Рішення № 73282799, 05.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року справа № 823/739/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання – Цаплі І.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

16 лютого 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (вул. Молодіжна, 2, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область, 19631) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000) про накладення штрафу заступником начальника ОСОБА_4 від 23.01.2018 №23-23-52/1488-040 на фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 в розмірі 192000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні усіх обставин та не у відповідності до вимог чинного законодавства та є таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, відповідно до припису №23-23-52/1488-1019 від 29.12.2017, що був виданий за результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 зобов'язано усунути недоліки до 26.02.2018, проте, не дочекавшись інформування про виконання даного припису його оштрафовано двічі за один день.

Також, за результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 винесено оскаржувану постанову та постанову про накладення штрафу у розмірі 3700 грн. Підставами винесення було порушення порядку оформлення студентки ОСОБА_5 для проходження нею виробничої практики та фактичне виконання студенткою трудових функцій без їх оплати.

В той же час, однією із підстав накладення штрафу в розмірі 192000 грн, є порушення ФОП ОСОБА_3 порядку оформлення студентки ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто позивача було оштрафовано двічі за одне й теж порушення на основі одного й того ж акту перевірки.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а саме, що працівників допущено до роботи без укладання трудового договору чим порушено ч. 3 ст. 24 КЗпП України, оскільки між позивачем та ОСОБА_6 укладений цивільно-правовий договір відповідно до норм Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та просила відмовити в його задоволенні. Зокрема зазначила, що ФОП ОСОБА_3 допустив ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги статті 24 КЗпП України. Управлінням Держпраці у Черкаській області правомірно винесено постанову від 23.01.2018 № 23-23-52/1488-040 про накладення на позивача штрафу в розмірі 192 000 (сто дев’яносто дві тисячі) грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. Таким чином, оскаржувана позивачем постанова, на думку представника відповідача, є правомірною та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

На підставі наказу від 21.12.2017 №309-Н та направлення від 21.12.2017 №2854 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 проведено інспекційне відвідування з питань трудових відносин, оплати праці, режиму роботи ФОП ОСОБА_3 (а.с.50-51).

У ході проведеного у період з 28.12.2017 по 29.12.2017 інспектування перевіряючими встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України не оформляються трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення трудового договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження.

Відповідно до цивільно-правового договору від 01.12.2017 №б/н укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на період з 20.12.2017 по 20.01.2018, остання виконує обов’язки бармена. Зазначене підтверджується змістом предмету вказаного цивільно-правового договору: «Виконання роботи: бармена», що підпадає під ознаки кваліфікаційних вимог, передбачених для даної професії відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004.

Крім цього, вищевказаним цивільно — правовим договором не визначено конкретний вид робіт, їх об’єм, кількісно — якісні показники та інші ознаки, що відрізняють такий договір від трудових договорів.

Враховуючи зазначене, у цивільно-правовому договорі, укладеному з ОСОБА_6, наявні ознаки трудового договору, оскільки за своїм змістом він передбачає виконання функціональних обов’язків (трудових функцій) бармена. Сама фізична особа, ОСОБА_6, допущена до роботи без видання відповідного наказу (розпорядження). Зазначене також свідчить про неправомірну підміну трудових правовідносин з ОСОБА_6 договором цивільно-правового характеру.

Окрім того, під час проведення інспекційного відвідування виявлено, що в кафе «Каштан», де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_3 працює ОСОБА_13, яка виконує роботу кухаря. На вимогу перевіряючих надати трудовий договір, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не надано.

Разом з тим, у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 надано договір на проходження виробничого навчання та виробничої практики від 23.11.2017, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ДНЗ «Черкаське вище професійне училище», форма якого не відповідає типовому, що є додатком до Порядку надання робочих місць для проходження учнів, слухачів професійно-технічних учбових закладів виробничого навчання і виробничої практики», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1999 № 992. У порушення вимог п. 9 Порядку № 992 ФОП ОСОБА_3 не видано наказ про проходження ОСОБА_5 виробничої практики.

В даному випадку наявний факт виконання обов’язків за межами договору, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ДНЗ «Черкаське вище професійне училище» та використання найманої праці ОСОБА_5 без укладення трудового договору (без видання відповідного наказ (розпорядження) та повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 24 КЗпП України. Факт допуску ОСОБА_5 до роботи встановлений під час інспекційного відвідування.

Відповідно до договору на проходження виробничого навчання та виробничої практики від 23.11.2017 та пояснення ОСОБА_13, за період з 23.11.2017 по 29.12.2017 ОСОБА_13 заробітна плата ФОП ОСОБА_3 не нараховувалась та не виплачувалась, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 94 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата працівнику виплачується за фактично виконану ним роботу.

Документи щодо обліку робочого часу ОСОБА_13 у ході інспекційного відвідування не надано, чим порушено ст. 30 Закону України «Про оплату праці».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.12.2017 № 23-23-52/1488 (а.с.52-64) та, у зв’язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 29.12.2017 № 23-23-52/1488-1019 про усунення виявлених порушень (а.с.65-66).

Суд зазначає, що на зазначених документах ОСОБА_3 зазначено «ознайомлений» та вони ним підписані.

23.01.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 винесено постанову № 23-23-52/1488-039 на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України про накладення на позивача штрафу у розмірі 3723,00 грн та постанову від № 23-23-52/1488-040 на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України. ОСОБА_3 постанову винесену відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України підписав, але з нею не погодився. Як зазначено, в протоколі від 23.01.2018, постанову винесену відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України відмовився підписувати і категорично з нею не погодився, після чого залишив приміщення. Дані постанови направлено поштою (а.с. 83).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 № 75, Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

У відповідності до пп.5 п.4 Положення, Управління Держпраці, згідно покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп. 5 п. 6 Положення № 8 Управління Держпраці у Черкаській області для виконання покладених на нього завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь - яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Відповідно до внесених до ст. 259 КЗпП України змін Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування).

Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно з пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 295 якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 295 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Як встановлено судом, на підставі наказу від 21.12.2017 №309-Н та направлення від 21.12.2017 №2854 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 проведено інспекційне відвідування з питань трудових відносин, оплати праці, режиму роботи ФОП ОСОБА_3 (а.с.50-51).

У ході проведеного у період з 28.12.2017 по 29.12.2017 інспектування перевіряючими встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України не оформляються трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення трудового договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.12.2017 № 23-23-52/1488 (а.с.52-64) та, у зв’язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 29.12.2017 № 23-23-52/1488-1019 про усунення виявлених порушень (а.с.65-66).

Представник позивача, заперечуючи проти висновків акту перевірки пояснив суду, що не погоджується з висновками перевірки про те, що студентка ОСОБА_5, що проходила у кафе позивача виробничу практику виконувала трудові функції та повинна була отримувати заробітну плату.

Як вбачається з пояснень самої ОСОБА_5 (а.с.72),вона навчалася готуванню певних страв, перебувала на кухні, фактичної роботи не виконувала, в зал до відвідувачів не виходила, послуг з їх обслуговування не надавала.

Інших доказів які б підтверджували думку комісії не виявлено, тобто комісія прийшла до не вірних висновків, які лягли в основу акту перевірки та відповідно призвели до накладення штрафу.

Щодо тверджень відповідача про те, що ФОП ОСОБА_3 здійснив порушення трудового законодавства, так як уклав цивільно - правову угоду з ОСОБА_6 , яка не відповідає вимогам закону та підпадає під ознаки трудового договору, то представник позивача зазначив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є цивільно-правових договором. Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, представник позивача звернув увагу на те, що договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений вище договір не був визнаний недійсним чи неукладеним у порядку встановленому законом, що не заперечується сторонами.

Щодо аргументів представника позивача про те, що штраф в розмірі 192000 грн не відповідає тим розмірам штрафів, які передбачені статтею 265 КЗпП України, суд зазначає таке.

В судовому засіданні досліджено цивільно-правова угода №б/н від 01.12.2017, укладена між ФРП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_6 (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи (надати послуги): Бармен в строк з 20.12.2017 по 20.01.2017 (а.с.70).

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності ознак трудових правовідносин між вказаними особами, суд врахував таке.

По-перше, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП встановлено).

Згідно з ч.3 ст.21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

По-друге, частинами 1,3 ст.24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

По-третє, частина перша ст.23 КЗпП передбачає, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства . Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності . За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату .

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні цивільно-правової угоди укладеної позивачем з фізичною особою предметом є послуги бармена.

Таким чином з огляду на предмет укладеної угоди та поняття договору надання послуг, суд оцінює їх критично в частині можливості передати результат виконаної роботи замовникові при виконанні робіт.

Так, предметом укладеної цивільно-правової угоди позивача з фізичною особою є процес праці, а не її кінцевий результат. ОСОБА_6 систематично виконувала певні трудові функції у ФОП ОСОБА_3 відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладеній угоді не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботу.

Праця за цією угодою не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства (кафе) з систематичним виконанням трудових функцій, часу.

Так, згідно цивільно-правовою угодою передбачається, що Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Також згідно дослідженої цивільно-правової угоди встановлено, що предметом є процес праці, який не передбачає будь-якого кінцевого результату, що підтверджується наступним: виконання роботи певного виду; Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої угодою; визначений строк дії угоди.

В дослідженій цивільно-правовій угоді ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Враховуючи викладене, цивільно-правова угода укладена позивачем з фізичною особою має ознаки трудового характеру.

Щодо порушення позивачем ст. 24 КзпП України при використанні найманої праці ОСОБА_13 суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професій технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць для проходження виробничого навчання та виробничі практики визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1999 № 992 «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходженні учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики» (далі - Порядок № 992).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 992 перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.

Пунктом 17 Порядку № 992 встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Натомість, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ДНЗ «Черкаське вище професійне училище» договір від 23.11.2017 (а.с.71) на проходження виробничого навчання та виробничої практики ОСОБА_5 не відповідає формі типового договору, що є додатком до Порядку № 992. Окрім того, у порушення вимог пункту 9 Порядку позивачем не видано наказ про проходження ОСОБА_5 виробничої практики, а також не призначено відповідального за її проведення.

Відповідно до наданих ФОП ОСОБА_3 документів, у штаті позивача відсутній працівник, який виконує функції кухаря.

Факт виготовлення продуктів громадського харчування, тобто фактичне виконання ОСОБА_13А, обов’язків кухаря підтверджується також її письмовими поясненнями від 28.12.2017, наданими перевіряючим (а.с.72).

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа), а пункт 4 цього Порядку передбачає, що справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Форма рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» (далі - Наказ № 1338).

Рішення щодо розгляду справи про накладення на позивача штрафу за встановленою Наказом № 1338 формою прийняте начальником Управління Держпраці ОСОБА_14 05.01.2018, а саме повідомлення про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю №01-01-04/28, тобто з дотриманням строків, визначених пунктом 3 Порядку № 509 (а.с.80).

У зв’язку з відсутністю відомостей про отримання ФОП ОСОБА_3 повідомлення від 05.01.2018 №01-01-04/28 про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю, 18.01.2018 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю №01-01-04/181, в якому зазначили, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 10 хв. 23.01.2018 в приміщенні Управління Держпраці у Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, к. 306 (а.с.82).

23.01.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 винесено постанову № 23-23-52/1488-039 на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України про накладення на позивача штрафу у розмірі 3723,00 грн та спірну постанову від № 23-23-52/1488-040 на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України,

Суд звертає увагу, що позивачем сплачено штраф у розмірі 3723,00 грн, який встановлений постановою № 23-23-52/1488-039 від 23.01.2018, що підтверджується квитанцією №53 від 02.02.2018 (а.с.29).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобов’язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, вищезазначені критерії, та доведеність відповідачем порушень позивачем норм трудового законодавства, а саме: ФОП ОСОБА_3 допустив ОСОБА_6І та ОСОБА_13 до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому КМУ, чим порушив вимоги статті 24 КЗпП України, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 10 квітня 2018 року.

Суддя В.П. Тимошенко