Постанова № 7327614, 15.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.12.09Справа №2а-11206/09/5/0170 (12:25)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання нечинним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Ресницький Вячеслав Улянович, довіреність № б/н від 24.09.09р.

від відповідача: Кузьмін Володимир Володимирович, довіреність № 2882/9/10-0 від 18.04.08р.

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним, як таке, що суперечить діючому законодавству та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0011222303 від 09.09.09р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в у м. Ялта АРК необґрунтовано визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11255,00грн. із посиланням на абзац 3 ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95, оскільки відповідач в ході перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу безпідставно прийшов до висновку про наявність порушення абз.3 п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, що відображено в акті перевірки від 02.09.2009р. №1663/01/12/23/02650860.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено спірне рішення №0011222303 від 09.09.09р. про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 11255,00грн. за неоприбуткування в касі готівки в п’ятикратному розмірі від не оприбуткованої суми (2251,00грн. х 5 = 11255,00грн.). При цьому відповідачем безпідставно зроблено висновок про те, що невиконання щоденних записів про рух готівки та суми розрахунків в Книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) є неоприбуткуванням готівкових грошових коштів, а факт порушення вимог п.7.5 Наказу №614 відносно щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків в розділі 2 КОРО по кожному фіскальному звітному чеку, встановлений актом перевірки, не може бути доказом не оприбуткування готівки в касі підприємства.

У судове засідання, що відбулося 10.12.09р., відповідач надав заперечення на позов, у яких зазначає, що перевіркою, проведеною відповідачем встановлено порушення позивачем абзацу 3 п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.04р., а саме не оприбутковування готівкової виручки в загальній сумі 2251,00грн. (фактичне надходження) у книзі обліку розрахункових операцій. Сума не оприбутковуваної готівки визначена на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій № 0316 від 01.09.09р. Відповідач зазначає, що згідно акту перевірки від 02.09.2009р. №1663/01/12/23/02650860 в розділі № 2 книги обліку розрахункових операцій, графа № 5 (сума розрахунків) дані про надходження готівкових коштів відсутні, касова книга за 02 вересня 2009р. не заповнена, в КОРО зроблена відмітка. Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд у задоволенні позову ДП «Клінічного санаторія «Місхор» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофздоровниця» до ДПІ у м. Ялта про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0011222303 від 09.09.2009р. відмовити.

У судовому засіданні, що відбулося 15.12.09р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.12.09р. заперечував проти позову та пояснив, що лише наявність щоденних Z-звітів в КОРО, ще не є здійсненням оприбуткування готівки в повному обсязі, оскільки в КОРО в розділі 1 підклеюються фіскальні звітні чеки, а в розділі 2 здійснюється облік руху готівки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.09р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК проведено планову перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в поліклініці, що розміщена за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 5, та належить ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 02.09.2009р. №1663/01/12/23/02650860 (а.с.7-8), згідно з висновками якого посадовими особами відповідача було встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637.

Перевіркою встановлено факт реалізації 5-ти відвідувань послуги масажу по ціні 50грн. за відвідування на загальну суму 250грн. Встановлено факт неоприбуткування готівкової виручки за 01.09.2009р. у Книзі обліку розрахункових операцій №0112009437Р від 03.07.08р. на загальну суму 2251грн., а саме виручка за 01.09.09р. згідно Z-звіту №0316 від 01.09.09р. склала 2251грн., Z-звіт №0316 підклеєно у розділ І КОРО, але не внесено у розділ ІІ КОРО №0112009437Р. У КОРО №0112009437Р зроблено відмітки про проведення перевірки на сторінках з 89 по 97. Таким чином сума неоприбуткування склала 2251,00грн.

На підставі акту перевірки від 02.09.2009р. №1663/01/12/23/02650860 Державною податковою інспекцією у м. Ялта АРК було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.09.2009р. №0011222303 згідно абзацу 3 ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 в розмірі 11255,00грн. (а.с.9), яким застосовані фінансові санкції за неоприбуткування у касі готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (2251грн. х 5 = 11255,00грн. ).

При дослідженні юридичного статусу позивача та правомірності здійснення діяльності в об’єкті надання послуг, що перевірявся, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"має статус юридичної особи з 07.12.2005р., що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с.6) та Статутом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 07.11.2006р. за №11461050001001724 (а.с. 83-94).

Відповідно до вищенаведеної довідки Головного управління статистики АРК Дочірньє підприємство "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, основними видами діяльності за КВЕД є: діяльність санаторно-курортних організацій (а.с.6).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Ялті.

Суд встановив, що в поліклініці, що розміщена за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 5, в якій здійснює діяльність ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Mini-500.02 МЕ, заводський номер ПБ57144651, фіскальний номер 0112009437, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням №0112009437 та довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 03.07.2008року, виданою ТОВ «Оптрон» (а.с.108), що також відображено у описовій частині акту перевірки (зворотній бік а.с.103).

Судом в судовому засіданні оглянута Книга обліку розрахункових операцій №0112009437Р ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", зареєстрована в ДПІ у м. Ялті 03.07.2008р., для використання реєстратора розрахункових операцій Mini-500.02 МЕ, яка є пронумерованою, прошнурованою та скріпленою печаткою на 102 аркушах, згідно якої судом встановлено, що в даній Книзі відображено облік розрахункових операцій та рух готівки, а саме підклеєний фіскальний звітний чек реєстратора розрахункових операцій (Z-звіт) за 01.09.09р. на відповідній сторінці КОРО на суму 2251,00грн. (96-98).

При огляді розділу 2 “Облік руху готівки та сум розрахунків” Книги обліку розрахункових операцій №0112009437Р ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" судом встановлено наявність запису “Перевірено ДПІ у м. Ялті 02.09.09” у кінці сторінки. Цей запис зроблений податковими ревізорами-інспекторами для підтвердження факту не заповнення розділу 2 КОРО про облік руху готівки (а.с.97).

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 14.12.09р. №663 ведення бухгалтерського та податкового обліку по ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" здійснюється в програмі “1 С Бухгалтерія”, та відповідно журнали: касова книга, головна книга, реєстр податкових накладних ведуться в електронному вигляді (а.с. 95).

Реалізацію послуг за готівкові кошти ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" із застосуванням реєстратора розрахункових операцій шляхом роздрукування та видачі клієнтам касових чеків, при цьому одночасно в касовій книзі підприємства, яка ведеться в електронному вигляді, здійснюється запис про надані послуги. Отже, касова книга ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" ведеться в електронному вигляді за допомогою програми “1 С Бухгалтерія”, в кінці року касова книга роздруковується, підшивається, скріплюється печаткою та підписом директора та зберігається на підприємстві.

В касовій книзі робиться запис про інкасацію до банку через довірену особу грошових коштів, яка відбувається щоденно впродовж дня. Оприбуткування та видача готівки здійснюється прибутковими та видатковими касовими ордерами, які також ведуться в електронному вигляді. При здаванні готівки до банку видається квитанція установи банку про прийом грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

В кінці кожного робочого дня бухгалтером-касиром виконується Z-звіт на реєстраторі розрахункових операцій, який підшивається до Книги обліку розрахункових операцій №0112009437Р, що і встановлено судом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у м. Ялті є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі – Закон України №265), Господарським кодексом України, постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (із змінами та доповненнями), Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 (із змінами та доповненнями).

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтею 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 (із змінами та доповненнями) відносяться до адміністративно – господарських санкцій.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за не оприбуткування готівки у касі суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано і без урахування і встановлення всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, без використання повноважень з належною метою.

Статтями 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в України" від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами та доповненнями) (далі – Закон №509) визначені функції органів державної податкової служби, до яких відносяться і здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкового розрахунку за товари (послуги) у встановленому законом порядку, контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати … планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами…;

- здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, що слідує із преамбули зазначеного Положення (далі - Положення №637).

В п.1.2. Положення №637 надано визначення наступних термінів:

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абз.1 п.2.6).

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (абз.2 п.2.6.).

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абз.3 п.2.6).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (абз.5 п.2.6.).

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів (абз.2 п. 2.8 Положення №637).

Положення №637 встановлює певні вимоги до проведення перевірок порядку ведення операцій з готівкою, порядок їх проведення, вимоги до оформлення результатів, які мають відмінності від проведення перевірок органами державної податкової служби в сфері готівкових розрахунків за товари (послуги).

Пунктом 7.1. Положення №637 встановлено, що періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю.

Відповідно до абз.3-4 п.7.2. Положення №637 органи контролю беруть участь у проведенні спільних перевірок. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період - квартал, півріччя, рік тощо.

Абзац 2 п. 7.3 Положення №637 встановлює, що у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою складається за формою, встановленою додатком 3 Положення №637, у трьох примірниках. Акт про перевірку має містити висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства (підприємцю) щодо усунення виявлених недоліків. Перший примірник надсилається органам державної податкової служби України за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, що передбачені законодавством України, другий - передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах органу контролю.

Під час перевірок дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснюється контроль за виконанням підприємством вимог Положення, що пов'язані з веденням касової книги та оформленням операцій з приймання та видачі готівки з каси, веденням відповідних касових документів (п. 7.7. Положення №637).

Під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо (п. 7.8 Положення №637).

Під час перевірки з'ясовується правильність заповнення всіх реквізитів прибуткових і видаткових касових ордерів та видаткових відомостей (проставлення потрібних дат, номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність підписів службових осіб і одержувачів коштів, відбитків печаток та штампів, підписів про отримання готівки, правильність оформлення депонованих сум тощо) (п.7.9 Положення №637).

Зазначене дає суду підстави стверджувати про те, що органи державної податкової служби не відносяться до органів контролю в розумінні Положення №637 при проведенні перевірок в сфері готівкових розрахунків за товари (послуги), однак органи державної податкової служби мають повноваження при проведенні планових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами перевіряти правомірність віднесення певних операцій до валових доходів, в тому числі при проведенні документальної перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою.

Судом встановлено, що під час проведеної відповідачем перевірки контролюючим органом не з'ясовувалось наявність у підприємства касової книги та правильність її ведення, не з'ясовувалась правильність заповнення всіх реквізитів прибуткових і видаткових касових ордерів та видаткових відомостей, про що свідчать матеріали перевірки.

Щодо суті виявленого перевіркою порушення, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є помилковими, перевірка проведена поверхнево, без з’ясування обставин оприбуткування готівки в касі позивачем, які підлягали встановленню в ході перевірки.

У роз'ясненні щодо оприбуткування готівки, викладеному у листі від 25.05.2007р. №11-110/2058-5398 Національний банк України прийшов до висновку, що оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО, є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

До такого ж висновку приходить і суд, виходячи із системного аналізу приписів Положення №637 та виявлених перевіркою обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, отримана позивачем 01.09.09р. готівка, була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідним фіскальним денним Z-звітом, описаним в акті перевірки, який був підклеєний до КОРО №0112009437Р ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та був оприбуткований до каси, про що свідчить запис в касовій книзі із виготовленням в електронному вигляді прибуткових касових ордерів. Судом оглянуті в судовому засіданні касова книга позивача, прибуткові та видаткові касові ордери, вибірково до матеріалів справи долучені аркуші касової книги та прибуткові та видаткові касові ордери, що свідчать про оприбуткування готівки (10-70).

Так, судом оглянуто та долучено до матеріалів справи сторінку №146 касової книги позивача (а.с. 10-11); а також вибірково: прибуткові касові ордери (а.с.12-67) в тому числі прибуткові касові ордери №4734 та №4735 від 01.09.09р., які підтверджують факт оприбуткування спірної суми готівки до касової книги (а.с. 64-65); видаткові касові ордери від 01.09.2009р. (а.с. 68-70), які підтверджують вилучення коштів з касової книги (інкасацію) та передачу коштів до банку.

Отже позивачем доведене дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637 щодо оприбуткування у касі грошових коштів у сумі 2251,00 грн. за 01.09.09р.

Крім того, суд вважає необхідним підкреслити, що перевірка в сфері контролю дотримання порядку ведення операцій з готівкою не може відноситися до перевірок додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), оскільки вимагає проведення документальної перевірки первинних бухгалтерських документів, таких як прибуткові та видаткові касові ордери, касова книга, а тому виходить за межі повноважень при проведенні перевірок в сфері розрахункових операцій.

Таким чином, твердження відповідача про те, що готівка в розмірі 2251,00грн. за 01.09.09р. не була оприбуткована позивачем, повністю спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. № 614 (з наступними змінами та поповненнями) використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Судом встановлено, що в Книзі обліку розрахункових операцій позивача на момент проведення перевірки в розділі 2 “Облік руху готівки та сум розрахунків” не повністю вчиненій запис про рух готівки та суми розрахунків, а саме зазначено тільки дату, номер Z-звіту та службове внесення, а графи: службова видача, загальна сума розрахунків, сума розрахунків за ставкою ПДВ 20%, сума ПДВ не заповнені, що не заперечується позивачем. Ці записи включають описання фіскальних звітних чеків (Z-звітів), підклеєних у попередньому розділі, а саме повинні містити позначення дати, номер Z-звіту, суму готівки, суму розрахунків, що фактично дублює інформацію фіскальних звітних чеків у розділі 2 КОРО у письмовому вигляді.

Однак підстав вважати відсутність записів в розділу 2 книги обліку розрахункових операцій саме неоприбуткуванням отриманої готівки суд не вбачає, оскільки її оприбуткування підтверджується як відповідним фіскальним денним звітом, так і іншими записами бухгалтерського обліку, а саме веденням касової книги, прибутковими касовими ордерами тощо. Відсутність запису в розділі 2 КОРО, на думку суду, свідчить лише про порушення встановленого порядку використання КОРО, відповідальність за яке передбачена п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Як слідує з преамбули наказу ДПІ в м. Ялта №614 від 01.12.2000р. “Про затвердження Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок” даний порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб’єктами підприємницької діяльності при проведенні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг тощо.

Згідно пп.7.7 наказу №614 записи в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій робляться по кожному фіскальному звітному чекові окремо. Фіскальний звітний чек є розрахунковим документом, отже, у розділі 2 КОРО реєструються обсяги виконаних розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків.

Таким чином наказ ДПА України №614 визначає порядок ведення книги обліку розрахункових операцій, і не встановлює порядку ведення касових операцій у національній валюті, тому порушення вимог п.7.5 наказу №614 не може свідчити про порушення відносно оприбуткування готівки згідно вимог Положення №637.

Отже фактично в ході перевірки відповідачем неправомірно був зроблений висновок про порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637 щодо неоприбуткування готівкових грошових коштів в повному обсязі їх фактичного надходження в Книзі обліку розрахункових операцій в день їх надходження, а виявлене порушення п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614 (з наступними змінами та поповненнями) щодо відсутності записів про щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків при використанні книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО.

Відповідно до абз. 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" 12 червня 1995 року N 436/95 (з наступними змінами та доповненнями) за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає недоведеним з боку відповідача факт неоприбуткування позивачем готівки в розмірі 2251,00грн., що була отримана 01.09.09р., тому не бере до уваги заперечення відповідача, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

Таким чином фінансові санкції за порушення порядку оприбуткування готівки в касі та передбачені абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовані до позивача неправомірно.

Крім того, системний аналіз Закону №265 дозволяє суду зробити висновок про те, що метою цього закону є передусім необхідність оприбуткування грошових коштів та запобігання тіньовому обігу готівки суб’єктами господарювання.

Суд також вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державному чи місцевому бюджетам, а застосовані податковою інспекцією штрафні санкції не відповідають протиправності правопорушення.

Суд вважає необхідним надати правову оцінку обставинам, порядку та підставам проведення перевірки позивача працівниками ДПА в АРК.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону №509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону №509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону №509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону №509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону №509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону №509.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Слід зазначити, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону №509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку зазначений вид перевірки – планова перевірка.

За характером перевірки, яку проводив відповідач, проведена перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1-2 ст.11 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Проведена відповідачем перевірка за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Матеріалами справи підтверджується, що при проведенні перевірки позивача відповідачем надані лише направлення на проведення планової перевірки №003204, 003205 від 01.09.2009р. на проведення планової перевірки ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (а.с. 102, зворотній бік а.с. 102).

Наказ ДПІ у м. Ялті про проведення позапланової виїзної перевірки позивача наданий не був, оскільки відповідачем проводилася не позапланова, а планова перевірка, яка не вимагає надання такого наказу.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи податкової служби, однак органи державної податкової служби позбавлені самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11 Закону№509), оскільки в даному випадку в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття, змісту, різного тлумачення “планової перевірки”.

Втім, ненадання позивачу наказу про проведення позапланової перевірки могло бути підставою лише для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки, а оскільки представники відповідача були допущені до проведення позапланової перевірки, позивач не може посилатися на незаконність підстав проведення такої перевірки.

Таким чином, допускаючи представників органу державної податкової служби до проведення перевірки, позивач позбавляється можливості оскаржувати підстави проведення перевірки.

Стаття 15 Закону №265 встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Тому при визначенні підстав, виду, порядку проведення органам державної податкової служби планових чи позапланових виїзних перевірок суб’єктів господарювання застосуванню підлягає тільки Закон №509, який надає визначення планових і позапланових перевірок, і жодним іншим нормативно-правовим актом, ці питання не регулюються.

Частина 1 статті 16 Закону №265 передбачає, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Частина 4 статті 16 Закону №265 передбачає, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже зазначена норма має бланкетний характер та зобов’язує застосовувати інше законодавство, яке встановлює порядок проведення перевірок контролюючими органами у цій сфері.

Таким чином при проведенні органами державної податкової служби планових перевірок в розумінні Закону №265 слід застосовувати положення Закону №509 в частині порядку проведення таких перевірок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта №0011222303 від 09.09.09р. про застосування до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 11255,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 15 грудня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21 грудня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта №0011222303 від 09.09.09р. про застосування до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 11255,00 грн.

3.          Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"(АРК, м. Ялта, код ЄДРПОУ 02650860, рахунки невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.