Постанова № 73286936, 10.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/99/18

Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

10 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

секретар судового засідання: Черняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління патрульної поліції у Вінницькій області на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №2 управління патрульної поліції у Вінницької області лейтенанта поліції Ткачука Олександра Михайловича про визнання незаконною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до інспектора роти №2 управління патрульної поліції у Вінницької області лейтенанта поліції Ткачука Олександра Михайловича про визнання незаконною та скасування постанови.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР №030976 від 08 січня 2018 року винесену інспектором роти №1 управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Ткачуком Олександром Михайловичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 170 гривень. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 704,8 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що позивач дійсно керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, чим порушив 2.9 (в) ПДР України. Відповідач також зазначив, що суд безпідставно стягнув з відповідача судовий збір. Решта доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, не стосується предмету спору по даній справі.

Правова позиція позивача зводиться до того, що оскаржувана постанова відповідача не містить доказів вчинення ним вказаного порушення. Крім того, відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання позивача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 08.01.2018 інспектором роти №1 управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Ткачуком Олександром Михайловичем прийнята постанова серії БР №030976, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Вказане порушення полягало в тому, що позивач 08 січня 2018 року о 16 год. 45 хв. на а/д Стрий-Знам'янка 346 км, керував автомобілем НОМЕР_1 із забрудненими номерними знаками, які не можливо розпізнати з відстані 20 метрів, чим порушив п. 2.9 (в) ПДР України.

Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем вказаного порушення, а тому відповідач безпідставно притягнув позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Згідно ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Факт вчинення позивачем порушення п. 2.9 (в) ПДР України підтверджується постановою серії БР №030976 від 08 січня 2018 року та наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Вказаним відеозаписом також підтверджується дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Наведене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення не було надано, в тому числі доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки та незаконно відмовлено йому у законному праві на захист та правову допомогу, слід вказати наступне.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.

Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17.

Колегія суддів переконана, що інспектором як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження дійшов до висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП. Отже, оскаржувана постанова відповідача є правомірною та не підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущені під час ухвалення постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, згідно постанови №030976 від 08 січня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП. Саме про скасування цієї постанови подано позов.

Разом з цим, в тексті постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року йдеться про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Більш того, в резолютивній частині вказаного судового рішення суд першої інстанції визнав протиправною та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР №030976 від 08 січня 2018 року винесену інспектором роти №1 управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Ткачуком Олександром Михайловичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а також закрив провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Отже, в постанові Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року суд вирішив вимоги, які не були заявлені позивачем та, які не стосуються предмету спору по даній справі.

Також судом першої інстанції з невідомих підстав постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 704,8 грн.

Так, згідно із ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Певні правові колізії щодо сплати державного мита та судового збору були усунуті, зокрема, постановою Пленуму ВАСУ №2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", згідно з якою судовий збір не справляється при поданні позовів про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Така позиція знайшла своє підтвердження та підлягає застосування усіма судами і в постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі 306/17/16-а.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, підстави для стягнення з відповідача судового збору в даному випадку відсутні.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління патрульної поліції у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №2 управління патрульної поліції у Вінницької області лейтенанта поліції Ткачука Олександра Михайловича про визнання незаконною та скасування постанови скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 квітня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.