Ухвала суду № 73293474, 03.04.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3512/18

Провадження № 1-кс/428/1827/2018

УХВАЛА

іменем України

03 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., при секретарі судового засідання Василович Г.Ю., за участю військового прокурора Луганського гарнізону Ляшенко О.С., підозрюваного ОСОБА_2, захисника Чернобай С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону Нестеренка О.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 42018130610000053 від 26.03.2018 року, стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кремінна, Луганської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, згідно рішення I сесії VII скликання Красноріченської селищної ради №1/2 від 15 листопада 2017 року обраний Красноріченським селищним головою, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, військовою прокуратурою Луганського гарнізону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №420181306100000053 від 26 березня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно рішення І сесії VII скликання Красноріченської селищної ради №1/2 від 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 обраний Красноріченським селищним головою.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_2, як селищний голова зобов'язаний: забезпечувати здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержуватись Конституції та законів України, виконувати акти Президента України та відповідних органів виконавчої влади, підписувати рішення ради та її виконавчого комітету, скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради, забезпечувати підготовку на розгляд радою проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання, оприлюднювати затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання, призначати на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, використовувати бюджетні кошти лише за їх призначенням, визначеним радою; представляти територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства, укладати від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подавати їх на затвердження відповідної ради, брати участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», видавати розпорядження у межах своїх повноважень. Як селищний голова, несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

У зв'язку з цим, ОСОБА_2, будучи керівником органу місцевого самоврядування - Красноріченським селищним головою Кремінського району Луганської області, з 15 листопада 2017 наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а тому згідно з пунктами 1 та примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Також встановлено, що на бухгалтерському обліку Красноріченської селищної ради перебувають зовнішні каналізаційні мережі (далі - металеві труби) загальною вартістю 256 745 гривень, номенклатурний номер 101330020.

Під час досудового розслідування установлено, що мешканець смт. Красноріченське громадянин ОСОБА_5 знаючи, що біля річки «Червона» у смт. Красноріченське у землі на глибині близько одного метра розташована металева труба довжиною не менше 500 метрів, яка протягом тривалого часу не під'єднана до будь-яких комунікацій, фактично за призначенням не використовується та перебуває у власності громади, вирішив законним способом, тобто на підставі рішення громади, отримати дозвіл на її демонтаж та подальшу реалізацію.

15 березня 2018 року із вказаним питанням ОСОБА_5 звернувся до Красноріченського селищного голови ОСОБА_2 та повідомив про свій намір законним способом отримати дозвіл на здійснення демонтажу вищевказаної металевої труби. На вказане ОСОБА_2 повідомив, що непотрібно отримувати будь-яких дозволів і взагалі офіційно звертатися до виконавчого комітету та зазначив, щоб ОСОБА_5 здійснював роботи з демонтажу труби незаконно, у вихідні дні, а він, ОСОБА_2, буде вживати заходів щодо неповідомлення про дані злочинні дії до правоохоронних органів, а також вирішить усі проблемні питання, які виникнуть у ОСОБА_5 з мешканцями громади. Далі ОСОБА_2 зауважив, що вищевказані дії він вчинить виключно у разі сплати на його користь неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів з розрахунку п'ятдесяти відсотків від отриманого ОСОБА_5 прибутку, за виключенням витрат, пов'язаних із демонтажем труби. Крім того, ОСОБА_2 зауважив, що у випадку відмови надавати неправомірну вигоду та офіційного звернення із даним питанням до територіальної громади, він, ОСОБА_2, використає своє становище з метою створення таких умов, за яких ОСОБА_5 позитивного результату ніколи не отримає.

Розуміючи незаконність дій ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.

30 березня 2018 року ОСОБА_5, діючи під контролем правоохоронних органів, зустрівся з ОСОБА_2 та повідомив, що здійснив демонтаж першої частини металевої труби загальною вагою 5 (п'ять) тон та отримав прибуток від її реалізації у вигляді грошових коштів на загальну суму 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень, з яких 5 000 (п'ять тисяч) гривень витратив на демонтаж.

Таким чином, відповідно до попередньої домовленості, за вчинені ним дії, пов'язані із демонтажем вищезазначеної металевої труби, ОСОБА_5 повинен був передати на вимогу ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, що складає 50 (п'ятдесят) відсотків від отриманого ним прибутку.

Отримавши інформацію про демонтаж ОСОБА_5 металевої труби, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, призначив ОСОБА_5 час та місце зустрічі, під час якої останній повинен був передати ОСОБА_2 неправомірну вигоду, яку він вимагав.

31 березня 2018 року, близько 14:15 години ОСОБА_2, на службовому автомобілі Красноріченської селищної ради марки «ГАЗ 31105», державний номерний знак НОМЕР_1, прибув до продуктового магазину «Софія», який знаходиться за адресою: Луганська область, Кремінськи район., смт. Красноріченське, вул. Центральна, 11, де зустрівся із ОСОБА_5

У ході вказаної зустрічі ОСОБА_2 знову запевнив, що буде сприяти ОСОБА_6 у подальшій діяльності, пов'язаної із демонтажем труби, зауваживши, що земельні роботи доцільно проводити у нічний час.

Під час цієї зустрічі, ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 раніше обумовлену суму грошових коштів у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, які ОСОБА_2 у завуальованій формі наказав покласти до бардачка свого службового автомобіля, що ОСОБА_5 і зробив.

Одразу після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_2 був затриманий уповноваженими співробітниками правоохоронного органу в порядку ст. 208 КПК України, у зв'язку із чим злочинна діяльність останнього була припинена.

При цьому, в ході обшуку автомобіля марки «ГАЗ 31105», державний номерний знак НОМЕР_1, було виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, за ознаками складу корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

01.04.2018 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, а покази відмовився надавати на підставі ст. 63 Конституції України, однак вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовується пред'явлена підозра.

При цьому, ОСОБА_2 відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного, ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризик можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підтверджується наступним.

Хоча органом досудового розслідування на даний час виконано велика кількість слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, у тому числі працівники Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області та інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв'язку з чим ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі.

Крім того, ОСОБА_2, як керівник органу місцевого самоврядування є службовою особою, яка займає відповідальне становище на даний час фактично продовжує обіймати посаду Красноріченського селищного голови Кремінського району Луганської області, тобто останній перебуваючи на вказаній посаді має право доступу до службових документів всієї Красноріченської селищної ради, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може самостійно знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється обгрунтовується наступним:

ОСОБА_2 на протязі тривалого часу працює в органах місцевого самоврядування, що свідчить про тісні та міцні зв'язки ОСОБА_2 із керівниками інших правоохоронних органів та інших органів влади. Поряд з цим, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований та постійно проживає на території Красноріченської селищної ради, а тому перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_2 може вчиняти тиск на ОСОБА_5 з метою примушування останнього надати неправдиві покази та з метою помсти, що становить окремий склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується наступним.

ОСОБА_2, як керівник органу місцевого самоврядування є службовою особою, яка займає відповідальне становище на даний час фактично продовжує обіймати посаду Красноріченського селищного голови Кремінського району Луганської області, має прямий вплив на підлеглих працівників вказаної селищної ради та інших учасників кримінального провадження шляхом застосування до останніх методів залякування, фізичного та морального впливу, використовуючи своє службове становище та зв'язки із правоохоронними органами і місцевим криміналітетом, тобто може вчинити інші злочини.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований та постійно проживає на території Красноріченської селищної ради, а тому перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_2 може вчиняти тиск на ОСОБА_5 з метою примушування останнього надати неправдиві покази та з метою помсти

Ризик можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду органом досудового розслідування обґрунтовується наступним:

На даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилення від слідства та суду, ОСОБА_2 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей або перетнути кордон з іншою іноземною державою. У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_2, та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, а тому, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Крім цього, вищевказане свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_2 під важелем понесення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину зможе виїхати до тимчасово окупованої території України.

Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, на думку прокурора існують обгрунтовані ризики, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 зазначив, що висунута підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України необгрунтована, просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Чернобай С.С. просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати стосовно підозрюваного більш м"який запобіжний захід, з урахуванням його особи, стану здоров"я, міцних соціальних зв"язків.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

01.04.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколами допиту свідка ОСОБА_5 від 26.03.2018 року та 01.04.2018 року,

- протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 30.03.2018 року,

- протоколом вручення грошових коштів від 31.03.2018 року,

- протоколом обшуку від 31.03.2018 року легкового автомобіля марки "ГАЗ" 31105, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності Красноріченській селищній раді, а користувачем якого являється ОСОБА_2, під час якого були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 15 000 гривень.

31.03.2018 року о 14 годині 25 хвилин, безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК УКраїни.

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваного ОСОБА_2 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є обгрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить вагомість доказів про вчинення ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_2, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необгрунтованими наявність існування таких ризиків, як можливість підозрюваним ОСОБА_2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. оскільки вони не знайшли об"єктивного підтвердження у судовому засіданні та грунтуються на припущеннях.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42018130610000053 від 26.03.2018, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров"я ОСОБА_2, який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги. Слідчий суддя враховує також міцність соціальних зв"язків підозрюваного, його репутацію, майновий стан, відсутність судимостей.

Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що наявність у ОСОБА_2 захворювань не зменшує небезпеки встановленого у судовому засіданні ризику.

Слідчий суддя не бере до уваги клопотання народного депутата Українги ОСОБА_7 про взяття підозрюваного на поруки, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 180 КПК України.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 42018130610000053 від 26.03.2018 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя також зобов"язаний застосувати ч.3 ст.183 КПК України, та визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, оскільки слідчим суддею не встановлено випадків, передбачених ч.4 вказаної статті. Слідчий суддя приходить до висновку, що сума застави, яка буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків не має бути більш, ніж 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись вимогами ст. ст. 110, 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198, 369-372 КПК України, ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону Нестеренка О.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 14-25 години 31 березня 2018 року по 14-25 годину 29 травня 2018 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_2 заставу у розмірі 37 (тридцять сім тисяч) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, депозитний рахунок: Одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ - 26297948, Банк одержувач - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, Рахунок - 37317017002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду - 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій особі місця ув"язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти у зв"язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов"язки:

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Вказані обов"язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_2 на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз"яснюється положення п.п.8,10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов"язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з"явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов"язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п'ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя Н.В. Бойко