Ухвала суду № 73290718, 11.04.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1576/18

Провадження № 1-кп/346/276/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Веселов В.М.

за участю: секретаря Максим`юк М.А.,

прокурора – Ланика А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника – ОСОБА_2

представників потерпілих – ОСОБА_3,ОСОБА_4

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м.Коломия клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню № 1-кп/346/276/2018 про обвинувачення

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185 КК України,а саме у не закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення

12.02.2018 року ОСОБА_1, було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 185 КК України. Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 14 лютого 2018 року щодо обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу.

Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання,в якому наголосив на необхідності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, оскільки вчинений злочин за ст.185 ч.3 є тяжким злочином , обвинувачений не працює, може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків , у обвинуваченого відсутнє нерухоме чи рухоме майно,обвинувачений є судимий за крадіжки, не має постійного місця проживання,а також зважаючи тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, за яке санкція відповідної статті 185 ч.3 КК України ,за якою обвинувачується ОСОБА_1 , передбачає покарання від 3 до 6 років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 з поданим клопотанням згідний. Захисник просить застосувати до обвинуваченого особисте зобов’язання.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний стосовно обвинуваченого слід продовжити, виходячи з наступного.

Згідно статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Підстави для арешту передбачені нормами КК України та КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод людини, а саме ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду по правам людини. Основна мета вказаної ст.5 Конвенції заключається в тому, щоб виключити необгрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі «Маккей проти Великобританії»). ЄСПЛ звертає увагу , що вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства,а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа «Плесо проти Угорщини»). В рішенні по справі «Джессіус проти Литви» ЄСПЛ роз`яснив , що в розумінні ст.5 Конвенції особа може бути взята під варту на підставі підпункта «с» пункта 1 цієї статті тільки в рамках кримінального судочинства з метою, щоб дана особа предстала перед компетентним органом за наявності обгрунтованої підозри. Суть терміну «обгрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обгрунтованою залежить від обставин справи.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі Харченко проти України та у п. 170 рішення Суду у справі Лабіта проти Італії, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, тримання під вартою і доставка до компетентного правоохоронного органу особи, щодо якої існує підозра у вчиненні кримінального правопорушення, якщо особа ухиляється або може ухилитись від покладених на неї обов`язків , передбачених законом, є належним засобом.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 14 лютого 2018 року. Підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу є те,що обвинувачений може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків , потерпілих, у обвинуваченого відсутнє нерухоме чи рухоме майно, обвинувачений не має постійного місця проживання, а також тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, за яке санкція відповідної статті 185 ч.3 КК України ,за якою обвинувачується ОСОБА_1, передбачає покарання від 3 до 6 років позбавлення волі.

Крім цього у вищевказаній ухвалі Коломийського міськрайонного суду, яка є в матеріалах справи, зазначено обставини, які послужили підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, обвинувачений не працює,не має постійного доходу ,не має міцних соціальних зв’язків, є неодноразово судимий за вчинення крадіжок.

На даний час судовий розгляд даного кримінального провадження тільки розпочато , вищеперераховані обставини зазначені у вищезгаданій ухвалі не змінилися, інших обставин, які б надавали підстави до зміни запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Суд враховує, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, але вважає, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки є неможливим через відсутність осіб, які згодні взяти на себе це зобов’язання, а застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання чи домашнього арешту є занадто м’яким запобіжним заходом, що не відповідає характеру вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Нормами частини 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого , тяжкість вчиненого злочину та те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає за необхідне призначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків.

Крім цього суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого також додаткові обов’язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За наведених обставин, запобіжний захід обвинуваченому, визначений ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 14.02.2018 року слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.183,194, 331, 369-372, ч. 2 ст. 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, визначений ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14.02.2018 року, у вигляді тримання під вартою продовжити на строк на 60 днів, тобто по 10 червня 2018 року, до 14.30 год.

Встановити розмір застави, який становить 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, ,що становить 105720 гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самими обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), що обгрунтовується обставинами даними кримінального правопорушення, характеризуючими даними на обвинуваченого, та його суспільною небезпечністю.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов’язки:

1)прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2)не відлучатись із населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4)утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками.

Роз’яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суми застави має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув’язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв’язку із внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору після її проголошення та направити начальнику УВП-12 м. Івано-Франківська.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: Веселов В. М.