Ухвала суду № 73277158, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.04.2018Справа № 910/4217/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія»

до Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про визнання договору неукладеним

Суддя Любченко М.О.

Без виклику учасників справи

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» про визнання неукладеним договору №10.17-GR.104 від 29.08.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» договір №10.17-GR.104 від 29.08.2017р. не підписувався, а підпис, що міститься на вказаному правочині, не належить повноважній на вчинення від імені позивача договорів особі.

Ухвалою від 10.04.2018р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.05.2018р.

Одночасно, вказаною ухвалою судом залучено до участі у розгляді спору в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз».

10.04.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Міжнародний інвестиційний банк» проводити будь-які виплати на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», вчиняти будь-які дії на виконання зобов'язань за банківською гарантією №10.17-GВR.104 від 29.08.2017р.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що у разі виконання відповідачем вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», як кредитора позивача, належне виконання обов'язків якого забезпечено згідно змісту договору гарантії №10.17-GR.104 від 29.08.2017р., банк безпідставно отримає право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія», який визначений у спірному правочині принципалом. На підтвердження обґрунтованості своїх вимог заявником представлено до матеріалів справи лист №93/104 від 05.04.2018р. Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» в особі відділення «Київська регіональна дирекція» та вимогу №1001ВИХ-18-1568 від 03.04.2018р. Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за банківською гарантією виконання зобов'язання №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява від 10.04.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Міжнародний інвестиційний банк» проводити будь-які виплати на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», вчиняти будь-які дії на виконання зобов'язань за банківською гарантією №10.17-GВR.104 від 29.08.2017р. підлягає задоволенню частково. При цьому, господарським судом враховано наступне:

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 29.08.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» (принципал) було підписано договір №10.17-GR.104, предметом якого є зобов'язання банка надати за дорученням принципала, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (бенефіціар) гарантію виконання договірних зобов'язань в забезпечення виконання принципалом своїх зобов'язань по договору №1512000761 від 01.04.2016р. транспортування природного газу (основне зобов'язання) на суму 6 000 000 грн. (сума гарантії), умови якої вказуються в заяві про надання гарантії/контргарантії №315/3 від 29.08.2017р.

Умовами вказаного правочину визначено, що банк має право вимагати від принципала відшкодування в порядку регресу суми, сплаченої банком на користь бенефіціара за гарантією.

Наразі, за твердженнями позивача, означений договір банківської гарантії є не укладеним, а отже, ніяким чином не може бути підставою для виникнення у відповідача обов'язку із задоволення вимог бенефіціара та, як наслідок, не породжує права зворотної вимоги до принципала, оскільки директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» договір №10.17-GR.104 від 29.08.2017р. не підписувався, а підпис, що міститься на вказаному правочині не належить повноважній на вчинення від імені позивача договорів особі.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд вважає належним чином доказово обґрунтованими твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» про те, що у даному випадку задоволення позову по справі призведе до нівелювання правової підстави у Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» для виконання вимог Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», як бенефіціара за договором №10.17-GR.104 від 29.08.2017р., та як наслідок і права зворотної вимоги до принципала.

При цьому, судом також прийнято до уваги, що посилання позивача на дійсну можливість задоволення банком вимог бенефіціара не є припущеннями, а підтверджуються вимогою Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за банківською гарантією виконання зобов'язання №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р. та листом №93/104 від 05.04.2018р. відділення «Київська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» в особі відділення «Київська регіональна дирекція».

Отже, у даному випадку у суду є дійсні підстави вважати, що банком може бути виконано обов'язок принципала перед беніфіціаром, що має наслідком можливість договірного списання суми боргу в порядку регресу з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» та призведе до порушення майнових інтересів останнього.

Судом прийнято до уваги, що фактично предмет позову, визначений заявником, не пов'язується з можливістю примусового виконання судового рішення, проте, фактично направлений на захист прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія», як принципала.

В контексті означеного слід звернути увагу на те, що одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання, внаслідок виконання оспорюваного правочину. Означене вказує на пов'язаність та адекватність застосування забезпечення позову у справі шляхом заборони відповідачу проводити будь-які виплати на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за банківською гарантією №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача та третьої особи. В контексті означеного судом прийнято до уваги наявність у Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» можливості задовольнити свої кредиторські вимоги безпосередньо шляхом звернення з відповідною вимогою (позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія».

Одночасно, за висновками суду, заява позивача в частині забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які інші дії на виконання зобов'язань за банківською гарантією №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р., є безпідставною та доказово необґрунтованою, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» не представлено суду доказів дійсної можливості вчинення банком будь-яких інших дій, окрім перерахування грошових коштів бенефіціару на підставі вказаного правочину.

Так, згідно зі ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, з огляду на наведене, заява позивача про забезпечення позову в частині заборони Публічному акціонерному товариству «Міжнародний інвестиційний банк» вчиняти будь-які інші дії на виконання зобов'язань за банківською гарантією №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р. підлягає залишенню судом без задоволення.

За таких обставин, виходячи з всього викладеного у сукупності, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до позову документів, приймаючи до уваги, наявність дійсних підстав вважати, що відповідачем буде виконано вимогу третьої особи на підставі договору №10.17-GR.104 від 29.08.2017р., за висновками суду, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Публічному акціонерному товариству «Міжнародний інвестиційний банк» проводити будь-які виплати на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за банківською гарантією №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р. може дійсно утруднити або нівелювати ефективність судового захисту прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» у разі задоволення позову, що вказує на достатність підстав для задоволення заяви від 10.04.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» про вжиття заходів до забезпечення позову у викладеній частині.

З приводу відсутності у розглядуваній заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч.1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні. За висновками суду, невисловлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» пропозицій щодо зустрічного забезпечення не нівелює обґрунтованості поданої заяви та не перешкоджає застосуванню заходів до забезпечення позову. Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст.141 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву від 10.04.2018р Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити наступні заходи забезпечення позову по справі №910/4217/18 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва по справі законної сили:

Заборонити Публічному акціонерному товариству «Міжнародний інвестиційний банк» проводити будь-які виплати на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на виконання зобов'язань за банківською гарантією №10.17-GРВ.104 від 29.08.2017р.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична нафтогазова компанія» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Хорива, буд.55-А, ЄДРПОУ 37334004).

Боржник: Публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» (01015, м.Київ, Печерський район, вул.Лаврська, буд.16, ЄДРПОУ 35810511).

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.04.2018р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 12.04.2021р.

Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.04.2018р.

Суддя М.О.Любченко