Постанова № 7326458, 02.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6677/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю прокурора не зявився,

представників

від позивача Оліярник І.С., Вершинін А.Г., Єжов О.Ю.,

від відповідача державної податкової інспекції Томашівський О.Г.,

від відповідача органу державного казначейства не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Антена» до Державної податкової інспекції (ндалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова та Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання відшкодувати податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Антена» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова та Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000192340/0 від 17.03.2008 року та зобовязання відшкодувати податку на додану вартість в сумі 825765 грн. 00 коп.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач уточнив вимоги в частині зобовязання вчинити дії та просить стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, оскільки платник податків відповідно до вимог чинного законодавства має право на отримання бюджетного відшкодування з податок на додану вартість. При цьому, звертає увагу суду на те, що сума бюджетного відшкодування сформована у звязку із придбанням основних фондів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з тих самих міркувань, просять позов задоволити.

Відповідач орган державної податкової служби вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення підп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 825765 грн. 00 коп., оскільки позивач не мав права на таке.

Представник згаданого відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач орган державного казначейства в поясненнях №13-11-03/7796 від 28.10.2009 року вважає, що у відповідності до Порядку відшкодування податку на додану вартість, органи Державного казначейства України здійснюють відшкодування податку на додану вартість з бюджету (в тому числі і відсотків) за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Представник даного відповідача та прокурор в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, а тому справа розглядається без їхньої участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Антена» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2008 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова складено акт за №103/23-4/33462464 від 14.03.2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2008 року за №0000192340/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 825765 грн. 00 коп.

У висновках акту перевірки зазначено, що платником податків в порушення вимог підп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року, оскільки позивачем за останні 12 календарних місяців задекларовано обсяг оподатковуваних операцій в сумі 428180 грн. 00 коп., а сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування складає 825765 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

06.12.2007 року між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (продавець) та ТзОВ «Антена» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобовязався передати, а покупець прийняти у власність будинок, позначений в технічній документації літерою «А-3», площею 924,5 кв.м, який знаходиться за адресою м.Львів, вул.Донецька,8.

Виконання даного договору товариствами підтверджується актом приймання-передачі, придбаного згідно Договору купівлі-продажу від 06.12.2007 року від 25.12.2007 року та виписками з банківського рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Право власності на згаданий будинок було зареєстровано 15.01.2008 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В свою чергу, ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» надало позивачу податкові накладні за №7120701352 від 07.12.2007 року, за №11120701207 від 11.12.2007 року та за №25120700354 від 25.12.2007 року, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит та, на підставі підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму бюджетного відшкодування.

В порядку передбаченому підп.7.7.4 п.7.7 ст.7 згаданого Закону, платником податку було прийнято рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування та подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за №5445 від 19.02.2008 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за №5447 від 19.02.2008 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за №5446 від 19.02.2008 року.

Внаслідок прийняття, у відповідності до вимог підп. «в» підп.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, оспореного податкового повідомлення-рішення позивачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за №26057 від 25.04.2008 року, а зазначена сума бюджетного відшкодування враховувалась у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (податкові декларації з податку на додану вартість наявні в матеріалах справи).

Аналізуючи висновки акту перевірки суд врахував наступне.

Органом державної податкової служби не заперечувалось підставність та обґрунтованість сформованого позивачем бюджетного відшкодування, при цьому, відповідач вважає, що позивач не має права на відшкодування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з врахуванням положень підп. «а» підп.7.7.11 п.7.7 ст.7 згаданого Закону.

У відповідності до вимог підп. «а» підп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

В матеріалах справи наявні договір, акт приймання-передачі будинку та обороти по рахунку 103 за грудень 2007 року, які вказують на те, що позивачем було придбано основні фонди.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про те, що необхідною ознакою для кваліфікації матеріальних цінностей як основних фондів, у відповідності до підп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, є їх використання у господарській діяльності.

Як передбачено наведеною нормою, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Однак, законодавцем не ставиться в залежність здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від моменту використання в господарській діяльності основних фондів (введення їх в експлуатацію).

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових відстав зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2008 року за №0000192340/0, чим порушив право платника податку на здійснення такого.

Щодо позовної вимоги про здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

Як передбачено підп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Згідно пункту 6.2. «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за № 263/2067), із наступними змінами та доповненнями, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

З врахуванням того, що після зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у звязку із зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (податкові декларації з податку на додану вартість наявні в матеріалах справи) на час розгляду справи в суді, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, становить 741469 грн. 00 коп., саме вона підлягає відшкодуванню з державного бюджету. В іншій частині вимоги щодо стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 741469 грн. 00 коп. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити частково.

2. 2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення за №0000192340/0 від 17.03.2008 року.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Л.Толстого, 33/5 (код ЄДРПОУ 33462464) 741469 грн. 00 коп. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

4. 4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. 5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Л.Толстого, 33/5 (код ЄДРПОУ 33462464) 1529 грн. 86 коп. судового збору.

6. 6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. 7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк