Ухвала суду № 73286117, 11.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11 квітня 2018 року м. Київ № 826/1265/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. у письмовому провадженні в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач)

до Служби зовнішньої розвідки України (далі також - відповідач)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в останній редакції якого просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Служби зовнішньої розвідки України про проведення атестації полковника ОСОБА_1 від 17.10.2017 (вих.№15/968 дск);

- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Служби зовнішньої розвідки України про проведення повторної атестації полковника ОСОБА_2 від 20.12.2017 (вих.№15/1189 дск);

- визнати незаконним та скасувати рішення начальника 9 управління Служби зовнішньої розвідки України полковника ОСОБА_3 від 06.11.2017 про накладення дисциплінарного стягнення «догана» на полковника ОСОБА_1;

- визнати протиправною бездіяльність Голови Служби зовнішньої розвідки України щодо переукладання нового контракту про проходження військової служби особами офіцерського складу в Службі зовнішньої розвідки України з полковником ОСОБА_1;

- зобов'язати Голову Служби зовнішньої розвідки України вчинити дії по укладанню нового контракту з 28.11.2017 про проходження військової служби особами офіцерського складу в Службі зовнішньої розвідки з полковником ОСОБА_1

06.04.2018 до суду надійшло клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до закінчення розгляду справи та набрання рішенням законної сили вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну, припинення посадового, службового та матеріального становища стосовно ОСОБА_1 у Службі зовнішньої розвідки України.

Клопотання вмотивоване тим, що у разі невжиття запобіжного заходу існує ризик настання негативних наслідків для прав та інтересів позивача, оскільки відповідач, за висновком позивача, вчиняє дії щодо його звільнення зі служби, в тому числі шляхом незаконного проведення атестації та накладення дисциплінарного стягнення. Позивач вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову відповідає предмету позову, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Клопотання розглядалось без виклику сторін.

Розглянувши указане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дій чи бездіяльності, якими порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас згідно зі статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Однак, звернувшись до суду з вищевказаним клопотанням та стверджуючи про ймовірність ризику настання негативних наслідків для його прав та інтересів у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, позивач не вказав у чому саме полягає такий ризик та які негативні наслідки можуть настати для нього, які потім неможливо або складно буде усунути.

Що стосується доводів позивача про вчинення відповідачем дій щодо його звільнення зі служби, то суд не вправі заборонити суб'єкту владних повноважень прийняти рішення щодо звільнення працівника (службовця) з роботи (служби), оскільки прийняття такого рішень є дискреційним повноваженням суб'єкта владних повноважень, а захист порушених прав особи внаслідок неправомірного звільнення повинен відбуватись шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Керуючись статтями 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя О.О. Власенкова