Постанова № 73287779, 28.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2855/18

Номер справи місцевого суду: 522/17860/15-ц

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Головіна Миколи Вікторовича на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, за участю третьої особи яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Головін Микола Вікторович звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_4, третьої особи яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежиле приміщення, підвалу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості, яка станом на 08.06.2015 року становить 86 312,06 доларів США; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження; встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; призначити у справі судово-оціночну експертизу, проведення якої доручити ТОВ „РОСЛА" для визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, стягнути судовий збір.

В обгрунтування позову, позивач посилався на те, що 14 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №010/15-79/07-430, відповідно до якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 140 000, 00 дол. США, зі сплатою 12, 5 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 12 серпня 2022 року.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання за кредитним договором, 14 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно до якого, останній передав в іпотеку Банку нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 109, 0 кв. м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. за №2765.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором у нього утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 08 червня 2015 року складає 86 312, 06 дол. США, та складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 80 954, 85 дол. США; суми заборгованості за відсотками у розмірі 4 581, 9 дол. США, пені за тілом кредиту за період з 28 грудня 2014 року по 28 травня 2015 року у розмірі 299, 19 дол. США; пені за відсотками у розмірі 476, 12 дол. США.

Таким чином, зважаючи на невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з позовом до суду.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2016року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №010/15-79/07-430 від 14 серпня 2007 року, яка станом на 08 червня 2015 року складає 86 312 дол. США 06 центів, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 109, 0 кв. м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. за №2765, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною у розмірі 215 150 дол. США.

Вирішено питання стосовно судового збору.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Головін Микола Вікторович звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2016року в частині встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки з 215 150 доларів США на 884 000 гривень, посилаючись на перевищення встановленої судом першої інстанції початкової вартості предмета іпотеки.

Таким чином, рішення першої інстанції переглядається лише в частині встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норрм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив із наявності зобов"язань ОСОБА_4 перед Банком за кредитним договором та наявністю у ОСОБА_4 заборгованості за порушення умов кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи:

- 14 серпня 2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 010/15-79/07-430, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_4 140 000 доларів США на придбання нерухомого майна, під 12.5 відсотків річних з остаточним терміном погашення до 12 серпня 2022 року включно, а останній зобов"язався повернути борг, згідно умов кредитного договору (том 1, а.с.07-11);

- 14 серпня 2007 року між Банком та позичальником укладено додаток № 1 до кредитного договору № 010/15-79/07-430 (том 1, а.с.12-13);

- 23 серпня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 10/15-79/07-430/2 від 09.09.2014 року до кредитного договору № 010/15-79/07-430 від 14.08.2007 року (том 1, а.с.14-18);

- 14 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нежиле приміщення підвалу, яке розташоване на АДРЕСА_1, та належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. 14.08.2007 року за реєстровим №2765, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 14.08.2007 року за № 2282181 (том 1, а.с. 23-27);

- згідно висновку експертного дослідження ТОВ „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" ОЦІНОЧНА ФІРМА № 499, ринкова вартість нежилих приміщень підвалу, загальною площею 109,0 м? за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_4 та являються предметом іпотеки по договору від 14.08.2007 року станом на 30.10.2015 року складає 884 000 гривень (том 1, а.с.75-92).

Згідно п.6.1. Іпотечного договору від 14.08.2007 року у разі порушення боргового зобов"язання, умов Кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов"язань, вимога про виконання порушеного зобов"язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.6.2. іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов"язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов"язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов"язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно п.6.3 іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов"язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов"язків, встановлених цим договором або боржником умов кредитного договору.

Згідно п.6.5 у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов"язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Згідно п.6.5.3. реалізація предмета іпотеки на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90% вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" 23 червня 2015 року надіслало ОСОБА_4 вимогу про виконання боргових зобов"язань, яку останній 04.07.2015 року отримав (том 1, а.с.28-29).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 6-1239цс16.

Згідно ст.38 ЗУ „Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно висновку експертного дослідження ТОВ „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" ОЦІНОЧНА ФІРМА № 499, ринкова вартість нежилих приміщень підвалу, загальною площею 109,0 м? за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_4 та являються предметом іпотеки по договору від 14.08.2007 року станом на 30.10.2015 року складає 884 000 гривень (том 1, а.с.75-92).

З рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2016 року вбачається, що суд першої інстанції початкову ціну встановив у розмірі 215 150 доларів США, що значно перевищує суму вартості, визначену оціночною фірмою ТОВ „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА".

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В розумінні ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин,що об'єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи не вбачається виняткових випадків, які свідчать про неможливість подання позивачем належних доказів з причин, які об'єктивно не залежали від нього.

Тому у суду апеляційної інстанції в даному випадку відсутні процесуальні підстави для дослідження нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи.

Крім того, в засіданні судової колегії представник третьої особи ОСОБА_5 заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги та не погоджуючись з оцінкою іпотечного майна - 884 000 грн., яка наведена у висновку оціночної фірми ТОВ „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА", зазначила, що її клієнтка не буде ставити питання про призначення судової експертизи для визначення початкової вартості іпотечного майна, усно пославшись при цьому без подання документальних доказів, на брак грошових коштів на оплату вартості експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

При таких обставинах, судова колегія враховує, що встановлення початкової вартості реалізації предмета іпотеки в сумі 215 150 доларів США, яка визначена за спільною домовленістю сторін іоптечного договору у 2007 році, не відповідає реальній ринковій вартості предмета іпотеки на час розгляду справи в суді першої інстанції, виходячи з оцінки ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» від 02.12.2015 року.

Така позиція суду утруднює реалізацію предмета іпотеки і виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження" не реалізована на електронних торгах нерухомість, виставляється на повторні торги за ціною, що становить 85%, а рухоме майно - 75 % його вартості, визначеною в порядку, встановленому статею 57 цього Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 70%, а рухоме майно - 50 % його вартості, визначеної в порядку, встановленому статею 57 цього Закону.

Відтак, при примусовій реалізації предмета іпотеки за ціною у розмірі еквівалентній 215 150 доларів США, можливість максимальної уцінки майна може складати 30% від початкової ціни, але і в цьому разі вартість предмету іпотеки - 150605 доларів США буде значно перевищувати його ринкову ціну, що в свою чергу значно мінімізує або взагалі унеможливить його реалізацію.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження" у разі нереалізації на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Враховуючи викладене позивач може бути поставлений перед вибором: або погодитися на прийняття об'єкта у власність за ціною, яка навіть при максимально допустимій законом уцінці все одно буде значно перевищувати її ринкову ціну або взагалі відмовитися від залишення об'єкту за собою і, таким чином, залишитись без фактичного виконання судового рішення та без реального задоволення заявлених вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації з прилюдних торгів.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, належним чином не дослідив предмет позовних вимог, не взяв до уваги висновок експерта стосовно вартості предмета іпотеки та визначив початкову ціну виходячи з договору іпотеки незважаючи на відстуність у сторін спільної згоди щодо вартості предмету іпотеки на час вирішення справи в суді, що не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку».

При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині встановленої початкової ціни.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення першої інстанції в частині встановлення початкової ціни - зміні з 215 150 доларів США на 884 000 грн. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Головіна Миколи Вікторовича - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2016 року в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки змінити, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки - 884 000 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.04.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

С.О. Погорєлова