Постанова № 73272519, 04.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/4128/17

Провадження № 22-ц/792/423/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретаря судового засідання - Лапко Ю.В.

за участю: представника апелянта - Бубякова К.І.,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року (суддя Логінова С.М.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

В лютому 2017 року позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору в розмірі 23136грн.07коп.

Позовна заява мотивована тим, що 02.04.2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002039321БН/2008-04. Банк відкрив позичальнику ОСОБА_5 кредитну лінію для проведення операцій з використанням платіжної картки з лімітом 13800 грн. на термін до 31.03.2009 року зі сплатою 23 % річних. Відповідачем порушено порядок погашення кредиту та сплати процентів. Внаслідок цього за період з 01.03.2011 року по 30.11.2016 рік утворилась заборгованість за кредитним договором на суму 23136,07 грн., а саме: заборгованість по процентам - 13916грн.36коп.; 4504грн.14коп.- пеня, нарахована на прострочену заборгованість по процентам; 4715грн.57коп. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість по кредиту. Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2012 року стягнуто на користь ПAT «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором у сумі 26081,72 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, про застосування якого

_________________

Головуюча у першій інстанції - Логінова С.М.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія - 27

заявив відповідач, та позивачем не надано доказів поважності причин його пропуску. Також, позивач при нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами повинен використовувати розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, а не у розмірі 23% річних, оскільки кредитним договором не передбачено розмір процентів після спливу строку дії кредитного договору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Представник апелянта зазначає, що кредитним договором передбачено зобов'язання відповідача сплачувати нараховані проценти у розмірі, встановленому кредитним договором, до дати повного та остаточного повернення кредиту. Тому, банком правомірно здійснено розрахунок заборгованості за процентами в розмірі 23% річних. Звертає увагу, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких визначене періодичними щомісячними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу. Отже, позовна давність повинна відраховуватись з моменту настання кожного окремого платежу.

В судовому засіданні представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - Бубякова К.І. апеляційну скаргу підтримала та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Вважають правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк позовної давності.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 02.04.2008 року між публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка в рамках зарплатного проекту №0002039321БН/2008-04, відповідно до умов якого банк відкриває ОСОБА_5 кредитну лінію для проведення операцій з використанням карток з лімітом не більше 13800грн. на строк до 31.03.2009 р. включно (п. 2.1., 2.3 кредитного договору).

Відповідно до п.2.2, п.5.2.4 кредитного договору №0002039321БН/2008-04 від 02.04.2008р. відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 23% річних до дати остаточного повернення кредиту.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, пунктом 3.7 кредитного договору №0002039321БН/2008-04 від 02.04.2008р. передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця в останній робочий день місяця та/або в дату остаточного повернення кредиту. Проценти нараховуються з дня видачі кредиту по останній робочий день місяця або дату, яка передує даті повного повернення кредиту (включно).

Згідно з п.5.2.4 кредитного договору боржник зобов'язався сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому вони були нараховані, та в дату остаточного повернення кредиту.

Тому, умовами кредитного договору передбачено обов'язок відповідача сплачувати щомісяця позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 23% річних до дати остаточного повернення кредиту, а тому позивачем правомірно нараховано проценти за користування коштами, виходячи із процентної ставки 23% річних.

Обґрунтовуючи підстави позову, представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за вказаним кредитним договором за період з 01.03.2011 року по 30.11.2016 рік утворилась заборгованість за кредитним договором на суму 23136,07 грн., а саме: заборгованість по процентам - 13916грн.36коп.; 4504грн.14коп.- пеня, нарахована на прострочену заборгованість по процентам; 4715грн.57коп. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість по кредиту.

Відповідач ОСОБА_5 у суді першої інстанції подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог банку.

Звернення особи до суду із вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу може бути обмежено строками позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Банк скористався своїм правом вимоги дострокового виконання основного зобов'язання за кредитом та у квітні 2012 року звернувся з позовом про стягнення заборгованості по кредиту.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором станом на 28.03.2012 року у сумі 25823грн.48коп., а саме 9830грн.37коп.- прострочена заборгованість по процентам; 12734грн.40коп.- прострочена заборгованість по кредиту; 1280грн.77коп.- пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 1977грн.94коп.- пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом.

Вказане рішення набрало законної сили 12 березня 2013 року та перебуває на виконанні.

При цьому наявність рішення суду про стягнення заборгованості не означає, що у подальшому кредитор має право у будь-який час пред'являти нові вимоги, оскільки позовна давність переривається пред'явленням позову, а після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини друга, третя статті 264 ЦК України).

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позов до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості позивачем пред'явлено у квітні 2012 року, тобто позовна давність була перервана, і позивач повинен був пред'явити позов до відповідача до квітня 2015 року, а пред'явив у лютому 2017 року.

Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, про застосування якого заявив відповідач, та позивачем не надано доказів поважності причин його пропуску.

Посилання суду першої інстанції на необхідність нарахування процентів по кредитному договору, виходячи з облікової ставки Національного банку України є помилковим, однак не вплинуло на правильність висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не заслуговують на увагу посилання представника апелянта на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки відповідачем були вчиненні дії про визнання ним боргу, які є підставою для переривання строку позовної давності.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до довідки ПП «ВІЕС ГРУП» від 06.12.2017 року з заробітної плати ОСОБА_5 було утримано 8883грн.80коп. згідно з виконавчим листом №2/2218/4041/12 від 12.04.2013 року.

Тобто, кошти були сплачені відповідачем у зв'язку з примусовим виконанням рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2012 року та дій,що свідчать про визнання боргу, відповідачем вчинено не було.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представництво інтересів ОСОБА_5 в суді здійснював адвокат ОСОБА_6

Відповідно до розрахунку витрат ОСОБА_5 за представництво його інтересів в апеляційному суді ним було сплачено адвокату 1200грн. (600+600), що підтверджується також квитанцією від 28.02.2018р.

Отже, з публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_5 слід стягнути судові витрати у сумі 1200грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (місце знаходження: вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 00032112) на користь ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1200грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2018 року.

Судді: /підпис/ Т.В.Спірідонова

/підпис/ А.В.Купельський

/підпис/ Т.О.Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова