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено неоспорені обставини, які підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів №13 від 13.01.1982 року двокімнатна квартира № АДРЕСА_1 виділена міському відділу внутрішніх справ для заселення їх працівника (а.с.69).

У вказану квартиру, на підставі посвідчення №4 від 22 листопада 1985 року на право зайняття службового приміщення, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих, був заселений під час перебування на службі в органах Міністерства внутрішніх справ УРСР ОСОБА_8 - батько відповідачки разом із членами сім'ї (в т.ч. ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1.).

З 18 лютого 1987 року ОСОБА_8 припинив службу в органах Міністерства внутрішніх справ УССР.

Позивач вважає, що дане жиле приміщення було надано ОСОБА_8 як службове жиле приміщення і тому після припинення своїх правовідносин з УМВС України в Черкаській області ОСОБА_8 повинен звільнити службове жиле приміщення разом з членами своєї сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначають для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

На підставі ст.ст. 121-123 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених ст.ст. 73-76, 79-83, 85, 90, ч. 6 ст. 101, ст.ст. 103-106 цього Кодексу.

Нормами ст. 124 ЖК Української РСР передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що станом на 1985 рік, час надання жилого приміщення в користування ОСОБА_8, двокімнатна квартира № АДРЕСА_1 була включена відповідним рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради до числа службових.

Також ОСОБА_8 не видавався спеціальний ордер про надання службового жилого приміщення виконавчим комітетом Черкаської міської ради, а видано посвідчення від імені виконавчого комітету Черкаської міської ради на заселення службового гуртожитку за підписом начальника ООП УВС полковника міліції Червонописького.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі розпорядження виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 20.12.1990 року №381-р поліпшено житлові умови в квартирі АДРЕСА_1, надано приміщення квартири №6, що звільнились як підсобні (а.с.66). В даному рішення нічого не зазначено про статус даного жилого приміщення як службового.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 31 серпня 2009 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 10).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає одна особа - ОСОБА_7, яка сплачує житлово-комунальні платежі по вказаній квартирі, що підтверджуються відповідними квитанціями.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав, передбачених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина 4 статті 9 ЖК України).

Згідно зі статтею 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною третьою статті 116 ЖК України визначено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких-осіб будь-яким способом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16).

З позовною заявою про виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 звернувся виконавчий комітет Черкаської міської ради. Проте в позовній заяві, як і в апеляційній скарзі, зазначено, що спірна квартира є комунальною власністю міста, тобто власником даної квартири є територіальна громада міста Черкаси, інтереси якої представляє Черкаська міська рада.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. N 2 "Про деякі питання, що виникають у практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснення щодо силу ст. 61 Житлового кодексу України житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку), до відання виконавчих органів рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань; та інші;

б) делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; та інші.

Виходячи із вимог ст.. 15 та 18 ЖУ України та Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет Черкаської міської ради не наділений повноваженнями на звернення до суду за захистом порушених прав. Представником позивача суду не надано відповідних доказів що рішенням Черкаської міської ради виконавчому комітету делеговані повноваженнями на право звернення до суду за захистом порушених прав щодо використання житлового фонду територіальної громади.

Положеннями пункту 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Тому, суд першої інстанції встановивши, що власником спірної квартири є територіальна громада міста Черкаси, прийшов до обґрунтованого висновку, що виконавчий комітет Черкаської міської не є суб'єктом права вимоги у даній справі. Доводи апелянта про те що дана квартира є службовою та що виконавчий комітет Черкаської міської ради є суб'єктом в спорі про виселення з спірною квартири спростовано вище наведеними доводами.

Інші доводи апелянта є безпідставними, оскільки не вбачається порушення його прав.

Оскільки достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, що права та інтереси виконавчого комітету Черкаської міської ОСОБА_7 проживанням у АДРЕСА_1 не порушує, а виконавчий комітет Черкаської міської ради не є представником власника даної квартири, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку залишивши позов виконавчого комітету Черкаської міської ради без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі 30 днів з часу проголошення постанови.

Судді С.І. Бондаренко

Н.І. Гончар

В.І. Ювшин