Постанова № 7326553, 28.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-8261/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2009 року м. Львів

17 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Коморний О.І.

секретар судового засідання Шийка Н.П.

з участю

представника позивача Яцик Т.М.

представник відповідача Гроцький Н.З.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним акту та визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в :

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та визнання дій відповідача протиправними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно складено Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Львівпаливо», оскільки наведені у акті підстави за яких відповідач анулював реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість чинним законодавством не передбачені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

Відповідачем, державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова 08.12.2009 р. складено Акт № 123 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Львівпаливо» (код 36417435) 79000, м. Львів, вул. Листопадового Чину, буд. 8 (далі - Акт).

Як вбачається із змісту акту Акту, комісією Відповідача встановлено, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з вересня 2009 року по жовтень 2009 року станом на 07.12.2009 року встановлено факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 503859,17 гривень.

Як наслідок, комісія керуючись вимогами п.9.8 „в" ст. 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), п.2.1 п. 2 „Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану: вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 № 372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.09.2005 за № 1039/11319 та п. 25.2 п. 25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 за № 208/4429, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1120-р „Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість" встановила, що є підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Львівпаливо».

Із поданих позивачем копій документів долучених до позовної заяви судом встановлено, що 20.10.2009 р. ТОВ «Львівпаливо» подало Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 р. з виправленням помилок за серпень 2009 р. Також подані додатки 1,2,5. Декларація прийнята, проставлено штамп «Отримано» та надано вхідний номер.

Позивач, 24.10.2009 р. отримав поштою лист від ДПІ у Галицькому районі м. Львова №17055/15-2 від 21.10.2009 р. «Про визнання податкової декларації з податку на додану вартість неприйнятною» У своєму листі ДПІ повідомляє, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації. Також відповідач вказав на те, що ТОВ «Львівпаливо» не вказало розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації. ДПІ не визнала податкову декларацію як податкову звітність і запропонувала привести її у відповідність з вимогами чинного законодавства.

У відповідь, 05.11.2009 р. позивач направив ДПІ лист №98 з виправленою податковою декларацією, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації, довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту.

Листом №19215/15-2 від 23.11.2009 р. відповідач повідомив ТОВ «Львівпаливо», що повторно подано податкова декларація з додатками не визнана як податкова звітність, оскільки не було сплачено штраф.

ТОВ «Львівпаливо» 01.12.2009 р. надіслало ДПІ лист №102, в якому просило суму штрафу в сумі 170 грн. зняти із передплати по податку на додану вартість, яка рахується по особовому рахунку ТОВ «Львівпаливо». Також подано податкову декларацію з додатками.

З листом №101 від 20.11.2009 р. ТОВ «Львівпаливо» повторно подало податкову декларацію за жовтень, яку 19.11.2009 року відповідач відмовився прийняти. Також було подано розрахунок коригування сум ПДВ, довідку про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту.

Листом №19464/28-208 «Про невизнання податкової звітності», отриманого позивачем 28.11.2009 р. ДПІ Галицького району зазначила, що отримана поштою податкова декларація отримує статус «До відома» у звязку з допущеними порушеннями, ДПІ запропонувала подати Декларацію у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме - одночасно подати ще Розрахунок суми бюджетного відшкодування.

У відповідь 03.12.2009 р. ТОВ «Львівпаливо» надіслало ДПІ у Галицькому районі лист №103 з додатками, в якому вказує, що відповідно до чинного законодавства воно не має права на отримання бюджетного відшкодування і подання вказаного розрахунку. У звязку з цим Товариство просить визнати податкову декларацію з ПДВ за жовтень прийнятою.

Вказані фактичні обставини справи підтверджуються копіями податкових декларацій, які направлялися відповідачу із додатками, а також копіями поштових відправлень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особами, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп."а" п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість").

У ст.9 вказаного Закону визначено порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення цього податку.

Положеннями п.9.8 ст.9 цього Закону визначено випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість. У пп."в" п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, що податковим органом здійснюється анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбачений Законом України „Про податок на додану вартість" є вичерпним і розширенню не підлягає.

Даних про те, що позивач зареєструвався як платник єдиного податку чи став субєктом спрощених систем оподаткування відповідачем не надано. Крім того, матеріалами справи доведено, що позивач подає податкову звітність, як платник ПДВ. Не надано суду і рішення суду, яке могло бути підставою для прийняття оскаржуваного акту.

Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість також закріплено у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429.

Підпунктом 25.2.1 цього Положення передбачено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "в" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

Отже у цьому підпункті положення зазначено вичерпний перелік документів за наявності яких може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 25.2.2 вказаного Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обовязково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

В акті ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 123 від 08.12.2009 р., як підставу для анулювання реєстрації платника податку зазначено те, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з вересня 2009 року по жовтень 2009 року станом на 07.12.2009 року встановлено факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 503859,17 гривень, при цьому зроблено посилання на пп."в" п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", який взагалі не передбачає такої підстави.

Тобто у самому рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість допущено протиріччя між підставою для прийняття такого рішення та посиланням на норму Закону.

Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. Відповідно до п.п. 7.7.11 а) п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України).

Таким чином анулювання реєстрації платника податку на додану вартість тягне за собою певні негативні наслідки саме з моменту втрати статусу платника ПДВ.

Підпунктом 25.4 пункту 25 Положення (в редакції на день прийняття рішення) передбачено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Доводи представника відповідача про те, що вони повинні були прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р, де зазначено, що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" не можуть братися судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, по-перше, Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р надає податковому органу право, а не зобовязує його приймати рішення про анулювання реєстрації платників податків на додану вартість.

По-друге, зазначене розпорядження не містить в собі посилання саме на п. п.«в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», як на підставу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом не доведена правомірність складення оскаржуваного Акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки оскаржуваним Актом порушено право платника податків з 08.12.2009 р., тобто, з дати складання Акту відповідачем, воно підлягає захисту та відновленню згідно з принципами верховенства права та законності, що можливо зробити лише допустивши поворот виконання Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» з моменту порушення права позивача, як це передбачено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, вказуючи пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідач діяв з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченого законодавством України, без урахування фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, оскільки Державна податкова інспекція у Галицькому районі м Львова прийняла рішення, викладене у формі акту № 123 від 08.12.2009 року про анулювання реєстрації ТзОВ «Львівпаливо» як платника податку на додану вартість з підстав, які не передбачені п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в частині складення Акту № 123 від 08.12.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» (ЄДРПОУ 364174313043, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100217827, видане 23.03.2009 р.

3. Визнати нечинним Акт № 123 від 08.12.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» (ЄДРПОУ 364174313043, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100217827, видане 23.03.2009 р.

4. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова відновити з 08.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» (ЄДРПОУ 364174313043) як платника податку на додану вартість.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпаливо» (ЄДРПОУ 364174313043) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.12.2009 р. о 17:30 год.

Суддя Коморний О.І.