Ухвала суду № 73292179, 10.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6625/17 Головуючий у І інстанції Линник В. Я.Провадження № 11-кп/780/449/18 Доповідач у 2 інстанції Габрієль В. О.Категорія 18 10.04.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Гайдай Р.М., Полосенка В.С.

при секретарі Яремі К.О.

із участю

прокурора Сагей Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ірпінь Київської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, із професійно-технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнено із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.

Покладено на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ч.ч.1,2 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_2 13.07.2017 року, приблизно о 19 год. 30 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), правомірно перебуваючи в приміщенні магазину «Пчелка», за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. 10-та лінія, 1-Б, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «ЛЕГІОН 2015», із корисливих мотивів, із метою власного незаконного збагачення, умисно, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з полиці стелажу коробку цукерок «Фереро Престіж» вартістю 245 грн. 28 коп. та помістив їх за пояс шортів, в які був одягнений, прикривши зверху футболкою. Після цього, не розрахувавшись за вищезазначений товар, ОСОБА_2 минув лінію кас та продовжив свій напрямок руху до виходу з магазину, але залишити магазин не зміг, оскільки на виході його було зупинено працівниками служби охорони магазину.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити рішення, за яким ОСОБА_2 вважати засудженим за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням із іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ч.ч.1,2 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. У решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України місцевий суд посилався на ст.68 КК України, проте допустив неправильне її застосування.

Так, згідно ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Найсуворішим видом покарання, передбаченим санкцією ч.1 ст.185 КК України є позбавлення волі на строк до трьох років. Таким чином, дві третини максимального строку покарання становить 2 роки позбавлення волі. Однак, в порушення вищевказаних норм, міський суд призначив ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК Українипідтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюється.

Відповідно до ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Виходячи із положень ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкцією ч.1 ст.185 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Тобто, найсуворішим покаранням за вказаною статтею є позбавлення волі на строк до 3 років.

Враховуючи положення ч.3 ст.68 КК України, дві третини максимального строку найбільш суворого виду покарання (позбавлення волі на строк до 3 років), передбаченого санкцією ч.1 ст.185 КК України, становить 2 роки позбавлення волі.

Проте, в порушення вищевказаних норм, міський суд призначив ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що призначаючи ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, відповідно до ст.420 КПК України колегія суддів визнає вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_2 таким, що підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення йому покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України із врахуванням положень ч.3 ст.68 КК України.

Із цих підстав доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_2 і на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,420 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. задовольнити.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині призначення покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Вважати засудженим ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Головуючий:

Судді: