Рішення № 73298658, 02.04.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/845/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в період з 04.03.2016 по 30.04.2017 він працював на ПАТ «Азот».

Судовим наказом від 14.08.2017, виданим Придніпровським районним судом м. Черкаси по справі № 711/6652/17 з ПАТ «Азот» стягнуто на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати, яка утворилась за лютий, березень, квітень 2017 року в розмірі 6979 грн. 81 коп. Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2017 по справі № 711/6656/17 з ПАТ «Азот» стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2017 по 31.07.2017 в сумі 11126 грн. 40 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Також зазначає, що повний розрахунок по виплаті заробітної плати відповідач провів 27.10.2017, що підтверджується листом ПАТ «Азот» від 25.01.2018 за вих. №501-06/38, проти чого він і не заперечує. Тобто, після звільнення 30.04.2017 з роботи за власним бажанням, відповідач, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, здійснив виплату нарахованої заробітної плати майже через 5 місяців - 27.10.2017.

Крім того, вина відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати в день його звільнення встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2017 по справі № 711/6656/17.

Згідно довідки відповідача за вих. № 5 від 04.01.2018 його (ОСОБА_1В.) середньоденний заробіток складав 182 грн. 40 коп.

Вважає, що відповідач по справі зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, тобто з 01.05.2017 по 27.10.2017. Між тим, оскільки, середній заробіток за період з 01.05.2017. по 31.07.2017 уже стягнуто судовим рішенням по справі № 711/6656/17, то при проведенні даного розрахунку вказаний період виключається.

Таким чином, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 01.08.2017 по 27.10.2017 в сумі - 11308 грн. 80 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Ухвалою суду від 02.02.2018 у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному (письмовому) провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки, згідно з положеннями процесуального закону, справи, що виникають з трудових відносин, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, як передбачено ч. 4 ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

На виконання вимог ст. 278 ЦПК України представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 23.02.2018 надано до суду письмовий відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити, оскільки, невиплата належних сум при звільненні позивачу сталась не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об’єктивної можливості здійснити таку виплату. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «Азот» в межах суми стягнення 611872475 грн. 30 коп. Вказаною постановою державного виконавця було арештовано всі грошові кошти на банківських рахунках ПАТ «Азот». При цьому, жодному з рахунків ПАТ «Азот» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Оскільки вина ПАТ «Азот» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 при звільненні відсутня, то і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню. Окрім цього, зазначено, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету.

Представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 12.03.2018 надано до суду письмову відповідь на відзив. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки, вина відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати в день його звільнення встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2017 по справі № 711/6656/17, а відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об’єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до даних трудової книжки, ОСОБА_1 з 04.03.2016 працював на різних посадах в ПАТ «Азот».

Наказом № 430-вк від 19.04.2017 ОСОБА_1 30.04.2017 був звільнений з займаної посади водія навантажувача 4 розряду на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України – за угодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України ПАТ «Азот» в день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Крім того, встановлено, що судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2017 (справа № 711/6652/17) стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати, яка утворилась за лютий, березень, квітень 2017 року в розмірі 6979 грн. 81 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2017 стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2017 по 31.07.2017 в сумі 11126 грн. 40 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Як вказав позивач у своїй позовній заяві, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати йому виплачена у повному обсязі 27.10.2017, що не заперечується стороною відповідача і зазначено у довідці ПАТ «Азот» № 501-06/38 від 25.01.2018.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що ПАТ «Азот» (код ЄДРПОУ: 00203826) не ліквідоване.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов’язків.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Між тим, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь-яких банківських операцій.

Однак, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був звільнений з ПАТ «Азот» 30.04.2017 згідно із наказом від 19.04.2017 № 430-вк, а постанова про арешт майна боржника ПАТ «Азот» державним виконавцем винесена 29.05.2017, тобто через місяць після звільнення позивача. А тому, доводи представника відповідача про неможливість здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 в день його звільнення суд не приймає.

За таких обставин, до стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 по 27.10.2017 (в межах позовних вимог).

Абзацом другим п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п’ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п’ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 по 27.10.2017 суд виходить з наступного.

Згідно із даними довідки ПАТ «Азот» № 5 від 04.01.2018 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці які передували звільненню становить: лютий 2017 року - 3958 грн. 35 коп. за 21 робочий день; березень 2017 року – 2608 грн. 01 коп. за 15 робочих днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 182 грн. 40 коп, із розрахунку (3958,35+2608,01) / (21+15) = 182 грн. 40 коп.

За період з 01.08.2017 по 27.10.2017 (в межах позовних вимог) пройшло 62 робочих дні, а саме: у серпні - 22 дні, у вересні - 21 день, по 27 жовтня - 19 днів.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п’ятиденного робочого тижня ОСОБА_1 та даних, викладених у ОСОБА_4 України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік».

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 по 27.10.2017 становить 11 308 грн. 80 коп. (із розрахунку 182 грн. 40 коп. х 62 дні), який і підлягає до стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1

Крім того, оскільки, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 182 грн. 40 коп. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов’язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2017 по 27.10.2017 в сумі 11 308 грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

При розгляді справи судом не встановлено вини ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, необхідно з відповідача в дохід держави стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 1-16, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 267, 274, 275, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826, ІПН 002038223013, місцезнаходження: вул. ОСОБА_5 яру, буд. № 72, м. Черкаси, 18014) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НЕ номер 420503, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Тітова, буд. 5, м. Черкаси, 18001) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 01.08.2017 по 27.10.2017 в сумі – 11 308 (одинадцять тисяч триста вісім) гривень 80 копійок з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826, ІПН 002038223013, місцезнаходження: вул. ОСОБА_5 яру, буд. № 72, м. Черкаси, 18014) судовий збір в дохід держави у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_6