Ухвала суду № 73287655, 10.04.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6581/16-ц

Провадження № 2-п/591/24/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

за участю секретаря – Сітало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №591/6581/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»» (місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А; код за ЄДРПОУ 21677333) до ОСОБА_1 ( зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 ( зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідач ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04.04.2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свою заяву обґрунтовує тим, що він не був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи. Так, відповідно до довідки ЦНАП, що міститься у матеріалах справи він не зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, а отже направлення судом судових викликів за вказаною адресою не свідчить про його належне сповіщення про розгляд справи. Окрім того, рішення ухвалене без повного дослідження усіх доказів, що мають значення у справі. Зокрема, судом не було досліджене те питання, що банком невірно обліковувалися внесені ним кошти на виконання зобов’язань за кредитним договором, а три платежі (від 16.11.2012 року, 14.12.2012 року та 11.06.2013 року) взагалі не враховані у банком при визначенні розміру заборгованості. Судом невірно вирішене питання про стягнення пені, оскільки банком невірно поведено її обрахунок. Також зазначив, що ним вимога до поручителя заявлена банком після спливу строку визначеного законом.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник заяву підтримали. ОСОБА_1 також пояснив, що він зареєстрований у м. Суми по вул Охтирська, 17, але фактично за місцем реєстрації не мешкає тривалий час. ОСОБА_3, яка виступила поручителем, є його матір’ю.

ПАТ «ПроКредит Банк»» сповіщений про час та місце розгляду справи, але його представник до суду не з’явився. Подав письмові пояснення в яких просить відмовити у задоволенні заяву за її необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_3 сповіщена про час та місце розгляду справи, але до суду не з’явилася. поручителем є його мати (ОСОБА_2М.).

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає заяву необґрунтованою з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04 квітня 2017 року Зарічним районним судом м. Суми постановлене заочне Рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким позов банку задоволене у повному обсязі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно з пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) судові повістки фізичним особам надсилаються за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З повідомлення ЦНАП (а.с. 45) вбачається, що дійсно ОСОБА_1 не зареєстрований у м. Суми.

У зв’язку з чим, судові виклики даному відповідачу направлялися за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, яке зазначено у копії паспорту (а.с. 33).

При цьому, як встановлено судом під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, надана ЦНАП суду інформація про відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання не відповідає дійсності, оскільки фактично відповідач ОСОБА_1 і на даний час зареєстрований за вказаною вище адресою: м. Суми вул. Охтирська, 17. Даний факт підтвердив у судовому засіданні й сам відповідач ОСОБА_1 Р,І. Окрім того, місце реєстрації цього відповідача за адресою м. Суми вул Охтирська, 17 підтверджується копією довіреності виданою ОСОБА_1 (а.с. 119)

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що за місцем своєї реєстрації він не мешкає, будь-яке інше постійне чи тимчасове місце проживання він у встановленому законом порядку не зареєстрував.

Наведене свідчить, що суд з дотриманням вимог ст 74 ЦПК України направив судові виклики відповідачу ОСОБА_1 за місцем проживання відповідача, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, але судові виклики не були вручені через відсутність відповідача за місцем реєстрації.

В той же час, суд вважає, що незважаючи на те, що судом вжиті необхідні та визначені законом заходи, щодо сповіщення відповідача про судовий розгляд справи у порядку визначеному законом, відповідач все ж таки з поважних причин не з’явився до суду через неотримання судового виклику з причин, що залежали виключно від відповідача, який не проживав за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідност.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом вказаної правової норми скасування заочного рішення може мати місце лише при одночасній наявності двох вищезазначених підстав.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не з’явився до суду з поважних причин, він не повідомив суду жодних обставин та не надав суду жодних доказів, які могли б сплинути на судове рішення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що позивач невірно проводив облік сплачених ним коштів та не враховував їх у повному обсязі не підтверджуються жодними доказами та спростовують наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою обліку коштів по рахунку відповідача, що були досліджені судом під час розгляду справи.

Надані відповідачем три копії квитанції не спростовують розрахунок наданий позивачем та, відповідно висновок суду, оскільки кошти сплачувалися відповідачем у гривнях через інший банк (Фінанси та кредит) з призначенням платежу поповнення рахунку в ЗАТ «Прокредит банк». У зв’язку з чим, вони обліковувалися банком з затримкою викликаною терміном виконання доручення відповідача банком «Фінанси і кредит» про зарахуванням коштів на його рахунок у ПАТ «Прокредитбанк», а також необхідністю проведення конвертації кредитором сплачених коштів, зважаючи на те, що кредит був виданий в іноземній валюті.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що банк з порушенням вимог закону провів обрахування пені в розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, а не в розмірі визначено НБУ облікової ставки. Окрім того, банк хоча й зменшив самостійно розмір пені, однак з порушенням вимог визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_1 25.12.2007 року уклали рамкову угоду за умовами якої Банк взяв на себе зобов’язання кредитування позичальника на наступних умовах: ліміт кредитування еквівалент 150000 доларів США, ліміт строку кредитування 120 календарних місяців, максимальна процентна ставка – 40% річних. Позичальник взяв на себе зобов’язання використовувати отримані кредитні кошти за цільовим призначенням, повернути кредит та сплатити відсотки, а також пеню в розмірі 0,5%, але не менш ніж 15 грн. за кожен день прострочення (п. 10.2.1 Рамкової угоди).

Перевіряючи доводи Банку, судом встановлено, що п. 10.2.1 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за порушення зобовязань, визначених договором у вигляді обов’язку позичальника сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком заборгованості розмір пені, нарахованої за період з листопада 2011 року по листопад 2016 року, складає 3 014 670,99 (а.с. 27).

Відповідно до п. 12.3 кредитного договору сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим договором (в тому числі щодо стягнення неустойки) становить п’ять років, а з даним позовом позивач звернувся до суду 08.12.2016 року.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 1 статті 546, ч.ч.1, 3 статті 549 ЦК України також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобов'язання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад пятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У положеннях частин 5, 7 статті 18 вказаного Закону також йдеться про те, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до приписів статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту п. 10.2.1 укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що за порушення своїх зобов’язань за користування кредитом відповідач має сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Отже, зазначені у договорі умови не суперечать вимогам закону, в тому числі й Закону України «Про захист прав споживачів», та не свідчать про несправедливість вказаних умов, так як вказаний пункт договору передбачає відповідальність позичальника у разі порушення ним строків сплати процентів.

При цьому суд зазначає, що при належному виконанні договірних зобов’язань санкції у вигляді пені не застосовуються.

Як вбачається, з розрахунку наведеного позивачем, пеня нараховувалася як у зв’язку з порушенням строків сплати процентів, так й у зв’язку з порушенням строків повернення тіла кредиту.

Загальний розмір заборгованості позивача з повернення тіла кредиту та сплати відсотків на час розгляду справи у суді становив 456265,55 грн. і на дану заборгованість було нарахована пеня в сумі, що перевищує 3 000 000 грн.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Отже за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Банк самостійно зменшив розмір пені нарахований на розмір збитків (456265,55 грн.) до 313718,44 грн. і дана позиція кредитора не суперечить вимогам закону та наведеній відповідачем правовій позиції ВСУ у справі 6-473цс16, оскільки розмір пені заявлений до стягнення позивачем не перевищує розміру збитків, тобто суму на яку вказана пеня нарахована.

Щодо заява відповідача ОСОБА_1, щодо пропуску банком строків пред’явлення вимог до поручителя суд зазначає, що ОСОБА_1 не є представником відповідача ОСОБА_2

Крім того, відповідач ОСОБА_4 були декілька разів сповіщена належним чином про час та місце розгляду справи та отримала судові виклики (а.с. 50, 91). В жодне судове засідання даний відповідач не з’явився, письмових заперечень проти позову не подав. Окрім того, отримавши 18.04.2017 року копію заочного рішення, даний відповідач не подавав заяву по перегляд заочного рішення.

Також слід зазначити, що договором поруки (п. 4.5) визначено, щодо усіх вимог, що випливають з договору, встановлена позовна давність у 5 років.

Зважаючи на наведені вище обставин суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1, оскільки обставини та докази на які посилається даний відповідач не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.287-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №591/6581/16 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк»» (місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А; код за ЄДРПОУ 21677333) до ОСОБА_1 ( зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 ( зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення заборгованості .

Роз’яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне судове рішення складене 11.04.2018 року.

Суддя