Постанова № 73286804, 02.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Соколов В.М.

02 квітня 2018 р. Справа № 818/1121/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Військової частини А1314 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А1314, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина польова-пошта В2830 про визнання недійсним контракту, -

В с т а н о в и л а:

04 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 листопада 2017 року (а.с. 127-128) просить визнати недійсним контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладений 09 квітня 2014 року/24 квітня 2014 року між ним та командиром військової частини А1314.

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Вищеозначений контракт він не підписував. Даний факт підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1611/1724 від 20 жовтня 2017 року Сумського відділення ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса.

Відповідач Міністерство оборони України проти позову заперечував і зазначав, що позивач до матеріалів судової справи не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що означений контракт він не підписував. Відповідач також зазначав, що Міністерство оборони України не приймало участі у підписанні контракту, так як він підписаний командиром військової частини А1314. Крім того, відповідач вказував на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя Соколов В.М., судді Савицька Н.В., Бондар С.О., постанова у повному обсязі складена 17 листопада 2017 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений.

Судовим рішенням визнаний недійсним контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладений 09 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний норм НОМЕР_1) та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1314 генерал-лейтенанта Хомчака Руслана Борисовича, який набрав чинності 24 квітня 2014 (подалі - Контракт).

Суд дійшов висновку про недійсність контракту на проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинності 15 липня 2014 року, оскільки відсутній факт укладання даного контракту сторонами, а саме: відсутній підпис ОСОБА_1 та, відповідно, виникнення між ним та Міністерством оборони України прав та обов'язків.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі військова частина А1314, посилаючись на те, що судове рішення прийнято без врахування всіх норм матеріального та без дотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені вимог ОСОБА_1

В апеляційній скарзі скаржником не визначено, у чому конкретно полягає порушення судом норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 804/3798/16) було оскаржено наказ командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) від 25 липня 2016 року № 14-рс, яким його переміщено з вузлу фельд'єгерського поштового зв'язку, розташованого у м. Дніпро до окремої механізованої бригади, що є бойовою частиною та бере безпосередню участь у Антитерористичній операції та території Донецької і Луганської областей.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року по справі № 804/3798/16 в задоволені вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Під час розгляду і вирішення цієї справи представником військової частини А1314 повідомлялось про наявність Контракту в письмових запереченнях від 24 березня 2017 року і в засіданні суду 27 березня 2017 року. Посилання на Контракт мається в самому судовому рішенні.

Скаржник вказує на факт звернення позивача з цим позовом поза межами місячного строку, встановленого ст. 99 КАС (Кодекс адміністративного судочинства, що був чинним до 15 грудня 2017 року). В наданих військовою частиною матеріалах справи відповідні підстави для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду відсутні. Судом першої інстанції зазначені факти до уваги взяті не були і клопотання про залишення позовної заяви залишилось без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат ОСОБА_4 вказує, що позивач не погоджується з посиланням скаржника щодо застосування вимог ч. 3 статті 99 КАС України при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 та застосування місячного строку звернення до адміністративного суду з моменту, як позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки місячний строк для звернення до адміністративного суду застосовується в разі вимог про прийняття на службу, проходження служби, звільнення з публічної служби. Оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Контракту, при розгляді цієї вимоги слід застосовувати вимоги ч. 2 статті 99 КАС України, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також представник позивача зазначає, що після закінчення строку дії першого контракту, чинність якого завершувалася 15 липня 2011 року, позивачем було укладено новий контракт також терміном на три роки, чинність якого спливала 15 липня 2014 року. За чотири місяці до закінчення строку дії контракту, в березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини А1314 про бажання звільнитися у зв'язку з закінченням дії контракту. Позивач продовжував службу після закінчення дії контракту та безпосередньо наполягав на своєму звільненні зі служби.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року по справі № 804/3798/16 відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання частково незаконним наказу командира військової частини А1314 від 25 березня 2016 року № 14-рс про його переведення до військової частини пп В2830, про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини пп В2830 щодо не проведення його звільнення з військової служби на підставі п. «а» ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 15 липня 2011 року, про зобов'язання командира військової частини пп В2830 звільнити його з військової служби, у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 15 липня 2011 року.

Під час розгляду та вирішення справи судом, крім іншого, установлено що між військовослужбовцем ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1314 було укладено новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України терміном на три роки, який набув чинності з 15 липня 2014 року. Вказаний контракт підписаний ОСОБА_1 09 квітня 2014 року, а командиром військової частини А1314 - 24 квітня 2014 року.

Зокрема судом зазначено, «Під час судового розгляду справи, з метою перевірки доводів позивача про те, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України терміном на три роки (з 15 липня 2014 року по 15 липня 2017 року) ним не підписувався, судом було витребувано та оглянуто в судовому засіданні особову справу старшого солдата ОСОБА_1 (в оригіналі), що має гриф «для службового користування» («ДСК») та встановлено наявність зазначеного контракту з особистим підписом позивача, виконаним ним 09 квітня 2014 року».

Частиною 1 ст. 59 КАС України визначалось, що повноваження на ведення справи у суді дає представникові право на вчинення від і мені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.

22 травня 2017 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_4 судове рішення оскаржено в апеляційному порядку. За доводами апеляційної скарги (зміст викладений в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року), - оскаржувана постанова безпідставно винесена за відсутності позивача та його представника, що позбавило можливості довести ту обставину, що позивач не підписував контракт 2014 року; позивач не є військовослужбовцем, прийнятим на військову службу внаслідок чи під час проведення мобілізації чи дії особливого періоду, після закінчення дії контракту, укладеного у 2011 році, позивач проходив службу понад 18 місяців.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі № 804/3798/16 апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 залишена без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відмітки прикордонної служби у паспорті позивача ОСОБА_1 посвідчують ту обставину, що позивач у період часу з 19 березня 2017 року по 22 серпня 2017 року знаходився за межами України (а.с. 57 зворот).

Пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України, в редакції, що до діяла до 15 грудня 2017 року, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до положень ст. 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 99).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 3 ст. 99).

Частиною 1 ст. 100 КАС визначалось, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

05 вересня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою фактично про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Заявник адвокат ОСОБА_4 зазначав, що 22 березня 2017 року особа, інтереси якої він представляє, ОСОБА_1 за трудовою угодою виїхав за кордон. Про існування вищеозначеного контракту він дізнався при ознайомлені з матеріалами адміністративної справи № 804/3798/16, яка розглядалась Дніпропетровським окружним адміністративним судом. Позивачем було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, але Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, в ухвалі від 20 липня 2017 року вказав, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України за 2014 рік, не є предметом адміністративного позову. До закінчення розгляду адміністративної справи № 804/3798/16 ОСОБА_1 не мав можливості передбачити, що йому буде відмовлено в проведенні почеркознавчої експертизи в рамках вказаної справи та він буде позбавлений можливості захистити свої права (а.с. 53-54).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року відмовлено в задоволені клопотання Міністерства оборони України про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, з підстав ненадання відповідачем доказів отримання ОСОБА_1 Контракту. Судом також зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, про існування оскаржуваного Контракту позивач дізнався під час розгляду справи № 804/3798/16 Дніпропетровським окружним адміністративним судом (в ході ознайомлення з матеріалами справи) (а.с. 68-69).

За приписами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Не погоджуючись з висновком суду про наявність підстав вважати поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та приписів п. 2 ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 99 КАС для звернення позивача до суду у справі щодо проходження ним публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 3 ст. 99 КАС).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1, не дочекавшись судового рішення у справі № 804/3798/16, самовільно залишив місце військової служби і у період з 19 березня 2017 року по 22 серпня 2017 року перебував за межами України.

Судам першої та апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_4 не надали жодних доказів в обґрунтування тверджень про те, що означений виїзд за межі держави був обумовлений необхідністю заробити гроші на лікування батька позивача.

Наявний в матеріалах справи на аркуші 58 документ означені обставини також не посвідчує.

Відповідно до угоди про надання правової допомоги від 08 квітня 2016 року (а.с. 10) юридично значущі дії від імені особи, інтереси якої представляє, вчиняв адвокат ОСОБА_4, у тому числі він, а не ОСОБА_1 звернувся 04 серпня 2017 року до суду з цим позовом.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та приписів п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС, п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, колегія суддів зазначає про хибність доводів представника позивача стосовно відсутності підстав вважати, що даний спір між учасниками справи виник з приводу проходження позивачем ОСОБА_1 публічної служби, у зв'язку з чим, позивачем не пропущений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів також зауважує, шо визначене судом в ухвалі про відмову в задоволені клопотання про залишення позову без руху про те, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем ОСОБА_1 Контракту, не є безумовним свідченням факту необізнаності позивача з його існуванням. При цьому, абзацом вище суд визначився про те, що про існування оскаржуваного Контракту позивач дізнався під час розгляду справи № 804/3798/17 Дніпропетровським окружним адміністративним судом. Колегія суддів зазначає, що заперечень з приводу означеного не надійшло ні від позивача ОСОБА_1, ні від його представника.

Також, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносин, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

За змістом ст. 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постановах від 06 листопада 2013 року по справі № 21-389а13, від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15.

13 листопада 2017 року, дійшовши висновку про обґрунтованість адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції не визначився про поважність або неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС.

Як убачається із розділу Ш «ВИСНОВКИ» висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1611/1724 за адміністративною справою № 818/1121/17 від 20 жовтня 2017 року про те, що підпис від імені позивача ОСОБА_1 в графі «Підписи сторін» Контракту виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 102-112). Відповідач належними і допустимими доказами зазначений юридичний факт не спростував.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність реального порушення відповідачем суб'єктивних прав позивача. Однак, за ненаданням позивачем та його представником судам доказів в обґрунтування тверджень стосовно наявності поважних причин, які обумовили неможливість звернення до суду з цим позовом у строк, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС, колегія суддів вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.ч. 3 і 4 ст. 123 цього Кодексу.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123).

Враховуючи наведене в його сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги військової частини А 1314, скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, з прийняттям нового судового рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки зазначені обставини залишені судом поза увагою і цим обставинам не надана належна правова оцінка.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А1314 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А1314, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина польова-пошта В2830 про визнання недійсним контракту.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Постанова у повному обсязі складена і підписана 11 квітня 2018 року.