Рішення № 73295617, 11.04.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/60/17-ц

2/639/141/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Іванової І.В.,

за участю секретаря - Тущенко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» Лукашенка О.В., представника відповідача ПАТ «ДельтаБанк» Полетаєвої Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги, про переведення на позивача прав та обов'язків нового кредитора , -

В С Т А Н О В И В:

5 січня 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 позовом до ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк», ОСОБА_6та просить ухвалити рішення, згідно якого визнати договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладений 08.12.2011 року між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» частково недійсним в частині, що стосується договору про надання споживчого кредиту № 11358537000 від 11.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_6та АКІБ «УкрСиббанк». Перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеним 08.12.2011 року між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» в частині, що стосується договору про надання споживчого кредиту № 11358537000 від 11.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» на ОСОБА_1.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 11.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11358537000. З метою забезпечення вищезазначеного зобов'язання, 11.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № П-11358537000. 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. До нового кредитора АТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11358537000 від 11.06.2008 року. ПАТ «УкрСиббанк» не мав право продавати право вимоги за кредитним договором АТ «Дельта Банк» через те, що позичальник та поручитель наділені переважним правом на придбання прав вимоги у кредитора, відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України. Поручитель не був повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні. ПАТ «УкрСиббанк» порушив права позичальника на захист персональних даних.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» надав заперечення проти позову від 24.04.2017 року, в яких заперечує проти позову в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем заявлені взаємовиключні вимоги, позивачем не наведено будь-якого правового обґрунтування заявлених позовних вимог, стаття 362 Цивільного кодексу України регулює правовідносини з переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» надав заперечення від 27.02.2017 року, Заяву про застосування строків позовної давності по справі № 639/60/17 від 21.04.2017 року, відзив від 15.02.2018 року, в яких заперечує проти позову в повному обсязі посилаючись на те, що Позичальник надав Банку свою згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію (персональні дані Позичальника відомі Банку та/або третім особам у зв`язку з укладенням та виконанням даного Договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю) необхідну при укладенні договорів щодо відступлення права вимоги за даним Договором - до відповідних фізичних та юридичних осіб, суд встановив обставину належного повідомлення позичальника про відступлення права вимогиза Договором про надання споживчого кредиту № 11358537000 від 11.06.2008 року(ухвала Апеляційного суду Харківської області від 08.02.2017 року по справі № 646/8781/16-ц), вимоги ст. 362 ЦК України, щодо переважного права на придбання, поширюються виключно на правовідносини з продажу частки у праві спільної часткової власності.Ця норма права не регулює правовідносини між ПАТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» при укладенні договору про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. 08.12.2011 року за реєстровим № 2949.

02.03.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова винесена ухвала, якою було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів у ПАТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк». Відповідачі (ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк») виконали ухвалу про витребування доказів та надали до суду витребувані документи, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення відповідні вищенаведеному.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Лукашенко О.В. проти позову заперечував у повному обсязі, надав пояснення відповідні вищенаведеному.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Полетаєва Т.Ю. проти позову заперечувала у повному обсязі, надала пояснення відповідні вищенаведеному.

Відповідач ОСОБА_6 судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, вислухав пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

11 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11358537000 (при застосуванні ануїтентної схеми погашення).

Відповідно до п. 10.11 уклавши цей Договір, Позичальник надає Банку свою згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію (персональні дані Позичальника відомі Банку та/або третім особам у зв`язку з укладенням та виконанням даного Договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю) необхідну при укладенні договорів щодо відступлення права вимоги за даним Договором - до відповідних фізичних та юридичних осіб.

Пункт 10.12. кредитного договору встановлює, що уклавши цей Договір Позичальник надає Банку згоду передавати права і обов`язки Банку за даним Договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди Позичальника.

11.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № П-11358537000.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №2949, у відповідності до положень якого до АТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11358537000 від 11.06.2008 року, позичальник ОСОБА_6

Підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтями 512-523 ЦК України. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків і у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позичальнику на його адресу направлялось повідомлення 18 січня 2012 року. Крім того, вже після направлення цього повідомлення 30 березня 2012 року боржник зверталася до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою про здійснення конвертації залишку кредиту за курсом 7,57 гривень та 14 грудня 2012 року - з заявою, в якій просила надсилати кореспонденцію за зазначеним кредитним договором на адресу АДРЕСА_1, яка вказана у позовній заяві та апеляційній скарзі. Ці обставини встановлені ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.02.2017 року по справі № 646/8781/16-ц.

Доводи позивача, що ненадання позичальником згоди на розкриття персональних даних та неповідомлення поручителя про відступлення права вимоги є підставою для визнання договору відступлення права вимоги недійсним не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Із роз'яснень, які містяться в пунктах 7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» вбачається, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У пункті 26 вказаної Постанови Пленуму зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Позивач не є стороною договору відступлення права вимоги, а є поручителем за Договором поруки № П-11358537000 від 11.06.2008 року, який забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_6 за Договором про надання споживчого кредиту № 11358537000 від 11.06.2008 року.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що таких підстав, на які вказує позивач, законом не передбачено.

Статтею 21 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що про передачу персональних даних, володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб'єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом.

Статтями 1077-1086 ЦК України не передбачено отримання первісним кредитором письмової згоди боржника на обробку його персональних даних новим кредитором при укладенні договору факторингу.

Обов'язок надання клієнтом - позичальником (боржником) банку інформації та документів, що містять персональні дані, визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в країні», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», при цьому банк має мету надати клієнту банківську/фінансову послугу, відповідно клієнт здійснює всі необхідні дії для отримання такої послуги, отже банк не має на меті своєї діяльності збір та обробку персональних даних клієнта у розумінні положень Закону України «Про захист персональних даних».

Аналізуючи викладене, слід зазначити, що обробка персональних даних позивача є не правом, а обов'язком першого відповідача. Таким чином, передача персональних даних позивача до Публічного акціонерного банку «Дельта Банк» не є поширенням персональних даних у розумінні ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Позивач посилається на порушення ПАТ «УкрСиббанк» вимог ст. 362 ЦК України. Вимоги ст. 362 ЦК України, щодо переважного права на придбання, поширюються на правовідносини з продажу частки у праві спільної часткової власності.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (ч. 1 ст. 362 ЦК України).

Таким чином ця норма права не може застосовуватися до правовідносин щодовідступлення права вимоги. Заміна кредитора в зобов'язанні регулюється ст. ст. 512-519 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК Українизасобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, позивачем не надано доказів наявності протиправності діяння чи бездіяння відповідачів, порушення відповідачами чинного законодавства України при укладанні договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк», ОСОБА_6 була повідомлена про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином, позивач не є стороною у договорі укладеного 8 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» та відсутнє порушення прав позивача, згідно Закону України «Про захист персональних даних», тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідачами не порушено право позивача, а тому є підстави для відмови у задоволені позову, то суд не застосовував строк позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2018 року

Суддя Іванова І.В.