Ухвала суду № 73285289, 28.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10964/17

Провадження № 2/522/2017/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, по якому просить стягувати з відповідача, на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій формі в розмірі 12 000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і до повноліття дитини та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання у твердій грошовій формі в розмірі 1 000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і по 22.09.2018 року (до досягнення донькою ОСОБА_3, 3-х річного віку).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1300,00 гривень визнав, у решті вимог просив відмовити посилаючись на тяжке матеріальне становище, та те що позивач не є непрацездатною та інвалідом 1-3 групи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими, такими, що стосуються сімейних правовідносин, урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

26 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 С та відповідачем ОСОБА_2, було укладено шлюб, який було зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Приморському районі Одеського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис № 2018. (копія Свідоцтва про шлюб від 26.10.12р., бланк Серія І-ЖД № 179970, а.с.5)

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 16.08.2017 року в справі № 512/651/16-ц зазначений шлюб розірвано. (а. с. 110)

Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та фактично проживає з матір’ю. (копія Свідоцтва про народження від 02.10.2015 р., серії І-ЖД №454150, а.с. 6)

Неповнолітня донька - ОСОБА_3 хронічно хворіє, знаходиться на обліку у невролога в ДЗ «Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України», м. Київ, з діагнозом: уповільнення психічного та мовного розвитку, синдром рухових порушень в наслідок ураження нервової системи в пренатальний період.

Разом з тим, представник позивача вказує, що відповідач працює моряком проте жодної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Добровільно сторони не змогли домовитись про сплату аліментів.

ОСОБА_2 визнає, що дійсно періодично працював моряком за контрактом з іноземною компанією на посаді молодшого рядового складу та отримував заробітну плату значно меншу, ніж моряки командного складу. Разом з тим, вказана робота не була для відповідача постійною, мала періодичний характер. При цьому вказує, що наявне в нього посвідчення особи моряка, на яке посилається позивач, як на доказ постійного працевлаштування відповідача не є належним доказом на підтвердження фактичного перебування особи в трудових відносинах з конкретною компанією, отримання доходу, визначення його розміру, тощо.

Також, представник відповідача зазначає, що відповідач, не маючи можливість знайти роботу за фахом працював з жовтня 2016 року по березень 2017 року на посаді оператора теплового пункту КП «Теплопостачання міста Одеси», де отримав загальний дохід за вказаний період у розмірі 15564 грн. 12 коп.

Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копією трудової книжки (а.с. 111-112) та копією довідки про доходи від 05.09.2017 року №03/01-530 (а.с. 113).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено в п. 17 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, у нього на утриманні є двоє непрацездатних батьків - ОСОБА_4, 1952 народження, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, тому не в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі вказаному в позовних вимогах.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями пенсійних посвідчень, свідоцтва про народження відповідача та про переміну його прізвища, а також поясненнями допитаних у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, суд, враховуючи матеріальне становище сторін, вважає, що з відповідача слід стягувати кошти на утримання доньки в твердій грошовій сумі 1 300,00 (одна тисяча триста) грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно довідки №02/1961 від 17.05.2017 року за підписом начальника управління кадрового адміністрування ПАТ «Восток» Ю ОСОБА_6, ОСОБА_1 дійсно працює на посаді спеціаліста відділу операційного обслуговування відділення №27 ПАТ «Банк Восток» та в період з 10.10.2016 по 22.09.2018 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. (а.с. 44).

Таким чином, суд, враховуючи матеріальне становище відповідача, а також те, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду, вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання позивача в сумі 1 000 (одна тисяча) грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись: ст. ст. 2, 13, 76-80, 81,223, 247, 274-275, 280-281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій формі в розмірі 1 300,00 грн., щомісячно, починаючи з 15 червня 2017 року і до 22.09.2033 року.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання у твердій грошовій формі в розмірі 1 000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і по 22.09.2018 року (до досягнення донькою ОСОБА_3, 3-х річного віку).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Ю. Бойчук