Постанова № 73286366, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/726/16 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем та Відповідачем подано апеляційні скарги, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції змінити, а Відповідач - судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивач з 19 грудня 2005 року по 25 грудня 2015 року працювала у Відповідача, що підтверджується Трудовою книжкою, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.6-12).

Як зазначено в уточненні позовних вимог до адміністративного позову Позивачем, індексацію заробітної плати за 2011-2015 роки їй виплачено не було, а матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за лютий, квітень серпень 2012 року, січень, травень 2013 року, березень, серпень, вересень 2015року, відпускні за серпень, жовтень 2012 року, лютий, серпень 2013 року, липень, жовтень 2014 року, липень, листопад, грудень 2015 року, матеріальну допомогу на оздоровлення за серпень 2012 року, серпень 2013 року, жовтень, 2014 року, липень 2015 року виплачено без урахування індексації за 2011-2015 роки.

Згідно з частиною першою ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини п'ятої ст. 95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII), зокрема індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін; індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка; індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з п. 5 Порядку, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268, керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати, зокрема керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Наказом Відповідача «Про присвоєння спеціальних звань працівникам інспекції» від 08 квітня 2008 року №26-о) 13 квітня 2008 року, зокрема Позивачеві присвоєно чергове спеціальне звання - інспектор податкової служби 2 рангу.

У період з 14 вересня 2009 року по 18 січня 2010 року Позивач перебувала у відпустці по вагітності та пологам (Наказ ДПІ у м. Черкасах від 14.09.2009 року № 70-в).

Позивач з 19.01.2010 року по 28.11.2012 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Наказ ДПІ у м. Черкасах від 18.01.2010 року № 2-в).

Наказом Відповідача «Про встановлення надбавки» від 03 листопада 2011 року №63-ф. зокрема Позивачеві встановлено надбавку за високі досягнення у праці від посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років у розмірі 50 % з 01.01.2011 року.

Як вбачається з Розрахункових листків із заробітної плати Позивача, з лютого 2008 року по вересень 2009 року (до початку соціальних відпусток) їй була встановлена, нараховувалась та виплачувалась надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 50 %.

А як зазначено в Листі Міністерства соціальної політики України від 19.11.2015 року № 296/10/136-15 (Т.1, а.с. 147), у разі, якщо надбавку було встановлено в розмірі 50 %, яка деякий час не виплачувалась або виплачувалась у меншому розмірі і її знов було встановлено працівнику у тому ж розмірі, то місяць повторного встановлення надбавки у розмірі 50 % не є підставою для зміни базового місяця при проведенні індексації.

Оскільки заробітна плата Позивача зросла в квітні 2008 році, після присвоєння чергового спеціального звання - інспектора податкової служби 2 рангу, базовим місяцем для індексації заробітної плати є квітень 2008 року.

В жовтні 2012 року, грудні 2012 року, січні 2013 року, грудні 2013 року, серпні 2014 року, вересні 2015 року відбулось підвищення посадового окладу, у зв'язку з чим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації зазначені місяці є базовими.

Тому як за період 2011 - 2015 року Позивачеві індексацію її заробітної плати, матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за лютий, квітень серпень 2012 року, січень, травень 2013 року, березень, серпень, вересень 2015року, відпускні за серпень, жовтень 2012 року, лютий, серпень 2013 року, липень, жовтень 2014 року, липень, листопад, грудень 2015 року, матеріальну допомогу на оздоровлення за серпень 2012 року, серпень 2013 року, жовтень, 2014 року, липень 2015 року виплачено не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача відповідних сум.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення доплати за надбавку за вислугу років оскільки вона виплачувалась Позивачу відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, Позивачем в цій частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується.

А згідно з частиною першою ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050 (надалі - Закон №2050), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 Закону № 2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом; під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Оскільки спірну суму індексації заробітної плати на теперішній час не виплачено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини доходів.

Крім того, згідно з частиною першою ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок № 100), зокрема у всіх інших випадках збереження середньої у заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, середня заробітна плата Позивачеві має розраховуватись із виплат за жовтень та листопад 2015 року.

Пунктом 3 Порядку № 100 передбачено, що премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. При цьому слід враховувати норму пункту 3 щодо врахування премій у разі, коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю. А саме: у випадку, коли число робочих днів розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, премії під час обчислення середньої заробітної плати за останні два місяця (в т. ч. й для нарахування матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, відрядження тощо) враховуються пропорційно до часу, відпрацьованого в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 8 Порядку № 100, зокрема нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата Позивача в жовтні 2015 року складає 3984,41 грн. (1181,14 + 102,86 + 192,60 + 85,65 + 949,29 + 738,30 + 734,57), а в листопаді 2015 року - 3401,65 грн. (853,05 + 74,29 + 139,10 + 61,86 + 649,99 + 533,22 + 1090,14).

Сукупний розмір виплат Позивачу за жовтень - листопад 2015 року складає 7386,06 грн. (3984,41 + 3401,65), у зв'язку з чим середньоденна заробітна плата - 238,26 грн. (7386,06 / 31).

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2015 року по 07.12.2017 року складає 488 робочих дні, в тому числі: за грудень 2015 року - 4 робочі дні, за 2016 рік - 251 робочий день; за 2017 рік - 233 робочі дні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 116270,88 грн. (488 х 238,26).

Щодо доводів Позивача про необхідність коригування середньоденної заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п. 10 Порядку № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення; виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є виплатою за період збереження середнього заробітку, позовні вимоги щодо проведення коригування середньоденного заробітної плати множенням на відповідні коефіцієнти підвищення посадового окладу після звільнення Позивача з посади задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою - третьою ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої ст. 2371 Кодексу законів про працю України, Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з частиною четвертою ст. 43 Конституції України, кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Позивача неправомірно позбавлено її законного права на відповідну оплату праці, що призвело до тривалих її моральних страждань та емоційних переживань і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

В матеріалах справи наявні Медичні довідки, Консультативний висновок спеціаліста Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 02.12.2016 року, що підтверджують факт лікування Позивачем у 2016 року виразкової хвороби.

Враховуючи принципи розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача моральної шкоди у сумі 25000,00 грн.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 10.04.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.