Рішення № 73265656, 16.03.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9064/16-ц

Провадження №2/524/46/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

Головуючого судді – Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М,

за участі представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради Полтавської області та Комунального підприємства «Кременчукводоканал» про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_5 міської ради Полтавської області, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області чотирнадцятої сесії сьомого скликання від 27 вересня 2016 року та статуту КП «Кременчукводоканал» (далі по тексту рішення – Підприємство). Доповнивши у квітні 2017 року позовні вимоги, ОСОБА_4 остаточно просив суд про наступне:

- визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області чотирнадцятої сесії сьомого скликання від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції»;

- визнати недійсною нову редакцію статуту Комунального підприємства «Кременчукводоканал», прийняту на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області чотирнадцятої сесії сьомого скликання від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції»;

- визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області сімнадцятої сесії сьомого скликання від 22 грудня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції»;

- визнати недійсною нову редакцію статуту Комунального підприємства «Кременчукводоканал», прийняту на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області сімнадцятої сесії сьомого скликання від 22 грудня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції»;

- визнати прямою дискримінацією відносно нього дії відповідача ОСОБА_5 міської ради Полтавської області у вигляді прийняття рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області чотирнадцятої сесії сьомого скликання від 27 вересня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції» та рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання від 22 грудня 2016 року «Про затвердження статуту комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що затверджуючи статут Підприємства, міська рада проігнорувала рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.07.2016 року, яке набуло чинності, про поновлення позивача на посаді генерального директора підприємства на умовах раніше укладеного між ним та відповідачем контракту на управління Підприємством. Контрактом усі повноваження керівника покладались на генерального директора Підприємства. Спірним рішенням відповідача та прийнятим на його підставі Статутом ті ж самі повноваження має директор – новостворена посада. Це є неприпустимим та порушує законні права ОСОБА_4 як керівника на управління Підприємством, створює невизначеність та безвідповідальність в управлінні стратегічно важливим об’єктом міста.

Посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 21 ЦК України представник позивача просив визнати незаконними та скасувати оскаржувані ОСОБА_4 рішення міської ради та Статут підприємства в нових редакціях.

Представник просив також визнати факт прямої дискримінації ОСОБА_4 діями обох відповідачів.

Представник ОСОБА_5 міської ради Полтавської області -ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснив, що оскаржувані рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області були прийняті в межах повноважень органу місцевого самоврядування і є правомірними. Посилання позивача на те, що міська рада не прийняла до уваги рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2016 року про поновлення позивача на роботі, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставами для скасування рішень ОСОБА_5 міської ради (письмові заперечення, а. с. 84-85,105-106).

Представник Підприємства ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_4 безпідставні та такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому задоволенню не підлягають (письмові пояснення, а. с. 73-75). Представник також вважала, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушених, на його думку, трудових прав.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_4 з 27 грудня 2001 року по 23 листопада 2010 року займав посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал». Згідно з контрактом, укладеним між ОСОБА_5 міською радою в особі міського голови та ОСОБА_4, останній був призначений на посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал» на строк з 01 січня 2008 року по 02 січня 2009 року (а. с. 114). Додатковою угодою до контракту від 09 листопада 2007 року строк дії контракту продовжено з 03 січня до 31 грудня 2015 року (а.с. 123).

Згідно з розпорядженням міського голови від 23 листопада 2010 року № 567-Р та на підставі поданої ОСОБА_4 заяви його було звільнено з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» у зв’язку з переходом на виборну посаду (пункт 5 ст. 36 КЗпП України). Відповідно до розпорядження міського голови від 24 листопада 2010 року № 113-к позивача призначено на посаду заступника міського голови з 24 листопада 2010 року. Розпорядженням від 09 лютого 2015 року № 26-к ОСОБА_4 звільнено з посади заступника міського голови за власним бажанням на підставі поданої заяви.

26 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернувся до міського голови міста Кременчука ОСОБА_6 з письмовою вимогою про поновлення його на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» з підстав, передбачених статтею 118 КЗпП України, проте отримав письмову відмову в поновленні на роботі на посаді, яку займав до переходу на виборну посаду. Після того ОСОБА_4 звернувся з позовом до Крюківського районного суду м. Кременчука, рішенням якого від 01 липня 2016 року його було поновлено на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал». Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року рішення місцевого суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» залишено без змін (справа №537/2235/16-ц).

На виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2016 року розпорядженням міського голови від 07 липня 2016 року № 393 К позивача було поновлено на роботі на умовах укладеного з ним контракту в редакції від 09 листопада 2007 року. У той же день розпорядженням міського голови за № 394 КВ позивача було знову звільнено за п.5 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчук від 30.09.2016 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.12.2016 року, ОСОБА_4 було поновлено на роботі (справа № 537/3876/16-ц).

Трудовий договір з ОСОБА_4 ще раз розривався розпорядженням міського голови від 05.05.2017 року №159-КВ за ч.2 ст.36 КЗпП України, яке було скасоване рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.12.2017 року (справа № 537/2093/17).

Проте, Постановою Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №537/2235/16-ц (перша справа про поновлення) рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року були скасовані. Верховний Суд дійшов висновку, що юридичних підстав для поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора не було, оскільки строк дії контракту з ним закінчився 31.12.2015 року.

Приймаючи до уваги зазначену Постанову Верховного Суду у справі №537/2235/16-ц, Апеляційний суд Полтавської області дійшов висновку про те, що приюдиційна правова підстава для поновлення на роботі позивача відсутня, і скасував рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.12.2017 року (справа № 537/2093/17).

Відповідно до частини 1 статті 62 ГК України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казених підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (частина 10).

Відповідно до статті 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники(засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Відповідно до частини 5 статті 57 ГК України статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальної громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, утворюють, реорганізують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи.

При цьому, згідно із пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ, та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Отже, затвердження статуту підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади є прерогативою сільських, селищних, міських рад. Чинне законодавство надає виключне право засновнику (учаснику) підприємства на затвердження установчих документів підприємства, у тому числі статуту. При цьому законодавством України не встановлено будь-яких винятків чи обмежень власника комунального підприємства у визначенні змісту установчих документів самостійно, і необхідності погодження змін до установчих документів (статуту) з іншими особами, у тому числі які перебувають у трудових відносинах з підприємством, законодавство України не передбачає.

КП «Кременчукводоканал» за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, його єдиним засновником є ОСОБА_5 міська рада Полтавської області, органом управління КП «Кременчукводоканал» є власник, тобто ОСОБА_5 міська рада Полтавської області. Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, оскаржуване ОСОБА_4 рішення, яким затверджено нову редакцію статуту КП «Кременчукводоканал» прийнято у відповідності до вимог Конституції України та Законів України, в межах повноважень та у спосіб, передбачений статтею 143 Конституції України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтею 78 ГК України, статтею 87 ЦК України.

Як випливає зі змісту статті 3 Кодексу законів про працю України, до трудових відноси належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За своїм змістом правовідносини, які існували між позивачем та КП «Кременчукводоканал», відносяться до трудових. Цей факт не дає юридичних підстав для обмеження його засновника - ОСОБА_5 міської ради – у праві самостійно визначати організаційну структуру підприємства та зміст його установчих документів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд встановив, що підстав для поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора підприємства не було, а рішення міської ради прийняті у межах повноважень засновника. У сукупності це означає, що фактичне підґрунтя для висновку про дискримінаційне поводження відповідачів з ОСОБА_4 відсутнє.

Відповідно до ст.ст. 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради Полтавської області та Комунального підприємства «Кременчукводоканал»

-про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області чотирнадцятої сесії сьомого скликання від 27.09.2016 року «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції» та визнання недійсною нової редакцію статуту підприємства,

-про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради Полтавської області сімнадцятої сесії сьомого скликання від 22.12.2016 року «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_5 міської ради в новій редакції» та визнання недійсною нової редакції статуту підприємства

-про визнання дій відповідачів прямою дискримінацією – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення – 26.03.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя